Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича - доповідача,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI (Офіційний вісник України, 2008 р., N 100, ст. 3299).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 41 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 55 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" є твердження суб'єкта права на конституційне подання про неконституційність положень статті 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 55 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 57 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI (далі - Закон), якими встановлено, що "обласним та районним радам при затвердженні відповідних бюджетів виходити з того, що середньомісячна заробітна плата працівників виконавчого апарату ради не повинна перевищувати середньомісячну заробітну плату працівників апарату відповідної місцевої державної адміністрації".

Автор клопотання зазначає, що згідно з частинами першою, третьою статті 140 Конституції України територіальна громада має право через місцеве самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. До таких питань відповідно до частин першої, другої статті 143 Конституції України належить затвердження радами бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць і вирішення інших питань, які віднесені законом до їхньої компетенції. Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 43, частини третьої статті 58 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень районних і обласних рад належить затвердження витрат на утримання їхніх виконавчих апаратів, зокрема на оплату праці працівників.

На підставі наведеного народні депутати України вважають, що положення статті 57 Закону не відповідають вказаним нормам Конституції України і Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Крім того, на їхню думку, оспорювані положення Закону порушують норми частини першої статті 95 Основного Закону України, за якою бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами, та частини третьої цієї статті, за якою держава прагне до збалансованості бюджету України, не кореспондуються зі статтею 7 Бюджетного кодексу України щодо самостійності Державного бюджету України та місцевих бюджетів, а також суперечать Закону України "Про оплату праці" та Кодексу законів про працю України, що в аспекті статей 22, 24 Конституції України є порушенням прав громадян, оскільки змінено умови і раніше встановлений розмір оплати праці відповідної категорії громадян.

2. Свої позиції стосовно викладених у конституційному поданні питань висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, науковці Академії муніципального управління, Львівського національного університету імені Івана Франка, Науково-дослідного інституту фінансового права при Академії правових наук України.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному поданні, виходить з такого.

3.1. В Україні відповідно до Конституції України визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7) , яке здійснюється територіальною громадою як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (частина третя статті 140) . Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси цих територіальних громад, є районні та обласні ради, уповноважені затверджувати районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролювати їх виконання (частина четверта статті 140, частина друга статті 143 Конституції України) .

В Основному Законі України закладено правові засади законодавчого врегулювання суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування та встановлено зобов'язання для районних і обласних рад додержуватися положень Конституції і законів України при вирішенні питань, які віднесені до їх повноважень (частина друга статті 19, частина перша статті 140) .

3.2. Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР (далі - Закон N 280) органи місцевого самоврядування, зокрема обласні та районні ради, керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими в межах їхньої компетенції (частина третя статті 24) , затверджують у встановленому порядку районні та обласні бюджети (пункт 17 частини першої статті 43, частина друга статті 61) .

Визначаючи зміст права на оплату праці посадової особи органу місцевого самоврядування, Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 року N 2493-III (далі - Закон N 2493) встановлює, що така оплата праці залежить від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи (абзац третій статті 9) .

Згідно зі статтею 21 Закону N 2493 умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються органом місцевого самоврядування виходячи з умов оплати праці, встановлених для державних службовців відповідної категорії (частина третя) ; групи за оплатою праці працівників виконавчих апаратів обласних рад встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина восьма) , а місцевий бюджет в контексті цих норм є джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування (частина четверта) .