Національний банк України вносить доповнення в 1 розділ "Положення про пункти обміну іноземної валюти", затвердженого постановою Правління Національного банку України 7 липня 1994 року N 129 (додаток N 83).

Обмін валюти здійснюється з обов'язковим оформленням квитанцій суворої звітності за формою N 377, N 377-А, що додаються.

Фізичній особі-нерезиденту, що здійснює обмін іноземної валюти, касиром пункту обміну надається довідка за формою N 377, яка є бланком суворої звітності. Довідка за формою N 377 виписується в двох примірниках. Перший - надається фізичній особі як довідка про обмін валюти, а другий - залишається в документах дня.

У разі невикористання чи неповного використання карбованців, які одержані в обмінному пункті при обміні іноземної валюти, фізична особа-нерезидент має право провести зворотний обмін при представленні першого примірника довідки за формою N 377 про обмін іноземної валюти в будь-якому пункті України. Сума зворотного обміну не може перевищувати розмір обміну, який вказано в довідці обмінного пункту. При цьому перший примірник такої довідки залишається в пункті обміну іноземної валюти, що провів зворотний обмін.

Видача довідок про обмін фізичним особам-резидентам і нерезидентам іноземної валюти на українські карбованці (форма N 377), які надають право резидентам і нерезидентам вивозити товар з України без сплати мита, здійснюється тільки уповноваженими банками і їх філіями. Фізичним особам-резидентам і нерезидентам надається перший примірник форми N 377 як довідка про обмін (другий залишається в документах дня), на підставі якого робиться позначка в митній декларації.

Фізичній особі-резиденту, що здійснює обмін валюти, касиром пункту обміну надається довідка за формою N 377-А, яка є бланком суворої звітності. Ця довідка виписується в двох примірниках. Перший - надається фізичній особі як довідка про обмін валюти, а другий - залишається в документах дня.

Обмін українських карбованців на іноземну валюту юридичним особам-резидентам для працівників, які від'їжджають у службове відрядження чи на гастролі, проводиться тільки уповноваженими банками і їх філіями.

Працівники пункту обміну валюти зобов'язані вести журнали-реєстри суворої звітності для операцій купівлі-продажу іноземної валюти окремо від журналів-реєстрів суворої звітності для операцій продажу дорожніх чеків і виплати валюти за дорожніми чеками і кредитними картками.

До 30 вересня 1995 року пункти обміну валюти ведуть облік купленої і проданої іноземної валюти за встановленими формами суворої звітності, надають квитанції про купівлю-продаж іноземної валюти за формою N 377 старого зразка і дають звіт уповноваженим банкам, а також Національному банку України.

З 1 жовтня 1995 року пункти обміну надають квитанції про купівлю-продаж іноземної валюти за формою N 377 і N 377-А нового зразка.

Додаток: квитанції форми N 377, N 377-А.