У час перебудови всіх розділів медицини заслуговує великої уваги подальше удосконалення патологоанатомічної служби та підвищення ефективності її діяльності, що сприятиме удосконаленню охорони здоров'я України.

Сучасні діагностичні методи патологоанатомічного дослідження широко застосовуються не тільки в кадрових та науково-дослідних інститутах, але й у великих, добре оснащених патологоанатомічних бюро (Хмельницьке, Чернігівське, Полтавське, Одеське та інші). Створення цих бюро, що обслуговують обласні, міські та сільські лікарні, сприяє подальшому удосконаленню організаційних основ патологоанатомічної служби України.

Переведення галузі на нові умови господарювання вимагає ширшого використання результатів патологоанатомічних досліджень як об'єктивного критерію оцінки кінцевих результатів діяльності лікувально-профілактичних закладів. Разом з тим потребує перегляду система оплати праці медичного персоналу патологоанатомічної служби в залежності від обсягу роботи, складності та відповідальності за проведені дослідження.

З метою подальшого вдосконалення та розвитку патологоанатомічної служби в Україні

1. Штатні нормативи медичного персоналу патологоанатомічних відділень лікувально-профілактичних закладів, патологоанатомічних бюро (додаток 1).

2. Положення про патологоанатомічне бюро (додаток 2).

3. Положення про патологоанатомічне відділення (централізоване патологоанатомічне відділення) лікувально-профілактичного закладу (додаток 3).

4. Положення про посадові обов'язки медичного персоналу патологоанатомічного бюро та централізованого патологоанатомічного відділення лікувально-профілактичного закладу (додаток 4).

6. Положення про порядок розтину трупів у лікувально-профілактичних закладах (додаток 6).

7. Положення про порядок розтину викиднів масою тіла від 500,0 і більше в строках від 22 тижнів вагітності незалежно від живо- або мертвонародженості, мертвонароджених та новонароджених померлих в перинатальному періоді (додаток 7).

8. Положення про порядок організації та проведення клініко-патологоанатомічних конференцій.

9. Тимчасове положення про впровадження нових умов господарювання в патологоанатомічному бюро (додаток 9).

10. Тимчасові методичні рекомендації по розрахунку витрат на патологоанатомічне дослідження на 01.01.92 р. (додаток 10).

11. Положення про проведення анатомічного аналізу смертельних наслідків (додаток 11).

12. Положення про порядок дослідження біопсійного та операційного матеріалів (патогістологічні дослідження) (додаток 12).

13. Положення про патологоанатомічне дослідження померлих (додаток 13).

14. Інструкцію про особливості та порядок розтинів трупів дітей раннього віку, новонароджених, мертвонароджених, викиднів та плацент (додаток 14).

15. Інструкцію про особливості та порядок патологоанатомічного дослідження трупів, що містять радіоактивні речовини (додаток 15).

16. Тимчасову інструкцію про заходи запобігання зараженню персоналу патологоанатомічних бюро (відділень) при патологоанатомічних розтинах та морфологічних дослідженнях органів та тканин інфекційних хворих, заражених вірусом імунодефіциту людини (додаток 16).

17. Інструкцію по взяттю матеріалу від трупа для бактеріологічного та вірусологічного досліджень (додаток 17).

18. Інструкцію по взяттю трупної крові та спинномозкової рідини для біохімічних та біофізичних досліджень (додаток 18).

19. Інструкцію про порядок та строки зберігання патологоанатомічних документів та матеріалів з патологоанатомічного дослідження (додаток 19).

20. Інструкцію про прийом, зберігання та видачу трупів в лікувальних закладах (додаток 20).

21. Основні вимоги до приміщень та по охороні праці, техніці безпеки при роботі в патологоанатомічних відділеннях (додаток 21).

Вважати патологоанатомічну службу важливою частиною практичної охорони здоров'я, що забезпечує діагностику захворювань, підвищення кваліфікації лікарів та науково-практичний контроль лікарняної справи.

1. Керівникам органів охорони здоров'я, закладів охорони здоров'я республіканського підпорядкування, які мають патологоанатомічні служби:

1.1. Розглянути на колегіях та медичних радах стан патологоанатомічної служби, розробити заходи подальшого розвитку та удосконалення патологоанатомічної служби.

1.2. З урахуванням місцевих умов (приміщення, кадри) продовжувати створення патологоанатомічних бюро, в тому числі по дитячій патології.

1.3. Продовжити:

- будівництво нових та реконструкцію діючих патологоанатомічних корпусів, оснащення обладнанням (перш за все холодильними камерами для зберігання трупів, мікроскопами, секційними столами, каталками тощо), а також необхідними реактивами;

- забезпечення патологоанатомічних бюро спеціально закріпленим автотранспортом для доставки біопсійного матеріалу, результатів патологоанатомічних розтинів та даних біопсійних досліджень у прикріплені лікувально-профілактичні заклади, виїздів лікарів-патологоанатомів для дослідження термінових біопсій, а при необхідності для проведення розтинів, клініко-анатомічних конференцій, консультативної роботи.

1.4. Організувати роботу патологоанатомічних бюро, централізованих патологоанатомічних відділень, в тому числі дитячих, в суворій відповідності з Положенням про патологоанатомічне бюро та про патологоанатомічне відділення (централізоване патологоанатомічне відділення) лікувально-профілактичного закладу (додаток 2, 3) та Положенням про посадові обов'язки медичного персоналу патологоанатомічного бюро, патологоанатомічного відділення лікувально-профілактичного закладу (додаток 4), Положення про начальника патологоанатомічного бюро (додаток 5).

1.5. Звернути особливу увагу на широке використання біопсійного дослідження для прижиттєвої діагностики захворювань. Встановити, що гістологічне дослідження всього операційного та біопсійного матеріалу, в тому числі плацент, зіскобів при абортах, є обов'язковими.

1.6. Забезпечити виконання керівниками лікувально-профілактичних закладів, клінік науково-дослідних та медичних інститутів Положення про порядок розтину трупів у лікувально-профілактичних закладах (додаток 6), Положення про порядок розтину викиднів масою тіла від 500,0 і більше в строках від 22 тижнів вагітності незалежно від живо- або мертвонародженості, мертвонароджених та новонароджених померлих в перинатальному періоді (додаток 7). Притягувати до суворої дисциплінарної відповідальності головних лікарів лікувально-профілактичних закладів та клінік при встановленні фактів необгрунтованої видачі трупів померлих без розтину.

1.7. З метою удосконалення лікувально-діагностичного процесу забезпечити систематичне проведення в лікувально-профілактичних закладах клініко-патологоанатомічних конференцій у відповідності з Положенням та Інструкцією про них (додаток 8). За результатами конференцій головним лікарям лікувально-профілактичних закладів, керівникам органів охорони здоров'я вживати необхідні заходи до усунення виявлених недоліків, поліпшення організації та якості надання медичної допомоги хворим.

1.8. Протягом 1992 р. вирішити питання про використання виключно за призначенням приміщень патологоанатомічних корпусів. Категорично заборонити розміщення в патологоанатомічних корпусах відділень бюро судово-медичної експертизи або структурних підрозділів лікарень, що не належать до патологоанатомічної служби.

1.9. До 1993 р. вирішити питання по підготовку лікарів-патологоанатомів шляхом послідовного навчання в субординатурі, інтернатурі, клінічній ординатурі, на кафедрах медичних інститутів та патологоанатомічних відділах клінічних НДІ або патологоанатомічних бюро з подальшим удосконаленням та атестацією в установленому порядку.

1.10. Вжити заходів щодо зміцнення та модернізації матеріально-технічної бази патологоанатомічної служби шляхом будівництва нових патологоанатомічних корпусів за новими типовими проектами для розміщення патологоанатомічних бюро та централізованих відділень.

1.11. Вважати за доцільне створення в обласних центрах учбово-виробничих об'єднань на договірній основі, що об'єднують кафедри патологічної анатомії медичних інститутів, патологоанатомічні лабораторії та відділи НДІ, патологоанатомічні бюро, відділення.

1.12. З метою удосконалення контролю за якістю діагностики та лікування хворих амбулаторної мережі протягом 1992 року організувати підготовчу роботу по проведенню патологоанатомічних розтинів померлих вдома у відповідності з Положенням про розтин померлих (додаток 6) та з урахуванням місцевих умов.

1.13. Переводячи галузь на нові умови господарювання у відповідності з тимчасовим положенням (додаток 9) про впровадження нових умов господарювання в патологоанатомічних бюро та приблизних розрахунків вартості патологоанатомічних досліджень (додаток 10), провести перегляд оплати праці медичного персоналу патологоанатомічної служби в залежності від складності, відповідальності та кількості проведених морфологічних досліджень.

2. Вважати такими, що втратили чинність на території України, накази МОЗ СРСР від 23 жовтня 1981 р. N 1095 "Про штатні нормативи медичного персоналу патологоанатомічних відділень (прозекторських); від 4 квітня 1983 р. N 375 "Про подальше удосконалення патологоанатомічної служби в країні", від 11 березня 1988 р. N 203 "Про організацію патологоанатомічних бюро", "Правила по обладнанню та експлуатації приміщень патологоанатомічних відділень...", затверджених МОЗ СРСР 20 березня 1964 р.

1.1. Посади лікарів-патологоанатомів встановлюються з розрахунку 1 посада на:

- 200 розтинів померлих у віці до 15 років і старших;

- 160 розтинів померлих дітей і мертвонароджених;

- 4000 досліджень біопсійного та операційного матеріалу.

1.2. Посада завідуючого відділенням встановлюється у відділеннях, де передбачається:

до 5 посад лікарів-патологоанатомів - замість 1 посади лікаря;

від 5 до 10 посад лікарів-патологоанатомів - замість 0,5-0,75 посади лікаря;

більше 15 посад лікарів-патологоанатомів - понад посад лікарів.

2.1. Посади лаборантів встановлюються з розрахунку 1,5 посади на кожну посаду лікаря-патологоанатома, що передбачається у відповідності з п. 1.1.

2.2. Посади фельдшерів-лаборантів можуть бути встановлені у межах нормативу посад лаборантів, що передбачено п. 2.1 у співвідношенні з лаборантами 2:1.

3.1. Посади санітарок встановлюються з розрахунку 0,7 посади на кожну посаду лікаря патологоанатома, але не менше 1 посади на відділення.

3.2. На розгляд органу охорони здоров'я в патологоанатомічних відділеннях (бюро), у разі необхідності прийому померлих протягом доби з інших лікувально-профілактичних закладів, можуть бути додатково встановлені посади санітарок для забезпечення вказаної роботи у вечірній та нічний час, у загальновстановлені вихідні й святкові дні.

1.1. Бюро є закладом охорони здоров'я, що підпорядковується регіональному органу управління охорони здоров'я, головною науково-практичною установою у регіоні з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань, встановлення науково обґрунтованих причин та механізмів смерті.

1.2. Бюро здійснює свою діяльність за рахунок коштів, що надходять з бюджету АР Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського бюджетів, благодійності, меценатства, спонсорства, доходів від основної діяльності.

1.3. Бюро у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ України, законодавчими та нормативно-правовими актами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, наказами МОЗ АР Крим, управління охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

1.4. Бюро створюється за поданням регіонального органу управління охорони здоров'я, погодженим з МОЗ України.

1.5. Патологоанатомічне бюро не може бути створене шляхом:

реорганізації, ліквідації патологоанатомічних відділень закладів охорони здоров'я, структурними підрозділами яких вони є,

вилучення, відчуження майна патологоанатомічних відділень,

передачі майна патологоанатомічних відділень в оперативне управління патологоанатомічному бюро.

1.6. У разі відсутності у регіоні патологоанатомічних бюро його функції бере на себе патологоанатомічне відділення обласної (республіканської в АР Крим, міської у мм. Києві та Севастополі) лікарні.

2.1. Бюро є юридичною особою, має відокремлене, закріплене за ним майно, самостійний баланс, реєстраційні рахунки у Державному казначействі, установах банків, печатку, штампи, бланки із власними реквізитами та іншу атрибутику та символіку.

2.2. Бюро набуває права та обов'язки юридичної особи з дня його державної реєстрації.

2.3. Бюро несе відповідальність за зобов'язання, що виникли при здійсненні ним своїх повноважень, у межах наданих йому коштів відповідно до чинного законодавства. Бюро не несе відповідальності за зобов'язання регіонального органу управління охорони здоров'я.

2.4. Бюро має право від свого імені укладати угоди, набувати майнових, особистих і особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем, третьою особою у судових установах відповідно до чинного законодавства.

2.5. Бюро здійснює оперативний, статистичний і бухгалтерський облік діяльності закладу, подає фінансову та статистичну звітність відповідним органам у встановлені чинним законодавством строки.

Начальник Бюро та головний бухгалтер закладу несуть персональну відповідальність за додержання порядку ведення і достовірності обліку та статистичної звітності.

2.6. Бюро має право здавати в оренду іншим підприємствам, установам та організаціям майно відповідно до чинного законодавства України, якщо це не впливає на виконання покладених на нього функцій.

3.1. Бюро створено з метою реалізації державної політики у сфері охорони здоров'я, що передбачає проведення в регіоні заходів, спрямованих на:

забезпечення поліпшення прижиттєвої діагностики та лікування захворювань; експертизи якості діагностики та лікування на основі клініко-морфологічних співставлень;

розробку та впровадження сучасних методів прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

забезпечення достовірних даних державної статистики причин смерті;

зниження захворюваності, інвалідності та смертності населення.

3.2. Предметом діяльності Бюро є:

розробка, координація впровадження та контроль за виконанням нормативних актів з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

визначення проблемних питань патологоанатомічної служби регіону та шляхів їх вирішення;

розробка та впровадження нових форм та методів прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

участь у розробці та опрацюванні проектів загальнодержавних програм та заходів з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

інформаційно-аналітичне забезпечення та консультування закладів охорони здоров'я та органів управління охорони здоров'я регіону з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

інформаційний супровід реалізації загальнодержавних та регіональних програм з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань з урахуванням засад доказової медицини;

впровадження єдиної сучасної системи збору, обробки, аналізу, зберігання та передачі інформації у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та рівня підпорядкування з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

підготовка та видання методичних розробок, збірок, довідників та аналітичних оглядів з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань на відповідній адміністративній території;

опрацьовування відповідей на запити центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян, судових органів з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

організаційно-методичне забезпечення підготовки підвищення кваліфікації лікарів-патологоанатомів та лікарів інших спеціальностей, молодших спеціалістів з медичною освітою з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

проведення науково-практичних конференцій, семінарів, оглядів, конкурсів, виставок та інших заходів, спрямованих на удосконалення патологоанатомічної служби регіону;

сприяння участі закладів охорони здоров'я регіону у реалізації міжнародних проектів та міжнародних грантів з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

організація проведення патологоанатомічних конференцій на регіональному рівні у встановленому МОЗ порядку;

загальне керівництво діяльністю лікарів-патологоанатомів регіону;

вивчає потребу патологоанатомічної служби регіону у медичних кадрах, оснащенні та надає пропозиції регіональному органу управлінню охорони здоров'я та МОЗ України щодо кадрового та матеріально-технічного забезпечення служби;

вживає організаційних заходів щодо підвищення рівня якості прижиттєвої діагностики та лікування захворювань;

забезпечує контроль за виконанням чинного законодавства щодо інформування про випадки гостро заразних інфекційних захворювань, у тому числі особливо небезпечних;

організація музею макроскопічних та мікроскопічних препаратів, бібліотеки навчально-методичної медичної літератури та при наявності технічних можливостей відеотеки тощо для підвищення рівня кваліфікації медичного персоналу патологоанатомічної служби регіону;

дотримання вимог антимонопольного законодавства та вимог чинного законодавства у сфері надання послуг у межах компетенції патологоанатомічного бюро.

3.3. У разі відсутності патологоанатомічних відділень у складі закладів охорони здоров'я на відповідній адміністративній території їх функції може взяти на себе патологоанатомічне бюро на підставі договорів про співпрацю із зазначеними закладами, а саме:

прижиттєва діагностика захворювань та патологоанатомічних процесів за допомогою морфологічних досліджень біоптатів, операційного матеріалу та плаценти;

експертиза якості діагностики та лікування на основі клініко-морфологічних співставлень;

аналіз якості лікувальної та діагностичної роботи закладів охорони здоров'я, з якими укладені договірні відносини на проведення патологоанатомічних досліджень, шляхом співставлення клінічних та патологоанатомічних даних і діагнозів;

розгляд випадків розходження клінічних та патологоанатомічних даних і діагнозів на патологоанатомічних конференціях тощо.

3.4. Бюро може бути клінічною базою вищих медичних навчальних закладів та закладів післядипломної освіти.

3.5. Власністю Бюро є біопсійний, операційний гістологічний матеріал, взятий з органів і тканин у хворих, а також аутопсійний матеріал, які зберігаються в архіві Бюро.

Зазначений матеріал може видаватися для консультацій та інших цілей виключно з дозволу начальника Бюро.

Строки зберігання сирого архіву, блоків і готових гістологічних препаратів визначаються у встановленому МОЗ порядку.

3.6. Бюро відносяться до установ з небезпечними для здоров'я та особливо важкими умовами праці.

4.1. До складу Бюро входять такі структурні підрозділи:

відділення загальної патології з гістологічною лабораторією;

відділення дитячої патології з гістологічною лабораторією;

відділення інфекційної патології з гістологічною та вірусобактеріологічною лабораторіями;

відділення біопсійних досліджень з лабораторією електронної мікроскопії;

організаційно-консультативне відділення;

адміністративно-господарська частина;

відділення імуноморфологічної діагностики.

У випадку відсутності можливості організації зазначених підрозділів можуть бути організовані відділення загального профілю.

5.1. Бюро є бюджетною, неприбутковою установою, яка самостійно здійснює фінансово-господарську діяльність.

5.2. Майно Бюро становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі Бюро.

5.3. Майно Бюро закріплюється за ним на праві оперативного управління. Бюро володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном відповідно до чинного законодавства України.

5.4. Джерелами формування майна Бюро є:

майно, передане засновником;

кошти та майно, набуте внаслідок своєї діяльності;

кошти бюджету АР Крим, обласного та міського (мм. Києва, Севастополя) бюджетів, що надходять відповідно до кошторису Бюро;

кошти та майно, які надходять безоплатно або у вигляді фінансової допомоги;

інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

5.5. Кошти спеціального фонду використовуються виключно на здійснення статутної діяльності Бюро відповідно до затвердженого кошторису.

5.6. Відносини Бюро з юридичними та фізичними особами в усіх сферах наукової та господарської діяльності здійснюються на основі господарських договорів відповідно до чинного законодавства України.

6.1. Бюро очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади засновником за поданням регіонального органу управління охорони здоров'я, погодженим з МОЗ.

6.2. Начальником Бюро призначається лікар-патологоанатом з I або вищою кваліфікаційною категорією та стажем роботи за фахом не менше 7 років.

6.3. Структура та штатний розпис Бюро визначається начальником Бюро та затверджується регіональним органом управління охорони здоров'я.

6.4. Начальник Бюро здійснює керівництво діяльністю Бюро і несе відповідальність за виконання покладених на заклад завдань.

6.5. Начальник Бюро самостійно вирішує питання діяльності Бюро відповідно до Положення.

6.6. Начальник Бюро:

несе відповідальність за формування і виконання фінансового плану і плану розвитку Бюро, результати діяльності Бюро;

призначає та звільняє заступників, головного бухгалтера, керівників структурних підрозділів;

діє без довіреності від імені Бюро, представляє його в усіх підприємствах, установах та організаціях;

укладає договори, у тому числі трудові, з окремими категоріями робітників, може застосовувати контрактну систему найму;

видає довіреності, відкриває у банківських установах розрахункові та інші рахунки;

у межах своєї компетенції видає накази та інші акти, дає вказівки, обов'язкові для всіх підрозділів та працівників Бюро;

відповідно до чинного трудового законодавства приймає та звільняє працівників, застосовує заходи заохочення та накладає стягнення;

застосовує державні тарифні ставки, посадові оклади відповідно з чинним законодавством;

затверджує Положення про структурні підрозділи та посадові інструкції працівників Бюро;

одержує від державних органів статистики інформацію, що може бути використана при виконанні покладених на Бюро завдань;

розробляє та забезпечує виконання поточних і перспективних планів Бюро;

забезпечує підбір, розстановку, підвищення кваліфікації і виховання кадрів, поліпшення умов праці і відпочинку працівників Бюро;

забезпечує матеріально-технічне постачання, оснащення сучасною апаратурою, вчасне проведення поточного і капітального ремонту основних фондів у встановлені терміни;

забезпечує планово-фінансову діяльність, у тому числі планування поточної діяльності, формування і використання згідно з затвердженим кошторисом фондів економічного і соціального розвитку матеріального стимулювання;

забезпечує ведення та надання затвердженої медичної документації і оперативної інформації;

видає доручення від імені Бюро;

користується майном Бюро;

розпоряджається коштами Бюро у межах, передбачених чинним законодавством України;

здійснює перевірку діяльності структурних підрозділів Бюро і вживає заходів у разі виявлення недоліків;

вирішує інші питання у межах компетенції.

6.7. Оплата праці начальника Бюро визначається відповідно до нормативних актів про умови праці працівників закладів охорони здоров'я.

7.1. До трудового колективу Бюро відносять громадян, які прийняті на роботу відповідно до чинного законодавства та беруть участь у діяльності Бюро на основі колективного договору, укладеного для регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин працівників Бюро.

7.2. Повноваження трудового колективу Бюро реалізуються загальними зборами через їх виборні органи.

Для представництва інтересів трудового колективу на загальних зборах трудовий колектив може обирати органи колективного самоврядування, до складу яких не може обиратися начальник Бюро.

Вибори здійснюються таємним голосуванням строком на 2-3 роки не менш як 2/3 голосів.

Члени виборного органу не можуть звільнятися з роботи або переводитися на інші посади з ініціативи адміністрації Центру без згоди відповідного виборного органу колективу.

7.3. Право укладення колективного договору від імені засновника надається начальнику Бюро, а від імені трудового колективу - уповноваженому ним органу.

7.4. Працівники Бюро підлягають соціальному страхуванню у порядку, встановленому чинним законодавством України.

7.5. Кожний працівник Бюро зобов'язаний дотримуватися Положення Бюро, трудової та виробничої дисципліни, виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, нормативні акти України, місцеві нормативні акти, чесно та сумлінно ставитися до виконання своїх функціональних обов'язків.

8.1. Діяльність Бюро припиняється на підставі:

рішення засновника або уповноваженого органу за поданням регіонального органу управління охорони здоров'я, погодженим з МОЗ України;

рішення суду, господарського суду.

8.2. Припинення діяльності Бюро відбувається шляхом його реорганізації або ліквідації.

Реорганізація Бюро тягне перехід прав та обов'язків, що належать Бюро, до його правонаступників.

8.3. Для ліквідації Бюро орган, що прийняв таке рішення, створює ліквідаційну комісію, яка складає ліквідаційний баланс.

При цьому повноваження начальника Бюро призупиняються.

8.4. Ліквідаційна комісія розмішує в офіційній пресі, за місцем знаходження Бюро, публікацію про його ліквідацію, про порядок і строки заяви кредиторами претензій.

Поряд з публікацією ліквідаційна комісія проводить роботу із стягнення дебіторської заборгованості і виявлення претензій кредиторів з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію Бюро.

Ліквідаційна комісія оцінює майно закладу, розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс і надає його органу, що призначив ліквідаційну комісію.

8.5. Претензії, не задоволені через відсутність майна, не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

8.6. Ліквідація Бюро вважається завершеною, а діяльність Бюро припиненою з моменту внесення запису про зазначене до єдиного державного реєстру підприємств, установ, організацій.

1.1. Патологоанатомічне відділення (далі - Відділення) є структурним підрозділом закладу охорони здоров'я.

1.2. Відділення у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, Указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, наказами МОЗ України, законодавчими та нормативними актами місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

1.3. Відділення є підзвітним та підконтрольним заступнику головного лікаря закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує, відповідно до розподілу обов'язків.

1.4. Відділення взаємодіє із структурними підрозділами закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує, а також з іншими закладами охорони здоров'я та науковими установами.

1.5. Патологоанатомічне відділення не може бути реорганізовано або ліквідовано з метою створення патологоанатомічного бюро.

1.6. Майно патологоанатомічних відділень не може бути вилучено або відчужено із закладів охорони здоров'я, у складі яких вони функціонують, а також передано в оперативне управління патологоанатомічному бюро.

1.7. У разі відсутності патологоанатомічного відділення у складі закладу охорони здоров'я з метою проведення патологоанатомічних досліджень, контролю якості лікувальної та діагностичної роботи закладу укладаються договори про співпрацю з іншими закладами охорони здоров'я, які мають у своєму складі патологоанатомічні відділення, або з патологоанатомічним бюро.

1.8. Приміщення патологоанатомічного відділення можуть надаватися в орендне користування установам та організаціям згідно з чинним законодавством України, якщо це не впливає на виконання покладених на відділення функцій.

1.9. Час роботи патологоанатомічного відділення, виконання розтинів трупів померлих та термінових біопсійних досліджень, порядок видачі лікарських свідоцтв про смерть та трупів, повідомлення результатів дослідження визначається керівництвом закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує відділення.

2.1. Структура та штати Відділення визначаються штатним розписом закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує.

Основними завданнями Відділення є:

3.1. Прижиттєва діагностика захворювань та патологоанатомічних процесів за допомогою морфологічних досліджень біоптатів, операційного матеріалу та плаценти.

3.2. Динамічний контроль за ефективністю лікування шляхом проведення повторних прижиттєвих морфологічних досліджень.

3.3. Облік результатів остаточної (посмертній) діагностики захворювань та патологічних процесів за матеріалами патологоанатомічних розтинів з урахуванням причин та механізмів смерті.

3.4. Експертиза якості діагностики та лікування на основі клініко-морфологічних співставлень.

3.5. Аналіз структури захворюваності та причин смерті населення за результатами аналізу патологоанатомічних досліджень.

3.6. Забезпечення достовірною інформацією територіальних органів управління охорони здоров'я про структуру захворюваності та причини смерті населення за результатами патологоанатомічних досліджень.

3.7. Надання матеріалів патологоанатомічних досліджень для навчання лікарів та молодших спеціалістів з медичною освітою.

3.8. Сприяння розвитку клінічного мислення лікарів різних спеціальностей на основі клініко-анатомічних співставлень (у тому числі на клініко-анатомічних конференціях, комісіях по вивченню летальних випадків тощо).

3.9. Аналіз якості лікувальної та діагностичної роботи закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує або з яким укладено договірні відносини на проведення патологоанатомічних досліджень, шляхом співставлення клінічних та патологоанатомічних даних і діагнозів.

3.10. Розгляд випадків розходження клінічних та патологоанатомічних даних і діагнозів на патологоанатомічних конференціях.

3.11. Надання консультативної допомоги лікарям інших спеціальностей з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань.

3.12. Впровадження нових форм та методів прижиттєвої діагностики та лікування захворювань.

3.13. Участь у проведенні наукових досліджень з питань діагностики та лікування захворювань.

3.14. Визначення потреби закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує Відділення, у виробах медичного призначення, медичному обладнанні та витратних матеріалах для прижиттєвої діагностики та лікування захворювань.

3.15. Організаційно-методичне забезпечення підготовки підвищення кваліфікації лікарів інших спеціальностей, молодших спеціалістів з медичною освітою з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань.

3.16. Дотримання вимог антимонопольного законодавства та вимог чинного законодавства у сфері надання послуг у межах компетенції патологоанатомічного відділення.

Відділення відповідно до покладених на нього завдань:

4.1. Забезпечує у межах своєї компетенції додержання права громадян на охорону здоров'я.

4.2. Вивчає, аналізує і прогнозує показники стану здоров'я населення та бере участь у розробці заходів, спрямованих на покращення прижиттєвої діагностики та лікування захворювань.

4.3. Надає інформацію на запити центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та громадян з питань, що знаходяться у межах компетенції Відділення.

4.4. Веде ділове листування із головними позаштатними спеціалістами МОЗ АР Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, підприємствами, установами та організаціями, закладами охорони здоров'я незалежно від форми власності та рівня підпорядкування з питань, що знаходяться у межах повноважень Відділення.

4.5. Сприяє організації підвищення кваліфікації спеціалістів закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує, з питань прижиттєвої діагностики та лікування захворювань.

4.6. Виконує інші функції, що випливають з покладених на Відділення завдань.

Відділення відповідно до покладених на нього завдань має право:

5.1. Одержувати у встановленому чинним законодавством порядку інформацію від закладів охорони здоров'я, установ, підприємств, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, необхідні статистичні та оперативні дані, звіти з питань, що знаходяться у межах компетенції Відділення та необхідні для реалізації покладених на нього завдань.

5.2. Вносити на розгляд керівництву закладу охорони здоров'я, у складі якого воно функціонує, пропозиції щодо:

5.2.1. Відзнаки спеціалістів Відділення.

5.2.2. Вдосконалення роботи Відділення та закладу, у складі якого воно функціонує.

5.3. Користуватися відповідними матеріально-технічними засобами, необхідними для виконання завдань, що знаходяться у компетенції Відділення.

5.4. Скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до компетенції Відділення.

6.1. Відділення очолює завідувач, який призначається та звільняється з посади згідно з чинним законодавством наказом закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує відділення.

6.2. Завідувачем Відділення призначається лікар-патологоанатом з I або вищою кваліфікаційною категорією та стажем практичної роботи за фахом не менше 7 років.

6.3. Завідувач Відділення підпорядковується заступнику головного лікаря закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує відділення, відповідно до розподілу обов'язків.

6.4. Завідувач Відділення:

керує Відділенням, несе персональну відповідальність за якість патологоанатомічних досліджень, прижиттєвої діагностики захворювань;

здійснює свою діяльність у межах наданих повноважень відповідно до Положення про Відділення, координує свою діяльність із відповідними структурними підрозділами закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує Відділення;

планує та організовує діяльність Відділення, розподіляє обов'язки між працівниками, аналізує результати роботи;

подає відповідно до чинного законодавства пропозиції керівництву закладу охорони здоров'я, у складі якого функціонує Відділення, щодо призначення на посади, звільнення з посад та переміщення працівників Відділення, заохочення, накладання стягнень та інших питань службової діяльності;

вживає необхідних заходів щодо вдосконалення організації роботи Відділення;

забезпечує дотримання працівниками Відділення правил внутрішнього трудового розпорядку;

вживає необхідних заходів щодо підвищення кваліфікації працівників Відділення.

Завідуючий відділенням патологоанатомічного бюро (централізованим патологоанатомічним відділенням):

Організує та забезпечує роботу відділення, складає план роботи відділення з розподілом обов'язків між співробітниками.

Організує та контролює доставку у відділення біопсійного матеріалу та висновки за результатами їх дослідження в прикріплені лікувально-профілактичні заклади.

Організує та контролює виїзди медичного персоналу в лікувально-профілактичні заклади адміністративної території для проведення патологоанатомічних розтинів, термінових біопсій, консультації складних випадків та проведення клініко-патологоанатомічних конференцій.

Доповідає керівнику лікувально-профілактичного закладу, начальнику патологоанатомічного бюро про кожний випадок виявлення під час розтину грубих лікарських помилок та недоліків у роботі.

Забезпечує проведення бактеріологічних, вірусологічних, серологічних досліджень в усіх випадках підозри на інфекційне захворювання. У разі виявлення інфекційних захворювань у померлих дітей, що можуть стати причиною розвитку внутрішньолікарняної інфекції, доповідає про це керівнику відповідного лікувально-профілактичного закладу.

У випадку виявлення інфекційного захворювання у новонароджених, мертвонароджених доповідає головному лікареві відповідного пологового будинку.

Складає та направляє повідомлення (ф. N 058у) в територіальну СЕС при виявленні нерозпізнаних та карантинних інфекційних захворювань, гострих дитячих інфекційних захворювань, внутрішньолікарняних та внутрішньоутробних інфекцій, випадках харчових та гострих професійних отруєнь.

Забезпечує своєчасне та правильне складання лікарських свідоцтв про смерть та видачу їх родичам (передачу у встановленому порядку в окремих випадках свідоцтв ЗАГСу), направлення повторних свідоцтв у статистичні органи.

Відбирає випадки, які підлягають розбору на клініко-патологоанатомічних конференціях; разом з заступником головного лікаря по медичній частині бере участь в організації та проведенні клініко-патологоанатомічних конференцій (консультація доповідачів, попередній перегляд всіх анатомічних та гістологічних препаратів, що підлягають демонстрації, діапозитивів тощо).

Проводить щорічний аналіз роботи відділення та подає його керівництву лікувально-профілактичного закладу.

Контролює правильність ведення медичної документації, затвердженої МОЗ України.

Керує роботою по складанню та постійному поповненню колекції мікропрепаратів, фототеки та відеотеки.

Організує та проводить конференції патологоанатомів відділення з обговоренням доповідей та демонстрацією поточних матеріалів.

Консультує лікарів з питань доцільності взяття біопсій, особливо термінових під час операції.

Бере участь у наукових конференціях лікувально-профілактичного закладу, а також у засіданнях міського (обласного) товариства патологоанатомів та інших науково-практичних конференціях.

Організує підвищення кваліфікації лікарів та лаборантів відділення, для чого:

організує та проводить тематичні заняття, в тому числі з дослідження біопсійного матеріалу, з патологоанатомічної діагностики та причин смерті;

керує оволодінням лікарями та лаборантами нових гістологічних та гістохімічних методик та інших методів дослідження, а також освоєння нової апаратури;

організує демонстраційні розтини з клініко-патологоанатомічним розбором їх результатів.

Забезпечує готовність роботи для проведення розтинів померлих від особливо небезпечних інфекційних захворювань.

Відповідає за своєчасне подання заявок на матеріали, реактиви, інструменти, обладнання, контролює їх витрати та використання.

Несе відповідальність за додержання співробітниками відділення правил техніки безпеки, протипожежної безпеки, збереження отруйних, легкозаймистих та дорогоцінних матеріалів, санітарно-гігієнічного стану відділення.

Повідомляє головного лікаря у випадку необхідності передачі трупа на судово-медичну експертизу та контролює цю передачу.

Проводить розтин трупів та гістологічне дослідження секційного матеріалу (для відділень педіатричного профілю - розтин трупів дітей, новонароджених, мертвонароджених та дослідження послідів):

при показаннях проводить забір матеріалу для спеціальних досліджень: мікробіологічних, вірусологічних, серологічних, цитологічних, біохімічних;

у разі необхідності проводить термінове мікроскопічне дослідження секційного матеріалу та інші допоміжні дослідження;

забезпечує мікроскопічне дослідження секційного, операційного та біопсійного матеріалів у відповідності з затвердженими МОЗ України інструктивно-методичними вказівками для лікарів педіатричних централізованих патологоанатомічних відділень - відповідно до інструкції для патологоанатомів педіатричного профілю;

залишає макропрепарати для фотографування, демонстрації на клініко-анатомічних конференціях чи виготовлення музейних препаратів, роблячи при цьому відповідний запис в протоколі (карті) патологоанатомічного дослідження (ф. N 013у);

у ході розтину та після нього дає необхідні пояснення присутнім лікарям та формулює патологоанатомічний діагноз, клініко-патологоанатомічний епікриз та висновок про причини смерті;

забезпечує оформлення протоколу патологоанатомічного дослідження та медичної карти стаціонарного хворого одразу після закінчення розтину і записує в них патологоанатомічний діагноз, висновок про причину смерті хворого та діагноз, вказаний в лікарському свідоцтві про смерть;

складає розширений клініко-патологоанатомічний епікриз, де обгрунтовує патологоанатомічний діагноз, відмічає збіг чи розходження його з клінічним діагнозом, в останньому випадку вказує причину розходження; для перинатальних розтинів обгрунтовує зв'язок хвороби плоду (новонародженого) з патологією родів, вагітності матері;

відзначає виявлені недоліки в діагностиці, лікуванні, обстеженні померлого хворого та веденні медичної карти стаціонарного хворого чи іншої медичної документації, своїм підписом підтверджує правильність заповнення протоколу розтину;

заповнює лікарське свідоцтво про смерть (ф. N 106у) та перинатальну смерть; при зверненні веде розмову з родичами померлого, роз'яснює їм характер захворювання, що призвело хворого до смерті;

доповідає начальнику бюро, завідуючому патологоанатомічним відділенням про результати розтину та про виявлення недоліків організаційних, діагностичних та лікувальних заходів;

проводить разом з лаборантом вирізку секційного матеріалу, дає вказівки лаборантові про способи його обробки, методики фарбування, про кількість гістологічних препаратів;

контролює якість та строки виконання лаборантом заданої роботи, надає йому методичну допомогу;

проводить мікроскопічне дослідження гістологічних препаратів, проводить аналіз результатів допоміжних досліджень (бактеріологічних, вірусологічних тощо) та вносить відповідні записи в протокол (карту) патологоанатомічного дослідження (ф. N 103у);

у випадку зміни патологоанатомічного діагнозу після гістологічного чи іншого виду досліджень проводить додатковий запис в протоколі патологоанатомічного дослідження та медичній карті стаціонарного хворого, вказуючи кінцевий патологоанатомічний діагноз та одночасно направляє в статистичні органи нове свідоцтво про смерть з відміткою "замість попереднього" (не пізніше ніж через два тижні після видачі попереднього свідоцтва про смерть); коли ж кінцеве свідоцтво про смерть було видане, заповнюється нове свідоцтво про смерть з написом, зробленим від руки, "замість кінцевого";

у неясних випадках проводить консультації з іншими лікарями відділення та завідуючим відділення;

проводить разом з лаборантом макроскопічний опис надісланих з клінічних відділень органів та тканин та вирізує шматочки для гістологічного дослідження, дає вказівки лаборантові про способи фіксації, обробки, по методиці фарбування та необхідній кількості мікропрепаратів;

проводить мікроскопічне дослідження біопсійних препаратів, описує гістологічну картину процесу та вносить патологоанатомічний діагноз в "направлення на патологоанатомічне дослідження" (ф. N 014у); у разі виявлення злоякісних новоутворень, специфічних інфекційних захворювань, захворювань, що потребують хірургічного втручання, проведення променевої або цитостатичної терапії, висновок підписує завідуючий відділенням;

при підготовці клініко-патологоанатомічних конференцій, знайомиться з літературою з випадку, що обговорюватиметься, готує демонстраційні матеріали (діапозитиви, макро- та мікропрепарати), складає письмовий текст або план доповіді, подає всі підготовлені матеріали завідуючому відділення та консультується з ним, а в необхідних випадках проводить попереднє обговорення матеріалів на конференції лікарів відділення, бюро, робить повідомлення на клініко-анатомічній конференції та бере участь в обговоренні.

Бере участь у виробничих, учбових, організаційних та методичних заходах, що проводяться в патологоанатомічному відділенні.

виконує виробничі доручення завідуючого відділення;

доповідає завідуючому відділенням про всі недоліки в роботі;

відбирає і проводить фотографування макро- та мікропрепаратів для музею, складає анотації та веде картотеку.

Лаборант зобов'язаний в секційному розділі роботи:

допомагати лікареві в оформленні документації, пов'язаної з розтином трупа;

готувати необхідні фіксатори;

у ході розтину або безпосередньо після його закінчення фіксувати та фарбувати мазки та відпечатки бактеріоскопії;

допомагати лікареві в процесії взяття матеріалу для бактеріологічного, вірусологічного, біохімічного та інших досліджень; оформляти направлення та відправку матеріалу у відповідні лабораторії;

стежити за фіксацією взятого для мікроскопії секційного матеріалу;

брати участь разом з лікарем у вирізці фіксованого матеріалу, маркірувати його та сортувати вирізані шматочки, реєструвати в робочому зошиті кількість шматочків з приміткою про органи та тканини, кількість зрізів, методи фарбування;

проводити заливку вирізаних шматочків у парафіні, целоїдин-желатині та інших середовищах;

готувати та маркірувати блоки, наклеюючи їх на колодки;

здійснювати гостріння та правку мікротомних ножів;

здійснювати різку матеріалу на мікротомах усіх видів;

вміщувати целоїдинові блоки, що залишилися після різки, у відповідні консерванти, слідкувати за їх збереженням в архіві протягом необхідного строку, вказаного лікарем;

проводити фарбування зрізів та готувати мікропрепарати;

під безпосереднім керівництвом лікаря-патологоанатома готувати музейні препарати (готувати фіксуючі суміші, здійснювати фіксацію, відновлювати забарвлення, робити монтаж препарату та поміщати його в середовище).

При обробці біопсійного матеріалу:

приймати у санітарів доставлений на дослідження з клінічних відділень матеріал, перевіряти відповідність матеріалу записам у направленні, якість фіксації, розписуватись в одержані матеріалу;

записувати в журналі реєстрації матеріалів та документів в гістологічному відділенні всі об'єкти, що надійшли на дослідження, з занесенням в нього даних, які є в направленні (ф. N 190у);

готувати бланк-направлення під диктовку лікаря;

маркірувати вирізані шматочки, реєструвати їх кількість та методи подальшої гістологічної обробки;

готувати фіксатори, розчини та барвники;

проводити гістологічну обробку та готувати мікропрепарати;

вписувати в журнал (ф. N 190у) результати макроскопічного та гістологічного дослідження, патологоанатомічний діагноз, прізвище лікаря, що проводив дослідження, та дату дослідження (або підшиває копію бланка);

видавати результати дослідження у відповідні клінічні відділення лікувальної установи, (під розписку старшої медсестри), приймати та реєструвати в окремому журналі всі термінові біопсії;

здійснювати виготовлення гістологічних препаратів при інтраопераційних біопсіях (терміново);

по закінченню дослідження всі біопсійні матеріали (фіксовані тканини та органи, блоки, мікропрепарати) здавати до архіву та нести відповідальність за порядок їх зберігання;

готувати мікропрепарати для колекції;

оформляти видачу мікропрепаратів з архіву відділення по запитах в інші лікарняні установи та контролювати їх своєчасне повернення;

здійснювати догляд за приладами та апаратурою;

стежити за дотриманням санітарно-гігієнічного режиму в приміщеннях відділення;

здійснювати гостріння та правку мікротомних ножів;

щомісяця звітувати про проведену роботу (кількість блоків, зрізів, додаткових методик фарбування та ін.) перед завідуючим відділенням.

Санітар зобов'язаний приймати доставлені в патологоанатомічне бюро (відділення) маркіровані трупи померлих з клінічних відділень та прикріплених лікарняних закладів;

забезпечувати збереження трупа протягом його перебування в патологоанатомічному відділенні;

проводити виміри зросту та ваги померлого;

здійснювати необхідне транспортування трупів всередині патологоанатомічного бюро (відділення), а при наявності спеціального автотранспорту брати участь в доставці трупів з прикріплених лікарень;

готувати приміщення, одяг, інструмент, посуд та інше для виконання розтину та взяття матеріалу для мікроскопічного дослідження;

доставляти матеріал, взятий під час розтину, в спеціальні лабораторії за вказівкою лікаря-патологоанатома;

під час розтину постійно знаходитись в секційній та допомагати лікареві;

під контролем лікаря в процесі розтину проводити розпилювання кісток черепа, при необхідності - хребтового стовпа та інших кісток, зважувати органи;

після закінчення розтину здійснювати туалет трупа та доставляти його в трупосховище;

перед видачею трупа перевіряти маркіровку;

одягати покійника, вкладати тіло в труну та видавати родичам;

проводити реєстрацію прийому та видачі трупів в спеціальній книзі за встановленою формою з обов'язковою відміткою про наявність зубних протезів та виробів з дорогоцінних матеріалів;

кожний день після закінчення розтинів проводити вологе прибирання секційного залу, передсекційної, траурного залу, трупосховища, фіксаційних. Після розтину трупа, померлого від інфекційних захворювань, проводити дезинфекцію приміщення секційної, дрібного інвентаря та устаткування;

систематично слідкувати за справністю інструменту та устаткування секційної, здійснювати гостріння інструменту;

за розпорядженням завідуючого відділенням або старшого лаборанта виконувати різноманітні допоміжні роботи: мити забруднений посуд, змивати мікропрепарати, переносити та встановлювати балони та інші важкі предмети;

виконувати роль кур'єра, заготовлювати колодки для блоків тощо;

чергувати в патологоанатомічному бюро (відділенні) за встановленим графіком, під час чергувань видавати оформлене за встановленим зразком свідоцтво про смерть родичам чи співробітникам покійного.

Примітка. Прибирання інших приміщень у відділенні, що не належать до секційного блоку, виконують санітари, які не займаються розтином трупів (прибиральниці). Вони ж здійснюють змив мікропрепаратів, миття забрудненого посуду, очистку блоків, передачу оформлених карт стаціонарного хворого в архів та інші необхідні роботи (за розпорядженням завідуючого відділенням, лікарів-патологоанатомів та лаборантів). Решта видів обслуговування, пов'язаних з бальзамуванням та похованням покійного, здійснюється через похоронне бюро.

Всі трупи померлих хворих у лікувально-профілактичних закладах, як правило, підлягають розтину. Головному лікарю, начальнику патологоанатомічного бюро належить право відміни розтину тільки в надзвичайних випадках. Про відміну розтину головний лікар, начальник патологоанатомічного бюро дає письмову вказівку в карті стаціонарного хворого з обгрунтуванням причин відміни розтину. Спірні питання щодо розтину трупів вирішуються головним патологоанатомом області (міста). Терміновий розтин трупів дозволяється проводити одразу ж після встановлення лікарями лікувального закладу біологічної смерті; розтин у плановому порядку (впорядкований розтин) проводиться після представлення карти стаціонарного хворого або медичної карти амбулаторного хворого з візою головного лікаря чи його заступника по медичній частині про направлення на патологоанатомічний розтин. Медична документація на померлих з різних лікарень доставляється в патологоанатомічне бюро (відділення) разом з трупом померлого. Медичні карти стаціонарних хворих, померлих у другій половині попередньої доби, передаються в патологоанатомічне бюро, патологоанатомічне відділення лікарні не пізніше 9 години ранку. Медична карта стаціонарного хворого з внесеними в неї патологоанатомічним діагнозом не пізніше 5-7 діб після розтину передається в медичний архів лікарні. Карта може бути затримана на триваліший термін тільки за спеціальним дозволом керівництва лікарні.

Відміна розтину не дозволяється:

а) у випадках смерті хворих, які пробули в лікувально-профілактичному закладі менше доби;

б) у випадках, які потребують судово-медичного дослідження;

в) при інфекційних хворобах та підозрі на них;

г) в усіх випадках неясного прижиттєвого діагнозу (незалежно від строку перебування хворого в лікувальному закладі);

д) у випадках смерті в лікувально-профілактичному закладі після діагностичних інструментальних досліджень, проведення лікувальних заходів під час або після операції, переливання крові, неврахування індивідуальної непереносимості лікувальних препаратів тощо. Трупи померлих, особа яких не встановлена, за розпорядженням головного лікаря передаються для судово-медичного розтину.

Якщо смерть настала від механічних ушкоджень, отруєння, механічної асфіксії, дії крайніх температур, електрики, після штучного аборту, проведеного поза лікувальним закладом, насильницьких дій за умов, коли є свідчення про можливість однієї із цих причин смерті, головний лікар лікарні в установленому порядку проводить направлення трупа на судово-медичний розтин незалежно від часу перебування хворого в лікувальному закладі.

Про кожний подібний випадок у лікарні головний (черговий) лікар лікарні зобов'язаний повідомити органам прокуратури чи міліції.

Якщо свідчення про одну з причин, перерахованих вище, виявляється при патологоанатомічному розтині, то розтин припиняється. Лікар, що проводить розтин, вживає заходи збереження трупа, всіх його тканин для подальшого судово-медичного дослідження. На виконану частину патологоанатомічного дослідження складається протокол, в кінці якого обгрунтовується причина для виконання судово-медичного розтину.

Про кожний випадок припиненого патологоанатомічного розтину лікар відразу ж зобов'язаний інформувати головного лікаря, який негайно повідомляє про це в прокуратуру чи районне відділення міліції і чекає розпорядження прокурора або органів міліції. Судово-медичний розтин трупів осіб, що померли в лікувальних закладах, може проводитися в приміщенні патологоанатомічного відділення даного лікувального закладу штатними судово-медичними експертами або лікарем, призначеним для цього органами прокуратури.

У випадку первинного виявлення під час розтину гострого інфекційного захворювання чи при підозрі на нього патологоанатом зобов'язаний інформувати про це головного лікаря лікувального закладу та послати термінове повідомлення про інфекційне захворювання, харчове, загально-професійне отруєння, незвичайну реакцію на щеплення (ф. N 058у) в СЕС за місцем проживання хворого.

З метою досконалого контролю за якістю діагностики та лікування хворих амбулаторної мережі можуть проводитись патологоанатомічні розтини померлих вдома у таких випадках:

померлих хворих віком до 50 років, що раптово померли вдома з неясним генезом смерті (при обов'язковому виключенні насильницької смерті), знаходились на обліку територіальних поліклінік з підозрою на гостру ішемічну хворобу серця, цереброваскулярну хворобу, новоутворення, гостре захворювання органів дихання.

Доставку померлих амбулаторних хворих в патологоанатомічні бюро (відділення) проводиться автотранспортом лікувально-профілактичного закладу.

Разом з тілом померлого повинна направлятись амбулаторна карта з поглибленим епікризом, із заключенням основного клінічного діагнозу, ускладнень, супутньої патології та основної причини смерті. На лицьовій стороні амбулаторної карти повинен бути запис головного лікаря (заступника) територіальної поліклініки - "На розтин" та підпис. Це є замовленням для підрозділів патологоанатомічної служби на виконання розтину.

Розтину та реєстрації в протоколі патологоанатомічного дослідження підлягають всі померлі в лікувальних закладах новонароджені, незалежно від маси тіла та довжини, від того, скільки часу після народження спостерігались в них прояви життя, а також мертвонароджені масою 1000 г та більше і довжиною тіла понад 30 см, викидні масою тіла від 500 г і більше в строках від 22 тижнів вагітності і незалежно від живо- або мертвонародженості. У випадках розтину викиднів вони реєструються в протоколі патологоанатомічного дослідження, свідоцтво про перинатальну смерть на них не оформляється. Послід направляється разом із викиднем і реєструється як біопсійний матеріал. Результати дослідження надсилаються в лікувальний заклад.

Головний лікар пологового будинку забезпечує 100% розтин трупів мертвонароджених та померлих новонароджених, доставку їх у патологоанатомічне бюро (відділення) не пізніше 12 годин після родів мертвонародженого чи смерті новонародженого. Мертвонароджений направляється з історією пологів та клінічним епікризом; померлий новонароджений - з історією розвитку новонародженого та клінічним епікризом. Мертвонароджений направляється в патологоанатомічне відділення з послідом. На патологоанатомічне дослідження направляються також посліди від новонароджених, якщо в них є симптоми внутрішньоутробного захворювання, особливо якщо є підозра на внутрішньоутробну інфекцію. В усіх випадках послід реєструється як біопсійний матеріал.

Завідуючий патологоанатомічним відділенням забезпечує 100% мікроскопічне дослідження матеріалу розтину трупів новонароджених, мертвонароджених та послідів.

Головний лікар та завідуючий патологоанатомічним відділенням організовують необхідне вірусологічне та бактеріологічне дослідження матеріалу розтину мертвонароджених, померлих новонароджених та послідів, використовуючи для цього відповідні лабораторії при даному лікувальному закладі чи санепідемстанції.

У випадках раптової смерті дітей, які не були на диспансерному обліку, поза лікувальним закладом, їх трупи підлягають судово-медичному розтинові. Патологоанатом може бути залучений для консультативної допомоги за домовленістю з керівником бюро судово-медичної експертизи. У разі раптової смерті дітей, що були на диспансерному обліку, їх трупи розтинаються патологоанатомами.

Для уніфікації оформлення патологоанатомічного діагнозу перинатально померлих використовуються тільки результати розтину трупів плодів і новонароджених та патологоанатомічного дослідження послідів. Клінічні дані про материнську патологію в період вагітності та пологів в патологоанатомічний діагноз не вносяться. Вони обов'язково фіксуються в патологоанатомічному епікризі та в свідоцтві про смерть.

Свідоцтво про перинатальну смерть чи попереднє перинатальне свідоцтво про смерть, патологоанатомічний діагноз та протокол (карта) патологоанатомічного дослідження оформляються патологоанатомом у день розтину.

Клініко-патологоанатомічні конференції проводяться закладами охорони здоров'я, територіальними органами охорони здоров'я, Міністерством охорони здоров'я. Клініко-патологоанатомічні конференції територіальних органів охорони здоров'я, Міністерства охорони здоров'я проводяться не рідше 1 разу на рік. Порядок денний, співголови, доповідачі та рецензенти затверджуються відповідним наказом. До участі у клініко-патологоанатомічній конференції залучаються організатори охорони здоров'я, лікарі, співробітники кафедр вищих медичних навчальних закладів, науково-дослідних установ МОЗ та АМН України (за згодою). Випадки для обговорення на клініко-патологоанатомічних конференціях територіальних органів охорони здоров'я, Міністерства охорони здоров'я визначаються головними спеціалістами територіальних органів охорони здоров'я, Міністерства охорони здоров'я з патологонічної анатомії та дитячої патологонічної анатомії.

Основні завдання клініко-патологоанатомічних конференцій:

підвищення кваліфікації лікарів лікувально-профілактичних закладів, підвищення якості клінічної діагностики і лікування хворих шляхом спільного обговорення та аналізу клінічно-патоморфологічних даних;

виявлення причин та джерел в діагностиці та лікуванні на всіх етапах медичної допомоги, недоліків організаційного характеру, своєчасності госпіталізації, в роботі допоміжних служб (рентгенологічній, лабораторній, функціональній діагностиці та ін.).

На клініко-патологоанатомічній конференції обговорюються:

всі випадки розбіжностей клінічного та патологоанатомічного діагнозів;

всі спостереження, що мають науково-практичний інтерес;

незвичайні перебіги захворювання;

випадки медикаментозних захворювань та медикаментозного патоморфозу захворювань;

випадки смерті хворих після хірургічного, діагностичного та терапевтичного втручань, особливо тих хворих, які були госпіталізовані терміново;

гострі інфекційні захворювання;

випадки пізньої діагностики, важкі для діагностики захворювання, неясні випадки, що потребують спільного обговорення.

На одній з конференцій обговорюється доповідь про роботу за минулий рік начальника патологоанатомічного бюро, завідуючого патологоанатомічним відділенням (завідуючого дитячим патологоанатомічним відділенням), в якій мають бути представлені зведені дані про летальність у лікарні та аналіз якості діагностики і недоліки медичної допомоги на всіх етапах лікування хворого.

Клініко-патологоанатомічна конференція повинна встановити категорію розбіжностей клінічного та патологоанатомічного діагнозів, керуючись при цьому положеннями:

I. Захворювання не було розпізнане на попередніх етапах, бо в даному лікувальному закладі встановлення правильного діагнозу було неможливе через важкість стану хворого, поширеність патологічного процесу, короткочасність його перебування його в даному закладі.

II. Захворювання не було розпізнане в даному лікувальному закладі у зв'язку з недоліками в обстеженні хворого, відсутністю необхідних та доступних досліджень; при цьому необхідно враховувати, що правильна діагностика не обов'язково вирішально вплинула на кінець захворювання, але правильний діагноз міг бути і повинен був бути поставлений;

III. Неправильна діагностика обумовила помилкову лікарську тактику, що виявилось визначальним в летальному завершенні захворювання.

Тільки II та III категорії розбіжностей клінічного та патологоанатомічного діагнозів мають безпосереднє відношення до лікувального закладу, де хворий вмер. I категорія розбіжностей діагнозів відноситься до тих лікувально-профілактичних закладів, котрі надавали медичну допомогу хворому в ранні строки захворювання та до госпіталізації його в лікувально-профілактичний заклад, в якому він помер. Обговорення цієї групи розбіжностей має бути перенесене в ці лікувальні заклади або лікарський персонал останніх має бути присутній на конференції в лікувальному закладі, де хворий помер.

На клініко-патологоанатомічних конференціях зобов'язані бути присутніми всі лікарі даного лікувально-профілактичного закладу, а також лікарі тих лікувально-профілактичних закладів, котрі брали участь в обстеженні та лікуванні хворого на попередніх етапах.

Клініко-патологоанатомічні конференції проводяться планово, в робочий час, не рідше одного разу на місяць.

У великих лікарнях, крім загальнолікарняних конференцій мають проводитися клініко-патологоанатомічні конференції по групах відповідних профільних відділень.

Порядок денний чергової клініко-патологоанатомічної конференції доводиться до відома лікарів лікувального закладу не пізніше ніж за 7 діб до конференції. Підготовка клініко-патологоанатомічної конференції здійснюється заступником головного лікаря по медичній частині та завідуючим відділенням патологоанатомічного бюро (патологоанатомічного відділення).

Відміняти обговорення випадку, що був запропонований начальником патологоанатомічного бюро, завідуючим патологоанатомічного відділення, адміністрація лікувального закладу не має права.

Для проведення клініко-патологоанатомічної конференції керівником лікувального закладу призначається два співголови (клініцист та начальник патологоанатомічного бюро, завідуючий патологоанатомічним відділенням), а також опонент з числа найбільш кваліфікованих лікарів (терапевт чи педіатр, хірург, патологоанатом та інші).

Для ведення протоколу конференції призначаються два постійних секретарі із складу лікарняного колективу.

Доцільно обмежувати порядок денний конференції обговоренням одного спостереження.

Випадки, що підлягають обговоренню, доповідаються лікуючими лікарями, патологоанатомом, який виконував розтин померлого, рецензентом, що аналізував за даними медичної карти стаціонарного хворого (для пологових будинків - історія родів, історія розвитку новонародженого) якість обстеження, ведення медичної документації, а потім обговорюється учасниками конференції, включаючи лікарів іншого фаху, котрі брали участь в діагностиці захворювання.

Адміністрація лікувально-профілактичного закладу на підставі матеріалів, висновків та пропозицій клініко-патологоанатомічної конференції розробляє та проводить заходи по попередженню та ліквідації недоліків, допущених в організації та наданні медичної допомоги хворому.

При співставленні діагнозів враховується тільки діагноз, що записаний на першій сторінці історії хвороби; в клінічному та патологоанатомічному діагнозі має бути чітко виділене основне захворювання, ускладнення та супутнє захворювання. Обов'язково на титульному листі та в епікризі історії хвороби зазначається дата встановлення діагнозу кожного захворювання та їх ускладненнь.

Основним вважається те захворювання, котре безпосередньо чи через ускладнення, тісно пов'язане з ним, викликало смерть хворого. У відповідності з міжнародною класифікацією захворювань (МКЗ) в клінічному та патологоанатомічному діагнозах як основне захворювання має фігурувати тільки відповідна нозологічна одиниця. Клінічний діагноз не може підмінятися перерахуванням синдромів чи симптомів захворювання. В патологоанатомічному діагнозі має бути анатомічна суть захворювання.

При проведенні клініко-патологоанатомічних конференцій слід враховувати, що в сучасних умовах, особливо осіб похилого віку, часто існують одночасно два або і більше захворювань, які розвиваються незалежно одне від іншого, або знаходяться в складних патогенетичних відносинах.

Серед цих захворювань нелегко, а досить часто неможливо виділити основне. Таке становище викликало необхідність ввести в діагностичні визначення поняття та терміни - конкуруюче, поєднане, фонове захворювання, комбіноване основне захворювання. Розміщення в діагнозі та епікризі виявлених захворювань у відповідності із цими поняттями дозволяє чіткіше уявити їхню взаємозалежність та вплив одного на інше, а також значення кожного захворювання та їх ускладнень в генезі смерті; обгрунтованіше при цьому можна міркувати і про доцільність, повноцінність та своєчасність лікувально-діагностичних заходів.

До ускладнень захворювань належать ті патологічні процеси, котрі патогенетично безпосередньо пов'язані з основним захворюванням, хоч в ряді випадків можуть мати іншу етіологію (наприклад: гнійний менінгіт при гнійному отиті, перитоніт при перфоративній виразці шлунка та інші).

У випадках, коли смерть настала не від основного захворювання чи ускладнення, а від застосування лікувальних чи навіть діагностичних процедур та маніпуляцій, в МКЗ передбачені особливі рубрики. Наприклад, рубрики МКЗ Е936 (нещасні випадки та ускладнення, що виникають при хірургічних та інших видах лікування), N 960-979 (несприятливі ускладнення, пов'язані з введенням ліків та інших медикаментозних речовин), N 997 (специфічні ускладнення, пов'язані з деякими хірургічними втручаннями), N 998 (інші ускладнення внаслідок медичних втручань).

При обговоренні таких випадків на конференції можливі такі варіанти їх аналізу:

Медичний захід, що викликав смерть хворого, був вжитий за помилковим діагнозом.

У подібних випадках цей захід (оперативне, діагностичне втручання, реакції на медикаменти, променеву енергію та ін.) в діагнозі ставиться на місце основного захворювання у відповідності за рубриками МКЗ Е930-Е936.

Медичний захід, що викликав смерть хворого, був здійснений у відповідності з певними показниками, але виконаний неправильно, що і призвело до смерті хворого (наприклад, переливання крові іншої, ніж у хворого, групи, надмірно охолодженої, гемолізованої; передозування сильнодіючих засобів, груба помилка при оперативному втручанні, проводячи наркоз та ін.).

Подібні випадки звичайно стають предметом судово-медичної експертизи. Як і в попередній категорії, захід, що призвів хворого до смерті, в діагнозі має фігурувати на місці основного захворювання.

Медичний захід, що обумовив смерть хворого, був "адекватний", тобто застосований на основі правильно встановлених показань і здійснений правильно. Його несприятливий вплив був пов'язаний з індивідуальною непереносимістю або з важкістю стану хворого та запущеністю захворювання, що неможливо було визначити до цього. У подібних випадках захід, що призвів хворого до смерті, хоч формально і може бути включений до однієї з вищеперелічених рубрик МКЗ, має бути включений до групи ускладнень. Проте, ускладнення такого характеру повинні виділятися із загальної маси виявлених ускладнень основного захворювання, що розвинулися в результаті природного перебігу захворювання. Таким чином, при аналізі необхідно відрізняти дві категорії ускладнень - "ускладнення хвороби" та "ускладнення від лікування". В останню групу й повинні включатися процеси, пов'язані з медичним заходами, якщо вони призвели хворого до смерті.

До завдання клініко-патологоанатомічних конференцій також входить виявлення причин розбіжностей клінічного та патологоанатомічного діагнозів. Розбіжністю по основному клінічному та патологоанатомічному діагнозах вважається неспівпадання діагнозів:

по нозологічному принципу, наприклад, діагноз туберкульозу легень замість раку легень;

по етіології, наприклад, діагноз туберкульозного менінгіту замість менінгококового;

по локалізації патологічного процесу, наприклад, діагноз раку шлунка замість раку підшлункової залози.

При комбінованому основному захворюванні відсутність чи помилковий діагноз одного із захворювань вважається розбіжністю клінічного та патологоанатомічного діагнозів.

Враховуючи, що клінічний діагноз має бути не лише правильний, але й своєчасний, всі секційні спостереження при збіжності клінічного та патологоанатомічного діагнозів аналізуються у відношенні своєчасності їх встановлення; матеріали цього аналізу обговорюються на клініко-патологоанатомічних конференціях, наводяться у звітах патологоанатомічного відділення.

Джерела та причини розходжень діагнозів можуть бути об'єктивними та суб'єктивними. Об'єктивні причини помилкового діагнозу обумовлені короткочасністю перебування хворого в медичному закладі, важкістю та неможливістю його обстеження у зв'язку з тяжким станом, атиповістю розвитку та перебігу процесу чи недостатнім вивченням захворювання. Суб'єктивні причини помилкової діагностики обумовлені рівнем підготовки та кваліфікації лікаря. При аналізі цих двох категорій помилок у кожному випадку вказують та виділяють конкретні причини їх походження (тяжкий стан хворого, що не дозволяє провести його обстеження, атиповий чи безсимптомний перебіг хвороби, рідкісність захворювання, недостатні лабораторні дослідження, увага до анамнезу та ін.). Короткочасним перебуванням хворого умовно вважається перебування його в лікувальному закладі менше 24 годин.

Аналізуючи випадки, в яких мали місце розбіжності діагнозів, слід виділити ті з них, коли основне захворювання та смертельне ускладнення були розпізнані пізно, що обумовило несвоєчасність проведення раціонального лікування і летальний кінець.

Таким чином, виходячи з завдань, які стоять перед клініко-патологоанатомічними конференціями, необхідно, щоб аналіз допущених помилок був принциповим, виступи на них не носили характер звинувачень на адресу окремих осіб, що припустили ті чи інші помилки. Користь для хворого та підвищення лікарської кваліфікації мають бути основною метою проведення клініко-патологоанатомічного співставлення.

Основним завданням впровадження самоврядування, планування і господарювання є широке застосування економічного стимулювання праці з метою підвищення кількості та якості морфологічних досліджень, ефективності лікувально-діагностичної роботи, продуктивності праці співробітників.

Основні показники діяльності обласного патологоанатомічного бюро - кількість гістологічних досліджень операційного, біопсійного матеріалу, розтинів померлих хворих дорослих і дітей, застосування сучасних методів морфологічної прижиттєвої, посмертної діагностики.

1. Планування і оцінка контролюючої, діагностичної роботи патологоанатомічного бюро здійснюється за кінцевими результатами:

кількість і якість гістологічних біопсійних досліджень;

кількість та аналіз аутопсій.

2. Планування витрат на утримання бюро здійснюється в цілому (без виділення окремих статей видатків) за сталими нормативами затрат на одне біопсійне дослідження, один патологоанатомічний розтин і в залежності від категорії складності, застосування додаткових методів дослідження, а також від нормативу створення фонду заробітної плати, від суми всіх видатків на утримання.

3. Нормативи витрат на дослідження одного об'єкта біопсії, одну аутопсію і норматив створення фонду заробітної плати встановлюється обласним органом управління охорони здоров'я строком на 5 років з врахуванням змін, що визначаються рішенням уряду.

4. Фінансування діяльності патологоанатомічного бюро здійснюється обласним відділом охорони здоров'я за затвердженими стабільними нормативами, виходячи з планових показників, які розробляє бюро. Перерахунок виділених коштів за кількістю проведених обстежень, біопсій, аутопсій проводиться поквартально.

Підставою для визначення обсягу належних коштів є офіційна довідка за підписом начальника, голови ради трудового колективу і головного бухгалтера бюро, завірена гербовою печаткою, складена на основі первинної медичної документації про кількість досліджень, диференційованих за категоріями складності діагностики.

Планування асигнувань і фінансування з бюджету капітального ремонту проводиться як і раніше. Всі кошти, що надходять в патологоанатомічне бюро, відповідно до пунктів 2, 3 даного положення утворюють єдиний фонд фінансових коштів.

Вказані кошти вилученню не підлягають і є джерелом покриття витрат, а також науково-технічного і соціального розвитку бюро.

З єдиного фонду фінансових надходжень відшкодовуються матеріальні витрати, виплачуються проценти за кредит, формується згідно з нормативами фонд науково-технічного і соціального розвитку, єдиний фонд оплати праці.

5. Оплата праці і матеріальне стимулювання роботи працівників бюро проводиться в межах встановлених нормативів заробітної плати, в залежності від КТУ (коефіцієнта трудової участі) кожного учасника.

6. Патологоанатомічне бюро самостійно ухвалює рішення і забезпечує через відповідні організації придбання і оснащення підрозділів бюро необхідним устаткуванням, апаратурою та інвентарем, а також проведення реконструкції, капітального і поточного ремонту власних будинків і споруд з використанням господарського способу ведення робіт.

Матеріально-технічне постачання бюро проводиться за заявами бюро у встановленому порядку.

7. Керівництво бюро здійснюється на основі принципу демократичного централізму, впровадження централізованого керівництва і самоврядування трудового колективу. Самоврядування реалізується в умовах повної гласності шляхом участі всього колективу і його громадських організацій у виробленні рішень та контролю за їх виконанням і єдиноначальності в управлінні бюро.

8. Начальник обласного патологоанатомічного бюро керує всією діяльністю і організує роботу установи. Він несе відповідальність за результати роботи установи перед державою і трудовим колективом.

9. Основною формою здійснення повноважень трудового колективу є загальні збори (конференція). Трудовий колектив бюро:

розглядає і затверджує проект колективного договору;

розглядає і вирішує згідно з статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;

визначає і затверджує перелік і порядок надання працівникам підприємства соціальних пільг;

бере участь у матеріальному і моральному стимулюванні продуктивної праці, заохочує винахідницьку і раціоналізаторську діяльність, порушує клопотання про представлення працівників до державних нагород.

Фінансування патологоанатомічної служби здійснюється відділами охорони здоров'я обласних та міських виконкомів за затвердженими нормативами у відповідності з виконаним об'ємом робіт, а також шляхом взаєморозрахунків з лікувально-профілактичними закладами, включаючи відомчі.

РОЗРАХУНОК НОРМАТИВІВ ВИТРАТ:

В основі методики лежить визначення витрат підрозділів патологоанатомічної служби на одиницю різних видів патологоанатомічної продукції. За одиницю патологоанатомічної продукції приймається:

1) патологоанатомічне дослідження (розтин) одного трупа;

2) патологоанатомічне дослідження одного об'єкта біопсії (діагностичної чи операційної);

3) консультація секційного ти біопсійного матеріалу.

ПРИКЛАД РОЗРАХУНКУ

вартості патологогістологічного дослідження операційного, біопсійного матеріалу та патологоанатомічного розтину померлого: в основу розрахунку покладені методичні рекомендації по розрахунку витрат на патологоанатомічні дослідження ("Збірник нормативно-методичних документів Мінздраву СРСР, 1989 р.").

ЗАРОБІТНА ПЛАТА*

Середні витрати робочого часу на проведення патологоанатомічного дослідження біопсійного та операційного матеріалу (I категорія складності) складають:

а) Середня оплата лікаря-патологоанатома в розрахунку 1353 крб. 40 коп. (1247,40 + 31 + 75 підвищення посадового окладу), 158 годин роботи в місяць.

б) Середня оплата фельдшера-лаборанта з розрахунку 1063 крб. (998 + 22 + 43 підвищення посадового окладу), 163 години роботи в місяць:

в) Середня оплата санітарки з розрахунку 813 крб. 84 коп. (798 крб. 34 коп. + 15 крб. 50 коп. - підвищення посадового окладу) 173 години роботи в місяць.

г) Середня оплата медреєстратора з розрахунку 809 крб. 34 коп. (798 крб. 34 коп. + 11 крб. - шкідливість, підвищення посадового окладу) 163 години роботи в місяць.

Таким чином вартість проведеної роботи становить:

Вартість патологоанатомічного дослідження операційного та біопсійного матеріалу I категорії складності 25 руб. 55 коп.

Приклад розрахунку вартості патологоанатомічного дослідження операційного та біопсійного матеріалу II категорії складності:

Вартість патологогістологічного дослідження операційного та біопсійного матеріалу II категорії складності - 43,89.

Приклад розрахунку вартості патологогістологічного дослідження операційного та біопсійного матеріалу III категорії складності:

Вартість патологогістологічного дослідження операційного та біопсійного матеріалу III категорії складності - 57,13.

Приклад розрахунку вартості патологогістологічного дослідження операційного та біопсійного матеріалу IV категорії складності:

Вартість патологоанатомічного дослідження операційного та біопсійного матеріалу V категорії складності.

Діагностичні та операційні біопсії найбільш складної категорії потребують застосування імуноморфологічних, електронномікроскопічних та інших трудомістких методів дослідження з застосуванням реактивів, що дорого коштують, в основному закуплені по імпорту, реактивів, матеріалів, допоміжного залучення відповідних спеціалістів - 100 крб.; - 200 крб. Середня вартість - 150 крб. (на 150% більше, ніж IV категорія складності).

I. Заробітна плата:

Середні витрати часу на проведення патологоанатомічного розтину складають:

1. Середня оплата лікаря-патологоанатома при вартості однієї хвилини 0,14 крб. за 248,4 хв. складає 34,77 крб.

2. Середня оплата фельдшера-лаборанта при вартості однієї хвилини 0,11 крб. за 464,9 хв. складає 51,14 крб.

3. Середня оплата санітара при вартості однієї хвилини 0,078 крб. за 444 хв. складає 34,63 крб.

4. Середня оплата медреєстратора при вартості однієї хвилини 0,08 крб. за 248 хв. складає 19,64 крб.

II. Нарахування на зарплату (соціальне страхування 37%) - 51,94.

III. Накладні витрати не менше 75-90% - 126,34.

Калькуляція витрат на проведення патологонатомічного розтину I категорії складності:

1. Заробітна плата - 140,38.

2. Нарахування на зарплату (соціальне страхування 37%) - 51,94.

3. Накладні витрати не менше 75-90% - 126,34.

До біопсій I категорії складності слід віднести такий операційний матеріал: апендикс, киловий мішок, видалений шлунок при виразковій хворобі 12-палої кишки, кишка при странгуляційній кишковій непрохідності, інвагінації, атеросклеротичній гангрені, дивертикулі шлунково-кишкового тракту, жовчний міхур при холециститах та жовчнокам'яній хворобі, гемороїдальні вузли, стравохід при стриктурах опікової чи травматичної природи, мигдалики та аденоїди, поліпи носа, яєчники без пухлинної патології при ракові молочної залози, нижня кінцівка при гангрені встановленого генезу, тканина свищевих ходів та грануляції при нагнійних процесах.

До біопсій II категорії складності слід віднести операційний матеріал органів та тканин при дистрофічних, диспластичних та пухлинних процесах, верифікованих на основі попередньої діагностичної біопсії; в цю групу слід включити видалений шлунок при виразковій хворобі, товсту кишку при неспецифічному виразковому коліті, кістки при остеомієліті (в тому випадку, якщо матеріал потребує декальцинації).

До біопсій III категорії складності слід віднести всі інцезійні, ендоскопічні операційні та пункційні біопсії, зіскоби з цервікального каналу та порожнини матки. До цієї ж категорії слід віднести термінові інтраопераційні діагностичні дослідження.