Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича - доповідача,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Ключковського Юрія Богдановича - народного депутата України, Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича, представників Президента України Биструшкіна Олександра Павловича та Солодкого Ростислава Дмитровича, Постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України Німченка Василя Івановича, представника Міністерства культури і туризму України та Державної служби кінематографії Чміль Ганни Павлівни

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень частини другої статті 14 Закону України "Про кінематографію" від 13 січня 1998 року N 9/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., N 22, ст. 114).

Приводом для розгляду справи відповідно до статті 39 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 60 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 93 Закону України "Про Конституційний Суд України" є практична необхідність у з'ясуванні та офіційній інтерпретації положень частини другої статті 14 Закону України "Про кінематографію".

Заслухавши суддю-доповідача Стецюка П.Б., пояснення Ключковського Ю.Б., Селіванова А.О., Биструшкіна О.П., Солодкого Р.Д., Німченка В.І., Чміль Г.П. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 60 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 14 Закону України "Про кінематографію" (далі - Закон).

Необхідність в офіційному тлумаченні автори клопотання обґрунтовують наявністю неоднозначності і невизначеності у розумінні та "сумнівним практичним застосуванням" частини другої статті 14 Закону, якою встановлено порядок розповсюдження і демонстрування іноземних фільмів в Україні.

Згідно з частиною другою статті 14 Закону іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов'язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою, вони також можуть бути дубльовані або озвучені чи субтитровані мовами національних меншин. Народні депутати України вважають, що в цій нормі законодавцем вжиті різні формулювання обов'язкового дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів в Україні та можливості дублювання або озвучення чи субтитрування мовами національних меншин.

Суб'єкт права на конституційне подання порушує питання, чи можуть в Україні розповсюджуватися іноземні фільми, якщо вони не дубльовані, не озвучені або не субтитровані українською мовою, водночас наголошуючи на поширенні практики видання державних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування іноземних фільмів, які не дубльовані, не озвучені і не субтитровані державною мовою.

2. Свої позиції щодо предмета конституційного подання на запити Конституційного Суду України висловили Президент України, Кабінет Міністрів України, Міністерство культури і туризму України, Державна служба кінематографії, Національна спілка кінематографістів України, Інститут української мови Національної академії наук України, Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені І.К. Карпенка-Карого, Львівський національний університет імені Івана Франка, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого.

3. Під час пленарного засідання Конституційного Суду України представник суб'єкта права на конституційне подання підтримав клопотання, викладене в конституційному поданні, а представники Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства культури і туризму України, Державної служби кінематографії відповідно підтвердили позиції тих органів, які вони представляли, і підтримали позицію суб'єкта права на конституційне подання - 60 народних депутатів України.

4. Конституційний Суд України, вирішуючи поставлені у конституційному поданні питання, виходить з такого.

4.1. Згідно з Конституцією України Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1); права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3); державною мовою в Україні є українська мова, держава забезпечує її всебічний розвиток і функціонування в усіх сферах суспільного життя на всій території України (частини перша, друга статті 10); в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України (частина третя статті 10). Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України (стаття 11 Конституції України) .

4.2. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом (частина п'ята статті 10 Конституції України) .

Згідно зі статтею 6 Закону застосування мов у галузі кінематографії здійснюється відповідно до статті 10 Конституції України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року N 10-рп/99 (справа про застосування української мови), в якому дано тлумачення статті 10 Основного Закону України, зазначено, що публічними сферами, в яких застосовується державна мова, охоплюються насамперед сфери здійснення повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування (мова роботи, актів, діловодства і документації, мова взаємовідносин цих органів тощо). До сфер застосування державної мови можуть бути віднесені також інші сфери, які за частиною п'ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Конституції України визначаються законами.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про основи національної безпеки України" пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, забезпечення розвитку і функціонування української мови як державної в усіх сферах суспільного життя на всій території України, гарантування вільного розвитку, використання і захисту російської, інших мов національних меншин України. Законом України "Про мови в Українській РСР" від 28 жовтня 1989 року (чинний згідно з пунктом 1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України в частині, що не суперечить Основному Закону України) держава гарантує функціонування української мови, а також інших національних мов у сфері культурного життя; з метою широкого ознайомлення своїх громадян з досягненнями світової культури забезпечує переклади українською мовою та іншими національними мовами і видання художньої, політичної, наукової та іншої літератури, а також переклади українською мовою і публічну демонстрацію фільмів та інших аудіовізуальних творів.

Правові основи діяльності в галузі кінематографії та регулювання суспільних відносин, пов'язаних з виробництвом, розповсюдженням, зберіганням і демонструванням фільмів, визначаються Законом.