Для впровадження порядку розслідування аварій на водопровідно-каналізаційних мережах і спорудах, обліку аварій та їх класифікації

1. Затвердити Інструкцію обліку та класифікації аварій на міських водопровідних та каналізаційних системах, погоджену з Міністерством охорони навколишнього природного середовища (додається).

2. Наказ Міністерства житлово-комунального господарства УРСР від 12 травня 1980 року N 185 "Про затвердження інструкції обліку та класифікації аварій на міських водопроводах" вважати таким, що втратив чинність.

3. Управлінню водопровідно-каналізаційного господарства та екології разом з Управлінням житлово-комунального господарства Республіки Крим, облжитлокомунуправліннями, Донецьким облкомунуправлінням організувати розмноження і доведення Інструкції до підприємств і організацій водопровідно-каналізаційного господарства та забезпечити її впровадження.

1. Основним завданням експлуатаційного персоналу є забезпечення безперебійної роботи водопровідних мереж і споруд, скорочення непродуктивних втрат води, попередження і ліквідація аварій в системах подачі і розподілу води, відведення та очищення стічних вод.

Інструкція класифікує аварії на водопровідно-каналізаційних об'єктах, визначає порядок їх розслідування, попередження.

2. Аварією на водопровідно-каналізаційних системах є припинення водопостачання населеного пункту або його частини, викликане порушенням роботи водопровідних або каналізаційних споруд чи мереж, технологічного обладнання, погіршенням екологічного стану джерел водопостачання, пошкодженням систем енергозабезпечення.

3. Аварією на водопровідній мережі вважається пошкодження трубопроводу, споруди чи обладнання мережі, що викликає повне або часткове (більше 30 процентів розрахункового обсягу) припинення подачі води окремим абонентам або групі абонентів.

4. Витік з водопровідної мережі є порушення цілісності трубопроводу чи арматури, що не вимагає негайного відключення.

5. Аварії і витоки на трубопровідних мережах або спорудах повинні ліквідовуватись, як правило, у максимально короткі строки. При цьому необхідно додержуватись санітарних вимог з обов'язковою обробкою пошкоджених місць водопровідних систем дезінфікуючими розчинами, хлоруванням підвищеними дозами тощо.

Для ліквідації аварій на джерелах водопостачання, які виникли у зв'язку з погіршенням екологічної обстановки, органи місцевої влади створюють компетентні комісії з залученням науково-дослідних, проектних інститутів, органів санітарно-епідеміологічного і природоохоронного нагляду, котрі розробляють найбільш ефективні заходи щодо ліквідації аварій. У заходах відображають питання про покриття збитків, строки ліквідації, участь залучених організацій. Відшкодування збитків від аварії покладається на її винуватця.

Аварії на системах водопроводу і каналізації можуть виникати з таких причин:

з вини експлуатаційного персоналу управлінь водопровідно-каналізаційного господарства (оперативного, ремонтного чи керівного);

з вини заводів-постачальників і будівельно-монтажних організацій (дефект виготовлення обладнання і монтажу конструкцій, застосування недоброякісного матеріалу тощо);

в результаті стихійного лиха (паводків, шугоутворень, ураганів);

з вини абонентів, енергопостачальної організації;

в результаті деформацій від проведення підземних, гірничих виробок, будівництва ліній метрополітену, підземних комунікацій, наявності просадочних грунтів тощо;

погіршення екологічного стану джерел водопостачання;