На виконання Закону України "Про бджільництво" від 22 лютого 2000 року N 1492-III та протоколу секції виробництва та переробки продукції тваринництва і птахівництва Науково-технічної ради Мінагрополітики України від 21.12.2005 N 6 про сучасний стан розвитку бджільництва та поліпшення селекційно-племінної роботи з породами бджіл з метою створення конкурентоспроможної галузі

1. Затвердити Програму розвитку галузі бджільництва до 2010 року (далі - Програма), що додається.

2. Міністерству аграрної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій забезпечити виконання Програми та інформувати про хід її реалізації Мінагрополітики протягом 2007-2010 років до 1 березня наступного за звітним періодом.

3. Міністерству аграрної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням агропромислового розвитку обласних державних адміністрацій:

а) забезпечити розробку відповідних регіональних програм розвитку бджільництва та вжити заходів, спрямованих на збереження, збільшення чисельності та підвищення продуктивності бджолосімей, виробництва меду та бджолопродуктів, а також більш інтенсивний розвиток усіх напрямків діяльності галузі;

б) відновити в наступному та послідуючих роках посіви ентомофільних сільськогосподарських культур з розрахунку до 3-х га на одну бджолосім'ю.

4. Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Микитюк Д.М.), Департаменту науково-технічної політики (Кульгавий В.П.) Мінагрополітики разом з агропромисловою фірмою "Меліса-93" (м. Харків), заводом-фірмою "Ось" (м. Кіровоград) та приватним підприємством "Хмельницькмед" (за згодою) налагодити виробництво різноманітного обладнання та пасічницького інвентаря.

5. Департаменту фінансово-кредитної та податкової політики (Зуб Г.І), Департаменту міжнародної інтеграції, інвестиційної політики та аграрного бізнесу (Авраменко О.В.). Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією Мінагрополітики разом з Національним науковим центром "Інститутом бджільництва імені П.І.Прокоповича" та Національною асоціацією пасічників "Укрбджолопром" (за згодою) до 01.07.06 відпрацювати ефективну модель пільгового кредитування, залучення інвестицій та розвиток племінного бджільництва.

6. Покласти на відділення зоотехнії УААН та Національний науковий центр "Інститут бджільництва імені П.І.Прокоповича" наукове забезпечення галузі бджільництва.

7. Національному науковому центру "Інститут бджільництва імені П.І.Прокоповича" (Селекційному центру з бджільництва затвердженому спільним наказом Мінагрополітики та УААН від 29.12.05 N 766/130 до 01.07.06 розробити програми селекційно-племінної роботи з основними породами бджіл з метою поліпшення їх продуктивних якостей.

8. Департаменту ринків продукції тваринництва з Головною державною племінною інспекцією (Микитюк Д.М.) у встановленому порядку подати наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

9. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики України Пабата В.О. та першого віце-президента УААН Ситника В.П.

Україна - одна з провідних держав світу, яка має розвинене бджільництво, що забезпечує запилення ентомофільних сільськогосподарських культур, виробництво достатньої кількості меду, воску, квіткового пилку, прополісу, маточного молочка, бджолиної отрути для потреб населення харчової, медичної, парфумерно-косметичної й інших галузей та для експортних потреб. У світі Україну визнають як батьківщину культурного бджільництва, заснованого працею основоположника прогресивних ідей у галузі, - П.І.Прокоповича (1775-1850 рр.)

Бджільництво України має запилювально-медовий напрям. За даними Міністерства статистики, в усіх категоріях господарств налічується до 3 млн. бджолиних сімей. Щорічне виробництво меду на пасіках усіх категорій господарств складає від 40 до 60 тис. тонн (об'єм експорту меду - близько 3-5 тис. тонн). Валове виробництво воску - 1,2 - 1,4 тис. тонн. Важливим економічним показником галузі є виробництво додаткових продуктів бджільництва - прополісу, квіткового пилку, маточного молочка, трутневого гомогенату, бджолиної отрути, які є основою виготовлення низки цінних лікувальних препаратів та продуктів харчування. На жаль, виробництво цих продуктів щорічно зменшується через відсутність їх збуту.

Основою кормової бази бджільництва в степовій, лісостеповій та поліській зонах є медоносні сільськогосподарські культури, нектарозапас яких становить 59-87% від загального обсягу регіону. В різних зонах країни питома вага цих рослин не однакова. Так, у степовій зоні товарний медозбір, здебільшого, дає соняшник (77,6% всього нектарозапасу) та насінники багаторічних трав (11,6%); в лісостеповій - гречка (44,6%), соняшник (23,4%), багаторічні трави (10,3%); в поліській - багаторічні трави (45,6%); в Карпатах - конюшина червона (42,0%) та ріпак озимий (11,4%).

Як відомо, бджільництво України загалом має медово - запилювальний напрям. Це, в першу чергу, стосується таких регіонів як південний, східний, центральний і північний. Якщо перші три регіони забезпечують, переважно, запилення соняшнику, гречки та інших культур, то західний спеціалізується, здебільшого, на розведенні карпатських бджіл. Пакети та матки цих бджіл частково реалізовують в інші регіони України, але більшість іде на експорт (Росія, Білорусь, Польща). Збільшення дотації західного регіону сприяло б розвитку бджільництва та покращенню забезпечення бджолопакетами і матками пасічників інших регіонів. Окрім медово-запилювального, в галузі бджільництва розрізняють ще такі виробничі напрямки, як: медово-товарний, запилювальний, бджолорозплідницький та комплексний.

Пасіки медово-товарного напрямку створюються в районах з достатньо багатою медоносною рослинністю. Бджільничі ферми і пасіки медово-товарного виробничого напряму переважають, головним чином, у гірничо-лісових, лісостепових та гірських районах, які багаті на природні медоноси.

Запилювальний напрям розвивається у господарствах, де бджіл використовують для запилення площ овочівництва відкритого ґрунту, а також гречки, соняшнику, конюшини, еспарцету, плодово-ягідних та баштанних культур. Застосування бджолозапилення у тепличних господарствах дає змогу з найменшими затратами одержувати високі врожаї овочів і уникати виконання трудомістких робіт із штучного запилення. Розплідницький напрям характерний для південних районів України та західного регіону. М'яка, нетривала зима тут сприяє хорошій зимівлі бджіл з невеликими затратами кормів, а рання весна - швидкому зміцненню і росту бджолиних сімей. Уже в першій половині травня у цих регіонах можна виводити маток і формувати від сильних бджолиних сімей відводки.

У структурі продуктивного комплексного бджільництва немає яскраво виявленого одного чи двох виробничих напрямів: різні види продукції бджільництва мають приблизно однакову питому вагу в загальному обсязі її виробництва. Розвивається він переважно в районах Степу та Лісостепу, де є умови для одержання меду, воску, квіткового пилку, прополісу, бджолиної отрути, розмноження бджолиних сімей і маток для реалізації. Окрім того, бджіл використовують для запилення сільськогосподарських ентомофільних культур.

Запилення всіх ентомофільних сільськогосподарських культур є важливим фактором підвищення їхньої врожайності. Це біологічний фактор, що діє без втручання людини і тому його значення часто недооцінюють.

Насправді ж запилення, якому не приділяють належної уваги, є важливим чинником підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

Головну роль у запиленні ентомофільних культур відіграють медоносні бджоли. На їхню долю припадає 85-90% і лише 10-15% запилюють інші комахи. Слід доцільним вважати використання потенціалу і деяких диких запилювачів, а саме - осмій, мегахіл, джмелів та інших комах для запилення ентомофільних сільськогосподарських культур. Бджоли є єдиним фактором, який може бути контрольованим з боку людини. Бджолозапилення сприяє підвищенню врожайності сільськогосподарських культур на 30-60% і навіть вище, в залежності від виду рослин та умов запилення. Крім того, підвищується якість плодів, збільшується їх натуральна вага.

Підвищення врожайності сільськогосподарських культур при запиленні квіток бджолами в середньому становить: ріпаку 25-30%, соняшнику - 40, гречки - 41, червоної конюшини - 75, люцерни - 50, баштанових - 60, плодових - 65, гірчиці - 35-61%. Слід відмітити, що насіння люцерни практично неможливо одержати без повноцінного запилення.

За даними Б.М.Меркулова, за останні 25 років урожайність зернових, які не запилюються комахами, порівняно з урожайністю гречки і соняшнику, неухильно знижувалася (за винятком 1985-1990 рр.). урожайність гречки і соняшнику падала лише в роки зниження активності бджіл (різкого скорочення кількості бджолиних сімей або ослаблення їхньої сили), що спонукало до недостатнього запилення рослин.

Дослідженнями встановлено, що насіння ентомофільних культур, одержане при запиленні медоносними бджолами має підвищені господарсько корисні якості. Так, у насіння гречки плівчастість зменшується на 2,4%, збільшується кількість сирого протеїну на 0,4%, а енергія проростання - на 17%. В озимого ріпаку при запиленні енергія проростання збільшується на 11-12% , схожість - на 16-20%, наявність жирів - на 4-5%. При перехресному запиленні збільшується вага яблук на 26%, зав'язуваність плодів - 5,5%, а збереженість зав'язі - на 3,3% порівняно з їхнім самозапиленням.

Виходячи з вищесказаного та з досвіду зарубіжних країн, бджолозапилення повинно бути узаконеним агрономічним прийомом технології вирощування ентомофільних сільськогосподарських культур. У ряді країн Східної Європи (Словаччина, Німеччина та інші), а також США законодавством передбачений такий агроприйом і обов'язково орендна плата за використання бджіл на запиленні.

Згідно з Планом породного районування в Україні розводять три породи бджіл: українську степову, карпатську та поліську (популяцію середньоросійських бджіл). Упродовж своєї історії існування України - Руси і сучасної України на її території розводили місцеві породи бджіл. Основу їх складали українські степові, карпатські, поліські та кримські гірські бджоли. Постійна взаємодія природно-географічних, соціально-економічних і господарських факторів у часі і просторі призвела до значних змін природної ситуації. Низка порід і місцевих типів безповоротно втрачено ( наприклад, кримські гірські), деякі зазнали значних змін у генетичному, продуктивному і просторовому плані (українські степові, поліські), окремі виділились у самостійні (карпатські бджоли). В останні десятиріччя XX століття ці породи бджіл представляють вітчизняні породи як основні засоби виробництва галузі бджільництва і розводяться тільки "в чистоті".

Концепцією племінного бджільництва передбачено чистопородне розведення у відповідних ареалах українських степових і карпатських бджіл з можливим відновленням поліської популяції. Племінна робота, їх розведення, поліпшення та створення нових типів і ліній ведеться у базових господарствах на основі сучасних розробок селекції та генетики.

Українська степова порода сформувалась у зонах Лісостепу та Степу України. Бджоли миролюбиві, зимостійкі, інтенсивно будують стільники і добре використовують сильний взяток, особливо з білої акації, еспарцету, гречки, липи, соняшнику. Медова продуктивність бджолиних сімей - 30-80 кг. Рекомендовані для розведення у 18 областях. На жаль, порода постраждала від непродуманої метизації в радянські часи і потребує відновлення чистопородних масивів та проведення відповідної селекційної роботи. Слід відмітити як позитивне той факт, що Міністерством аграрної політики створено три племзаводи (Дніпропетровськ, Стара Синява, Вінниця) для прискореного процесу відновлення українських степових бджіл.

Карпатська порода сформувалась у регіоні Карпат. Бджоли економно втрачають зимові запаси, дуже миролюбиві. Сім'ї карпатських бджіл малорійливі (як правило, роїться не більше 4% бджолиних сімей). Медова продуктивність змінюється від 30 до 80 кг. Порода рекомендована до розведення у 9 областях. Племінне господарство Інституту бджільництва в м. Мукачевому одержало статус племзаводу й успішно працює спільно із відділом розведення карпатських бджіл Інституту бджільництва в плані селекції високопродуктивних заводських типів карпатських бджіл.

Поліські бджоли є популяцією середньоросійської породи бджіл. Зоною природного поширення їх є деякі райони полісся України. Бджоли зимостійкі. Під час огляду гнізда поводяться агресивно. Досить рійливі. Медова продуктивність їх варіює від 20 до 70 кг. Порода потребує відновлення чистопородних масивів. Ця популяція бджіл районована у 6 областях України (Волинська, Житомирська, Київська, Рівненська, Сумська, Чернігівська).

Цілеспрямована селекційна робота в бджільництві є важливим резервом підвищення продуктивності пасік.

Відсутність єдиної системи управління галуззю вимагає правового та наукового її забезпечення, розробки нетрадиційних підходів і організаційних форм ведення селекційно-племінної роботи з вітчизняними породами бджіл, як цілісною системою у відповідних ареалах їх розведення.

Щодо правового забезпечення галузі, то "Закон України про бджільництво" передбачає вирішення цих питань.

Племінна робота з поліпшення порід та створення нових типів повинна проводитись у базових господарствах, а саме в селекційному центрі Національного наукового центру Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича, Київському Національному аграрному університеті, племзаводах та з подальшим підключенням до селекційного процесу племрозплідників та племпасік та інших.

Згідно з сучасними світовими тенденціями, орієнтація у цій ситуації спрямована на чистопородне розведення аборигенних порід бджіл, що докорінно відрізняється від напрямків селекційної роботи в інших галузях тваринництва. Концепція племінного бджільництва зорієнтована на чистопородне розведення української степової породи, з використанням Хмельницького типу, від селекціонованого кафедрою бджільництва Національного Аграрного Університету та карпатської породи та збереження поліської популяції в межах відповідних географічних ареалів та поліпшення їх господарсько-корисних ознак, переважно методами внутріпородної селекції. Селекція з карпатськими бджолами, як і з іншими, повинна бути направлена, в першу чергу, на підвищення продуктивності. Багаторічний, стихійний відбір карпатських бджіл тільки по здатності відтворення для формування пакетів привів тільки до економічної вигоди пасічників. В силу цих обставин, як було вже відмічено в програмі, вкрай необхідно піднести продуктивність карпатських бджіл.

Використання племінного матеріалу селекційного центру, племзаводів, племрозплідників та осередків з бджільництва, які працюють над питаннями селекції, сприятиме підвищенню продуктивності бджіл, що в свою чергу в значній мірі сприятиме рентабельності галузі.

Україна входить до п'ятірки країн - найбільших виробників меду. Разом з цим, слід відмітити, що цей показник міг би, звичайно, бути вищим, але, якби у нас були мобільні пасіки, які могли б кочувати на 300-500 км. А таких пасік у нас одиниці. Але збільшення медової продукції потребує і відповідного експорту його. В Україні ринок організованого збуту продукції бджільництва не діє. В силу цих обставин пасічники мало зацікавлені у збільшенні обсягів. Потенційні можливості цих напрямів виробництва нині реалізуються на 10-15%.

В Україні, можна сказати, майже зовсім відсутній експорт медової продукції, хоча попит світового ринку на мед поки що не задовільнений і зростає. Забезпечити його власним виробництвом більшість країн не може через обмеження потенціалу медозбору. Ринкова ніша в продукції бджільництва поки що не заповнена.

Дані таблиці N 1 засвідчують, що на 1 людину споживання меду в Україні складає 1,2 кілограм. Більше споживають такі країни як Греція (1,4 кг), Австрія (1,6 кг), і на рівні - Німеччина (1,1 кг). Не можна не відмітити, що Україна споживає свій мед, тоді як Австрія імпортує 31% меду, а Німеччина - 83%. Японія, в якій споживання на 1 людину складає 0,3 кг, імпортує 93% меду і тільки 7% складає власне виробництво.

У радянські часи реманент для бджільництва України здебільшого постачали з Росії (з м. Таганрога). Щодо ситуації в даний час, то слід відмітити, що виробництво та забезпечення реманентом пасічників можна сказати повністю задовільнено.

В Україні успішно працює фірма "Ось" (м. Кіровоград), яка виробляє понад 100 одиниць реманенту. Серед них - платформи для кочівлі, медогонки, воскотопки, вулики, пасічницькі набори. Фірма "Меліса" (м. Харків) виробляє до 170 одиниць реманенту; "Хмельницькмед" виробляє понад 50 одиниць реманенту, включаючи вулики, нуклеуси. Спілка пасічників Житомирщини налагодила випуск дрібного реманенту (сітку, димарі, стамески тощо).

Але разом з цим, необхідно фінансово сприяти випуску новітнього технологічного обладнання, що відповідає світовим вимогам та необхідно розробити вітчизняні стандарти на реманент.

Виготовлення бджолоінвентаря повинно здійснюватись з орієнтацією на промислові технології в бджільництві, а саме: високоефективні медогонки, сушарки для пилку, системи автоматичної розпечатки меду, польові електростанції та сучасні павільйони. При виділенні дотацій на бджільництво передбачити до 500 тис. гривень на розробку проектної документації на вказану механізацію. Бажано при одному з підприємств або в Національному науковому центрі Інститут бджільництва ім. П.І.Прокоповича створити конструкторське бюро, передбачивши його фінансове забезпечення.

Ветеринарне забезпечення галузі здійснює Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини (м. Харків) та державне підприємство "Скіф". Ветеринарне забезпечення більш-менш можна вважати достатнім, але пасічники прикордонних районів практикують закуповувати лікувальні препарати в інших державах, поскільки намагаються вибрати з-поміж усіх препаратів найефективнішій.

Разом з цим препарати що використовували на протязі десятків років в бджільництві втрачають свою ефективність, в силу того що виникає стійкість до них збудників заразних хвороб. Для оновлення асортименту лікарських препаратів необхідно посилити наукові дослідження інституту клінічної ветеринарної медицини та інституту бджільництва. Для забезпечення наукових досліджень та широкого виробничого впровадження препаратів необхідно 400 тис. гривень.

Однією з вагомих причин стримування розвитку галузі бджільництва є повільні темпи нарощування загальної кількості бджолиних сімей в Україні з 3 млн. до необхідного для ефективного запилення ентомофільних сільськогосподарських культур показника - 6 млн. бджолиних сімей. Це зумовлено загальним економічним спадом виробництва у сільському господарстві, відсутністю єдиної системи племінної служби, спроможної забезпечити потребу пасік у високоякісному чистопородному племінному матеріалі, недостатньою забезпеченістю ветеринарними препаратами для боротьби з хворобами і шкідниками бджіл, а також відсутністю зооветеринарних спеціалістів на рівні областей і районів.

Існує також проблема безконтрольного вивезення воску за кордон, що призвело до порушення воскового балансу в регіонах. Крім того, у зв'язку зі скороченням поголів'я сільськогосподарських тварин зменшились посіви еспарцету, люцерни та інших культур, що негативно позначилось на кормовій базі для бджільництва. Необхідно також вирішити проблеми щодо закупівлі та реалізації продукції бджільництва. На сьогодні це питання повинно стати основним.