Відповідно до Кримінального процесуального кодексу України , Положення про Державну судову адміністрацію України , затвердженого рішенням Ради суддів України від 22.10.2010 № 12, з метою приведення у відповідність до вимог чинного законодавства форми картки на особу, стосовно якої судом розглянуто матеріали кримінального провадження

1. Затвердити форму картки на особу, стосовно якої судом розглянуто матеріали кримінального провадження (додається).

2. Затвердити Інструкцію щодо формування картки на особу, стосовно якої судом розглянуто матеріали кримінального провадження (додається).

3. Управлінню з питань судового діловодства розмістити текст цього наказу на офіційному веб-порталі судової влади України.

4. Управлінню з питань судового діловодства повідомити Міністерство юстиції України про втрату чинності наказу Державної судової адміністрації України від 18.03.2004 № 32/04 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2004 за № 417/9016 "Про затвердження форми статистичної картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу, та Інструкції щодо її заповнення", крім положень щодо заповнення картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу, за нормами Кримінально-процесуального кодексу України (1960 р.).

5. Управлінню організаційного забезпечення діяльності Державної судової адміністрації України надіслати цей наказ до апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим та територіальних управлінь Державної судової адміністрації України.

6. Начальникам територіальних управлінь Державної судової адміністрації України довести цей наказ до відома місцевих загальних судів.

7. Керівникам апаратів місцевих загальних судів та апеляційних судів областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ознайомити з цим наказом працівників апарату суду.

8. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Державної судової адміністрації України від 18.03.2004 № 32/04 "Про затвердження форми статистичної картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу, та Інструкції щодо її заповнення", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 05.04.2004 за № 417/9016, крім положень заповнення картки на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу, за нормами Кримінально-процесуального кодексу України (1960 р.).

9. Цей наказ набирає чинності з 1 січня 2014 року.

10. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Голови Положишника В.В.

1.1. Ця Інструкція регламентує методику формування даних у картці на особу, стосовно якої судом розглянуто матеріали кримінального провадження (далі - картка), та порядок роботи з нею.

1.2. Викладені в Інструкції правила розроблено відповідно до положень чинного законодавства України.

За дотримання вимог цієї Інструкції відповідає працівник апарату суду, на якого покладено обов'язки з формування картки, а контроль за цією ділянкою роботи здійснює керівник апарату суду.

1.3. Картка формується працівником апарату суду, на якого такі обов'язки покладено керівником апарату суду чи особою, яка виконує його обов'язки відповідно до чинного законодавства.

1.4. Картка формується одразу ж після винесення судового рішення тільки стосовно осіб, щодо яких до суду на розгляд надійшли обвинувальні акти, клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, про застосування примусових заходів медичного характеру або про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру, чи стосовно яких розпочате кримінальне провадження відповідно до статті 477 Кримінального процесуального кодексу України (далі - матеріали кримінального провадження).

У разі направлення матеріалів кримінального провадження за підсудністю, картка на особу не заповнюється.

На кожну особу, стосовно якої розглядалися матеріали кримінального провадження, формується окрема картка.

2.1. Картка складається з шести розділів:

I. Відомості про особу на момент учинення кримінального правопорушення;

II. Відомості про кримінальне правопорушення;

III. Відомості про судове рішення;

IV. Відомості про апеляційне провадження;

V. Відомості про касаційне провадження;

VI. Відомості про набрання вироком (ухвалою) законної сили.

2.2. Картка містить 24 пункти. Кожний пункт складається з показників, що мають цифрові значення.

2.3. Основний принцип заповнення полягає в тому, що у відповідних полях проставляється цифрове значення, визначене для цього пункту.

3.1. Загальні положення

3.1.1. Формування картки починається із заповнення українською мовою даних: прізвища, імені, по батькові особи, стосовно якої розглядаються матеріали кримінального провадження, єдиного унікального номера, номера кримінального провадження, кодових позначень суду і судді (головуючого в судовому засіданні).

3.1.2. Коди судів визначаються Державною судовою адміністрацією України, а коди суддів - відповідним територіальним управлінням Державної судової адміністрації України (далі - територіальне управління ДСА України). При цьому вперше коди суддів визначаються за прізвищами суддів в алфавітному порядку, а далі в порядку призначення суддею відповідного суду.

У разі звільнення судді цього суду з посади код, визначений для нього, залишається без змін (для роботи з архівом), а в разі призначення нового судді - визначається код, наступний за тим, що був наданий останнім у цьому суді.

3.1.3. Продовжуючи формувати наступні поля картки, необхідно визначити статтю Кримінального кодексу України (далі - КК України), за якою облікувати особу в розділах I та II, а також у пунктах 14, 15 "б" розділу III.

Для цього насамперед необхідно визначити статус особи, якого вона набуває після набрання чинності судовим рішенням: особа буде вважатися засудженою; виправданою; такою, до якої застосовано примусові заходи медичного характеру; такою, стосовно якої провадження закрито; такою, відносно якої матеріали кримінального провадження повернуті прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України , чи на досудове розслідування. Після цього облікувати особу за тією статтею КК України , за якою винесено таке судове рішення.

Якщо згадане судове рішення винесено за кількома статтями КК України, то в розділах I і II картки проставляються цифрові значення, що відповідають кримінальному правопорушенню, за яке передбачено більш суворе покарання, тобто особа обліковується за тією статтею КК України, яка передбачає більш суворе покарання. У разі, якщо санкції статей передбачають однакові за видом та мірою покарання, особа обліковується за статтею, яка відповідає більш розповсюдженому кримінальному правопорушенню.

Наприклад, особу засуджено за частиною першою статті 160, частиною другою статті 161 КК України ; за частиною першою статті 176 КК України виправдано, а за частиною другою статті 177 КК України провадження закрито. Статус особи - особа засуджена, а оскільки її засуджено за двома статтями КК України, необхідно визначити за якою саме проводити облік. Для цього потрібно визначити якої статті верхня межа санкції більша, тобто переглянути КК України. У нашому прикладі верхня межа санкції частини першої статті 160 КК України - 3 роки позбавлення волі, а частини другої статті 161 КК України - 5 років, тобто облік слід проводити за частиною другою статті 161 КК України.

3.1.4. У разі внесення апеляційною чи касаційною інстанцією змін до кваліфікації кримінального правопорушення чи до результатів розгляду кримінального провадження, що потягне за собою зміну обліку особи, передбаченого пунктом 3.1.3 цієї Інструкції, облік ведеться з урахуванням цих змін.

3.2. Розділ I. Відомості про особу на момент учинення кримінального правопорушення

3.2.1. Заповнюючи пункт 2, потрібно мати на увазі, що вік ураховується за числом виповнених повних років. Особа вважається такою, яка досягла певного віку, не в день народження, а починаючи з наступної доби.

3.2.2. Неповнолітньою вважається особа, яка не досягла 18 років.

Якщо особа притягується до відповідальності за декілька кримінальних правопорушень, одне з яких учинено в неповнолітньому віці, а інші кримінальні правопорушення - після досягнення повноліття, особу слід вважати неповнолітньою лише тоді, коли в неповнолітньому віці вчинене кримінальне правопорушення, за яке передбачено більш суворе покарання.

3.2.3. Заповнюючи пункт 3, слід зараховувати:

до робітників - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення безпосередньо були зайняті в процесі виробництва матеріальних цінностей, а також осіб, які були зайняті переміщенням вантажів, перевезенням пасажирів, наданням комунальних послуг, а також телеграфістів, операторів зв'язку, радіооператорів, фотооператорів, операторів обчислювальних, копіювальних та розмножувальних машин, членів екіпажів морських суден виробничого флоту, офіціантів, склографістів (ротаторників), склопротиральників, дезінфекторів, машиністів, водіїв, садівників, ліфтерів, гардеробників, швейцарів, кур'єрів, кастелянш, опалювачів, маркувальників, вагарів, возіїв, конюхів, кучерів, двірників, прибиральників територій і приміщень, сезонних робітників тощо;

до державних службовців (для вимог цієї Інструкції) - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення займали посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання функцій держави, а також депутатів усіх рівнів (народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних, обласних рад); сільських, селищних, міських голів та голів районних, обласних, районних у місті рад; осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, які проходять державну службу в підрозділах органів внутрішніх справ, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції (підрозділи: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки, транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальної міліції); прокурорів усіх рівнів, їх заступників, помічників, слідчих прокуратури; суддів; посадових осіб системи органів державної податкової служби, митної служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інших органів, що здійснюють правоохоронні функції;

до інших службовців - осіб, які не належать до державних службовців, але які на момент учинення кримінального правопорушення виконували адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов'язки або виконували такі обов'язки за спеціальним повноваженням: керівники колективних чи приватних підприємств та організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами, їх заступники), керівники ділянками робіт (майстри, виконавці робіт, бригадири), а також інших службовців;

до військовослужбовців - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення проходили військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях; які працювали у виправних колоніях та мали спеціальні звання;

до лікарів, фармацевтів - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення були лікарями чи фармацевтами, у тому числі ті, які займалися приватною медичною чи фармацевтичною практикою як різновидами підприємницької діяльності;

до працівників засобів масової інформації - журналістів, редакторів, кореспондентів, інших працівників засобів масової інформації;

до фізичних осіб - підприємців - осіб, які зареєстровані суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи;

до працівників господарських товариств - працівників акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, товариств з додатковою відповідальністю, повних товариств, командитних товариств;

до студентів навчальних закладів - студентів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів;

до осіб, які займалися іншими заняттями, - усіх інших осіб, заняття яких не зазначені вище;

до пенсіонерів - осіб, яким призначено пенсії. Якщо злочин скоїв пенсіонер, який працює, то потрібно вказати фактичне його заняття;

до зареєстрованих безробітних - осіб працездатного віку, яка зареєстрована в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, як безробітна і готова та здатна приступити до роботи;

до осіб, які утримувалися в установах виконання покарань чи під вартою, - осіб, які на момент учинення кримінального правопорушення перебували під вартою чи відбували покарання у вигляді позбавлення чи обмеження волі, арешту.

3.2.4. У пункті 4 освіта особи визначається відповідно до законодавства про освіту.

Особа вважається такою, що здобула освіту:

повну вищу - якщо вона закінчила вищий навчальний заклад третього або четвертого рівнів акредитації (інститут, консерваторію, академію, університет) і має освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст" чи "магістр";

базову вищу - якщо вона закінчила вищий навчальний заклад першого або другого рівнів акредитації (технікум, училище, крім училищ, перерахованих як професійно-технічні навчальні заклади, коледж, інші, прирівняні до них вищі навчальні заклади) і має освітньо-кваліфікаційний рівень "молодший спеціаліст" чи "бакалавр";

професійно-технічну - якщо вона закінчила професійно-технічний навчальний заклад (професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірму, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію) і їй присвоєно кваліфікацію "кваліфікований робітник" (випускникам вищих професійних училищ) і "молодший спеціаліст";

повну загальну середню - якщо вона закінчила середню загальноосвітню школу третього ступеня (старшу школу) та отримала атестат про середню освіту;

базову загальну середню - якщо вона закінчила середню загальноосвітню школу другого ступеня (основну школу) та отримала відповідний документ;

початкову загальну - якщо вона закінчила середню загальноосвітню школу першого ступеня (початкову школу).

Якщо особа не має освіти, в пункті 4 проставляється цифрове значення "7".

3.2.5. Пункт 8 заповнюється з урахуванням розділу XIII Загальної частини КК України . Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

У разі закриття провадження за попередній злочин у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності з різних підстав - у зв'язку з дійовим каяттям, з примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, із зміною обстановки, із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, на підставі Закону України "Про амністію" тощо - у пункті 8 ставиться "2".

У пункті 8 ставиться "3", якщо особа за попереднім вироком суду звільнена від покарання чи відбула покарання за діяння, злочинність і караність якого усунуті законом, або була реабілітована.

У разі погашення чи зняття попередньої судимості в пункті 8 проставляється цифрове значення "4".

3.2.6. За наявності в особи декількох не знятих і непогашених судимостей чи за декілька злочинів у пункті 9 зазначається судимість за злочин, що передбачає більш суворе покарання, або за більш розповсюджений злочин.

3.2.7. У разі відбуття призначеного покарання повністю особою, яка має не зняту чи непогашену судимість, у пункті 10 ставиться "1".

Пункт 10 (умови звільнення від покарання) заповнюється за даними про останнє місце відбуття покарання. Показник про умовно-дострокове звільнення від покарання заповнюється в разі звільнення від усіх видів покарання.