Конституційний Суд України у складі суддів:

Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,

Бауліна Юрія Васильовича,

Бринцева Василя Дмитровича,

Вдовіченка Сергія Леонідовича,

Головіна Анатолія Сергійовича,

Джуня В'ячеслава Васильовича,

Дідківського Анатолія Олександровича,

Домбровського Івана Петровича,

Кампа Володимира Михайловича,

Колоса Михайла Івановича,

Лилака Дмитра Дмитровича,

Маркуш Марії Андріївни,

Мачужак Ярослави Василівни,

Нікітіна Юрія Івановича,

Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,

Стецюка Петра Богдановича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Шишкіна Віктора Івановича - доповідача,

розглянув на засіданні питання про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення ефективності управління державним майном газорозподільних мереж" від 10 червня 2009 року N 775 (Офіційний вісник України, 2009 р., N 57, ст. 1981).

Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В.І. та розглянувши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - Президент України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати Постанову Кабінету Міністрів України "Про підвищення ефективності управління державним майном газорозподільних мереж" від 10 червня 2009 року N 775 (далі - Постанова) такою, що не відповідає частині другій статті 6, частині четвертій статті 13, частині другій статті 19, частині третій статті 42, частині третій статті 113, пунктам 5, 10 статті 116, частині першій статті 117 Конституції України.

Автор клопотання зазначає, що Уряд України, приймаючи Постанову, погодився з пропозицією Міністерства палива та енергетики України, підтриманою Міністерством економіки України та Фондом державного майна України, щодо передачі на баланс підприємства (дочірнього), яке визначить Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - "Нафтогаз України"), майна державних газорозподільних мереж (розподільних газопроводів, споруд на них, транспортних засобів спеціального призначення, необхідної проектно-кошторисної та виконавчо-технічної документації), що перебуває на балансі підприємств, указаних в додатку до Постанови, для забезпечення належної їх експлуатації. У Постанові визначено заходи, які мають здійснити Міністерство палива та енергетики України і "Нафтогаз України" для передачі державного майна ( пункти 2, 3) , органи виконавчої влади ( пункт 4) , суб'єкти господарювання, що провадять господарську діяльність з розподілу природного і нафтового газу ( пункт 5) , та рекомендовано Національній комісії регулювання електроенергетики України сприяти дочірньому підприємству "Нафтогаз України" в отриманні ліцензій на розподіл природного та нафтового газу і постачання природного газу за регульованим тарифом на відповідних територіях провадження ліцензійної діяльності, а в разі відсутності актів розмежування балансової належності газопроводів і встановлених у точках розмежування балансової належності газопроводів вузлів обліку газу вжити заходів для усунення порушень ( пункт 6) .

Такий акт, на думку Президента України, є запровадженням монополії дочірнього підприємства "Нафтогаз України" на ринку послуг з розподілу природного і нафтового газу та постачання природного газу споживачам за регульованим тарифом, а відтак установленням обмежень і перепон для інших суб'єктів господарювання різних форм власності.

Наводячи свої аргументи, суб'єкт права на конституційне подання наголошує, що відповідно до Закону України "Про природні монополії" транспортування природного і нафтового газу трубопроводами, його розподіл віднесено до сфери діяльності суб'єктів природних монополій (частина перша статті 5) , а постачання природного газу та інших речовин, транспортування яких здійснюється трубопровідним транспортом, - до суміжних ринків (пункт 1 частини першої статті 6) . Автор клопотання зазначає, що регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій (абзац перший частини першої статті 4 цього Закону) . Тобто, на його думку, Уряд України вийшов за межі повноважень, визначених Конституцією і законами України, оскільки не наділений повноваженнями здійснювати регулювання діяльності природних монополій та втручатися в діяльність таких комісій, зокрема Національної комісії регулювання електроенергетики України, даючи рекомендації щодо переваг одних суб'єктів над іншими.