Рада адвокатів України, заслухавши пропозицію Голови Ради адвокатів України Ізовітової Л.П. про необхідність ухвалення рішення про сплату щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, враховуючи інформаційну довідку, підготовлену заступником Голови Ради адвокатів України Гвоздієм В.А., щодо джерел та розмірів фінансування органів адвокатського самоврядування, заслухавши присутніх на засіданні Ради адвокатів України голів органів адвокатського самоврядування регіонів, взявши до уваги пропозицію представника адвокатів Хмельницької області у складі Ради адвокатів України Каденко О.О. щодо диференційованого підходу розподілу щорічного внеску на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування з урахуванням кількості адвокатів, які здійснюють адвокатську діяльність, відповідно до адреси їх робочого місця, а також з огляду на пропозиції інших членів Ради адвокатів України та Голови Вищої ревізійної комісії адвокатури Болдіна М.Я., в межах повноважень зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон).

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання розподілу щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування відноситься до внутрішньої компетенції органів адвокатського самоврядування.

Відповідно до статті 54 Закону Установчим з'їздом адвокатів України прийнято рішення про сплату щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, визначені напрями їх використання та відповідальність за несплату внесків.

Встановлення розміру та порядку сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, забезпечення їх розподілу і використання Законом віднесено до повноважень Ради адвокатів України (стаття 55 Закону).

Розмір щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування є однаковим для всіх адвокатів. Адвокати, право на заняття адвокатською діяльністю яких зупинено, звільняються від сплати щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування на період зупинення такого права (стаття 58 Закону).

Утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок: 1) плати за складання кваліфікаційного іспиту; 2) щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування; 3) відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 4) добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об'єднань; 5) добровільних внесків фізичних і юридичних осіб; 6) інших не заборонених законом джерел (частина перша статті 58 Закону).

За інформацією Голови Вищої ревізійної комісії адвокатури Болдіна М.Я. у низці регіонів України спостерігається фінансовий дисбаланс між органами адвокатського самоврядування, де одні ради адвокатів регіонів накопичили значні залишки від частини отриманих щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування, тоді як інші органи адвокатського самоврядування, зокрема Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури та деякі КДКА, виявились практично неспроможними належно виконувати свої повноваження щодо здійснення дисциплінарних процедур, оскільки їх єдиним джерелом фінансування є плата за складання кваліфікаційного іспиту, надходження від якої є періодичними та нестабільними. Такий підхід не забезпечує стійкого та надійного фінансування для забезпечення належної діяльності цих органів. Тому це питання потребує негайного вирішення, адже фінансова сталість є запорукою ефективного функціонування адвокатського самоврядування в цілому. Отже, забезпечення стабільного надходження коштів до органів самоврядування, які перебувають у складнішому фінансовому становищі або можуть опинитися в такому протягом року, створить умови для рівноваги та рівних можливостей для всіх органів адвокатського самоврядування в Україні. Це можна здійснити шляхом відповідного розподілу щорічних внесків адвокатів, визначивши розмір та строк їх сплати на потреби адвокатського самоврядування, а також через інструмент розподілу внесків здійснювати дофінансування органів адвокатського самоврядування, які опинились у складному фінансовому становищі, протягом року. Цей розподіл щорічних внесків адвокатів має проводити Рада адвокатів України - орган, на який покладено такі повноваження згідно з законом. Відповідні попередні розрахунки були виконані членами Вищої ревізійної комісії адвокатури.

Адвокатура є незалежною від держави та фінансується з внесків своїх членів, а отже справедливий та збалансований розподіл цих внесків є вкрай важливим чинником, який дозволить запобігти дестабілізації органів системи адвокатського самоврядування.

Рада адвокатів України, враховуючи наведене, з метою забезпечення належної реалізації конституційної функції адвокатури - захисту прав людини і надання якісної правничої допомоги, гарантованої Конституцією, а також для забезпечення безперервного та незалежного функціонування вищих і регіональних органів адвокатського самоврядування, дійшла висновку про необхідність відшкодування компенсаційних витрат членів Ради адвокатів України (РАУ) та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (ВКДКА) саме тими органами, в яких вони здійснюють свою діяльність; про необхідність визначати та спрямовувати в порядку розподілу щорічних внесків додаткові кошти органам адвокатського самоврядування, які можуть опинитися у скрутному фінансовому становищі протягом року з врахуванням висновку Вищої ревізійної комісії адвокатури. Критерієм розподілу щорічних внесків адвокатів на фінансування діяльності органів адвокатського самоврядування між Радою адвокатів України та радами адвокатів регіонів визначити кількість адвокатів, що мають адресу робочого місця у відповідному регіоні.