З метою впровадження сучасних методів специфічної лабораторної діагностики ВІЛ-інфекції для підвищення ефективності боротьби з ВІЛ/СНІДом

1. Затвердити Інструкцію з організації роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції (додається);

2. Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій та Головного управління охорони здоров'я Київської міської державної адміністрації, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, водного, залізничного, повітряного транспорту, головному лікарю Центральної санепідстанції МОЗ України довести затверджену інструкцію до закладів охорони здоров'я та установ державної санітарно-епідемічної служби, які проводять серологічну діагностику ВІЛ-інфекції та контролювати її виконання.

3. Інструкцію з організації роботи лабораторій діагностики ВІЛ-інфекції затверджену Головним державним санітарним лікарем України 22.04.1994 вважати такою, що втратила чинність.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на Першого заступника Державного секретаря, Головного державного санітарного лікаря України Бобильову О.О.

В теперішній час ВІЛ-інфекція стала однією з провідних проблем охорони здоров'я в усьому світі, в тому числі в Україні. Це пов'язано з розповсюдженням ВІЛ, неухильним збільшенням числа ВІЛ-інфікованих, важким перебігом хвороби, великими економічними витратами та іншими чинниками, що характеризують високу соціальну значимість цієї хвороби. В умовах відсутності засобів специфічної імунопрофілактики, достатньої кількості ефективних лікувальних препаратів основні заходи, що сприяють обмеженню розповсюдження інфекції, повинні бути зосереджені на попередженні зараження вірусом, зменшення людських, соціальних та економічних збитків, негативного впливу ВІЛ-інфекції на суспільство.

Перспективи підвищення ефективності боротьби з цією інфекцією в значній мірі пов'язані з впровадженням сучасних методів лабораторної діагностики, яка базується, перш за все, на методах виявлення противірусних антитіл, індикації вірусу, його антигенів, генного матеріалу, інших компонентів вірусу. Найбільшого впровадження в теперішній час набули методи визначення специфічних антитіл за допомогою імуноферментного аналізу. Серологічні обстеження на наявність антитіл до ВІЛ здійснюються в межах скринінгових досліджень і визначають рівень розповсюдження ВІЛ-інфекції, служать показником інфікованості серед окремих контингентів обстежуваних осіб. Скринінг являє собою методологічний підхід, який застосовують для обстеження населення чи окремих його контингентів для виявлення певного захворювання, його розповсюдженості та факторів, що сприяють виникненню та розвитку епідемічного процесу. При цьому скринінгові дослідження носять багатоетапний характер (первинні та підтверджуючі), і можуть бути спрямовані не тільки на виявлення захворювання та його поширення, але й на більш поглиблене обстеження з метою уточнення діагнозу та прийняття рішення про необхідне медичне втручання.

На сьогодні існує декілька методичних підходів до проведення скринінгових досліджень на ВІЛ. У відповідності з рекомендаціями ВООЗ (1997), обстеження проводять з метою забезпечення трансфузійних/трансплантаційних заходів (безпека донорської крові, її продуктів, тканин, органів, сперми, яйцеклітин), діагностики ВІЛ-інфекції та епідеміологічного нагляду. Ці стратегії визначають певний порядок проведення та спадкоємність первинних та підтверджуючих (верифікаційних) досліджень при тестуванні різних груп населення в залежності від мети обстеження та рівня розповсюдження ВІЛ-інфекції.

Серологічна діагностика ВІЛ-інфекції базується на визначенні сумарного спектру антитіл проти антигенів ВІЛ за допомогою імуноферментного аналізу з подальшим підтвердженням наявності специфічних антитіл із застосуванням спеціального алгоритму досліджень.

Перевагою імуноферментного методу тестування зразків сироваток порівняно з методом імунного блоту є те, що імуноферментні тест-системи мають більш високу чутливість, облік результатів тестування здійснюється за допомогою приладів, у зв'язку з чим проведення підтверджуючих досліджень з застосуванням їх комбінації на сьогодні вважається більш доцільним. Крім цього, використання комбінації імуноферментних тест-систем для верифікації наявності антитіл до ВІЛ в зразках сироваток значно зменшує вартість досліджень.

Метод імунного блоту доцільно застосовувати при поглибленому клініко-лабораторному обстеженні пацієнта при взятті його на облік у відповідній медичній установі (обласні, міські центри профілактики та боротьби зі СНІД або інші установи, яким надані ці функції), встановленні лабораторного діагнозу "ВІЛ-інфекція" дітям, народженим ВІЛ-інфікованими матерями, та в деяких випадках арбітражних досліджень.

Інструкція призначена для використання в закладах, які проводять серологічну діагностику ВІЛ-інфекції.

1. Порядок взяття, реєстрації та транспортування матеріалів для дослідження.

1.1. Матеріалом для виявлення антитіл до ВІЛ є сироватка або плазма крові.

1.2. Для забору крові необхідно мати: стерильні пробірки та пеніцилінові флакони з гумовими пробками або спеціально передбачені для цього пластикові пробірки, шприці на 5 - 10 мл, голки, марлеві тампони, розчин антисептика (70 град. етиловий спирт), бікси з стерильним матеріалом та інструментом.

1.3. Для приготування сироватки беруть з вени 7 мл крові в суху пробірку (без консерванту), закривають гумовою пробкою. Відділення сироватки від еритроцитів здійснюють не пізніше 3 годин після взяття крові таким чином: пробірку зі зразком крові ставлять в термостат на 30 хвилин при температурі 37 град. С, після чого відокремлюють згусток від стінок пробірки окремою для кожного зразка стерильною пастерівською піпеткою або скляною паличкою. Зразок крові на 1 - 2 години поміщають в холодильник при температурі +2 град. - +4 град. С. У випадку, коли сироватка недостатньо відділилась, зразки крові центрифугують 5 хвилин при 1500 об/хв. Сироватки переносять у стерильні пеніцилінові флакони з гумовими пробками або пластикові пробірки. Флакони або пробірки з сироватками маркірують і зберігають у холодильнику при температурі +2 град. - +4 град. С.

1.4. Зразки сироваток на кожному пункті забору крові реєструють в спеціальному журналі (додаток 1) і разом з двома примірниками направлення (додаток 2) передають в лабораторію діагностики ВІЛ-інфекції для дослідження не пізніше 3 діб від моменту забору крові. До передачі в лабораторію, сироватки зберігають в холодильнику при температурі +2 град. - +4 град. С. У тих випадках, коли сироватка не може бути доставлена в лабораторію у визначений термін, вона повинна бути заморожена в морозильній камері побутового холодильника і в замороженому стані доставлена в лабораторію в спеціальному контейнері з холодоагентом не пізніше 7-ої доби від моменту забору крові. Транспортування сироваток здійснюють відповідно до п.2.7. наказу МОЗ України від 25.05.2000 N 120 "Про вдосконалення організації медичної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД".

1.5. Для первинного скринінгу в лабораторію діагностики ВІЛ-інфекції доставляють зразки сироваток у кількості не менше 2,0 мл. Супроводжувальні документи (направлення) перевіряють на правильність та повноту оформлення та реєструють в журналі (додаток 4). Для проведення досліджень методом ІФА не приймають гемолізовані, хельозні сироватки, сироватки на згустку крові, а також такі, які мають бактеріальний проріст.

1.6. В окремих випадках, в разі необхідності обстеження дітей та людей з поганими венами, можна брати 3 - 4 краплини крові з пальця на фільтрувальний папір. Такі проби можна зберігати у холодильнику протягом 7-10 діб при температурі +2 град. - +4 град. С в щільно закритому поліетиленовому пакеті. Такий спосіб забору зразків можна проводити лише при застосуванні спеціального, призначеного для цього, фільтрувального паперу. Зразки крові на фільтрувальному папері використовують тільки для первинного скринінгу на антитіла до ВІЛ. Підтверджуючі дослідження здійснюють зі зразками сироваток крові.

Перед дослідженням зразків на антитіла до ВІЛ проводять елюцію "сухої краплини" наступним чином: з відбитку крові вирізають круг діаметром 3-4 мм, переносять в пробірку, додають 200 мкл буферу для розведення сироваток з діагностичної тест-системи або 0,9% розчину хлориду натрію ізотонічного, пробірку закривають і залишають на ніч при температурі +2 град. - +4 град. С. Отриманий розчин досліджують як зразок сироватки крові.

1.7. Відповідальність за правильне оформлення первинних направлень, підготовку та якість матеріалу (сироваток) несуть медичні працівники лікувального закладу, які проводять медичний огляд і здійснюють первинний забір крові.

1.8. Контроль за організацією збору та підготовкою зразків сироваток для дослідження на антитіла до ВІЛ покладається на керівників медичних закладів, де проводиться медичний огляд і здійснюється первинний забір крові.

2. Вимоги до діагностичних тест-систем.

2.1. Для досліджень на наявність антитіл до ВІЛ використовують тільки тест-системи, що зареєстровані в Україні та мають Сертифікат державної реєстрації України. Копія Сертифіката повинна зберігатися в лабораторії. Для скринінгу донорської крові слід застосовувати діагностичні тест-системи, в яких визначається оптична густина досліджуваного зразку, що дозволяє оцінити коректність проведеного аналізу в арбітражних випадках.

2.2. Тест-системи повинні зберігатися відповідно до вимог, викладених в інструкції до них. Відповідальність за дотримання умов зберігання тест-систем в лабораторії несуть спеціально призначені особи.

2.3. Надходження тест-систем та їх використання реєструється в журналі (додаток 3).

2.4. При виявленні неспецифічної дії тест-систем складається відповідний акт і направляється в Державне підприємство "Центр імунобіологічних препаратів" (03038, м. Київ, узвіз Протасів яр 4) або в іншу установу, якій надані функції контролю якості імунобіологічних препаратів.

3. Проведення первинних скринінгових досліджень на наявність антитіл до ВІЛ.

3.1. Зразки сироваток крові, що надійшли для проведення досліджень на наявність антитіл до ВІЛ, реєструють в журналі (додаток 4).

3.2. Дослідження методом імуноферментного аналізу дозволяється здійснювати тільки разовими наконечниками для автоматичних дозаторів.

3.3. Проведення досліджень проводять згідно з інструкцією до діагностичної тест-системи, що застосовується. Досліджувані зразки вважаються позитивними, негативними або сумнівними у відповідності до критеріїв, визначених в інструкції до кожної тест-системи. Результати досліджень реєструють в журналі протоколів (додаток 5).

3.4. При отриманні позитивного результату в первинному тестуванні, цей же зразок сироватки досліджують вдруге відповідно до умов, викладених в інструкції до тест-системи. Якщо при повторному тестуванні виявлено негативний результат, сироватка вважається такою, що не містить антитіл до ВІЛ. Кров донорів, зразки сироваток яких визначені як негативні при повторному тестуванні, може використовуватись без обмежень. Кров донорів, зразки сироваток яких визначені як позитивні при повторному тестуванні, відносять до абсолютного браку і знищують відповідно до інструкції.

В разі отримання позитивного або сумнівного результату при повторному тестуванні, первинну сироватку направляють для проведення підтверджуючих (верифікаційних) досліджень в лабораторію, якій надано функції проведення таких досліджень. Перелік лабораторій, які здійснюють підтверджуючі дослідження, визначає МОЗ України. Про направлення зразка сироватки на верифікаційні дослідження роблять відповідний запис в журналі (додаток 6).

Донор, сироватка крові якого направлена на верифікаційні дослідження як позитивна або сумнівна, заноситься в картотеку як умовно позитивний щодо ВІЛ 1/2. Кров знищується відповідно до інструкції. При отриманні відповіді згідно з додатком 9, наступна крово- чи плазмодача може бути здійснена через 6 місяців. Кров чи плазма зберігається до отримання негативного результату при скринінговому дослідженні з обов'язковим підтверджуючим дослідженням на наявність антитіл до ВІЛ 1/2. При отриманні негативних результатів дослідження сироватки крові, донор знімається з обліку як умовнопозитивний; кров використовується як безпечна.

3.5. Для верифікаційних досліджень зразок сироватки крові направляють в лабораторію в кількості не менше 1,5 мл; якість сироватки повинна відповідати вимогам, викладеним в п.1.5. Кожний зразок сироватки супроводжують направленням (додаток 7), всі пункти якого повинні бути заповнені. При направленні на верифікаційні дослідження сироваток крові осіб, яких обстежують за кодом 113 (обстеження за клінічними показаннями), додатково необхідно вказувати клінічний діагноз.

3.6. Якщо немає можливості доставити сироватку в лабораторію для верифікації протягом 72 годин від моменту проведення первинного скринінгу, дозволяється заморожувати сироватки в морозильній камері холодильника при температурі -18 град. - -20 град. C (в тих випадках, коли зразок сироватки, направлений для первинного скринінгу, не був попередньо заморожений). Доставку таких зразків здійснюють в замороженому стані в спеціальному термосі або в контейнері з використанням холодоагенту.

3.7. Відповідальність за якість матеріалу, який направляють для верифікаційних досліджень, покладається на завідуючого лабораторією діагностики ВІЛ-інфекції, в якій проводився первинний скринінг. Своєчасна доставка матеріалів в лабораторію для підтверджуючих досліджень забезпечується особами, на яких покладено ці функції в області (місті).

3.8. Зразки сироваток крові дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями супроводжуються спеціальним направленням (додаток 8).

4. Проведення підтверджуючих досліджень сироваток крови на наявність антитіл до ВІЛ.

Проведення підтверджуючих досліджень здійснюють лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції, на які МОЗ України покладені ці функції.

4.1. Проведення підтверджуючих досліджень на наявність антитіл до ВІЛ з первинним зразком сироватки.

4.1.1. Зразки сироваток крові, що надійшли для проведення підтверджуючих досліджень, попередньо тестують за допомогою імуноферментних тест-систем (перше дослідження). Перелік рекомендованих тест-систем та критерії позитивності результатів досліджень (співвідношення оптичної густини зразка сироватки до граничного рівня) визначає МОЗ України окремим листом.

4.1.2. Сироватки, визначені як негативні при проведенні досліджень за допомогою першої тест-системи (тобто в першому дослідженні), вважаються такими, що не містять антитіл до ВІЛ. Лабораторія, яка проводила ці дослідження, надсилає письмову довідку за формою (додаток 9) на адресу установи, що направила зразок на дослідження.

4.1.3. В разі отримання позитивного результату в першому дослідженні, зразок сироватки підлягає дослідженню на додатковій імуноферментній тест-системі, заснованій на використанні іншого антигенного препарату та/або іншого принципу аналізу (друге дослідження).

4.1.4. Сироватки, визначені як позитивні відповідно до критеріїв позитивності при застосуванні обох імуноферментних тест-систем, вважаються такими, що містять антитіла до ВІЛ. Лабораторія, яка проводила верифікаційні дослідження, надсилає письмову довідку за формою (додаток 10) на адресу установи, що направила зразок на дослідження.

4.1.5. В разі отримання позитивного результату тестування зразка сироватки в одній тест-системі та негативного в другій або позитивних результатів в обох тест-системах, які не відповідають критеріям позитивності, результат підтверджуючих досліджень вважається невизначеним. В таких випадках необхідні додаткові дослідження з другим зразком сироватки, який бажано отримати через 2 тижні після первинного забору крові. Особа встановлюється на облік в лабораторії, що проводила верифікаційні дослідження і подальше обстеження здійснюють відповідно до рекомендацій, наданих в довідці цією лабораторією (додаток 11).

Другий зразок сироватки досліджують одночасно в двох тест-системах. В разі отримання негативних результатів тестування, особа вважається неінфікованою. Позитивні результати тестування 2-го зразка сироватки, що відповідають критеріям позитивності, свідчать про інфікування ВІЛ. При позитивному результаті тестування 2-го зразка сироватки в одній тест-системі, але негативного в другій або позитивних результатів в обох тест-системах, які не відповідають критеріям позитивності, необхідно повторити взяття крові через місяць. При позитивному результаті тестування 3-го зразка сироватки в одній тест-системі, але негативного в другій, особа вважається неінфікованою і знімається з обліку. При позитивних результатах тестування 3-го зразка сироватки в обох тест-системах, які не відповідають критеріям позитивності, рекомендовано провести поглиблене лабораторне обстеження особи з застосуванням методу імунного блоту. Негативні результати імунного блоту є підставою для зняття особи з обліку. До отримання заключних результатів тестування, особа знаходиться на обліку в лабораторії, що проводила підтверджуючі дослідження.

4.1.6. Інформування медичних установ про результати лабораторного дослідження на наявність антитіл до ВІЛ здійснюється відповідно до діючої нормативної бази, виключно в письмовій формі на адресу відповідальних працівників цих установ з дотриманням правил конфіденційності на всіх етапах передачі інформації.

4.1.7. Після проведення підтверджуючих досліджень, залишки зразків сироваток заморожують і зберігають з метою додаткової перевірки (в разі необхідності) протягом 6 місяців при температурі -18 град. - -20 град. С.

4.2. Проведення підтверджуючих досліджень при встановленні діагнозу "ВІЛ-інфекція" (лабораторно).

4.2.1. Підтверджуючі дослідження з застосуванням методу імунного блоту здійснюють з метою поглибленого клініко-лабораторного обстеження пацієнтів, які мають довідку про виявлення антитіл до ВІЛ в первинному зразку сироватки при встановленні їх на облік у відповідній медичній установі (обласні, міські центри профілактики та боротьби зі СНІД або інші установи, яким надані ці функції); обстеженні пацієнтів з невизначеними (протягом 1,5-2 місяців) результатами досліджень на наявність антитіл до ВІЛ; при обстеженні дітей у віці 18 місяців, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, та в деяких інших випадках (проведення арбітражних досліджень, дослідження на вимогу слідчих органів та ін.). Результати імунного блоту інтерпретують згідно з інструкцією до тест-системи, яку застосовують в лабораторії. Довідку про результати тестування оформлюють відповідно до додатків 12 та 13.

4.2.2. В разі неможливості проводити дослідження методом імунного блоту дозволяється здійснювати верифікацію з застосуванням комбінації імуноферментних тест-систем, які різняться антигенними препаратами або засновані на іншому принципі аналізу.

Верифікаційні дослідження із застосуванням імуноферментних тест-систем здійснюється наступним чином:

а) Сироватку досліджують за допомогою першої імуноферментної тест-системи. Зразок сироватки, визначений як негативний при тестуванні в цій тест-системі, вважається таким, що не містить антитіл до ВІЛ, про що надається довідка (додаток 9).

б) Зразок сироватки, визначений як позитивний в першій тест-системі, досліджують за допомогою другої тест-системи. Сироватка, визначена як позитивна відповідно до критеріїв позитивності в двох тест-системах, вважається такою, що містить антитіла до ВІЛ і про це надається відповідна довідка (додаток 10).

в) Якщо результати тестування за допомогою першої та другої тест-систем різняться (тобто в другій тест-системі отримано негативний результат), сироватку досліджують в третій тест-системі. В разі отримання негативного результату тестування в третій тест-системі, особа вважається неінфікованою ВІЛ за відсутності у пацієнта ризику інфікування протягом останніх трьох місяців. Про негативні результати досліджень надається довідка (додаток 9).

г) В разі отримання позитивного результату тестування в третій тест-системі або при негативному результаті тестування за наявності у особи ризику інфікування протягом останніх трьох місяців, подальше обстеження здійснюють відповідно до пункту 4.1.5. цієї інструкції.

5. Устрій та утримання приміщень лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції.

5.1. Лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції повинні бути акредитовані згідно діючих нормативних документів України. Кожна лабораторія повинна мати паспорт (додаток 14), набір приміщень (додаток 15) та оснащення (додаток 16).

5.2. Розміщення лабораторних кімнат повинно максимально забезпечити поточність серологічних досліджень. Приміщення, в якому приймають та реєструють матеріал, доцільно розмістити при вході у лабораторію, суміжно з приміщенням, де проводять підготовку сироваток для серологічного аналізу, враховуючи поточність роботи з досліджуваним матеріалом. Автоклавну, моєчну, препараторську доцільно згрупувати у одному місці.

5.3. Лабораторія повинна бути забезпечена водопроводом, каналізацією, енергопостачанням, центральним опаленням, обладнана раковинами для посуду з матеріалів, що легко миються та не псуються від дезінфектантів; усі приміщення лабораторії повинні мати природне або штучне освітлення, що відповідає будівельним нормам та правилам. У лабораторних кімнатах бажано мати проточно-витяжну вентиляцію. Підлога у лабораторії має бути вкрита лінолеумом або керамічною плиткою. Робочі поверхні столів мають бути металевими або пластиковими, що легко обробляються і не пошкоджуються дезрозчинами. Лабораторні меблі повинні легко митись.

6. Вимоги до обладнання, що використовується при проведенні ІФА.

6.1. Лабораторія, що проводить діагностичні дослідження повинна бути забезпечена обладнанням згідно додатку 16.

6.2. Спектрофотометри (рідери) для імуноферментного аналізу, що використовуються в лабораторіях, повинні мати Сертифікат Державної реєстрації України, копія якого зберігається в лабораторії. Рідери підлягають щорічному метрологічному контролю відповідними установами.

Рідер повинен бути розташований в тіньовій, сухій частині приміщення. Заборонено розташовувати рідер безпосередньо під прямими сонячними променями. Оптичні частини рідеру повинні утримуватись в чистоті, слід уникати їх забруднення краплинами розчинів та пилом. При роботі з рідером необхідно дотримуватись вимог, викладених в інструкції до приладу.

6.3. В лабораторії рекомендовано застосовувати автоматичні промивачі планшетів. Промивачі підлягають регулярному профілактичному обслуговуванню для забезпечення їх ефективної та надійної роботи. Обслуговування промивачів проводять співробітники лабораторії відповідно до вимог, викладених в інструкції до приладу.

6.4. Лабораторія повинна бути оснащена достатньою кількістю одно- та багатоканальних дозаторів, що забезпечує стандартизацію роботи. Автоматичні дозатори повинні задовольняти діапазон необхідних об'ємів.

Всі дозатори повинні бути підписані відповідно до тієї операції, для якої вони використовуються та щорічно перевірятися метрологічною службою. Не дозволяється проводити тестування дозаторами, що не пройшли перевірку і не мають про це відповідного документу.

6.5. Кожний прилад повинен мати ярлик (етикетку), де слід вказати:

- назву приладу, заводський номер, назву фірми-виробника;

- дату придбання та дату початку експлуатації;

- дату проведення останнього метрологічного контролю;

- дату проведення сервісного обслуговування приладу інженером;

7. Правила дотримання протиепідемичного режиму.

7.1. Робота в лабораторіях діагностики ВІЛ-інфекції проводиться після отримання дозволу режимної комісії.

7.2. Відповідно до чинного законодавства робота в лабораторіях діагностики ВІЛ-інфекції проводиться з дотриманням правил індивідуального захисту: медпрацівник працює в халаті, шапочці, обов'язково в гумових рукавичках. Рекомендується при роботі застосовувати пластикові щитки або окуляри для запобігання попаданню в очі краплин сироваток або робочих розчинів.

7.3. Доставка зразків сироваток в лабораторію здійснюється в спеціальних контейнерах, термосах, біксах та ін., що щільно закриваються та вироблені з матеріалу, який не псується при дезінфекції. Оптимальною вважається доставка контейнерів з досліджуваним матеріалом в сумках-холодильниках. Зразки сироваток повинні доставлятися в герметично закритих пеніцилінових флаконах або в пластикових пробірках типу Епендорф.

7.4. Розпакування матеріалів, доставлених в лабораторію для дослідження, проводиться з дотриманням запобіжних заходів, в гумових рукавичках, на емальованих, пластикових або металевих лотках. В такому вигляді проби переносять в кімнату для підготовки матеріалів для серологічних досліджень. Контейнери, в яких доставили зразки сироваток, після розвантаження обробляють дезрозчинами.

Перед роботою слід оглядати шкіру на руках співробітників, які будуть проводити дослідження методом ІФА. В разі наявності пошкодження шкіри на руках, фахівці повинні бути звільнені від виконання цієї роботи до повного загоєння ран.

7.5. В приміщеннях, призначених для прийому матеріалу та проведення серологічних досліджень, забороняється виконувати інші роботи. Кімнати для серологічних досліджень повинні мати:

- лабораторний стіл для посуду;

- лабораторний стіл для апаратури (спектрофотометр,

промивач та ін.);

- стіл для серологічної роботи;

- холодильники побутові для зразків сироваток та

зберігання тест-систем;

- термостат.

7.6. Для знезараження гумових рукавичок, флаконів із зразками сироваток необхідно мати ексикатори або інший посуд, що закривається кришками, з відповідним дезінфікуючим розчином.

7.7. Лабораторний посуд, що використовується для приготування робочих розчинів, заборонено обробляти синтетичними миючими засобами. Допускається обробка 5% розчином перекису водню з подальшою промивкою в проточній і дистильованій воді.

7.8. Для обробки гумових рукавичок і рук використовують лише дезінфікуючі засоби спеціальної дії, призначені для знезараження вірусних та бактеріальних агентів, що дозволені для застосування в Україні (додаток 17).

7.9. Весь посуд з дезрозчинами повинен бути промаркирований: назва дезрозчину, його концентрація, призначення і дата приготування. В приміщеннях, де проводять серологічні дослідження, забороняється використовувати для поточної дезінфекції препарати, до складу яких входять хлор і аміак.

7.10. Сироватку або інший досліджуваний матеріал набирають тільки за допомогою автоматичних дозаторів.

7.11. Після закінчення досліджень флакони з сироватками закладають в спеціальний маркірований посуд (каструлі, відра, баки), які закриваються кришкою з дезінфікуючим розчином (5% розчин перекису водню, 3% розчин хлораміну, прозорий розчин хлорного вапна, 0,6% прозорі розчини нейтрального гіпохлориду кальцію /НГК/, гіпохлориду кальцію технічного /ГКТ/ або інші дезінфектанти, що дозволені для використання в Україні).

Другий спосіб знезараження - в паровому котлі стерилізатора при режимі 2,0 кгс/кв. см при температурі 120 град. С протягом 60 хвилин. Таким чином знезаражують і разовий інструментарій.

7.11. Поверхні столів і всі предмети, які контактували з досліджуваним матеріалом (дозатори, ручки холодильників, термостатів та ін.), повинні бути знезаражені після роботи. Для цього використовують тільки 70 град. спирт або інші дезінфектанти спеціальної дії, призначені для знезараження вірусних та бактеріальних агентів, що дозволені для використання в Україні. Забороняється обробляти спиртом оптичну частину спектрофотометрів, гребінки промивачів для планшет. Після проведення досліджень гребінка промивача для імунологічних планшет промивається відповідно до інструкції до кожного окремого типу приладу.

7.12. В разі наявності видимих плям крові, їх слід спочатку залити дезінфікуючим розчином на рекомендований час знезараження, потім видалити суміш крові і дезінфікуючого засобу, помістити тампон чи серветку в дезінфікуючий розчин.

7.13. Після закінчення роботи співробітник лабораторії зобов'язаний протерти стіл дезінфікуючим розчином, знезаразити гумові рукавички, в яких проводили дослідження. Після зняття рукавичок, обробити спиртом руки, а потім старанно вимити їх милом.

7.14. Підлогу в кінці робочого дня дезінфікують 1% розчином хлораміну, 1% розчином прозорого хлорного вапна або іншими дезінфектантами, приміщення провітрюють. Після дезінфекції і вологого прибирання приміщення проводять знезаражування повітря за допомогою бактерицидних ламп типу ДБ-30 протягом 60 хв. При визначенні кількості ламп виходять із розрахунку: 2,5 вт на 1 куб.м для ламп без екрану і 1,0 вт на 1 куб.м - для тих, що з екраном.

7.15. Спеціальний одяг перед пранням замочують на 3 години в 1 % розчині хлораміну або 3% розчині перекису водню з 0,5% миючим засобом (температура розчину +50 град. С), або автоклавують при 1,0 кгс/кв. см при температурі 120 град. С протягом 45 хв. Плями крові попередньо змочують розчинами більш високої концентрації (як для поверхні). Прання халатів та іншого спеціального одягу вдома категорично заборонено.

7.16. Приготування дезінфікуючих розчинів, знезараження біологічного матеріалу та посуду проводять в окремому приміщенні, яке добре провітрюється, з використанням засобів індивідуального захисту - гумових рукавичок, герметичних окулярів (тип 110-2, 110-3 або моноблок), респіраторів з протигазовим патроном марки А або Б (тип РУ-60М, РПГ-67 і ін.), халата, шапочки, гумового фартуха.

7.17. Запаси препаратів для приготування дезрозчинів зберігають в захищеному від прямих сонячних променів місці.