Статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 1998 рік" встановлено, що до законодавчого врегулювання питань сплати збору до Державного інноваційного фонду суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності сплачують до Державного інноваційного фонду збір в розмірі 1 відсотка від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) або валового доходу у торговельній, посередницькій, постачальницько-збутовій, банківській та страховій сферах діяльності, зменшеного на суму податку на додану вартість та акцизного збору, чим докорінно змінено механізм відрахувань до Державного інноваційного фонду.

У зв'язку з цим до Державної податкової адміністрації України надходить численна кількість запитів як від державних податкових адміністрацій так і від платників податку щодо порядку відрахувань до Державного інноваційного фонду.

Відповідно до статті 28 Закону України від 05.12.90 N 512-12 "Про бюджетну систему України", із змінами та доповненнями, Закон про Державний бюджет України не може встановлювати нові, змінювати або скасовувати існуючі податки, збори, інші обов'язкові платежі, вносити зміни до чинного законодавства. У разі необхідності зміни чи доповнення вносяться спочатку до відповідних законів.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про систему оподаткування" ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) і пільги по оподаткуванню не можуть установлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Статтею 7 цього Закону визначено, що зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи визначене, Державна податкова адміністрація України просить надати роз'яснення, який законодавчий акт з питання порядку відрахувань до Державного інноваційного фонду є превалюючим з 01.01.1998 року.

Поряд з цим, виникла необхідність чіткого визначення об'єкта оподаткування для збору до Державного інноваційного фонду, оскільки у разі, якщо об'єктом оподаткування буде обсяг реалізації продукції (робіт, послуг), зменшений на суму податку на додану вартість та акцизного збору, для одних, то який валовий доход платників збору, мається на увазі у торговельній, посередницькій, постачальницько-збутовій, банківській та страховій діяльності, що також зменшений на суми податку на додану вартість та акцизного збору.

Відповідно до Закону України "Про страхування" валовий доход страховика визначається як сума доходу від страхової діяльності, прибутку від проведення страхування життя, прибутку від позареалізаційних операцій та іншої реалізації, зменшених на виплати страхових сум та страхового відшкодування, відрахування у централізовані страхові резервні фонди та у технічні резерви інші, ніж резерв незароблених премій. Вважаємо, що цей валовий доход є рівнозначним обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) і може бути використаний як об'єкт оподаткування для збору до Державного інноваційного фонду.