Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Скоморохи Віктора Єгоровича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Євграфова Павла Борисовича,

Козюбри Миколи Івановича - суддя-доповідач,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Тимченка Івана Артемовича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Яценка Станіслава Сергійовича,

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Кириченка Сергія Олександровича, народного депутата України; Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича; Постійного представника Президента України в Конституційному Суді України Носова Владислава Васильовича; представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Усатова Дмитра Олександровича, радника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини другої статті 5 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР.

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини другої статті 5 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Підставою для розгляду справи згідно зі статтями 71, 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору щодо відповідності Конституції (конституційності) положення частини другої статті 5 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини".

Заслухавши суддю-доповідача Козюбру М.І., пояснення Кириченка С.О., Селіванова А.О., Носова В.В., Усатова Д.О. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. 23 грудня 1997 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", положенням частини другої статті 5 якого встановлено, що "Уповноваженим може бути призначено громадянина України, який на день обрання досяг 40 років".

Суб'єкт права на конституційне подання вважає, що встановлення вікового цензу для кандидата на посаду Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини суперечить положенням частини першої статті 8, частини другої статті 19, статті 21, частини третьої статті 22, статті 23, частин першої і другої статті 24, частин першої і другої статті 43, частини першої статті 64 Конституції України, оскільки статтею 101 Конституції України не передбачено вікового обмеження для громадян на заміщення посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Заперечуючи проти аргументів, наведених у конституційному поданні, Голова Верховної Ради України в письмовому поясненні Конституційному Суду України зазначив, що оспорювана частина друга статті 5 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" не суперечить нормам Конституції України, на які вказав суб'єкт права на конституційне подання. "Конституція України, - говориться в поясненні, - одним пунктом 17 статті 85 не може визначити усі сторони такого складного механізму, як інститут Уповноваженого з прав людини". Виходячи з цієї конституційної загальної норми Верховна Рада України прийняла спеціальний закон, який визначив правовий статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і встановив віковий ценз для претендента на цю посаду.