Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Німченка Василя Івановича - суддя-доповідач,

Розенка Віталія Івановича,

Селівона Миколи Федосовича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

Яценка Станіслава Сергійовича,

за участю представників суб'єкта права на конституційне подання - 45 народних депутатів України - Понеділка Віктора Івановича, народного депутата України, Бабуріна Олексія Васильовича, народного депутата України; Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року N 2482-XII в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 22 лютого 1994 року N 3981-XII (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 36, ст. 524; 1994 р., N 24, ст. 182).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 статті 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І., пояснення Понеділка В.І., Бабуріна О.В., Селіванова А.О. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Верховна Рада України 19 червня 1992 року прийняла Закон України "Про приватизацію державного житлового фонду" (далі - Закон), який визначає правові основи приватизації житла, що перебуває в державній власності, подальшого його використання і утримання.

Законом України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 22 лютого 1994 року пункт 2 статті 2 Закону було викладено в новій редакції, відповідно до якої з переліку об'єктів приватизації державного житлового фонду виключаються: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей);

квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Народні депутати України в конституційному поданні зазначають, що основний зміст цієї норми Закону забороняє приватизацію житла, розташованого на територіях історико-культурних, природних та біосферних заповідників, національних парків тощо, що суперечить положенням частини другої статті 24 Конституції України, згідно з якими не може бути привілеїв чи обмежень прав громадян, зокрема, за ознаками їх місця проживання, та статті 41 Конституції України, яка виключає протиправне позбавлення права власності та проголошує право приватної власності непорушним.

Посилаючись на пункт 1 Перехідних положень Конституції України, відповідно до якого закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності Конституцією України, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України, автори подання звернулися з клопотанням до Конституційного Суду України визнати положення пункту 2 статті 2 Закону такими, що не відповідають Конституції України.

Представники суб'єкта права на конституційне подання в Конституційному Суді України підтримали подання і зазначили, що відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи, які гарантуються людині і громадянинові, не можуть бути скасовані. До того ж представники стверджували, що в умовах здійснення політики роздержавлення майна об'єкти нежитлового фонду соціально-культурного призначення разом із жилими будинками, розташованими на територіях окремих історико-культурних заповідників, а також у військових містечках військових частин, що розформовуються, передаються (викупляються) у власність юридичних осіб, тоді як приватизація житла громадянами в цих будинках забороняється нормою Закону, що оспорюється.