Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича - суддя-доповідач,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року N 1399-IV (Голос України, 2003 р., 27 грудня).

Заслухавши суддю-доповідача Тимченка І.А. та вивчивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 50 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з письмовим клопотанням визнати неконституційною Постанову Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України (реєстр. N 4105)" від 24 грудня 2003 року N 1399-IV (далі - Постанова від 24 грудня 2003 року).

Народні депутати України вважають, що Постанова від 24 грудня 2003 року є неконституційною, оскільки було порушено встановлену Конституцією України процедуру розгляду проекту Закону України "Про внесення змін до Конституції України" та схвалення законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України 24 грудня 2003 року (далі - Законопроект N 4105).

2. Третя колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 16 лютого 2004 року відмовила у відкритті конституційного провадження у справі на підставі пунктів 2, 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим Конституцією України, Законом України "Про Конституційний Суд України", та непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.

3. Конституційний Суд України, розглядаючи питання щодо відкриття конституційного провадження у цій справі, виходять з такого.

3.1. У конституційному поданні на обгрунтування тверджень про неконституційність Постанови від 24 грудня 2003 року наголошується, що законопроект про внесення змін до Конституції України подається до Верховної Ради України в порядку законодавчої ініціативи і належним суб'єктом права законодавчої ініціативи, а парламент може розглядати його лише за наявності висновку Конституційного Суду України. Верховна Рада України, її органи не мають права законодавчої ініціативи, а сама вона не може нікому, ніякому органу доручати (делегувати) чи надавати право законодавчої ініціативи.

Конституційний Суд України вважає, що ці положення випливають з Конституції України, не потребують доведення в Суді, не мають безпосереднього відношення до питання щодо конституційності названої Постанови, а тому не можуть розглядатися як підстава для відкриття конституційного провадження у справі.

Автори конституційного подання стверджують також, що предметом законодавчої ініціативи є текст законопроекту і що Верховна Рада України може вносити до нього поправки, однак ініціювати їх не може. А прийняття поправок можливе лише після прийняття проекту за основу (у першому читанні або, іншими словами, після попереднього схвалення).

Дані питання вирішуються згідно з Регламентом Верховної Ради України. Недодержання їх, якщо це мало місце, не може бути підставою для відкриття конституційного провадження у справі.

3.2. Народні депутати України вважають, що Верховна Рада України порушила процедуру розгляду Законопроекту N 4105 у тому розумінні, що прийняла до свого розгляду законопроект, не внесений, на їх думку, належним суб'єктом права законодавчої ініціативи (233 народних депутати України), а внесений Тимчасовою спеціальною комісією Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України (далі - Тимчасова спеціальна комісія).

У конституційному поданні не наведено обгрунтування твердження про те, що Тимчасова спеціальна комісія, яка за дорученням Верховної Ради України внесла до Законопроекту N 4105 пропозиції і подала їх на розгляд парламенту, перебрала на себе повноваження суб'єкта права законодавчої ініціативи. Доопрацювання законопроекту не є реалізацією права законодавчої ініціативи в розумінні статей 154, 156 Конституції України.

Твердження суб'єкта права на конституційне подання про те, що внесення поправок до законопроекту належить лише суб'єктам права законодавчої ініціативи, не можна розглядати як обгрунтування їх позиції про неконституційність Постанови від 24 грудня 2003 року, оскільки ні Конституція України (статті 154, 156), ні Регламент Верховної Ради України не передбачають такого права суб'єктів права на подання до Верховної Ради України законопроектів про внесення змін до Конституції України.

Питання щодо процедури внесення поправок до таких законопроектів потребує законодавчого врегулювання.

3.3. У конституційному поданні наводяться положення Постанови Верховної Ради України "Про утворення Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради України по опрацюванню проектів законів України про внесення змін до Конституції України" від 26 грудня 2002 року N 381-IV (пункт 5 в редакції Постанови Верховної Ради України від 9 грудня 2003 року N 1353-IV, якими таку Тимчасову спеціальну комісію було утворено і доручено їй доопрацювати зокрема Законопроект N 4105 та внести його на розгляд Верховної Ради України.