Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича - суддя-доповідач,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини другої статті 9 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" від 23 вересня 1997 року N 540/97-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 50, ст. 302; 2002 р., N 29, ст. 200, N 50, ст. 368).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 46 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини другої статті 9 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".

Заслухавши суддю-доповідача Німченка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 46 народних депутатів України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини другої статті 9 Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" (далі - Закон), згідно з яким тариф на оформлення передплати та доставку передплатникам друкованих періодичних видань повинен становити не більше 40 відсотків собівартості виготовлення одного примірника передплатного видання.

Собівартість виготовлення одного примірника передплатного видання визначена Законом як будь-які прямі матеріальні і загальновиробничі витрати, пов'язані із створенням друкованих періодичних засобів масової інформації (видань), без урахування колірності друку видання та витрат на оформлення передплати, доставку передплатникам друкованих періодичних видань чи будь-яких інших витрат розповсюджувача (стаття 1).

Автори клопотання вважають, що зазначеною нормою Закону Верховна Рада України врегулювала тариф на оформлення передплати та доставку періодичних видань, тим самим вийшла за межі своєї компетенції, визначеної статтями 85, 92 Конституції України, і перебрала на себе повноваження органу виконавчої влади, оскільки згідно зі статтею 116 Конституції України проведення цінової політики забезпечує Кабінет Міністрів України.

2. Після відкриття конституційного провадження у справі до Конституційного Суду України надійшло письмове звернення від 15 народних депутатів України про відкликання своїх підписів під конституційним поданням.

Мотивів щодо причин відклику підпису кожного народного депутата України не наведено. Оскільки відповідно до статті 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" підпис депутата не відкликається, Конституційний Суд України звернення народних депутатів України залишив без задоволення.

3. Президент України в листі до Конституційного Суду України зазначив, що право громадян України на інформацію закріплене Законом України "Про інформацію". Саме з метою забезпечення захисту цього права Верховна Рада України в частині другій статті 9 Закону встановила граничний тариф на оформлення передплати та доставку передплатникам друкованих періодичних видань.

Вказаною нормою, на його думку, не просто встановлено тариф на оформлення передплати та доставку передплатникам друкованих періодичних видань, а визначено відносний рівень цього тарифу, вище якого витрати розповсюджувача повинні компенсуватися за рахунок коштів Державного бюджету України. Це є визначенням цінової політики і має здійснюватися Верховною Радою України згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 85, пунктом 8 частини першої статті 92 Конституції України.

4. Голова Верховної Ради України в листі до Конституційного Суду України стверджує, що, приймаючи редакцію частини другої статті 9 Закону, Верховна Рада України не скасувала встановлених тарифів, а лише уточнила їх граничний рівень, що є реалізацією її повноважень, передбачених пунктом 8 частини першої статті 92 Конституції України, щодо визначення правових засад і гарантій підприємництва, правил конкуренції та норм антимонопольного регулювання.

Крім того, він вважає, що, оскільки під терміном "державна підтримка засобів масової інформації" розуміється сукупність правових, економічних, соціальних, організаційних та інших заходів державного сприяння зміцненню і розвитку інформаційної галузі, її інфраструктури, то всі норми Закону (в тому числі і статті 9) спрямовані на реалізацію вимог статті 92 Конституції України, і, отже, Верховна Рада України діяла в межах своїх повноважень.

5. На думку Голови Міжвідомчої комісії з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України, Верховна Рада України, приймаючи редакцію частини другої статті 9 Закону, не скасувала і не встановлювала тарифів, а лише уточнила їх граничний рівень. Норми Закону спрямовані на реалізацію вимог пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до якого Верховна Рада України виключно законами визначає основи соціального захисту, в тому числі й захисту журналістів. А частина друга статті 9 Закону не суперечить основним конституційним принципам вільного підприємництва, сприяє поліпшенню державної підтримки засобів масової інформації та посиленню соціального захисту журналістів, є економічно і соціально доцільною.