На виконання Генеральної угоди про співробітництво та організацію взаємовідносин між Міністерством і Всеукраїнською асоціацією ветеранів та пенсіонерів МНС України від 30 травня 2008 року, рішення колегії МНС від 22.01.2009 N 1 "Про результати роботи Міністерства у 2008 році та пріоритетні завдання на 2009 рік", оголошеної до виконання наказом МНС від 26.01.2009 N 43, та з метою більш широкого пропагування історії українських протипожежних та рятувальних служб серед населення та особового складу органів і підрозділів цивільного захисту, використання кращих її сторінок та досвіду в практичній діяльності на сучасному етапі, подальшого розвитку музейної справи в органах і підрозділах цивільного захисту та підвищення ролі ветеранських організацій системи МНС, зокрема у вихованні молодих працівників, формування у них високих професійних та моральних якостей

1. Затвердити Цільову програму історико-культурного і соціального розвитку протипожежних та рятувальних служб, подальшого розвитку музейної справи та підвищення ролі ветеранських організацій органів та підрозділів цивільного захисту МНС (далі - Програма), що додається.

2. Начальникам ГУ МНС України в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві і Севастополі, науково-дослідних установ, загонів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, спеціалізованих рятувальних служб і формувань, ректорам вищих навчальних закладів:

затвердити робочі заходи з питань висвітлення історії щодо створення і функціонування пожежно-рятувальної справи, регіональних та місцевих органів і підрозділів цивільного захисту, відновлення та подальшого розвитку музейної справи, а також активізації роботи ветеранського руху на місцях;

подавати щороку до 20 лютого до Управління соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення (Алімов О.Ф.) інформацію про хід виконання робочих заходів.

3. Керівникам урядових органів державного управління, департаментів та інших самостійних структурних підрозділів центрального апарату МНС затвердити та забезпечити належне виконання власних робочих заходів з питань вивчення історії створення і функціонування підпорядкованого підрозділу, постійно надавати допомогу у відродженні музейної справи протипожежним і рятувальним службам Міністерства та запровадити заходи щодо активізації ветеранського руху в центральному апараті МНС.

4. Координацію та організацію роботи з виконання Програми покласти на Управління соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення (Алімов О.Ф.) спільно із Всеукраїнською асоціацією ветеранів та пенсіонерів МНС (Доманський В.А., за згодою).

5. Департаменту економіки і фінансів (Малицька М.Ф.), Управлінню соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення (Алімов О.Ф.) визначати необхідний обсяг фінансування Програми, виходячи з можливостей державного бюджету, з урахуванням конкретизації завдань за підсумками виконання Програми у попередні роки.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра Третьякова В.М.

Метою Програми є організація взаємодії всіх органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства з питань історико-культурного та соціального розвитку протипожежних та рятувальних служб, подальшого розвитку музейної справи та підвищення ролі ветеранських організацій з центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та службами і підрозділами відомчої, місцевої та добровільної пожежної охорони, відомчими та місцевими спеціалізованими рятувальними формуваннями у здійсненні заходів щодо відродження і розвитку традицій українських протипожежних і рятувальних служб, створення умов у суспільстві для забезпечення їх загального розвитку, вивчення та висвітлення історії їх заснування і функціонування, ефективного розвитку музейної справи в кожному регіоні держави та надійного забезпечення соціального і правового захисту ветеранів та інвалідів органів і підрозділів цивільного захисту, у тому числі ветеранів та інвалідів державної пожежної охорони та колишніх військ Цивільної оборони, а також державних аварійно-рятувальних служб і формувань та підприємств, установ і організацій сфери управління МНС (далі - органи і підрозділи цивільного захисту) та подальшого підвищення ролі ветеранських організацій у вихованні молодих працівників, формування у них високих професійних і моральних якостей.

Науково-історичний підхід у дослідженні та вивченні будь-якої проблеми може стати ключем до розв'язання завдань, які постають перед науковцями, управлінським апаратом, державою та суспільством.

У зв'язку з цим дослідження і вивчення історії створення, формування та розвитку державного управління у сфері превентивної безпеки та пожежно-рятівної справи в Україні у минулі століття мають важливе наукове і практичне значення, оскільки з його аналізом пов'язане дослідження таких кардинальних питань, як роль держави у підтримці забезпечення превентивної безпеки, взаємодія протипожежних і рятувальних служб із владними структурами, населенням та громадськими організаціями, вплив стану превентивної безпеки населених пунктів і територій на соціально-економічний розвиток держави, довкілля і добробуту народу, розвиток матеріально-технічної бази органів і підрозділів цивільного захисту, їх технічне оснащення, кадрове забезпечення, соціальний захист тощо.

Стан історичної науки в сучасних умовах в Україні характеризується недостатнім дослідженням проблем щодо створення, функціонування і розвитку українських протипожежних і рятувальних служб та відсутністю необхідних організаційно-штатних структур і зорієнтованих на цю працю творчих сил. Розпорошеність і відсутність координації діяльності існуючих окремих, часто розрізнених виставок-музеїв, а також науково-методичного їх забезпечення гальмує процес у розвитку важливої галузі - вітчизняної історії у сфері цивільного захисту.

У системі МНС відсутня належна система підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів з питань дослідження і вивчення історії розвитку та функціонування протипожежних і рятувальних служб, а наявні в навчальних закладах малочисельні кафедри, які завантажені навчальним процесом, фізично не спроможні осягнути наукову розробку всього спектру історичних проблем у галузі цивільного захисту. В Україні й досі з даного питання не видано жодної фундаментальної монографії, жодного енциклопедично-довідкового видання, базового підручника тощо.

У свою чергу, сучасний розвиток суспільства вимагає значного підвищення ролі мережі культурних закладів, одним із яких є музеї, як носії духовної спадщини українського народу, що ефективно впливають на виховання особового складу органів і підрозділів цивільного захисту, громадян України і в цілому на розвиток національної культури.

На посилення ролі музеїв у духовному відродженні українського народу спрямований Указ Президента України від 22 березня 2000 року N 489 "Про невідкладні заходи щодо розвитку музеїв України". Програмою розвитку музейної справи в Україні визначено основні напрямки розв'язання проблем збереження, розвитку і використання музейних фондів, передбачено зміцнення матеріально-технічної бази музеїв, впровадження в діяльності музеїв інформаційних технологій, технічне оснащення музеїв на рівні сучасних вимог і стандартів, створення належних умов для зберігання музейного фонду і покращення його використання з метою формування національної свідомості, підвищення загального рівня освіти і культури.

Як свідчить аналіз сучасного стану музейної справи, у Міністерстві є в наявності та функціонують, в основному, тільки пожежно-технічні виставки, які створювались ще в 70-90 роках минулого століття і призначені в основному для пропаганди пожежно-технічних знань серед населення України. При цьому, координаційного науково-методичного центру за їх діяльністю створено не було, науковою діяльністю вони майже не займаються, відсутній належний фондовий облік, не приділено достатньої уваги історичному розвитку пожежно-рятувальної справи в Україні тощо. Діяльність інших служб Міністерства в цих виставках-музеях на сьогоднішній день майже не відображена, відсутні, в більшості із них наукові бібліотеки, наукові архіви, фондосховища, читацькі зали, реставраційні майстерні тощо. Останнім часом музейні приміщення скорочуються, їх місця займаються службовими кабінетами та для інших цілей.

Існує також ряд проблем, які не дають змоги повною мірою реалізувати потужний потенціал органів і підрозділів цивільного захисту, відродити їх найкращі традиції у суспільному житті та державному будівництві України. Зокрема, відзначається низький рівень поінформованості суспільства про історію українських протипожежних і рятувальних служб, їх традиції, сучасний стан, перспективи розвитку, а також небажання окремих керівників органів і підрозділів цивільного захисту приділяти належну увагу цій справі.