Згідно з повноваженнями, наданими статтею 15 Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності" , пунктом 9 Положення про Національне агентство з акредитації України (надалі - НААУ) та пунктом 2.5 Методики визначення вартості робіт з акредитації та моніторингу , затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку та торгівлі від 05.09.2012 № 973, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за № 1589/21901, та з метою вдосконалення визначення розміру оплати робіт аудиторам та експертам, що залучаються НААУ для проведення робіт з акредитації та моніторингу органів з оцінки відповідності (надалі - ООВ),

1. Затвердити Методику визначення розміру оплати робіт позаштатного персоналу з акредитації (далі - Методика), що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ НААУ від 21.05.2013 № 68.

3. Структурним підрозділам НААУ при здійсненні розрахунків вартості робіт з акредитації та моніторингу керуватися цією Методикою.

4. Відділу інформаційно-комунікаційних технологій забезпечити розміщення цього наказу на веб-сайті НААУ в термін до 05 жовтня 2017 р.

5. Цей наказ набирає чинності з 05 жовтня 2017 року.

6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1. Ця Методика застосовується для визначення розміру оплати робіт позаштатного персоналу - керівника групи аудиторів, члена групи аудиторів з акредитації, експерта з акредитації, що призначає НААУ у випадку залучення їх як фізичних осіб, або через організації, де вони працюють, для здійснення робіт з акредитації ООВ (надалі - позаштатний персонал).

2. При залученні позаштатного персоналу з ними укладаються договори цивільно-правового характеру. Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду (цивільно-правовим договором) одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Позаштатний персонал під час проведення робіт з акредитації та моніторингу, на відміну від працівників НААУ, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, не може вимагати гарантій, передбачених для суб'єктів трудових відносин, оскільки він не має статусу працівника, сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.