Відповідно до положень Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та частини 5 пункту 3 Положення про Національну службу посередництва і примирення, затвердженого Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258, із змінами, внесеними Указом Президента України від 11 квітня 2007 року N 291,

1. Затвердити Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку (додається).

2. Керівникам структурних підрозділів Національної служби посередництва і примирення забезпечити дотримання норм Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку в процесі реалізації повноважень Національної служби посередництва і примирення, визначених Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", Положенням про Національну службу посередництва і примирення, затвердженим Указом Президента України від 17 листопада 1998 року N 1258, із змінами, внесеними Указом Президента України від 11 квітня 2007 року N 291.

3. Визнати таким, що втратив чинність наказ Національної служби посередництва і примирення від 4 серпня 2004 року N 113.

4. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

1.1. Положення про порядок проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку (далі - Положення) розроблене відповідно до статті 44 Конституції України, Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", інших законодавчих актів України та з врахуванням положень частини другої статті 3 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

1.2. Це Положення визначає відповідно до Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", інших законодавчих і нормативно-правових актів правові і організаційні засади проведення страйку як крайнього засобу вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та примирних процедур під час страйку, шляхи і форми сприяння Національною службою посередництва і примирення (далі - НСПП) вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) під час страйків.

1.3. Відповідно до статті 44 Конституції України:

"Ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів.

Порядок здійснення права на страйк встановлюється законом з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

Заборона страйку можлива лише на підставі закону".

1.4. Порядок здійснення права на страйк встановлено Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (далі - Закон) і цим Положенням (далі - Положення).

1.5. Страйк відповідно до частини другої статті 17 Закону застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору (конфлікту) у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу.

1.6. Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту) або власник чи уповноважений ним орган (представник) ухиляється від примирних процедур або не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

1.7. Основні терміни:

колективний трудовий спір (конфлікт) - це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю;

найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором на підприємстві, в установі та організації, в їх об'єднаннях або у фізичних осіб, які використовують найману працю;

Національна служба посередництва і примирення - постійно діючий державний орган, який сприяє поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігає виникненню колективних трудових спорів (конфліктів), прогнозує їх та сприяє своєчасному їх вирішенню, здійснює посередництво для вирішення таких спорів (конфліктів);

незалежний посередник - це визначена за спільним вибором органу (особи), що очолює страйк, та власника або уповноваженого ним органу (представника), особа, яка сприяє встановленню взаємодії між найманими працівниками, які беруть участь у страйку, та власником або уповноваженим ним органом (представником), проведенню переговорів між ними, бере участь у виробленні узгоджувальною комісією угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

професійна спілка (профспілки) - добровільна неприбуткова громадська організація, що об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання);

страйк - це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками (невихід на роботу, невиконання своїх трудових обов'язків) підприємств, установ, організацій (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

узгоджувальна комісія - орган, спільно утворений органом (особою), що очолює страйк, та власником або уповноваженим ним органом (представником), призначений для пошуку шляхів вирішення колективного трудового спору (конфлікту), з використанням для цього усіх наявних можливостей.

2.1. Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або іншої організації, уповноваженої відповідно до статті 3 Закону представляти інтереси найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування.

2.2. В поданні виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або іншої організації, уповноваженої відповідно до статті 3 Закону представляти інтереси найманих працівників, викладаються вимоги найманих працівників, що були предметом колективного трудового спору (конфлікту), причини, через які примирні процедури не привели до вирішення колективного трудового спору (конфлікту), вказуються причини неможливості вирішення розбіжностей між сторонами іншим засобом, окрім страйку.

2.3. Рішення приймається загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування і вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції.

2.4. Відповідно до цієї процедури приймається рішення про оголошення страйку і найманими працівниками структурного підрозділу або найманими працівниками, що належать до окремої категорії найманих працівників.

2.5. В рішенні про оголошення страйку вказуються:

перелік розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, які стали причиною для оголошення і проведення страйку;

дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників;

назва органу (особи), що очолює страйк;

пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємстві, в установі чи організації в період страйку.

2.6. Рішення зборів (конференції) про оголошення страйку оформляється протоколом. Порушення положень частини першої статті 19 Закону є підставою для визнання страйку в судовому порядку незаконним.

2.7. Оголошенню галузевого або територіального страйку передує конференція, збори, пленум або засідання іншого органу представників найманих працівників або профспілок, на яких заслуховується інформація уповноваженого органу про причини недосягнення згоди між сторонами. За підсумками обговорення можуть прийматися рекомендації про оголошення галузевого або територіального страйку, які направляються трудовим колективам або профспілкам, що знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної галузі.

2.8. В рекомендаціях про оголошення страйку вказуються:

перелік розбіжностей сторін, які є підставою для оголошення і проведення страйку;

дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників;

назва органу (особи), що очолюватиме страйк;

пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємствах, в установах чи організаціях, що знаходяться на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці або входять до відповідної галузі, в період страйку.

Рекомендації про оголошення страйку оформляється протоколом.

2.9. Наймані працівники підприємств, галузі або адміністративно-територіальної одиниці самостійно приймають рішення про оголошення або неоголошення страйку на підприємствах, в установах, в організаціях в порядку, передбаченому частиною першою статті 19 Закону.

2.10. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, в установах і організаціях, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території.

2.11. Відповідно до частини третьої статті 44 Конституції України та частини п'ятої статті 19 Закону ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку.

2.12. Місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь, визначається органом (особою), що керує страйком, за погодженням із власником або уповноваженим ним органом (представником).

3.1. Наймані працівники, які беруть участь у страйку, під час його проведення мають право:

- особисто вільно висловлювати свою волю щодо оголошення страйку та участі в страйку, що повинно бути закріплено у рішенні загальних зборів (конференції) трудового колективу;

- особисто обирати членів органу (визначати особу), що очолює страйк, та бути обраним до такого органу;

- бути обраним та брати участь в роботі примирних органів з метою врегулювання конфлікту;

- отримувати від органу (особи), що очолює страйк, інформацію про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

- брати участь в утворенні страйкового фонду з добровільних внесків і пожертвувань;

- брати участь у проведенні зборів, мітингів, пікетів з метою виконання висунутих найманими працівниками або профспілкою вимог;

- отримувати матеріальну допомогу із страйкового фонду в разі його утворення;

- здійснювати контроль за виконанням угоди про вирішення колективного трудового спору;

- отримувати від власника або уповноваженого ним органу (представника) компенсацію збитків в розмірі, визначеному судом, в разі, якщо буде доведено, що власник або уповноважений ним орган порушив закони, внаслідок чого склалися умови для страйку, і страйк закінчився повним або частковим задоволенням вимог найманих працівників;

- отримувати роз'яснення та консультації від НСПП та її відділень.

3.2. Наймані працівники, які не беруть участь у страйку, мають право:

- в разі неможливості забезпечення нормального функціонування підприємства - на збереження заробітної плати у розмірі не нижче від встановленого законодавством та колективним договором як за час простою не з вини працівника. Це право забезпечується працівникові при наявності письмової заяви на ім'я керівника підприємства про неможливість виконання обов'язків у зв'язку із зупинкою виробництва на час страйку;

- в разі можливості нормального функціонування підприємства - на допуск на підприємство, в окремі його структурні підрозділи.

3.3. Наймані працівники, які беруть участь у страйку, зобов'язані:

- чітко виконувати вимоги законодавства щодо порядку проведення страйку;

- додержуватися законності та громадського порядку;

- дотримуватися вимог щодо забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу;

- у разі визнання в установленому Законом порядку страйку незаконним прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку і розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.

3.4. У ході участі у страйку наймані працівники зобов'язані дотримуватися вимог чинного законодавства України, насамперед Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та цього Положення, пам'ятати, що, застосовуючи страйки як засіб захисту своїх прав, не можна порушувати права інших людей.

3.5. Наймані працівники під час страйку не мають права вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству або цьому Положенню, а саме:

- порушувати громадський порядок;

- вчиняти дії, які можуть становити загрозу життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу;

- чинити опір законним діям власника або уповноваженого ним органу щодо забезпечення життєдіяльності та нормального функціонування підприємства;

- створювати перешкоди для доступу на підприємство, в установу, організацію управлінського персоналу та працівників, які не беруть участі у страйку;

- примушувати інших найманих працівників до участі у страйку.

3.6. У разі недотримання найманими працівниками під час страйку законності, до них можуть бути застосовані заходи відповідальності, передбачені статтями 28, 29, 30, 32, 33 Закону.

4.1. Страйк на підприємстві очолює орган (особа), що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку.

4.2. На виробничому рівні орган (особа), що очолює страйк, визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників одночасно з прийняттям рішення про оголошення страйку, про що вказується в протоколі зборів (конференції).

4.3. Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган (особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим виборним органом представників найманих працівників, профспілкових чи інших організацій працівників, уповноважених представляти відповідні трудові колективи. На галузевому і територіальному рівнях, одночасно з прийняттям рекомендацій про оголошення страйку, визначається орган (особа), що очолюватиме (координуватиме) страйк.

4.4. Орган (особа), що очолює страйк, зобов'язаний письмово попередити власника або уповноважений ним орган (представника) про прийняття рішення про оголошення страйку не пізніш ніж за сім днів до початку страйку, а у разі прийняття рішення про страйк на безперервно діючому виробництві - за п'ятнадцять днів.

4.5. Орган (особа), що очолює страйк, діє під час страйку в межах прав, передбачених Законом, інформує працівників про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

4.6. До повноважень органу (особи), що очолює страйк, відносяться:

- проведення переговорів, консультацій від імені страйкуючих з власником або уповноваженим ним органом (представником), органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

- дотримання учасниками страйку громадського порядку, цілісності майна, недопущення заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей;

- прийняття рішення про припинення страйку і підписання угоди з власником або уповноваженим ним органом (представником);

- управління страйковим фондом, у випадку його створення.

4.7. Орган (особа), що очолює страйк, має право:

- від імені страйкуючих проводити переговори, консультації з власником або уповноваженим ним органом (представником), органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;

- отримувати інформацію від власника або уповноваженого ним органу (представника) стосовно стану виконання вимог найманих працівників;

- здійснювати управління страйковим фондом у випадку його створення;

- ініціювати створення примирних органів та брати участь в їх роботі;

- організовувати та проводити збори, мітинги, пікети з метою виконання висунутих найманими працівниками вимог;

- приймати рішення про припинення страйку;

- підписувати угоду про вирішення колективного трудового спору (конфлікту) з власником або уповноваженим ним органом (представником);

- отримувати необхідні роз'яснення та консультації від НСПП.

4.8. Орган (особа), що очолює страйк, зобов'язаний:

- дотримуватися вимог Закону;

- погодити із власником або уповноваженим ним органом (представником) місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь;

- у разі проведення зборів, мітингів, пікетів за межами підприємства повідомити про це місцевий орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не пізніш ніж за три дні;

- забезпечувати дотримання учасниками страйку законності та громадського порядку, недопущення заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей;

- вжити необхідних заходів щодо забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, недопущення загрози навколишньому природному середовищу;

- попередити страйкуючих про протизаконність недопуску на територію підприємств, установ, організацій управлінського персоналу та працівників, які не беруть участь в страйку;

- підготувати фінансовий звіт про витрати страйкового фонду (у разі його створення);

- у разі визнання судом страйку незаконним провести збори (конференцію), на яких оприлюднити рішення суду і прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку;

- постійно інформувати працівників про хід вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

- надавати інформацію на вимогу власника або уповноваженого ним органу (представника) щодо термінів та умов проведення страйку;

- не пізніш ніж за три дні погоджувати із власником або уповноваженим ним органом проведення акцій протесту на території підприємства;

- сприяти власнику або уповноваженому ним органу (представнику) в здійсненні мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємстві, в установі, організації з метою забезпечення життєдіяльності підприємства, установи, організації під час страйку;

- попереджувати факти недопуску страйкуючими на підприємство, в установу, організацію управлінського персоналу та працівників, які не беруть участі в страйку;

- надавати інформацію на запити НСПП;

- використати для врегулювання колективного трудового спору всі можливості, не заборонені законом.

4.9. Орган (особа), що очолює страйк, зобов'язаний під час страйку не лише дотримуватися вимог чинного законодавства в своїх діях та при прийнятті рішень по скеровуванню дій страйкуючих, але й забезпечувати дотримання законодавства з боку учасників страйку.

4.10. Орган (особа), що очолює страйк, не має права:

- ухилятися від проведення примирних процедур під час страйку;

- перешкоджати виконанню рішення суду про визнання страйку незаконним;

- перешкоджати заходам власника або уповноваженого ним органу (представника) по забезпеченню життєдіяльності підприємства та його функціонуванню;

- закликати страйкуючих на вчинення дій, які можуть загрожувати життю і здоров'ю людей та навколишньому природному середовищу, примушувати працівників до участі у страйку.

4.7. Повноваження органу (особи), що очолює страйк, припиняються після підписання угоди про вирішення колективного трудового спору (конфлікту), а також у разі прийняття судом рішення про визнання страйку незаконним.

4.8. У разі недотримання під час страйку вимог чинного законодавства орган (особа), що очолює страйк, несе відповідальність, передбачену статтею 29, частиною другою статті 31, статтями 32, 33, 34 Закону, статтею 174 Кримінального кодексу України.

5.1. Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний у найкоротший строк попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші заінтересовані підприємства, установи, організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку.

5.2. Під час страйку власник або уповноважений ним орган має право:

- у терміни, визначені Законом, отримати від органу (особи), що очолює страйк, письмове повідомлення про прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку;

- отримати від органу (особи), що очолює страйк, інформацію та матеріали про причини прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку;

- при наявності визначених чинним законодавством підстав заборонити перебування страйкуючих на території підприємства, установи, організації або проведення акцій протесту під час страйку;

- звернутися відповідно до статті 23 Закону до суду із заявою про визнання страйку незаконним;

- отримувати роз'яснення та консультації від НСПП;

- вимагати від органу (особи), що очолює страйк, та від страйкуючих додержання законності та громадського порядку;

- у разі місцеперебування страйкуючих на території підприємства, установи, організації вимагати від органу (особи), що очолює страйк, а також від страйкуючих дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку, дотримання права на нормальні умови праці тих, хто не бере участі у страйку, недопущення дій, які б перешкоджали життєдіяльності підприємства, збереженню майна;

- ініціювати проведення примирних процедур та брати участь в їх роботі;

- підписувати угоду про вирішення колективного трудового спору (конфлікту).

5.3. Під час страйку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний:

- дотримуватися вимог цього Закону та чинного законодавства України;

- після отримання від органу (особи), що очолює страйк, письмового повідомлення про прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку попередити постачальників і споживачів, транспортні організації щодо рішення найманих працівників про оголошення страйку;

- разом із органом (особою), що очолює страйк, розглянути питання місцеперебування під час страйку працівників, які беруть у ньому участь;

- своєчасно повідомити орган (особу), що очолює страйк, про погодження або обґрунтовану відмову у погоджені питань про проведення акцій протесту на території підприємства, установи, організації;

- вжити необхідних заходів до забезпечення під час страйку життєдіяльності підприємства, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу;

- звернутися із заявою до відповідних правоохоронних органів у разі перешкоджання з боку страйкуючих нормальному функціонуванню підприємства та наявності протизаконних фактів недопуску на територію підприємства, установи, організації управлінського персоналу та працівників, які не беруть участі у страйку, що може становити загрозу життєдіяльності підприємства, життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу;

- вести облік працівників, які не беруть участі у страйку;

- не пізніше ніж наступного дня після закінчення страйку надати належним чином оформлену інформацію за формою "1-ПВ страйк" до органів державної статистики та відповідного відділення НСПП;

- забезпечити збереження заробітної плати у розмірі не нижче від установленого законодавством та колективним договором як за час простою не з вини працівника за працівниками, які не брали участі у страйку, але у зв'язку з його проведенням не мали можливості виконувати свої трудові обов'язки;

- своєчасно розглядати пропозиції органу (особи), що очолює страйк, щодо шляхів вирішення конфлікту та надавати письмові відповіді;

- брати участь у роботі примирних органів з метою вирішення колективного трудового спору (конфлікту) та припинення страйку;

- надавати інформацію, довідки стосовно питань, які стали причиною оголошення страйку, на запити органу (особи), що очолює страйк;

- своєчасно надавати відповіді та будь-яку інформацію, необхідну для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту), на запити НСПП та відповідного відділення НСПП;

- використати для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту) всі можливості, не заборонені законом;

- у разі порушення законів, внаслідок чого склалися умови для страйку, і страйк закінчився повним чи частковим задоволенням вимог найманих працівників, компенсувати збитки учасникам страйку у розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що йому належать).

5.4. Під час оголошення та проведення страйку власник або уповноважений ним орган (представник) повинен дотримуватися законності та забезпечити дотримання вимог законодавства, насамперед, про працю на підприємстві, в установі, організації.

Власник або уповноважений ним орган під час страйку не має права:

- ухилятися від проведення примирних процедур та переговорів;

- відмовляти органу (особі), що очолює страйк, працівникам НСПП в наданні інформації, необхідної для врегулювання колективного трудового спору (конфлікту);

- приховувати інформацію про страйк шляхом ненадання звітності за встановленою формою до органів статистики та НСПП;

- перешкоджати участі найманих працівників в страйку будь-яким засобом.

5.5. У разі недотримання власником або уповноваженим ним органом (представником) під час страйку вимог чинного законодавства України до нього можуть бути застосовані заходи відповідальності, передбачені статтями 29, 31, 33, 34 Закону.

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації сприяють вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), в тому числі і під час страйку.

6.2. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи сільських, селищних, міських рад беруть участь у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах, в установах і організаціях, розташованих на відповідній території, в тому числі і під час страйку.

6.3. За зверненням НСПП, органу (особи), що очолює страйк, чи власника або уповноваженого ним органу (представника) місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування направляють в установленому порядку своїх представників для участі в примирних процедурах по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) під час страйку.

6.4. У разі проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій і пікетів за межами підприємства місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування повинні отримати від органу (особи), що очолює страйк, повідомлення про запланований захід не пізніше ніж за три дні.

6.5. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування розглядає заяву про проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій і пікетів під час страйку і повідомляє орган (особу), що очолює страйк, про прийняте рішення не пізніш як за два дні до часу проведення заходу, зазначеного в заяві.

6.6. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування має право при потребі запропонувати тим, хто звернеться із заявою, інші час і місце проведення заходу.

6.7. Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування може бути оскаржене в судовому порядку.

6.8. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування забезпечує необхідні умови для проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій і пікетів.

6.9. Місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу.

7.1. Відповідно до статті 26 Закону "Власник або уповноважений ним орган (представник), місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування і орган (особа), що очолює страйк, зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу".

7.2. Під час страйку власник або уповноважений ним орган (представник) забезпечує здійснення заходів щодо забезпечення життєдіяльності підприємства, установи, організації, зокрема, щодо:

- збереження майна;

- додержання законності та громадського порядку;

- недопущення загрози життю і здоров'ю людей;

- недопущення загрози навколишньому природному середовищу;

- забезпечення енерго- та теплопостачання;

- забезпечення функціонування електричного зв'язку;

- протипожежної безпеки;

- охорони приміщень та території;

- забезпечення правил проїзду та стоянки транспортних засобів;

- забезпечення проведення планово-попереджувальних ремонтів, оглядів електроустановок, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання;

- проведення невідкладних ремонтних та ремонтно-відновлювальних робіт;

- зберігання сировини, напівфабрикатів і готової продукції як в приміщеннях, так і на території;

- утримання виробничих, побутових та інших приміщень, території відповідно до вимог санітарних норм;

- проведення періодичних оглядів території, будівель, виробничих і службових приміщень з метою контролю за утриманням шляхів евакуації, протипожежних перепон, розривів, під'їздів і доріг, засобів пожежегасіння (гідрантів, внутрішніх пожежних кранів, вогнегасників) і вжиття термінових заходів для усунення виявлених порушень та недоліків;

- контролю за справністю приладів опалення, вентиляції, електроустановок, технологічного і виробничого обладнання і вжиття заходів до усунення виявлених несправностей.

7.3. Власник або уповноважений ним орган (представник) та орган (особа), що очолює страйк, можуть визначати і інші заходи щодо забезпечення життєдіяльності підприємства, установи, організації під час страйку з врахуванням специфіки виробничої діяльності.