Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Селівона Миколи Федосовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Іващенка Володимира Івановича,

Костицького Михайла Васильовича - суддя-доповідач,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Німченка Василя Івановича,

Пшеничного Валерія Григоровича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Ткачука Павла Миколайовича,

Чубар Людмили Пантеліївни,

Шаповала Володимира Миколайовича,

за участю представників суб'єктів права на конституційне звернення Вітченка Андрія Миколайовича, Колесника Володимира Вікторовича, представників: Верховної Ради України - Постійного представника Верховної Ради України в Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича, Президента України - заступника Міністра юстиції України Єфіменка Леоніда Васильовича, Кабінету Міністрів України - члена Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Бурмаки Миколи Олексійовича, Верховного Суду України - начальника управління забезпечення діяльності Судової палати у господарських справах Верховного Суду України Сердюка Валентина Васильовича; спеціалістів, залучених до участі у розгляді справи: Грідчіної Марини Володимирівни - заступника завідуючого кафедрою фінансів і статистики Інституту міжнародної економіки і фінансів Міжрегіональної академії управління персоналом, кандидата економічних наук, доцента, Луця Володимира Васильовича - завідуючого кафедрою цивільно-правових дисциплін Академії муніципального управління, доктора юридичних наук, професора, академіка Академії правових наук України, Фурси Світлани Ярославівни - професора кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктора юридичних наук, Швабія Костянтина Івановича - начальника відділу вдосконалення податкової політики Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національної академії державної податкової служби України, кандидата економічних наук,

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним зверненням закритого акціонерного товариства "Оболонь" та громадянина Винника Віктора Володимировича про офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 49, ст. 682; 1998 р., N 18, ст. 89), пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність" (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 20, ст. 249).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 42, 43 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне звернення закритого акціонерного товариства "Оболонь" та громадянина Винника Віктора Володимировича.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 94 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність неоднозначного застосування положень зазначених законів України судами України.

Заслухавши суддю-доповідача Костицького М.В., пояснення Вітченка А.М., Колесника В.В., Селіванова А.О., Єфіменка Л.В., Бурмаки М.О., Сердюка В.В., Грідчіної М.В., Луця В.В., Фурси С.Я., Швабія К.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України у с т а н о в и в:

1. Суб'єкти права на конституційне звернення - закрите акціонерне товариство "Оболонь" та громадянин Винник В.В. - звернулися до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства", пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність", оскільки вважають, що суди України неоднозначно застосовують ці положення при врегулюванні однакових правовідносин, зокрема щодо порядку відчуження акцій закритого акціонерного товариства (далі - ЗАТ), і підтверджують це відповідними судовими рішеннями.

Автори клопотання порушують такі питання:

- чи стаття 28 Закону України "Про господарські товариства" регулює процес придбання чи відчуження акцій; чи є за своїм змістом положення частини другої цієї статті таким, що після внесення змін Законом України від 23 грудня 1997 року забороняє закріплення в установчих документах ЗАТ певного порядку відчуження акцій;

- чи є положення пункту 1 статті 4 Закону України "Про власність" підставою для ігнорування закріплених установчими документами ЗАТ договірних зобов'язань щодо дотримання порядку відчуження акцій його акціонерами, зокрема реалізації переважного права інших акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужуються; чи вважається таке закріплення обмеженням права власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю;

- чи є положення абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність" таким, що зобов'язує власника акцій ЗАТ не порушувати права інших акціонерів ЗАТ на переважне придбання акцій такого товариства, що відчужуються.

2. Президент України у листі до Конституційного Суду України зазначив, що законодавство України не містить заборони громадянам на засадах угоди одержати певні права та взяти на себе відповідні зобов'язання, у тому числі щодо порядку відчуження своїх майнових (зокрема корпоративних) прав та обов'язків, і закріпити це у відповідних документах, наприклад у статуті акціонерного товариства. Разом з тим з відповідних положень Конституції України (статті 13, 41) та загальних засад цивільного законодавства України випливає, що визначений установчими документами порядок не повинен порушувати або обмежувати права власника акцій певного господарського товариства - позбавляти його можливості виходу з товариства, відчуження акцій за ринковими цінами, а також продажу акцій третім особам, якщо ЗАТ та його акціонери відмовляються їх викуповувати.

Кабінет Міністрів України висловив свою правову позицію стосовно порушеного суб'єктами права на конституційне звернення питання в основному на підставі положень чинних Цивільного кодексу України і Господарського кодексу України, тобто без врахування ситуації, що мала місце на період розгляду відповідних справ судами України. Нині, як стверджує Кабінет Міністрів України, стаття 81 Господарського кодексу України передбачає, що акціонери закритого акціонерного товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства, але законодавством не передбачено чіткого механізму реалізації акціонером ЗАТ свого переважного права на придбання акцій у разі їх відчуження іншими акціонерами цього товариства.

Комітет Верховної Ради України з питань економічної політики, управління народним господарством, власності та інвестицій зауважує, що уточнення редакції частин другої, третьої статті 28 Закону України "Про господарські товариства" сприяло їх узгодженості з частиною п'ятою статті 4 цього Закону щодо відповідності статуту товариства чинному законодавству.

Власник акцій, на думку Комітету, не може ігнорувати передбачені установчими документами акціонерного товариства, частиною п'ятою статті 4, частинами другою, третьою статті 28 Закону України "Про господарські товариства" положення щодо обігу акцій, оскільки засновник ЗАТ, одержуючи при розподілі акції товариства, має знати про законодавче обмеження їх обігу. Це не вважається обмеженням прав власника, а є дотриманням власником положень пунктів 5, 6 статті 4 Закону України "Про власність".

Міністерство юстиції України вважає, що у статуті ЗАТ може бути передбачено переважне право акціонерів на придбання акцій, що відчужуються, а також певний порядок реалізації ними цього права, який, у свою чергу, повинен відповідати вимогам законодавства, що встановлює правила обігу цінних паперів.

Верховний Суд України стверджує, що статтею 28 Закону України "Про господарські товариства" регулюється порядок придбання акцій. Він є видом їх відчуження і полягає у передачі акцій іншим особам за винагороду з переходом до них прав власності. На підставі положення частини п'ятої статті 4 цього Закону установчими документами ЗАТ може встановлюватися порядок відчуження акцій, зокрема переважне право акціонерів товариства на придбання акцій у разі їх відчуження.

Український союз промисловців і підприємців підкреслює, що коли статутом ЗАТ визначено переважне право акціонерів на придбання акцій, які продаються іншими акціонерами, то його порушення є підставою для визнання договорів купівлі-продажу акцій недійсними.

Консультанти Спілки юристів України дійшли висновку, що з вилученням Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" від 23 грудня 1997 року з частини другої статті 28 словосполучення "якщо інше не передбачено статутом товариства" ЗАТ втратили право передбачати у своїх установчих документах положення щодо переважного права акціонерів товариства на придбання акцій, які відчужуються іншими його акціонерами. Вони вважають, що наявність таких положень в установчих документах ЗАТ в період з 22 січня 1998 року (набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про господарські товариства" до 1 січня 2004 року (набрання чинності Господарським кодексом України суперечила чинному на той час законодавству України.

Позиції фахівців вищих закладів освіти та науково-дослідних установ України, які надали висновки на запит судді-доповідача стосовно порушених у конституційному зверненні питань, зокрема Київського національного економічного університету, Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Інституту економіко-правових досліджень НАН України, Науково-дослідного інституту приватного права і підприємництва Академії правових наук України, практично збігаються.

На їх думку, положення частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства" не забороняло і не забороняє після внесення до нього змін закріплення установчими документами ЗАТ певного порядку відчуження акцій, оскільки воно регулює підстави придбання акцій, хоча і не встановлює вичерпного переліку таких підстав. За цим положенням власники акцій також не звільняються від обов'язків виконання умов статуту ЗАТ, оскільки інші норми законодавства України зобов'язують їх до цього. Йдеться, зокрема, про статтю 11 цього Закону.

У розумінні пункту 1 статті 4 Закону України "Про власність" закріплення установчими документами ЗАТ такого порядку відчуження акцій, що передбачає реалізацію переважного права інших акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужуються, не є обмеженням права власника акцій володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю (акціями), оскільки власник при підписанні установчих документів є вільним у волевиявленні щодо розпорядження своєю власністю, розпоряджається належними йому акціями на свій розсуд, і такі його дії не суперечать чинному законодавству.

Стосовно положення абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність" фахівці зауважують, що власник акцій, здійснюючи свої права, зобов'язаний не порушувати права та охоронювані законом інтереси інших акціонерів, а тому повинен виконувати взяті на себе зобов'язання. Тобто у разі встановлення установчими документами ЗАТ обов'язку забезпечення переважного права акціонерів на придбання акцій, що відчужуються, власник таких акцій зобов'язаний його виконати.

3. На пленарному засіданні Конституційного Суду України представники суб'єктів права на конституційне звернення, Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Верховного Суду України у своїх виступах підтримали обґрунтування відповідних позицій з питань, порушених у конституційному зверненні.

Позиції спеціалістів, залучених до участі у розгляді справи, в основному полягають в тому, що положення частини другої статті 28 Закону України "Про господарські товариства" в її початковій редакції і після внесення до неї змін встановлює підстави придбання акцій і не стосується можливості встановлення установчими документами ЗАТ переважного права його акціонерів на придбання акцій, що відчужуються іншими акціонерами товариства. Положення ж пункту 1, абзацу першого пункту 5 статті 4 Закону України "Про власність" в сенсі питання, порушеного суб'єктами права на конституційне звернення перед Конституційним Судом України, на їх думку, треба розуміти як обов'язок акціонерів ЗАТ при відчуженні акцій дотримувати відповідного порядку, закріпленого установчими документами товариства.