Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Козюбри Миколи Івановича - суддя-доповідач,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 та пункту 6 статті 4 Закону України "Про статус народного депутата України" в редакції від 22 березня 2001 року N 2328-III (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 42, ст. 212).

Приводом для розгляду справи згідно зі статтями 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 47 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи відповідно до статей 71, 82 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 1 частини першої статті 3 та пункту 6 статті 4 Закону України "Про статус народного депутата України".

Заслухавши суддю-доповідача Козюбру М.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 47 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання про відповідність Конституції України (конституційність) пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про статус народного депутата України", згідно з яким народний депутат України не може бути членом Кабінету Міністрів України, та пункту 6 статті 4 цього Закону, відповідно до якого повноваження народного депутата України припиняються достроково у разі порушення вимог частини першої статті 3 названого Закону.

Народні депутати України вважають, що зазначені положення Закону України "Про статус народного депутата України" суперечать вимогам частин другої, третьої статті 78 Конституції України, оскільки, на їх думку, цими частинами "встановлено вичерпний перелік випадків несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, а саме - лише у разі, коли депутат має інший представницький мандат чи перебуває на державній службі". Посади ж Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів, міністрів відповідно до Указу Президента України "Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні" від 29 травня 2001 року N 345/2001 належать до політичних і не віднесені до категорій посад державних службовців, визначених Законом України "Про державну службу".

2. Вирішуючи спір з порушених у конституційному поданні питань, Конституційний Суд України виходить з такого.

Відповідно до статті 78 Конституції України народні депутати України не можуть мати іншого представницького мандата чи бути на державній службі (частина друга); вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності встановлюються законом (частина третя).

Правова позиція Конституційного Суду України стосовно зазначених положень викладена у Рішенні Конституційного Суду України у справі щодо несумісності депутатського мандата від 13 травня 1997 року N 1-зп. Вона полягає в тому, що стаття 78 Конституції України, яка встановлює обмеження на поєднання депутатського мандата з іншими видами діяльності, не дає їх повного переліку, а виокремлює тільки два - мати інший представницький мандат чи бути на державній службі. Згідно з цією статтею обмеження на поєднання депутатського мандата з іншими видами діяльності мають установлюватися законом.

На підставі положень статті 78 Конституції України у частині першій статті 3 Закону України "Про статус народного депутата України" встановлено перелік видів діяльності, з якими народний депутат України не має права поєднувати свій депутатський мандат, а саме:

- бути членом Кабінету Міністрів України, керівником центрального органу виконавчої влади;

- мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі;