Відповідно до статті 14 Закону України "Про державну статистику" та з метою вдосконалення системи показників, що характеризують демографічні процеси, їх аналізу і використання, забезпечення доступності, гласності, відкритості їх джерел і методології складання

1. Затвердити схвалені методичною комісією Держкомстату методологічні рекомендації з питань статистики населення (додається).

2. Управлінню статистики населення (Стельмах Л.М.):

2.1. Здійснювати організаційне керівництво щодо застосування у практичній роботі зазначених рекомендації на державному та територіальному рівнях.

2.2. Направити у десятиденний термін затверджені даним наказом методологічні рекомендації з питань статистики населення для використання в роботі Головному управлінню статистики в Автономній Республіці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським управлінням статистики.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Комітету Власенко Н.С.

Програма дій Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку, що ухвалена у вересні 1994 року в Каїрі(1), визначила стратегію в області народонаселення з широкого кола питань на найближчі 20 років. Помітне місце у Програмі посідають питання удосконалення інформаційної бази, яка характеризує демографічні процеси. В ній наголошується, що достовірні, надійні, актуальні і зіставні на міжнародному рівні дані становлять основу для розробки здійснення, контролю і оцінки соціальної політики і національних програм розвитку.

(1) - Доповідь про розвиток людини за 1995 рік. ПРООН, Нью-Йорк, Оксфорд, 1995 р.

Такий демографічний показник, як середня очікувана тривалість життя, використовується ООН як один з важливих індикаторів людського розвитку(11).

В практиці демографічної статистики, як і раніше, залишаються актуальними питання якості і сфери охоплення базовою інформацією.

Дані пояснення з питань статистики населення підготовлені управлінням статистики населення Держкомстату України. Вони містять основні показники і методи вимірювання та аналізу демографічних процесів.

У пропонованому матеріалі подано низку методик щодо розрахунку демографічних показників при відсутності можливостей їх отримання із КЕОІ "Демографічні розрахунки" або можливості визначення попередньої величини демографічних показників раніше терміну їх отримання із КЕОІ.

Для того, щоб вивчати демографічні процеси, необхідно знати їх суть та особливості, вміти оцінити їх фактори, але перш за все ці процеси потрібно правильно вимірювати. Від належного добору статистичних показників і способів вимірювання залежить точність оцінок, достовірність аналізу та правильність передбачення.

Як відомо, дані про народження і смерті, шлюби і розлучення реєструються в системі реєстрацій актів громадянського стану і це дає можливість мати уявлення про відповідний демографічний процес за допомогою тих чи інших статистичних показників. Узагальнені дані такої реєстрації віддзеркалюють, як відомо, поточний облік природного руху, а дані про кількість прибулих і вибулих - поточний облік міграції. При реєстрації враховуються і деякі характеристики людей, з якими відбулися демографічні події. Наприклад, реєструється не тільки факт народження, але й рік народження матері, її громадянство тощо, не тільки факт смерті, але й вік і інші ознаки померлого. Завдяки цьому можна мати уявлення про те, в яких групах населення відбулися ці події. Перепис дає так би мовити моментальний знімок складу населення, а поточний облік дає уявлення про те, як з плином часу змінювалась внаслідок цих подій чисельність даної групи, й водночас і чисельність та склад всього населення. Для вивчення змін в чисельності певної групи населення слід врахувати всі випадки поповнення і виходу з неї.

За інших однакових умов кількість демографічних подій тим більша, чим більша чисельність населення (або відповідної його групи), в якій ці події відбулися, і чим триваліший період спостереження. Тому демографічні процеси характеризують за допомогою відносних показників інтенсивності або різноманітних коефіцієнтів. Кількість подій зіставляється із чисельністю населення, в якому вони відбулися, або з чисельністю тієї чи іншої соціально-демографічної групи. При цьому враховується і тривалість періоду спостереження, в якому зафіксовані події.

Чисельність населення безперервно змінюється. Тому, при обчисленні коефіцієнтів кількість подій зіставляється з середньою чисельністю населення, яка визначається як півсума чисельності населення на початок і кінець періоду.

Найбільш поширені, хоч і не завжди достатні, загальні коефіцієнти.

2.1. Визначення чисельності наявного населення.

2.1.1. Чисельність наявного населення на 1 січня поточного року визначається, виходячи із даних на початок попереднього року, з урахуванням природного і міграційного приростів, а також змін чисельності населення внаслідок адміністративно-територіальних перетворень (далі - АТП) за попередній рік.

2.1.2. Для одержання даних про природний приріст використовуються відомості про кількість народжених і померлих із таблиці ПР-1 "Число зареєстрованих записів актів про народження та смерть" за січень-грудень попереднього року.

2.1.3. Для визначення міграційного приросту (сальдо міграції) використовуються дані таблиці М-МТ2 "Міграційний рух населення" за січень-грудень попереднього року.

2.1.4. Чисельність населення сільських населених пунктів, перетворених в міські (міських в сільські), визначаються за даними останнього перепису з урахуванням природного приросту за період з 1989 р. до попереднього року. Через відсутність даних про природний рух населення в розрізі сільських населених пунктів, обсяги природного приросту по цих територіях розраховуються за відповідною питомою вагою по сільській місцевості району (розраховується по таблиці А-1 за попередній рік).

2.1.5. Якщо протягом попереднього року були зміни зовнішніх меж (розділ або об'єднання) адміністративно-територіальних утворень, то розрахунки по них проводяться, виходячи із перерахованої в нових межах чисельності населення на початок попереднього року.

2.2. Визначення чисельності постійного населення.

2.2.1. Здійснювані нині розробки даних природного руху і міграції населення не дають можливості одержати окремі потоки для наявного і постійного населення. Тому розрахунки постійного населення проводяться від чисельності постійного населення на початок попереднього року з використанням тих же компонентів за попередній рік, що і в розрахунках наявного населення. Винятком можуть бути розміри АТП, що стосуються населених пунктів, де під час перепису була зафіксована велика різниця між наявним і постійним населенням. В таких випадках розміри АТП визначаються, виходячи із чисельності постійного населення відповідних населених пунктів.

Чисельність постійного населення може бути також розрахована на базі чисельності наявного населення на 1 січня поточного року з урахуванням різниці між наявним і постійним населенням за переписом 1989 року.

Очікувана чисельність населення визначається на основі останньої затвердженої чисельності на початок року з урахуванням природного приросту (скорочення) населення та сальдо міграції. Наприклад, для розрахунку очікуваної чисельності населення на 01.04.2000 р., 01.07.2000 р., 01.10.2000 р. або 01.01.2001 р. базою буде чисельність населення на початок 2000 року.

Розглянемо процес розрахунку очікуваної чисельності населення на прикладі розрахунку на 01.01.2002 року, який буде виконуватися 29.12.2001 року (дані умовні).

На момент розрахунку будуть відсутні дані за грудень 2001 року і тому необхідно зробити оцінку за відсутній місяць (розрахунок можна робити і якщо відсутні дані за два місяці). Інформацію про кількість народжених і померлих отримуємо з таблиці ПР-1 за січень-листопад, а далі розрахунок виконуємо за схемою:

4.1. Абсолютні дані і загальні коефіцієнти.

Абсолютні дані свідчать про обсяги змін, які відбуваються, і без них неможливо обійтися при аналізі явищ за певний проміжок часу протягом року. Разом з тим необхідно мати на увазі, що величина загальних коефіцієнтів природного руху населення значною мірою залежить від вікової, шлюбної структури населення, і тому вони дають лише наближене уявлення про інтенсивність процесів і їх зміни. Відомо, що віковий склад міського населення помітно відрізняється від вікового складу сільських жителів.

Розподіл міського та сільського населення за віком України на 01.01.2000 року

Для сільського населення характерна більш висока частка осіб пенсійного віку, нижча, у порівнянні з міським населенням, частка осіб працездатного віку. Оскільки народжуваність і смертність у різних вікових групах різна, то особливості вікової структури помітно впливають на величину загальних коефіцієнтів народжуваності і смертності.

При використанні загального коефіцієнта народжуваності слід враховувати його залежність від вікової структури, яка сформувалася під впливом коливань кількості народжених і померлих в минулому. Найбільш різкі перепади у чисельності окремих поколінь викликані зменшенням кількості народжених у роки війни, а також меншою кількістю їх дітей (через 20-25 років) і їх онуків (приблизно через 40-50 років). На вікову структуру окремих територій можуть впливати також різкі зміни в обсягах і напрямках міграції.

Основне призначення загальних коефіцієнтів інтенсивності природного руху та міграції населення в демографічному аналізі полягає в тому, що за їх допомогою оцінюють рівень (частоту) явища тобто дають якісну характеристику процесів (високий, середній, низький).

Наприклад, загальний коефіцієнт народжуваності по Україні за 1997 рік дорівнював 8,3 проміле. Це означає, що на 1000 осіб народжувалось 8,3 немовляти. Це занадто низький рівень для країн Європи. Нижче цього рівня у 1997 році була народжуваність тільки у Болгарії (7,7 проміле) та Латвії (7,8 проміле).

А у розвинутих країнах у 1997 році цей показник вище (проміле):

Данія - 12,8

Франція - 12,6

Сполучене Королівство Великобританії - 12,3

Нідерланди - 12,3

У різних джерелах зустрічаються шкали, за якими вчені пропонували оцінювати рівень народжуваності через загальний коефіцієнт народжуваності.

Енциклопедичний словник "Народонаселение" (Москва, Большая Российская энциклопедия", с. 198), пропонує шкалу, яка розроблена Урланісом Б.Ц. та Борисовим В.А.:

нижче за 16 проміле - низький рівень;

16-24 проміле - середній;

25-29 проміле - вище середнього;

30-39 проміле - високий;

40 проміле і більше - дуже високий.

Більш сучасна шкала, яка запропонована Стеценко С.Г. у підручнику "Статистика населення, 1993". Вона має більше ступенів, а отже і більше варіантів оцінки:

Однак, необхідно мати на увазі, що висновки, які грунтуються тільки на загальних коефіцієнтах, можуть бути хибними, оскільки розмір загального коефіцієнта народжуваності залежить не тільки від інтенсивності народжуваності, але і від статево-вікової та шлюбної структури населення.

Загальні коефіцієнти не слід використовувати у порівняльному аналізі по міській і сільській місцевостях, по окремих територіях, при порівнянні смертності чоловіків і жінок, тощо. Найбільш точну характеристику у таких випадках дають повікові коефіцієнти. Рекомендується також використання стандартизованих показників. Для визначення та подальшого усунення ступеня впливу окремих факторів на зміну показників природного руху населення використовується метод розкладання загальних і спеціальних коефіцієнтів на компоненти.

4.2. Спеціальні і часткові коефіцієнти.

Серед загальних коефіцієнтів найбільш правомірно лише обчислення коефіцієнта смертності, оскільки всі люди смертні. Що ж стосується народжень, то вони можуть відбуватися лише у жінок певного віку, приблизно від 15 до 50 років; у шлюб можуть вступати тільки ті, хто не перебуває у шлюбі, причому починаючи із визначеного законом віку (не менше 14 років), розірвати шлюб - тільки ті, хто перебуває у шлюбі, тощо. При обчисленні загальних коефіцієнтів ця обставина не враховується і їх величина знаходиться в залежності від того, яку частку в населенні становить та його частина, яка дійсно продукує дані демографічні події (як буде показано далі, загальні коефіцієнти залежать і від того, як розподіляється ця частина населення за віком та іншими ознаками). За інших однакових умов загальний коефіцієнт народжуваності, наприклад, буде більшим для того населення, де більша частка жінок дітородного віку і серед них більше одружених. Тому поряд з загальними коефіцієнтами обчислюють так звані спеціальні коефіцієнти. Кількість подій при цьому зіставляється з чисельністю тієї сукупності людей, яка безпосередньо ці події спричинює. Прикладами можуть бути:

- спеціальний коефіцієнт народжуваності - кількість народжених у жінок віком 15-49 років, поділена на середньорічну чисельність жінок цього віку;

- спеціальний коефіцієнт шлюбності - кількість чоловіків (жінок), котрі одружилися, поділена на середньорічну кількість чоловіків (жінок), котрі не перебували у шлюбі, віком 14 років і більше;

- спеціальний коефіцієнт розлученості - кількість випадків припинення шлюбу, поділена на кількість існуючих шлюбів (подружніх пар).

Спеціальні коефіцієнти, як і загальні, визначають у проміле.

Якщо є необхідні дані, то спеціальні коефіцієнти шлюбності доцільно обчислювати окремо для тих, хто ніколи не перебував у шлюбі, овдовілих та розлучених, інтенсивність шлюбності яких дуже відрізняється. Спеціальні коефіцієнти розлученості можуть обчислюватися по відношенню як до кількості осіб, які перебувають у шлюбі (вони будуть тоді вдвічі менші), так і по відношенню до кількості чоловіків (жінок), які перебувають у шлюбі. Оскільки відомості про шлюбний стан населення одержують тільки під час перепису, спеціальні коефіцієнти шлюбності і розлученості обчислюються, як правило, тільки за роки, близькі до перепису. При цьому кількість подій береться, як правило, за два роки (рік до і рік після перепису), а дані перепису, якщо його дата близька до початку року, відіграють роль середньорічної чисельності населення. Кількість чоловіків віком 14 років і старші, які не перебували у шлюбі, за переписом 1989 р. (дані умовні) становила 20,4 млн., а в 1988 і 1989 рр. одружились відповідно 2251 і 2365 тис. чоловік.

Спеціальний коефіцієнт "чоловічої" шлюбності становить тоді:

Число подружніх пар (за його оцінку взято кількість одружених чоловіків 14 років і старші) за переписом 1989 р. (дані умовні) було 52,9 млн. чоловік. За 1988 і 1989 рр. припинилось відповідно 615 і 636 тис. шлюбів.

Спеціальний коефіцієнт розлученості становить:

Таким чином, за рік було розірвано майже 1,2% існуючих шлюбів (636 : 52900 * 100). Це і є правильна міра загальної частоти розлучень. Таким чином, проведений у 1989 р. Всесоюзний перепис населення і дані поточного обліку за 1988 і 1989 рр. дають можливість обчислити такі коефіцієнти.

Оскільки чисельник і знаменник спеціальних коефіцієнтів одержані з двох різних джерел (поточного обліку і перепису), важливо мати на увазі неповну порівнянність чисельника і знаменника по відношенню до категорії населення, яке підлягало обліку. Зокрема, при обчисленні спеціальних коефіцієнтів шлюбності і розлученості необхідно пам'ятати, що під час перепису враховувався фактичний шлюб, незалежно від того, був чи не був він зареєстрований, а при поточному обліку шлюбів і розлучень - тільки укладання і розірвання шлюбів, оформлених юридично. Таким чином, у чисельник спеціального коефіцієнта розлученості не ввійшли випадки припинення шлюбу, коли розлучення не було оформлене, а також припинення незареєстрованих шлюбів, а знаменник охоплює деяку кількість жінок (чоловіків), шлюб яких фактично припинився, але ще не розірваний (якщо вони під час перепису назвали себе тими, що перебувають у шлюбі). Можна вважати, однак, що ці розходження не дуже впливають на величину коефіцієнта і він досить правильно характеризує загальну інтенсивність розлученості.

В аналізі корисні також показники інтенсивності демографічних процесів для окремих груп населення, так звані часткові коефіцієнти. Інтенсивність демографічних процесів відрізняється в різних групах населення, інколи досить істотно.

Порівняння показників за групами населення дає можливість оцінити ступінь таких розходжень і оцінити значущість факторів, які обумовлюють ці відмінності. Взяті в динаміці часткові коефіцієнти можуть показати, послаблюються чи посилюються відмінності між показниками вікових груп (повіковими коефіцієнтами), що важливо для оцінки перспектив демографічного розвитку.

З часткових коефіцієнтів найбільш вживаними є вікові коефіцієнти, оскільки інтенсивність демографічних процесів звичайно дуже розрізняється за віком. Вікові коефіцієнти смертності порівняно високі на перших роках життя, знижуються до мінімуму у віці 10-14 років і потім знову збільшуються, досягаючи під кінець життя найбільших значень.

У жінок з роками змінюється інтенсивність дітонародження. Рівень народжуваності нижчий у наймолодших матерів, потім він швидко зростає з віком матері і, досягнувши максимуму у віці 20-24 роки, повільно знижується. Загальна форма кривих, що відображають зміни за віком народжуваності і смертності, обумовлена природними причинами і зберігається в усіх країнах, однак рівні показників визначаються багатьма соціальними факторами та істотно розрізняються навіть в межах країни. Для вивчення демографічних процесів ця залежність їх від віку надзвичайно важлива; при даному віковому складі вона визначає загальну кількість народжень і, відповідно, темпи зростання населення. Залежність від віку обов'язково повинна враховуватися при аналізі динаміки процесів і при порівнянні їх на різних територіях.

Крім вікових часткових коефіцієнтів за матеріалами перепису 1989 р. та даними поточного обліку за 1988 і 1989 рр. можуть бути обчислені і інші часткові коефіцієнти, а саме:

- вікові коефіцієнти народжуваності за черговістю народження дитини, національністю матері, джерелом засобів існування і характером праці матері (за 1989 р. можуть бути обчислені коефіцієнти народжуваності - за рівнем освіти і тривалістю проживання матері в місці постійного проживання);

- вікові коефіцієнти смертності - за статтю, національністю, джерелом засобів існування і характером праці померлого (за 1989 р. - також за рівнем освіти і шлюбним станом померлого);

- вікові коефіцієнти шлюбності - за статтю, попереднім шлюбним станом і національністю осіб, що одружуються, у тому числі для жінок, які одружуються вперше;

- вікові коефіцієнти розлученості - за статтю і національністю тих, хто розлучується (за 1989 р. - також за рівнем освіти жінок).

Для обчислення часткових коефіцієнтів на основі даних перепису населення в чисельнику беруть число подій за два роки, які прилеглі до перепису, а в знаменнику - подвійна (для приведення показників до року) чисельність відповідної групи населення за переписом. В тих випадках, коли дані про кількість подій в якій-небудь групі є тільки за один 1979 р. (оскільки відповідна ознака була введена в програму поточного обліку тільки починаючи з 1979 р.), можуть бути обчислені не звичайні коефіцієнти, а показники типу імовірностей - при їх обчисленні, кількість подій за рік співставляються з чисельністю населення або його груп не на середину, а на початок року. Такі показники цілком придатні для порівняння між різними групами.

Як бачимо з викладеного, демографічний процес можна вимірювати різними показниками, які характеризують його з більшим чи меншим наближенням. Навіть якщо ці показники базуються на точних даних і правильно обчислені, вони висвітлюють процес з різним ступенем достовірності через умовність кожного з них. Повну його характеристику може дати лише система взаємопов'язаних показників. Тому для опису чи аналізу фактичних даних необхідно точно вказати, який показник використовується - загальний коефіцієнт, спеціальний коефіцієнт або які-небудь інші міри (про деякі з них йтиметься далі). Від цього залежить надійність висновків. Особливо слід застерегти від небезпеки масштабних висновків про динаміку процесу на підставі одних загальних коефіцієнтів. Часто, наприклад кажуть: "народжуваність підвищилася" або "народжуваність знизилась", маючи на увазі під "народжуваністю" лише її загальний коефіцієнт. Між іншим через недосконалість цього показника (зокрема, залежності його від складу населення) він може хибно характеризувати дійсні тенденції. Так, зокрема, стабільність і навіть деяке збільшення загального коефіцієнта народжуваності в колишньому СРСР за 1972-1979 рр. (з 1972 р. по 1979 р. він збільшився з 17,8 проміле до 18,3 проміле) ще не свідчить про підвищення рівня народжуваності. Це збільшення пояснюється в основному зміною вікової структури населення: на початку 70-х років того віку, в якому рівень народжуваності найбільш високий (20-24 роки), досягли більш численні покоління людей, які народилися на початку 50-х років, коли щорічно народжувалось порівняно більше дітей, ніж в роки війни і перші повоєнні роки. Оскільки збільшилась кількість батьків, стало більше і народжень. Це й позначилось на підвищенні загального коефіцієнта народжуваності. Більш точні показники (їм буде присвячено спеціальний розділ) свідчать про зниження частоти дітонародження, хоч і уповільненому.

З цією метою часто використовується спеціальний коефіцієнт народжуваності - відношення кількості народжених у жінок репродуктивного віку (як правило - 15-49 років) до чисельності жінок цього віку. Разом з тим величина цього коефіцієнта залежить від вікової структури жінок віком 15-49 років. Більш правильну характеристику рівня народжуваності дають часткові коефіцієнти. Найчастіше використовуються вікові коефіцієнти народжуваності, для розрахунку яких кількість народжених у матерів відповідного віку необхідно поділити на середню чисельність жінок цих вікових груп.

Не слід вважати, що вікові коефіцієнти народжуваності не залежать від структурних факторів. Вони не залежать лише від вікової структури, а від структурних факторів в середині груп і від співвідношення статевих груп їх залежність відчутна. Будь-який віковий коефіцієнт може бути розкладений на коефіцієнти, що належать до різних соціально-економічних, етнічних груп.

Сумарний коефіцієнт народжуваності, що визначається як сума вікових коефіцієнтів народжуваності, є найбільш точним вимірником рівня народжуваності і характеризує середню кількість народжень в однієї жінки у гіпотетичному поколінні за все її життя при збереженні відповідних рівнів народжуваності в кожному віці, незалежно від смертності і вікового складу.

Сумарний коефіцієнт народжуваності - досить умовний показник. По-перше, його розраховують для умовного покоління. Це означає, що в розрахунку використовують вікові коефіцієнти народжуваності, властиві жінкам, які живуть одночасно, що належать до різних поколінь, прожили різне життя: як тих, хто тільки вступив у дітородний вік, так і тих, хто вже виходить за його межі. В умовах активного процесу зниження народжуваності складається така ситуація, коли в жінок старшого віку діти народжуються на традиційному рівні, а їх дочки перейшли на модель малодітної сім'ї і у старшому віці не будуть народжувати дітей. Сумарний коефіцієнт народжуваності не враховує цієї ситуації. Його розрахунок грунтується на гіпотезі незмінності інтенсивності народжуваності (плідності) для умовної 1000 15-річних жінок. Вважається, що протягом 35 років майбутнього життя у дітородному віці вони матимуть таку ж інтенсивність вікової народжуваності (плідності), яку зафіксувала поточна статистика у рік вступу їх у дітородний вік. По-друге, при розрахунку коефіцієнта не враховують смертність жінок у дітородному віці. За умовою розрахунку припускається, що 1000 жінок вступили у дітородний вік і всі вони дожили до 50 років.

Незважаючи на гіпотетичний характер показника, він має велике значення в аналізі народжуваності (плідності) сучасників. Рівень показника характеризує модель дітності в сім'ї, що є пануючою у суспільстві.

Якщо сумарний коефіцієнт народжуваності розраховується без урахування смертності, то чистий сумарний коефіцієнт народжуваності враховує фактор смертності. Він визначає, яку кількість дітей може народити в середньому одна жінка за умови постійної інтенсивності вікової народжуваності за роки, які вона зможе прожити у середньому в дітородному періоді за певного рівня смертності.

До показників, що характеризують відтворення умовного покоління, відносяться також брутто- і нетто - коефіцієнти відтворення.

Брутто-коефіцієнт відтворення населення являє собою середню кількість дівчат, яких би народила одна жінка при збереженні протягом життя сучасних рівнів народжуваності в кожному віці. Цей показник одержується шляхом множення сумарного показника народжуваності на частку дівчат серед народжених.

Нетто-коефіцієнт відтворення населення враховує, крім того, дожиття дівчаток до віку матері при їх народженні: якщо він менший за 1, тоді сучасні умови народжуваності і смертності не можуть забезпечити в майбутньому заміну материнського покоління дочірнім. Однак нетто-коефіцієнт не потрібно розглядати як показник реальної перспективи зростання населення у найближчі роки. Він дає узагальнену характеристику сучасних рівнів народжуваності і смертності, але вказує на ступінь заміщення поколінь лише за умови, що ці рівні збережуться довго (100-150 років), і вікова структура населення залишиться незмінною. Зростання населення в найближчі 20-30 років визначається реальною віковою структурою, тобто тим, скільки народиться дітей у батьків, які живуть сьогодні: воно залежить від народжуваності і смертності не тільки зараз, але й в минулому.

Показники відтворення населення щорічно розраховуються в таблицях народжуваності ТН-1, ТН-2, ТН-3.

При неможливості одержання показників відтворення населення в рамках комплексу можна скористатися наступною методикою розрахунку деяких показників таблиць народжуваності. Приклад (дані умовні) подається для розрахунку таблиць за два суміжні роки (1998-1999). У випадку розрахунку за один рік, припустимо за 1999, слід використовувати лише дані графи 3 і графи 5, в яку заносяться середньорічна чисельність жінок відповідних вікових груп у 1999 р.

Обчислення показників слід розпочинати із занесення в таблицю чисел народжених, попередньо розподілених з урахуванням народжених у матерів, вік яких не вказаний, оскільки в деяких регіонах ця величина досить істотна.

Кількість народжених у матерів, вік яких не вказаний, розподіляються пропорційно на всі представлені групи. Припустимо, що кількість народжених у таких матерів у 1998 р. = 2425, тоді коефіцієнт, за допомогою якого розподіляється невідомий вік, становитиме:

Одержаний коефіцієнт послідовно "наноситься" на числа народжених, які містяться у річних звітах у відповідних вікових групах (наш приклад подається вже з урахуванням розподілу народжених матерями невідомого віку). Так, кількість народжених матерями у віці 15-19 років (дані річного звіту за 1998 рік) становила 437112, а з урахуванням невідомого віку вона становитиме:

Перед розрахунком таблиць народжуваності, "невідомі" розподіляються окремо по "міських поселеннях" та по "сільській місцевості", а розріз "міські поселення та сільська місцевість" отримується складанням даних двох розрізів.

(1) - Включаючи народжених у матерів, молодших за 15 років.

(2) - Включаючи народжених у матерів, старших за 59 років.

(3) - При розрахунку спеціального коефіцієнта народжуваності (гр. 7 ряд. 1) використовується чисельність жінок віком 15-49 років.

На практиці, при розрахунках, числа народжених групуються за 7 віковими інтервалами: з 15-19 до 45-49. У групу 15-19 включають дітей, які народжені матерями віком до 15 років, а у групу 45-49 - матерями старше 49 років. Це дозволяє зберегти зіставність з іншими розрахунками. Рекомендуємо народжених розподіляти за віком матері наступним чином: 15-19; 20-24; 25 -29; 30-34; 35-39; 40-44; 45-49, що відповідає загальноприйнятим правилам. Але при необхідності розраховуються показники і для молодших вікових груп і для старших. Приклад наводимо за не типовим групуванням, для більш наочного показу відмінностей у розрахунках показників народжуваності.

Вікові коефіцієнти народжуваності (графа 7) одержують шляхом послідовного ділення даних графи 4 на дані графи 6 * 1000.

Спеціальний коефіцієнт народжуваності:

Це означає, що у 1998-1999 роках на 1000 жінок віком 15-49 років в середньому народжувалось 77,5 дітей.

Для визначення показника; сумарної народжуваності необхідно врахувати, що у нашому прикладі вікові коефіцієнти у графі 7 розраховані на 1000 жінок. Для визначення показника в розрахунку на одну жінку результат необхідно поділити на 1000. Крім того, повікові коефіцієнти у прикладі розраховано для 5-річних інтервалів, результат необхідно помножити на 5.

Сумарний коефіцієнт народжуваності (СКН):

Тобто, 2,4 дитини може народити в середньому одна жінка, за умови збереження протягом її життя інтенсивності повікової народжуваності періоду 1998-1999 років, та за умови, що вона повністю проживе репродуктивний (дітородний) період.

Виділені жирним курсивом величини - середина вікових інтервалів (п'ятирічних вікових груп).

Брутто-коефіцієнт відтворення = дельта * СКН,

де дельта - частка дівчаток серед народжених.

В нашому прикладі дельта = 0,488 і брутто-коефіцієнт відповідно дорівнює 0,488 * 2,412 = 1,177

Необхідно відзначити, що такі показники, як сумарний коефіцієнт народжуваності і брутто-коефіцієнт відтворення населення одержують більш точно за розрахунками таблиць народжуваності за однорічними віковими групами. Даною методикою розрахунку цих показників слід користуватися лише при відсутності можливості їх одержання з таблиць народжуваності.

Слід мати на увазі, що по окремих регіонах спостерігається суттєва диференціація таких показників, як частка жінок, що перебувають у шлюбі, а також і частки позашлюбних народжень. Тому територіальний аналіз народжуваності більш обгрунтовано доповнювати коефіцієнтами шлюбної народжуваності, які можуть бути одержані лише за роки, суміжні з переписом населення, а також за даними спеціальних обстежень.

Економічні доповіді, експрес-доповіді та інші аналітичні роботи, які виконуються управліннями статистики, мають певні обмеження за обсягом. Крім того, вони не повинні містити визначення та інші пояснення щодо всіх вживаних термінів. Для кращого сприйняття інформації текст, як правило, не перенасичують термінологією. У цьому розділі всі коефіцієнти мають у назві термін "народжуваність". У той час, як у демографічній статистиці розрізняються поняття "народжуваність" та "плідність". "Якщо народжуваність як статистичний процес розглядається статистикою щодо всього населення, то плідність - щодо сукупності жінок у дітородному віці".(2) Тому у підручниках, наукових працях і статтях зустрічаємо "загальний коефіцієнт плідності" (у цьому розділі - спеціальний коефіцієнт народжуваності), коефіцієнт сумарної плідності (сумарний коефіцієнт народжуваності).

(2) - Стеценко С.Г., Статистика населення, підручник - К., Вища школа 1993, с. 307.

Наведемо шкалу оцінок рівнів показників плідності та відтворення поколінь, яку пропонує Стеценко С.Г.:

Відмінності в рівні народжуваності міського і сільського населення значною мірою визначаються відмінностями у віковій, статевій, шлюбній структурі населення і в рівні шлюбної народжуваності. Одним із визначальних факторів що впливають на шлюбну народжуваність є ступінь зайнятості жінок і характер їх праці. Важливе значення має і національність батьків, тому що формування установки стосовно кількості дітей у сім'ї в значній мірі залежить від усталених національних та релігійних традицій.

З метою виключення впливу структурних факторів, порівняння рівнів народжуваності міського і сільського населення рекомендується проводити за віковими і сумарним коефіцієнтами. Використання загальних коефіцієнтів для аналізу можливо лише за умови незначних відмінностей в структурі міського і сільського населення. При наявності диспропорцій в статево-віковому складі міського і сільського населення, які можуть вплинути на шлюбність, для порівняльного аналізу краще всього використовувати коефіцієнти шлюбної народжуваності, які отримують з використанням даних переписів населення або спеціальних обстежень.

В аналізі смертності населення крім загальних коефіцієнтів смертності, перш за все, слід користуватися віковими коефіцієнтами смертності.

Вікові коефіцієнти характеризують середній рівень смертності в кожній віковій групі. Вони обчислюються, як відношення абсолютної кількості померлих в даному віці (як правило, диференційованої за статтю) за рік до середньорічної чисельності осіб даного віку. В тому випадку, якщо вони розраховуються не за один рік, а за два суміжні роки, припустимо за 1998-1999 рр., в розрахунку використовуються кількості померлих за 1998 р. і 1999 р. та подвоєна чисельність населення на 01.01.99 року. Розрахунок вікових коефіцієнтів смертності здійснюється подібно до розрахунку вікових коефіцієнтів народжуваності, приклад розрахунку яких подавався раніше. Слід також відзначити, що розподіл кількості померлих невідомого віку необхідно розпочинати з позицій "Сільське населення, чоловіки" і "Сільське населення, жінки". Кількість померлих з розподілом невідомого віку "Сільське населення, обидві статі" одержують підсумовуванням попередніх позицій. Аналогічно одержують "Міське населення, обидві статі". Заключним етапом є одержання кількості померлих з розподілом невідомого віку для позиції "Все населення, обидві статі".

Одним з основних показників, що характеризують стан здоров'я населення є показник смертності немовлят, який визначає рівень смертності дітей у віці до 1 року. Він розраховується як відношення кількості померлих дітей у віці до 1 року до кількості дітей, народжених живими. Обчислюється він в цілому та за статтю, по видах поселень та по територіях. Оскільки серед померлих в даному році немовлят можуть бути і діти, що народилися в попередньому календарному році, проводиться розрахунок показника смертності немовлят в даному році для поколінь народжених в даному і попередньому роках.

Коефіцієнт смертності немовлят (КСН) розраховується, як правило, за формулою:

Ця формула враховує померлих немовлят, рік народження яких не визначено через відсутність документів про дату їх народження.

Коефіцієнт може розраховуватись для хлопчиків і дівчаток окремо і в розрізі територій.

Коефіцієнти смертності немовлят, які розраховані за вказаною формулою, наводяться в формі А-1 "Загальні підсумки природного руху населення" в графах 31, 32, 33.

У випадку, якщо немає даних про число померлих до року, розподілених за роками народження, коефіцієнт смертності немовлят розраховується за формулою:

Частка X та Y розраховуються за формою А-1 попереднього року. Якщо коефіцієнт розраховується для новоутвореної адміністративно-територіальної одиниці, то слід враховувати структуру померлих немовлят за роками їх народження тієї одиниці (район, міськрада, тощо), у склад якої входить новоутворена одиниця.

Рівень смертності немовлят протягом першого року життя не однаковий. Смертність немовлят в першому півріччі їх життя вище, ніж у другому. Найбільша смертність характерна для дітей першого місяця і особливо першого тижня життя. Тому розраховуються коефіцієнти неонатальної дитячої смертності (0-27 днів), яка включає в себе ранню неонатальну смертність (0-6 днів) і пізню неонатальну смертність (7-27 днів). Поняття "неонатальний" означає" новонароджений" і може замінятися терміном "смертність новонароджених".

Коефіцієнт неонатальної (ранньої неонатальної, пізньої неонатальної) смертності розраховується як відношення числа померлих дітей у віці 0-27 днів (0-6 днів, 7-27 днів) до народжених живими протягом року (дані про число померлих дітей у віці 0-27 днів з розподілом за роком їх народження містяться в формі С-2 "Розподіл дітей, померлих у неонатальному періоді, за статтю, числом прожитих днів та місяцем народження").

Поняття "перинатальна смертність" вживається для позначення загальної кількості втрати плодів, які загинули після 28 тижнів вагітності внутріутробно і новонароджених, які померли в перші сім днів життя (168 годин). Таким чином перинатальна смертність (від грецького peri - біля, навколо та латинського natalis - що відноситься до народження) - це збірне поняття, яке об'єднує мертвонароджуваність і ранню неонатальну (0-6 днів) смертність. Специфіка перинатального періоду, який відрізняється від всіх інших періодів життя людини, полягає в наявності у цей період взаємозв'язку двох організмів - матері і плоду (дитини).

Показник перинатальної смертності розраховується таким чином:

Показник мертвонароджуваності розраховується як відношення числа мертвонароджених до числа народжених живими і мертвими.

Поряд з показниками смертності немовлят, неабияке значення надається показникові, що відображає рівень смертності дітей у віці 0-4 роки - коефіцієнту смертності у віці до 5 років (КСД5). Він розраховується по аналогії з обчисленням коефіцієнта смертності немовлят, але крім форми, що характеризує "Загальні підсумки природного руху населення за рік" (А-1), при обчисленні використовується форма С-5 "Розподіл померлих дітей у віці до 5 років, за статтю, віком, роком народження".

Приклад розрахунку коефіцієнта смертності немовлят і смертності дітей у віці до 5 років подається нижче (дані умовні).

Використання загальних і вікових коефіцієнтів смертності не дозволяє отримати цілісну картину стану і змін смертності населення певної території. Показником, що не залежить від вікового складу населення і в той же час однозначно характеризує стан смертності в досліджуваному періоді є очікувана тривалість життя при народженні. Він означає кількість років, які в середньому належить прожити даному поколінню народжених, якщо припустити, що протягом життя цього покоління, при переході його з однієї вікової групи в іншу, смертність буде відповідати сучасному рівню смертності населення в окремих вікових групах.

Таблиця смертності - це теоретична модель дожиття та вимирання умовного покоління новонароджених протягом їх очікуваного життя. Тому похідним показником таблиць смертності є не реальне число новонароджених, а умовне, хоча всі інші показники розраховуються на підставі імовірності вмирання (дожиття), яка відбиває реальну сучасну закономірність вимирання та дожиття.

Таблиці смертності включають 9 показників і будуються як окремо для кожної статі, так і в цілому для населення.

Макет таблиці смертності і середньої очікуваної тривалості життя(1)

(1) - Макет відповідає таблицям ТС-2 та ТС-3. Але для класичних таблиці гр. 3 та 4 необхідно поміняти місцями, оскільки імовірність померти - ключовий показник таблиць смертності.

У комплексі "Таблиці смертності" формуються повні таблиці смертності (ТС-2) та короткі (ТС-3).

При неможливості одержання повних таблиць смертності або бажанні визначити величину показника раніше терміну одержання з таблиць смертності ТС-2 або ТС-3, можна скористатися методикою розрахунку коротких таблиць смертності, за якою він раніше здійснювався "вручну", як правило, за два суміжні роки.

Імовірність померти у різних вікових групах не однакова і це добре видно на графіку.

Графік. Імовірність померти за таблицями смертності України 1997-1998 рр.

На графіку бачимо, що криві імовірностей померти для чоловіків і жінок не співпадають, більше того, значно відрізняються. Тому таблиці смертності розраховуються і аналізуються окремо для чоловіків і жінок. Вони також розраховуються для обох статей разом але здебільшого демографи користуються показником очікуваної тривалості життя окремо для кожної статі.

Розрахунок коротких таблиць смертності здійснюється в два етапи: на першому розраховуються показники таблиць смертності для першої п'ятирічної вікової групи, на другому - отримують показники для інших вікових груп.

При розрахунку показників таблиць для першої п'ятирічної дитячої вікової групи, припустимо, за 1998-1999 рр., використовуються наступні звіти: "Розподіл померлих дітей у віці до 5 років, за статтю, роком народження" (С-5) за 1999, 1998, 1997 1996, 1995, 1994 роки"; "Загальні підсумки природного руху населення" (А-1) за ті ж роки. Дані, що наведені в даному прикладі - величини умовні.

(1) - величина умовна для даного прикладу.

Послідовно використовуючи подану формулу, можна отримати всю низку логарифмів чисел доживаючих для віку кратних п'яти і записати їх в графу 7, потім за одержаним логарифмом знайти числа доживаючих (за таблицями логарифмів), які слід записувати в графу 8.

Для подальших розрахунків числа доживаючих із графи 8 таблиці N 3 записуються в гр. 2 таблиці N 4.

Одержання показників таблиці N 4: