Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бринцева Василя Дмитровича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Мачужак Ярослави Василівни,

Стецюка Петра Богдановича - доповідача,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича,

за участю представників суб'єкта права на конституційне подання Мірошниченка Юрія Романовича, Головатого Сергія Петровича - народних депутатів України, Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича, Представника Президента України у Конституційному Суді України Ставнійчук Марини Іванівни,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційними поданнями 56 та 48 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень законів України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим та місцевих рад" від 12 січня 2007 року N 602-V (Відомості Верховної Ради України, 2007 р., N 13, ст. 134) (далі - Закон N 602-V).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стали конституційні подання 56 та 48 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо конституційності окремих положень законів України в редакції Закону N 602-V.

Заслухавши суддю-доповідача Стецюка П.Б., пояснення Мірошниченка Ю.Р., Головатого С.П., Селіванова А.О., Ставнійчук М.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкти права на конституційне подання - 56 та 48 народних депутатів України - звернулися до Конституційного Суду України з клопотаннями визнати неконституційними положення:

- пункту 2 частини першої, частин четвертої, п'ятої, шостої статті 5, частини п'ятої статті 27, пункту 3 частини першої статті 37 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року N 93-IV в редакції Закону N 602-V;

- частини сьомої статті 6, статті 7, частини четвертої (за конституційним поданням 48 народних депутатів України - частини п'ятої) статті 15-1 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" від 10 лютого 1998 року N 90/98-ВР у редакції Закону N 602-V;

- пункту 5 частини першої статті 23, частини другої статті 78 Закону України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" від 6 квітня 2004 року N 1667-IV в редакції Закону N 602-V;

- пункту 8 частини першої статті 21 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" від 30 червня 2004 року N 1932-IV в редакції Закону N 602-V;

- абзацу третього підпункту 1, абзаців третього, восьмого, дев'ятого, десятого, одинадцятого, дванадцятого підпункту 2, абзацу шостого (за конституційним поданням 48 народних депутатів України - абзацу третього) підпункту 3 пункту 1, абзаців третього, шостого, сьомого, восьмого, дев'ятого підпункту 1, абзацу сьомого підпункту 2 пункту 2, абзацу третього підпункту 1, абзацу третього підпункту 2 пункту 3, абзацу другого підпункту 1 пункту 4 розділу I, пункту 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 602-V.

Автори клопотання - 56 народних депутатів України - вважають, що положення пункту 3 частини першої статті 37 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у редакції Закону N 602-V щодо відкликання виборцями обраного ними депутата місцевої ради у разі невідповідності практичної діяльності депутата основним принципам і положенням програми політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком якої він був обраний депутатом місцевої ради, суперечить частині першій статті 34, частинам другій, четвертій статті 36, частині першій статті 64 Конституції України.

Положення статті 7 Закону України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим" та пункту 2 частини першої, частин четвертої, п'ятої статті 5 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" у редакції Закону N 602-V щодо права вищого керівного органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій) приймати рішення про відкликання та дострокове припинення повноважень депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутата місцевої ради (крім депутата сільської, селищної ради) "з інших підстав, встановлених вищим керівним органом політичної партії (виборчого блоку політичних партій)" суперечать статтям 1, 7, 71, частинам першій, третій статті 140, частинам першій, третій статті 141 Конституції України.

На думку суб'єкта права на конституційне подання - 48 народних депутатів України, норми законів, що становлять правовий механізм дострокового припинення за рішенням вищого керівного органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій) повноважень депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, обраного шляхом народного волевиявлення, суперечать вимогам статей 5, 69 Конституції України щодо обов'язковості результатів виборів і є посяганням на здійснення влади народом безпосередньо, звужують зміст гарантованого статтею 38 Конституції України права громадян бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також порушують приписи статті 22 Конституції України, за якою конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані.

Наділення вищих керівних органів політичних партій (виборчих блоків політичних партій) правом дострокового припинення повноважень депутатів місцевих рад без надання такого права іншим громадянам-виборцям, які не є членами партій, і навіть членам партій, які не входять до складу вищого керівного органу партії, не відповідає вимогам частин першої, другої статті 24, частини четвертої статті 37 Конституції України щодо рівності громадян у правах і свободах, неможливості існування привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, за належність чи неналежність до політичних партій, вимогам статей 140, 141 Конституції України стосовно прав територіальних громад самостійно вирішувати питання місцевого значення, здійснювати місцеве самоврядування через органи місцевого самоврядування шляхом обрання депутатів відповідних рад.

Надання Центральній виборчій комісії повноважень територіальних виборчих комісій визнавати обраними, реєструвати кандидатів у депутати місцевих рад (пункт 8 частини першої статті 21 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" в редакції Закону N 602-V) суперечить статтям 55, 124 Конституції України, оскільки передбачає несудовий порядок встановлення неправомірної бездіяльності територіальних виборчих комісій.

У конституційних поданнях стверджується, що визначення кола осіб, на яких поширюється дія пункту 1 розділу II "Прикінцеві положення" Закону N 602-V, суперечить вимогам статті 58 Конституції України. На думку народних депутатів України, дія Закону N 602-V має застосовуватися лише до тих депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, які були (будуть) обрані після набрання ним чинності.

2. Позиції щодо порушених у конституційних поданнях питань висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, науковці Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії.

3. Під час пленарного засідання Конституційного Суду України представники суб'єктів права на конституційне подання підтримали клопотання, викладені в конституційних поданнях, а представники Верховної Ради України, Президента України, відповідно підтвердили позиції тих органів, які вони представляють.

4. Конституційний Суд України, вирішуючи порушені у конституційному поданні питання, виходить з такого.

4.1. Згідно з частиною другою статті 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. У Рішенні Конституційного Суду України від 5 жовтня 2005 року N 6-рп/2005 (справа про здійснення влади народом) дано тлумачення цього положення Основного Закону України, відповідно до якого "влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України" (абзац перший пункту 1 резолютивної частини). Важливою складовою механізму здійснення влади народом є встановлені законодавцем виборчі системи, зміст яких має значення для характеру відповідного представницького мандата та особливостей функціонування інституту конституційної відповідальності в системі представницьких органів.

4.2. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (частина перша статті 7 Конституції України) як право територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина перша статті 140 Конституції України) .

Основний Закон держави визначає загальні засади місцевого самоврядування в Україні (розділ XI), на основі та на виконання яких (частина друга статті 8) приймаються закони, що безпосередньо врегульовують питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування (стаття 146). Законодавчому регулюванню підлягають і ті питання організації місцевого самоврядування, які безпосередньо не врегульовані Конституцією України (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини, абзац п'ятий пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 червня 2002 року N 12-рп/2002 у справі про об'єднання територіальних громад).

Повноваження, порядок формування і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим визначаються Конституцією України та законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим з питань, віднесених до її компетенції (частина четверта статті 136 Конституції України) . Відповідні положення закріплені в частині п'ятій статті 24 Конституції Автономної Республіки Крим.

4.3. Системний аналіз положень частини другої статті 19, пунктів 15, 20 частини першої статті 92, частини четвертої статті 136, частини третьої статті 140, статті 146 Конституції України (з урахуванням правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні від 18 червня 2002 року N 12-рп/2002) поряд з іншими її положеннями, зокрема частини другої статті 5 ("народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування"), частини другої статті 36 ("політичні партії в Україні сприяють формуванню і вираженню політичної волі громадян"), частини першої статті 38 ("громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами..."), частини другої статті 71 ("виборцям гарантується вільне волевиявлення"), дає підстави для висновку, що питання організації і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, правовий статус, гарантії діяльності, в тому числі підстави та порядок відкликання депутатів таких рад, Конституцією України не визначені. У частині першій статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються засади місцевого самоврядування (пункт 15), організація і порядок проведення виборів і референдумів (пункт 20).

4.4. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". Відповідно до частини одинадцятої статті 49 цього Закону "повноваження депутатів, порядок організації і гарантії депутатської діяльності визначаються Конституцією України, цим Законом, законом про статус депутата, іншими законами". Повноваження, порядок організації і діяльності Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, правовий статус, гарантії діяльності та порядок відкликання депутатів таких рад визначені відповідно у законах України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", "Про статус депутатів місцевих рад".

Після внесення змін до зазначених законів були встановлені додаткові підстави для відкликання депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутата місцевої ради за рішенням вищого керівного органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій), за виборчим списком якої він був обраний депутатом ради. Такими підставами, зокрема, є невходження депутата (крім депутата сільської, селищної ради) до складу депутатської фракції відповідної місцевої організації політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або його виходу зі складу такої депутатської фракції внаслідок подання ним особистої заяви про вихід із депутатської фракції, або його переходу в іншу депутатську фракцію.

5. Змінами до законів України "Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим", "Про статус депутатів місцевих рад", крім підстав для відкликання депутатів - "виходу", "невходження", "переходу", передбачено також право вищого керівного органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій) приймати рішення про відкликання депутата відповідної ради, за виборчим списком відповідної організації якої він був обраний депутатом ради, з "інших підстав, встановлених вищим керівним органом політичної партії (виборчого блоку політичних партій)". Вказаним положенням законодавець фактично надав право вищому керівному органу політичної партії (виборчого блоку політичних партій) на свій розсуд визначати підстави для відкликання депутата відповідної ради.