Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий, суддя-доповідач,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Яценка Станіслава Сергійовича,

розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 11 Закону України "Про зв'язок" від 16 травня 1995 року N 160/95-ВР з наступними змінами (Відомості Верховної Ради України, 1995, N 20, ст. 143; 2000, N 36, ст. 341) та окремих положень статті 4 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року N 698-XII з наступними змінами (Відомості Верховної Ради України, 1991, N 14, ст. 168; 1997, N 9, ст. 71; 1998, N 17, ст. 80; 2000, N 36, ст. 299).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання народних депутатів України щодо конституційності окремих положень статті 11 Закону України "Про зв'язок" та окремих положень статті 4 Закону України "Про підприємництво" про встановлення порядку виплати та доставки пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо відповідності Конституції України (конституційності) наведених положень зазначених законів.

Заслухавши суддю-доповідача Скомороху В.Є. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - народні депутати України - вважає, що окремі положення статті 11 Закону України "Про зв'язок" від 16 травня 1995 року та окремі положення статті 4 Закону України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 року стосовно того, що діяльність, пов'язана з виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку, обмежили право громадян України на зайняття підприємницькою діяльністю, оскільки цю діяльність віднесено до виключного відання (монополії) державних підприємств та об'єднань зв'язку.

На думку народних депутатів України, такі обмеження суперечать вимогам статей 22, 42, пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України.

У письмових поясненнях Голова Верховної Ради України заперечує наведене обгрунтування невідповідності Конституції України названих статей законів та зазначає, що оспорювані суб'єктом права на конституційне подання положення законів не звужують існуючих прав та свобод громадян, оскільки безпосередньо стосуються гарантованого державою права на своєчасне отримання пенсій та грошової допомоги відповідними категоріями громадян, а за Конституцією України види і межі монополії визначаються законом (частина третя статті 42).

Посилаючись на статтю 42 Конституції України, Голова правління Пенсійного фонду України вважає, що зазначені положення законів відповідають Конституції України (є конституційними).

Голова Антимонопольного комітету України стверджує, що надання державним підприємствам та об'єднанням зв'язку виключних прав діяти на ринку послуг з доставки пенсій та грошової допомоги, який не належить до сфери природних монополій, є перешкодою для виходу на цей ринок інших підприємств.

2. Вирішуючи спір з цього питання, Конституційний Суд України виходить з такого.

Конституція України проголосила Україну соціальною, правовою державою, визнавши найвищою соціальною цінністю людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Головним змістом і спрямованістю діяльності держави, її визначальним обов'язком є утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3).

В Україні на конституційному рівні закріплено право громадян на соціальний захист, що включає, зокрема, і право на одержання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги (стаття 46 Конституції України). Цьому конституційному праву громадян кореспондує обов'язок держави щодо виплати відповідних грошових коштів.

Закріплене Конституцією України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Конституція України закріпила гарантії права громадян на соціальний захист, які охоплюють здійснення комплексу державно-правових заходів, а саме: законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92); встановлення джерел державного соціального забезпечення (частина друга статті 46); контроль за використанням бюджетних коштів (стаття 98) та якістю послуг у сфері соціального захисту громадян (частина четверта статті 42) тощо.

Крім пенсійного забезпечення громадян, Конституція України (стаття 46) передбачає інші види соціальних виплат та допомоги. Законом України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" від 1 червня 2000 року встановлено, зокрема, щомісячну державну соціальну допомогу, яка надається у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, її розмір, умови призначення та виплати.

Аналіз норм Конституції України в аспекті порушеного в конституційному поданні питання свідчить, що Основний Закон України закріплює основоположні засади зазначеного права громадян і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права. Конституція України не містить норм, які встановлювали б суб'єктний склад органів, уповноважених здійснювати відповідні виплати та їх доставку за призначенням.

З метою забезпечення захисту права, передбаченого статтею 46 Конституції України, положеннями частини першої статті 11 Закону України "Про зв'язок" та частини третьої статті 4 Закону України "Про підприємництво", визначено, що діяльність, пов'язана з виплатою та доставкою пенсій, грошової допомоги малозабезпеченим громадянам, здійснюється виключно відповідно "державними підприємствами зв'язку" та "державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку".