Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича - суддя-доповідач,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 року N 758-XIV (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., N 32, ст. 268).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 45 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо конституційності зазначених положень Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру".

Заслухавши суддю-доповідача Савенка М.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 45 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням розглянути питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 6, 9 Закону України "Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 року (далі - Закон).

На думку народних депутатів України, встановлення мінімальної ціни на цукор при укладанні угод купівлі-продажу на внутрішньому ринку України порушує права громадян - споживачів цукру, та виробників цукру - його власників. Тому положення статті 6 Закону не відповідають положенням статей 13, 42 Конституції України щодо захисту державою прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальної спрямованості економіки; забезпечення захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Суб'єкт права на конституційне подання також вважає, що передбачений статтею 9 Закону штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку, не адекватний рівню суспільної небезпеки цього правопорушення і можливої шкоди. Така міра відповідальності господарюючих суб'єктів може призвести до фактичного примусового вилучення основних та оборотних фондів підприємства, що суперечить вимогам статті 41 Конституції України, згідно з якими ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

2. Президент України у листі до Конституційного Суду України наголосив, що визначення засад внутрішньої політики, однією із складових якої є цінова політика, покладено Конституцією України на Верховну Раду України (пункт 5 частини першої статті 85). Це конституційне повноваження реалізовано Верховною Радою України, зокрема, в Законі України "Про ціни і ціноутворення", за яким Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління. Отже, встановлення згідно зі статтею 6 Закону мінімальної ціни на цукор не суперечить Конституції України.

Запровадження Законом штрафу у відповідному розмірі, підкреслює Президент України, є особливою мірою відповідальності, реакцією держави на протиправні дії на ринку цукру, що є стратегічно важливою продукцією, і відповідає положенням пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, за якими Верховна Рада України визначає правопорушення та відповідальність за них.

Голова Верховної Ради України звернув увагу на те, що згідно з пунктом 5 частини першої статті 85 Конституції України до компетенції Верховної Ради України віднесено формування засад внутрішньої політики. В Законі України "Про ціни і ціноутворення" розкрито засади цієї політики в галузі ціноутворення. Надавши Законом повноваження Кабінету Міністрів України щодо встановлення мінімальної ціни на цукор при укладанні договорів купівлі-продажу на внутрішньому ринку України, Верховна Рада України реалізувала своє право, передбачене пунктом 8 частини першої статті 92 Конституції України. Стягнення відповідно до статті 9 Закону штрафу в розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена всупереч встановленому порядку, не порушує гарантованих Конституцією України права приватної власності та права на підприємницьку діяльність (статті 41, 42).

Як стверджується в листі Кабінету Міністрів України до Конституційного Суду України, щорічне визначення мінімальної ціни на цукор сприяє відродженню бурякоцукрової галузі, насиченню цукром внутрішнього ринку, захисту прав споживачів державою, яка здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів робіт і послуг. Регулювання ціноутворення передбачає однакові умови для всіх суб'єктів права власності, забезпечує ефективне функціонування ринку цукру на конкурентних засадах. Норми статей 6, 9 Закону щодо визначення мінімальної ціни на цукор та відповідальності за порушення встановленого порядку відповідають положенням статей 13, 41, 42 Конституції України.

Міністерство аграрної політики України, правління Національної асоціації цукровиків України (Укрцукор) також вважають, що положення статей 6, 9 Закону не суперечать Конституції України.