Державною службою з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва розглянуто звернення громадської організації "Асоціація підприємців м. Києва" від 07.11.2013 № 192-11/13 щодо надання роз'яснення з проблемних питань розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження господарської діяльності, надіслане листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 04.12.2013 № 3622-08/42775-07 та, у межах компетенції, повідомляється наступне.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України (далі - Кодекс) загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 Кодексу).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Кодексу).

Статтею 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон про дозвільну систему) документ дозвільного характеру - це дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

З вищезазначеного можна зробити висновок, що у розумінні Закону про дозвільну систему договір про сплату пайової участі при здійсненні торгівельної діяльності не є документом дозвільного характеру.

Разом з тим, з метою встановлення правових та організаційних основ містобудівної діяльності та забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів 17.02.2011 Верховною Радою України прийнято Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон).

Так, статтею 28 Закону надано визначення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, згідно з яким - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури.

Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1330/20068) (далі - Порядок).