1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Ухвала


У Х В А Л А
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого господарського суду України про офіційне тлумачення положень пунктів 1, 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України
м. Київ
15 лютого 2007 року
N 14-у/2007
Справа N 2-14/2007

Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:
Домбровського Івана Петровича - головуючий,
Бринцева Василя Дмитровича - суддя-доповідач,
Головіна Анатолія Сергійовича,
Джуня В'ячеслава Васильовича,
Дідківського Анатолія Олександровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Мачужак Ярослави Василівни,
Стецюка Петра Богдановича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шишкіна Віктора Івановича,
розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Вищого господарського суду України про офіційне тлумачення положень пунктів 1, 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 35-36, N 37, ст. 446).
Заслухавши суддю-доповідача Бринцева В.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:
1. Вищий господарський суд України звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень пунктів 1, 14 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс) з роз'ясненням термінів "публічно-правовий спір" та "адміністративний договір". Практичну необхідність в офіційному тлумаченні зазначених положень суб'єкт права на конституційне подання обгрунтовує наявністю проблем у розмежуванні компетенції господарських та адміністративних судів. При цьому зазначається, що ця проблема виникла у зв'язку з приписом пункту 6 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу (в редакції Закону України від 6 жовтня 2005 року N 2953-IV, що набрав чинності з 1 листопада 2005 року), і висловлюється думка про можливість вирішення проблеми шляхом тлумачення зазначених термінів.
У конституційному поданні наводяться також норми Кодексу адміністративного судочинства України, Господарського процесуального кодексу України та Цивільного кодексу України, які, на думку авторів конституційного подання, по-різному визначають критерії публічно-правових та приватно-правових спорів, зокрема критерії відмежування цивільного спору, стороною якого є суб'єкт публічного права, від публічно-правового спору, що має істотне практичне значення для розподілу справ між господарськими та адміністративними судами.
2. Перша колегія суддів Конституційного Суду України Ухвалою від 30 січня 2007 року відмовила у відкритті конституційного провадження на підставі пункту 3 статті 45 Закону України "Про Конституційний Суд України" - непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні.
3. Відповідно до Закону України "Про Конституційний Суд України" підставою для конституційного подання щодо офіційного тлумачення Конституції України та законів України є практична необхідність у з'ясуванні або роз'ясненні, офіційній інтерпретації положень Конституції України та законів України (стаття 93); питання, порушене у конституційному поданні, повинно бути підвідомче Конституційному Суду України (стаття 13).
Суб'єкт права на конституційне подання практичну необхідність у роз'ясненні та офіційній інтерпретації термінів "публічно-правовий спір" та "адміністративний договір" обгрунтовує відсутністю чітких дефініцій у процесуальному законодавстві, суперечністю окремих його положень нормам Цивільного кодексу України та неоднозначністю застосування судами загальної юрисдикції всіх рівнів законодавства, яке розмежовує повноваження господарських та адміністративних судів; посилається також на відсутність у Господарському процесуальному кодексі України норми, яка регламентувала б розгляд адміністративних справ.
Аналіз змісту конституційного подання та доданих матеріалів свідчить про відсутність підстав для офіційного тлумачення правових норм, наведених Вищим господарським судом України. Стаття 3 Кодексу дає визначення термінів, які вживаються у ньому, і таке унормування є одним із способів інтерпретації правової норми самим законодавчим органом. Зокрема у пункті 1 розкривається зміст термінів "справа адміністративної юрисдикції" та "публічно-правовий спір", а у пункті 14 - терміна "адміністративний договір".

................
Перейти до повного тексту