З метою визначення трудонедостатніх населених пунктів, на виконання статей 5 і 9 Закону України "Про фермерське господарство", пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 1992 року N 421

"Про розвиток житлового будівництва та поліпшення соціально-демографічної ситуації на селі" та доручення Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2004 року N 42962/3/1-04

1. Затвердити Методику визначення трудонедостатніх населених пунктів, що додається.

2. Департаменту розвитку сільської місцевості та підприємництва Міністерства аграрної політики України (Антипенко В.І.):

2.1. Подати наказ в установленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

2.2. Довести наказ до відома Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Севастопольської міської державних адміністрацій.

3. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника Міністра аграрної політики Яковенка В.П., заступника Міністра економіки та з питань європейської інтеграції Чабаненка В.В., заступника Міністра праці та соціальної політики Галиця Г.К., першого заступника Голови Державного комітету статистики Головка В.А., першого віце-президента Української академії аграрних наук Ситника В.П.

1.1. Методика визначення трудонедостатніх населених пунктів (далі - Методика) розроблена на виконання Закону України "Про фермерське господарство", пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 1992 року N 421 "Про розвиток житлового будівництва та поліпшення соціально-демографічної ситуації на селі".

1.2. Методика застосовується для оцінки населених пунктів щодо їх трудодостатності та визначення на цій основі переліку трудонедостатніх населених пунктів.

1.3. Методика включає:

- критерій та показники для віднесення населеного пункту до переліку трудонедостатніх;

- порядок визначення трудонедостатніх населених пунктів.

Критерієм для віднесення населеного пункту до переліку трудонедостатніх є недостатня кількість працівників для здійснення сільськогосподарської діяльності. Цей критерій визначається за допомогою таких показників:

а) рівень забезпеченості сільськогосподарського виробництва працездатними особами працездатного віку становить менше 80 відсотків. Цей показник обчислюється як відношення кількості працездатних осіб працездатного віку у даному населеному пункті до розрахункової кількості працівників, необхідної для здійснення сільськогосподарської діяльності, за формулою:

Рп - рівень забезпеченості сільськогосподарського виробництва працездатними особами працездатного віку, %;

Пн - наявна кількість працездатних осіб працездатного віку, осіб;

Пп - розрахункова кількість працівників, необхідна для здійснення сільськогосподарської діяльності, осіб.

Розрахункова кількість працівників, необхідна для здійснення сільськогосподарської діяльності, обчислюється за формулою:

З - загальна (наявна) площа сільськогосподарських угідь, прилеглих до населеного пункту, га;

Рсг - нормативна кількість працівників, необхідна для здійснення сільськогосподарської діяльності, в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, осіб.

Нормативна кількість працівників, необхідна для здійснення сільськогосподарської діяльності, в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь визначається на основі нормативних та фактичних затрат праці на 1 га площі посіву (ріллі) сільськогосподарських культур, плодово-ягідних насаджень, природних сіножатей і пасовищ, на 1 голову худоби та птиці і становить залежно від природно-кліматичних зон: для Степу - 8 осіб, Лісостепу - 16 осіб, Полісся -18 осіб, Карпат - 25 осіб;

б) питома вага осіб пенсійного віку та інвалідів у загальній чисельності населення населеного пункту перевищує 65 відсотків. Цей показник визначається за формулою:

К - питома вага осіб пенсійного віку та інвалідів, %;

Ппі - чисельність осіб пенсійного віку та інвалідів у населеному пункті, осіб;

Н - загальна (наявна) чисельність населення населеного пункту, осіб.

3.1. Виконкоми сільських, селищних, міських рад (за згодою) подають районній (районній у м. Севастополі) державній адміністрації інформацію про населені пункти за формою згідно з додатком 1, в якій містяться дані про чисельність та віковий склад населення, наявну площу сільськогосподарських угідь, прилеглих до кожного населеного пункту, та площу земель запасу, інші показники, а також пропозиції щодо віднесення населених пунктів до переліку трудонедостатніх.

3.2. Основою для підготовки інформації про населені пункти є дані погосподарської книги, земельного обліку та земельного кадастру станом на початок поточного року.

3.2.1. На основі даних погосподарської книги визначається чисельність населення, яке постійно проживає у населеному пункті, в тому числі чисельність дітей віком до 15 років (включно), осіб пенсійного віку та інвалідів I та II групи (ряд. 1, 1.1 та 1.2). Чисельність працездатних осіб працездатного віку (ряд. 1.3) визначається як різниця між загальною (наявною) чисельністю населення та чисельністю дітей віком до 15 років (включно), осіб пенсійного віку та інвалідів I та II групи.

3.2.2. Дані ряд. 1 та ряд. 1.2 є базовою інформацією для розрахунку показника "Питома вага осіб пенсійного віку та інвалідів у загальній чисельності населення" (ряд. 2). Якщо значення цього показника перевищує 65 відсотків, то він відповідає критерію для віднесення населеного пункту до переліку трудонедостатніх.

3.2.3. Загальна (наявна) площа сільськогосподарських угідь, прилеглих до населеного пункту (ряд. 3), та площа земель запасу (ряд. 5) визначаються на основі даних земельного обліку.

3.2.4. У рядку 6 записується значення показника "Нормативна кількість працівників, необхідна для здійснення сільськогосподарської діяльності, в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь", що відповідає визначеній на основі даних земельного кадастру природно-кліматичній зоні, в якій розташовані сільськогосподарські угіддя даного населеного пункту.

3.2.5. У рядку 8 записується значення показника "Рівень забезпеченості сільськогосподарського виробництва працездатними особами працездатного віку", який визначається як відношення кількості працездатних осіб працездатного віку (ряд. 1.3) до розрахункової кількості працівників, необхідної для здійснення сільськогосподарської діяльності (ряд. 7). Якщо значення цього показника становить менше 80 відсотків, то він відповідає критерію для віднесення населеного пункту до переліку трудонедостатніх.

3.2.6. На основі одержаних результатів виконкомом сільської, селищної, міської ради вносяться відповідні пропозиції щодо віднесення населених пунктів до переліку трудонедостатніх. Якщо значення показника у ряд. 2 становить понад 65 відсотків та водночас значення показника у ряд. 8 становить менше 80 відсотків, то під назвою відповідного населеного пункту (знизу колонки) проставляється "так", в іншому випадку - "ні".

3.3. Районні (районні у м. Севастополі) державні адміністрації (за згодою) розглядають подану виконкомами сільських, селищних, міських рад інформацію про населені пункти з пропозиціями щодо їх віднесення до переліку трудонедостатніх, складають на основі цих пропозицій переліки трудонедостатніх населених пунктів за формою згідно з додатком 2 та подають їх Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Севастопольській міській державним адміністраціям.

3.4. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Севастопольська міська державні адміністрації узагальнюють подані районними (районними у м. Севастополі) державними адміністраціями переліки трудонедостатніх населених пунктів (у розрізі районів) та подають їх Міністерству аграрної політики України за формою згідно з додатком 3.

3.5. Відповідальність за достовірність проведених розрахунків щодо віднесення населених пунктів до трудонедостатніх несуть виконкоми сільських, селищних та міських рад.

3.6. Міністерство аграрної політики України подає в установленому порядку проект переліку трудонедостатніх населених пунктів на затвердження Кабінету Міністрів України.

3.7. У разі виникнення обставин, які є підставою для включення чи виключення населених пунктів із переліку трудонедостатніх, затверджений перелік уточнюється в установленому порядку.