Конституційний Суд України у складі суддів:

Кривенка Віктора Васильовича - головуючого,

Гультая Михайла Мирославовича,

Запорожця Михайла Петровича,

Касмініна Олександра Володимировича,

Колісника Віктора Павловича,

Литвинова Олександра Миколайовича,

Мельника Миколи Івановича,

Мойсика Володимира Романовича,

Саса Сергія Володимировича,

Сліденка Ігоря Дмитровича,

Тупицького Олександра Миколайовича - доповідача,

Шаптали Наталі Костянтинівни,

Шевчука Станіслава Володимировича,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням 76 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 8 квітня 2014 року № 1188-VII (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 23, ст. 870).

Заслухавши суддю-доповідача Тупицького О.М. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 76 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" від 8 квітня 2014 року № 1188-VII (далі - Закон) таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), у зв'язку з порушенням конституційної процедури його прийняття, недотриманням норм Регламенту Верховної Ради України, затвердженого Законом України "Про Регламент Верховної Ради України" від 10 лютого 2010 року № 1861-VI зі змінами (далі - Регламент).

Порушення конституційної процедури прийняття Закону автори клопотання вбачають у голосуванні присутніх народних депутатів України за інших, а також в недотриманні положень частини першої статті 116, статей 123, 130 Регламенту під час його розгляду та ухвалення.

Народні депутати України, обґрунтовуючи неконституційність окремих положень Закону, стверджують, що положення:

- статей 2, 4 не відповідають положенням статей 6, 19, 85, 131 Конституції України, оскільки в них передбачено створення надзвичайного органу - Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - Комісія), який не визначений Конституцією України, нікому не підпорядковується і перебирає на себе повноваження Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- частини першої статті 6 щодо права Комісії витребовувати та одержувати необхідну інформацію від судових та правоохоронних органів суперечать статтям 8, 19 Конституції України;

- частини п'ятої статті 4 стосовно призначення членів Комісії Верховною Радою України порушує статті 6, 19, 85 Основного Закону України ;

- частини другої статті 6 щодо права Комісії ознайомлюватися з судовими справами, розгляд яких не закінчено, суперечать статтям 22, 32, 126 Конституції України;

- пункту 3, абзаців тринадцятого, чотирнадцятого підпункту 4 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" стосовно припинення повноважень членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України суперечать принципу законності, який розкривається у частині другій статті 6, частині другій статті 19, частині другій статті 85 Конституції України;

- пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" щодо припинення повноважень членів Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України порушують конституційний принцип стабільності та безперервності процесу здійснення державної влади, позбавляють громадян України (зокрема, кандидатів на посаду судді) можливості реалізувати право на працю, що суперечить частині першій статті 43 Конституції України , позбавляють працівників апаратів цих органів можливості реалізувати їх право на працю та обмежують матеріальні та соціальні гарантії державних службовців, що суперечить частинам першій, другій, третій статті 43, частинам першій, другій статті 45, частині першій статті 64 Основного Закону України , порушують право кожного на звернення до цих органів, що суперечить статтям 22, 40, частині п'ятій статті 55, статті 64 Конституції України;

- абзаців сьомого, восьмого підпункту 3 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" стосовно доповнення частини першої статті 18 Закону України "Про Вищу раду юстиції" від 15 січня 1998 року № 22/98-ВР (далі - Закон № 22) новим положенням щодо підстави припинення повноважень члена Вищої ради юстиції суперечать принципу правової визначеності;

- абзаців четвертого, п'ятого, шостого підпункту 3, абзаців одинадцятого, дванадцятого підпункту 4 пункту 5 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" щодо обмеження членства у Вищій раді юстиції та Вищій кваліфікаційній комісії суддів України не відповідають статтям 22, 24, частині другій статті 38, частині першій статті 64 Основного Закону України ;

- пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" стосовно застосування законів та інших нормативно-правових актів в частині, що не суперечить Закону, не узгоджуються з частиною другою статті 8 Конституції України та частиною восьмою статті 90 Регламенту .

2. Конституційний Суд України, розглядаючи питання про відкриття конституційного провадження у справі у зв'язку з прийняттям Другою колегією суддів Конституційного Суду України Ухвали від 2 липня 2014 року про відмову у відкритті конституційного провадження у цій справі, виходить з такого.

2.1. У конституційному поданні йдеться про неконституційність Закону в цілому у зв'язку з порушенням встановленої Конституцією України та Регламентом процедури його розгляду та ухвалення.

2.1.1. Згідно з частиною першою статті 152 Основного Закону України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

За Законом України "Про Конституційний Суд України" у конституційному поданні має зазначатися правове обґрунтування тверджень щодо неконституційності правового акта або його окремих положень (пункт 4 частини другої статті 39); предметом розгляду в Конституційному Суді України може бути конституційне подання, в якому викладаються аргументи і стверджується про неконституційність законів, інших правових актів Верховної Ради України (частина перша статті 71).

Конституційний Суд України вважає, що відсутність у додатках до конституційного подання офіційних юридично значимих документів щодо встановлення факту порушення народними депутатами України конституційної процедури особистого голосування на засіданні Верховної Ради України дає підстави стверджувати, що в конституційному поданні в цій частині не наведено правового обґрунтування тверджень щодо неконституційності Закону в цілому (ухвали Конституційного Суду України від 14 червня 2011 року № 18-у/2011, від 12 жовтня 2016 року № 66-у/2016).