1. Обов'язки по виявленню та обліку безхазяйного майна, а також вжиття заходів до його охорони покладаються на фінансові органи.

2. Майно, яке не має власника або власник якого невідомий (безхазайне майно), за винятком майна, переліченого у пункті 17 цієї інструкції, надходить у власність держави за рішенням виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів, винесеним за заявою фінансового органу.

Безхазяйне майно, що належало колгоспному двору, надходить у власність колгоспу, на території якого знаходиться це майно, за рішенням виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів, винесеним за заявою колгоспу. Заява про визнання майна безхазяйним може бути подана не раніше як через один рік після прийняття майна на облік відповідним фінансовим органом або виконкомом сільської (селищної) Ради народних депутатів. Облік цього майна провадиться фінансовим органом і виконавчим комітетом сільської (селищної) Ради народних депутатів у порядку, встановленому цією інструкцією.

3. Установи, організації, підприємства і особи, яким стане відомо про майно (у тому числі цінності і грошові кошти), що не має власника або власник якого невідомий, зобов'язані повідомити про це відповідні фінансові органи, органи міліції або виконкоми сільських (селищних) Рад народних депутатів у п'ятиденний строк з дня виявлення цього майна.

За привласнення зазначеного майна винні у передбачених законом випадках притягаються до кримінальної відповідальності (ст. 88 Кримінального кодексу УРСР).

4. Після одержання повідомлення про наявність майна, яке не має власника або власник якого невідомий, фінансовий орган не пізніше наступного дня провадить необхідну перевірку щодо виявлення цього майна. При виявленні такого майна фінансовий орган за участю представників підприємств і організацій або осіб, які повідомили про наявність безхазяйного майна, і в разі необхідності - представника міліції, а в сільській місцевості - сільської (селищної) Ради народних депутатів, складає акт опису майна з попередньою оцінкою за формою згідно з додатком 1 до цієї інструкції.

5. В акті опису і оцінки майна зазначаються: повна і точна назва кожного окремого предмета або групи однорідних рівноцінних предметів, докладний опис ознак кожного предмета, назва матеріалу, з якого виготовлено кожний з предметів, їх кількість, вага, довжина, якість, процент зносу, а також ціна за прейскурантом з урахуванням процента зносу предмета.

6. Попередня оцінка майна провадиться стосовно до діючих роздрібних цін, а по товарах на які не встановлено роздрібних цін, діючих оптових, заготовчих, закупівельних, здавальних або скупних цін. Промислові товари, які були в уживанні, оцінюються з урахуванням процента зносу.

Продовольчі товари оцінюються з урахуванням їх сорту і якості. Оцінка товарів кустарного виготовлення повинна провадитися виходячи з цін, встановлених на аналогічні товари державного виробництва.

Примітка. Швидкопсувні продукти, виявлені у складі майна, власник якого невідомий, підлягають негайній - тобто до винесення відповідними органами рішення про визнання їх безхазяйними - реалізації. Виручені від реалізації суми зараховуються до місцевого бюджету.

7. Виявлене майно на підставі акта опису фінансовим органом в той же день береться на облік.

8. Взяте на облік майно в разі необхідності передається фінансовим органом на відповідальне зберігання організації або особі, у яких воно було виявлене, або іншим організаціям чи особам.

Передача майна на зберігання оформляється актом опису із зазначенням: стосовно до організації - повного найменування, адреси цієї організації, прізвища, імені та по батькові службової особи: стосовно до громадянина - прізвища, імені та по батькові, місця проживання, дати і номера паспорта (або документа, що замінює його), назви установи, що його видала, а також відмітки про те, що осіб, які прийняли майно на зберігання, попереджено про відповідальність за недостачу, заміну або псування цього майна.

Один примірник акта опису майна вручається представникам організації або особі, яка прийняла його на відповідальне зберігання, а перший - залишається у фінансовому органі для обліку.

9. У разі недостачі або псування майна фінансовий орган пред'являє організації або особі, що прийняла його на зберігання, вимогу про внесення у десятиденний строк в бюджет суми вартості пошкоджених предметів або предметів, яких не вистачає.

Якщо у зазначений строк суму вартості цього майна не буде внесено у бюджет, фінансовий орган подає позов у народний суд або арбітраж про стягнення з організації або особи, яка прийняла майно на зберігання, вартості пошкоджених речей або речей, яких не вистачає.

При виявленні випадків розкрадання, заміни або навмисного пошкодження речей, які передані на відповідальне зберігання фінансовий орган надсилає відповідні матеріали слідчим органам для - притягнення винних до кримінальної відповідальності і одночасно подає позов про стягнення з винних вартості украдених, замінених або навмисно пошкоджених предметів.

10. Витрати на зберігання майна, прийнятого на облік, можуть бути відшкодовані організації лише в тому випадку, якщо для зберігання його було відведено спеціальне приміщення. Зберігання майна в приміщеннях, де знаходяться й інші речі, не оплачується.

11. Витрати по зберіганню прийнятого на облік майна відшкодовуються громадянам, незалежно від того, було ними відведене під зберігання цього майна спеціальне приміщення чи воно зберігалось разом з їхнім власним майном.

Витрати по утриманню прийнятої на облік худоби оплачуються в розмірах вартості кормів по нормах і цінах, встановлених для даної місцевості. При оплаті цих витрат слід враховувати доходи, одержані організаціями і окремими особами, які прийняли на зберігання худобу, від користування нею (удій молока, настриг вовни, тощо).

12. Розмір винагороди охоронцю майна визначається затвердженими в установленому порядку таксами, ставками, тарифами, а при відсутності таких - погодженням сторін.

13. У випадках, коли до закінчення встановленого Законом річного строку з дня прийняття фінорганами майна на облік виявиться його власник, майно повертається власникові після відшкодування. ним витрат, пов'язаних із зберіганням цього майна.

Повернення охоронцем майна власникові в цих випадках провадиться на підставі письмової вказівки фінансового органу, на обліку якого находиться майно, після проведення цим фінансовим органом ретельної перевірки і підтвердження дійсного права власника на це майно.

14. Облік майна, переданого на відповідальне зберігання до винесення виконавчим комітетом районної (міської) Ради народних депутатів рішення про визнання його безхазяйним, ведеться фінансовим органом в книзі обліку за формою згідно з додатком 2 до цієї інструкції.

15. Після закінчення річного строку з дня прийняття на облік зазначеного в пункті 14 цієї інструкції майна фінансовий орган зобов'язаний подати виконавчому комітету районної (міської) Ради народних депутатів за місцем знаходження майна заяву про визнання його безхазяйним. У заяві слід зазначити, яке майно вважається безхазяйним а також навести докази, що підтверджують неможливість встановлення власника майна.

16. Після набуття рішеннями відповідних органів про визнання майна безхазяйним законної сили це майно надходить у власність держави, і тоді фінансові органи вживають заходів до його реалізації.

17. До безхазяйного майна також належать:

17.1. Скарб, тобто зариті в землю або приховані іншим способом цінності (дорогоцінне каміння, перлини, золоті і срібні монети, дорогоцінні метали у зливках, виробах і ломі, радянська і іноземна валюта), власник якого невідомий або в силу закону втратив на них право. Особа, що виявила цей скарб, повинна здати його фінансовому органу, міліції або місцевій Раді народних депутатів, після чого він переходить у власність держави.

Особі, яка виявила і здала скарб, видається винагорода в розмірі 25 процентів вартості зданих цінностей, крім випадків, коли розкопки або пошуки, відповідних цінностей входять у коло службових обов'язків особи, що здала виявлені цінності.

Виплата винагороди провадиться фінансовим органом, який прийняв на облік здані цінності, за рахунок коштів, що надійшли від реалізації цих цінностей.

17.2. Знахідки, тобто речі, цінності і грошові кошти, загублені на вулицях, площах, у театрах, кіно, готелях, їдальнях, ринках, торговельних приміщеннях, на міському транспорті та в інших місцях громадського користування, якщо вони не були затребувані їх власниками протягом шести місяців з дня передачі знахідки до органів міліції, сільської (селищної) Ради народних депутатів або у склад знахідок.

Особа, яка знайшла загублену річ (цінності або гроші), забов'язана негайно повідомляти про це особу, що загубила її, і повернути їй знайдену річ або заявити про знахідку і здати її до міліції чи до виконкому сільської (селищної) Ради народних депутатів, а коли річ знайдена в установі, на підприємстві або у транспорті, - здати її адміністрації відповідної організації.

Адміністрація установи, підприємства чи організації, якій передано знайдену річ, у разі невиявлення у двотижневий строк особи, що загубила річ, здає її до органів міліції чи виконкому сільської (селищної) Ради народних депутатів.

Міліція або виконком сільської (селищної) Ради народних депутатів зобов'язані зберігати здані їм знайдені речі протягом шести місяців. У разі виявлення протягом зазначеного строку особи, яка загубила річ, їй повертається ця річ. Коли ж цю особу у зазначений строк не буде виявлено, річ безоплатно переходить у власність держави і повинна бути передана фінансовому органу для реалізації.

Громадянин, який знайшов річ і повернув особі, що її загубила, або здав її в установленому порядку, має право на одержання від особи, що загубила річ, а в разі переходу речі у власність держави і передачі її фінансовому органу для реалізації - від відповідного фінансового органу відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням і здачею речі.