- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Постанова
ЦЕНТРАЛЬНА ВИБОРЧА КОМІСІЯ
ПОСТАНОВА
від 7 липня 2023 року № 43 |
Про нелегітимність організації підготовки та проведення російською федерацією будь-яких виборів на тимчасово окупованих територіях України
15 червня 2023 року центральна виборча комісія російської федерації - держави-агресора прийняла чотири постанови про призначення на 10 вересня цього року на тимчасово окупованих територіях України, а саме: в Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях, так званих виборів до окупаційних представницьких органів влади. Також на цей день призначено "додаткові вибори" в державну думу рф в одному з незаконно утворених окупаційною владою виборчих округів у місті Сімферополі.
Крім того, задля підготовки до проведення "виборів" на тимчасово окупованих територіях України держдума рф прийняла, а президент держави-агресора 29 травня 2023 року підписав спеціальний закон про можливість "голосування" навіть за умов введення на відповідних територіях воєнного стану.
Центральна виборча комісія як головний орган адміністрування виборів в Україні наголошує, що вказані рішення цвк рф щодо проведення 10 вересня 2023 року так званих виборів на тимчасово окупованих територіях України є не тільки грубим порушенням норм як українського, так і міжнародного права, а й ще одним неспростовним доказом злочинних дій рф та її політичного керівництва.
Адже спроба організації та проведення цих абсолютно нелегітимних виборів на тимчасово окупованих територіях України є продовженням цинічного зазіхання росії на державний суверенітет і територіальну цілісність України, її державний устрій, закріплені в
Конституції України.
Такі дії рф є порушенням низки міжнародних актів, зокрема, цілей та принципів Організації Об’єднаних Націй (ООН), закріплених у її Статуті, за якими усі члени ООН повинні утримуватися в їх міжнародних відносинах від порушення територіальної цілісності чи політичної незалежності будь-якої держави шляхом застосування сили чи погрози силою або в інший спосіб, несумісний із цілями Об’єднаних Націй (стаття 2 ).
Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) у Висновку 300 (2022) від 15 березня 2022 року найрішучішим чином засудила агресію російської федерації проти України та виказала свою солідарну з Україною та Українським народом позицію, підтвердивши свою непохитну підтримку суверенітету, незалежності та територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів. ПАРЄ також зазначила, що збройний напад російської федерації на Україну є порушенням Статуту Організації Об’єднаних Націй, кваліфікується як "злочин проти миру" відповідно до Статуту Міжнародного військового трибуналу (Нюрнберзька хартія) і є "агресією" згідно з Резолюцією 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї ООН, прийнятою в 1974 році. Це є порушенням Гельсінського заключного акта та Паризької хартії для нової Європи.
Генеральна Асамблея ООН на одинадцятій надзвичайній спеціальній сесії 12 жовтня 2022 року ухвалила резолюцію ES-11/4, якою засудила псевдореферендуми на окупованих територіях України, заявила про юридичну нікчемність згідно з міжнародним правом спроб рф анексувати чотири області України, закликала держави, міжнародні організації та спецустанови ООН не визнавати будь-яких змін статусу областей України та вимагати від рф негайного та безумовного скасування своїх рішень щодо статусу областей України і виведення всіх своїх військ з території України в межах її міжнародно визнаних кордонів.
Не зважаючи на засудження міжнародним співтовариством дій та рішень російської федерації щодо організації у вересні 2022 року псевдореферендумів на окупованих територіях чотирьох областей України, держава-агресор продовжує свої незаконні спроби змінити статус окупованих нею територій України, грубо порушуючи при цьому фундаментальні принципи і норми міжнародного права, діючи всупереч зобов’язанням за міжнародними договорами, зокрема Міжнародним пактом про громадянські і політичні права, та резолюціям Генеральної Асамблеї ООН.
Згідно з
Декларацією принципів міжнародного спостереження за виборами (Організація Об’єднаних Націй, Нью-Йорк, 27 жовтня 2005 року) дійсно демократичні вибори - це вияв суверенних прав населення країни, вільне волевиявлення якого покладено в основу повноважень і легітимності уряду; права громадян обирати й бути обраними в ході періодичних, дійсно демократичних виборів - це визнані міжнародною спільнотою права людини.
При цьому вибори проводяться компетентними органами держави, яка поширює на відповідні території свою постійну юрисдикцію, що визнається міжнародною спільнотою. Проведення виборів на територіях, незаконно анексованих чи тимчасово окупованих іншою державою, не може мати наслідком їх визнання та легітимний результат, оскільки це є грубим порушенням міжнародного права, нівелюванням загальновизнаних демократичних принципів та стандартів проведення виборів, спотворенням основоположних прав людини.
Незаконне перебування військових озброєних формувань російської федерації на суверенній території України та штучне створення нею окупаційних адміністрацій на цих територіях жодним чином не може свідчити про перебування українських територій під юрисдикцією держави-агресора. Це у свою чергу обумовлює беззаперечний висновок про нелегітимність організації підготовки та проведення російською федерацією виборів на території України.
Статтею 21 Загальної декларації прав людини ООН (1948) визначено, що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників. Воля народу повинна бути основою влади уряду; ця воля повинна виявлятися у періодичних і нефальсифікованих виборах, які повинні провадитись при загальному і рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування.
Згідно зі
статтею 25 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (1966) кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації, згаданої в статті 2 цього Пакту, і без необґрунтованих обмежень право і можливість, зокрема, брати участь у веденні державних справ як безпосередньо, так і за посередництвом вільно обраних представників; голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах, які проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців.
Центральна виборча комісія наголошує, що будь-які спроби організації підготовки та проведення на території суверенної незалежної України органами влади російської федерації та їх посадовими особами чи за їх сприяння псевдовиборів є нелегітимними, а їх результати не матимуть жодних юридичних наслідків та не можуть бути визнані міжнародною спільнотою.
За змістом
статей 1,
2, частини першої
статті 17 Конституції України Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою; суверенітет України поширюється на всю її територію; складовою державного суверенітету є цілісність і недоторканність території України в межах існуючих кордонів; захист суверенітету і територіальної цілісності України є найважливішою функцією держави, справою всього Українського народу.
Систему органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні, які формуються шляхом проведення прямих демократичних виборів, визначено розділами IV, V, X, XI
Основного Закону України , і лише такі органи мають право реалізовувати свої повноваження на території України, а отже, утворення будь-яких органів влади держави-агресора на тимчасово окупованих українських територіях, зокрема шляхом проведення фейкових виборів, є юридично нікчемним.
Комісія також зауважує, що організацію підготовки та проведення виборів на території України до органів державної влади, органів місцевого самоврядування можуть здійснювати відповідно до
Конституції та законів України тільки уповноважені законом суб’єкти - виборчі комісії, утворені згідно з вимогами українського закону. Проте на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей на сьогодні не утворені або не функціонують визначені законодавством України органи адміністрування виборів.
В Україні з 24 лютого 2022 року у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України діє правовий режим воєнного стану, в умовах якого положеннями частини першої
статті 19 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" та
статті 20 Виборчого кодексу України заборонено проведення будь-яких виборів.
Комісія констатує протиправність дій та рішень органів та посадових осіб держави-агресора щодо організації та проведення будь-яких псевдовиборів, як і псевдореферендумів, що відбулись у вересні 2022 року на тимчасово окупованих російськими військами територіях Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, та ще раз наголошує, що жодна нелегітимна дія чи рішення не може мати своїм наслідком правомірний результат.
Відтак протиправні дії та рішення державної думи, президента, центральної виборчої комісії російської федерації, а також її окупаційної адміністрації щодо організації підготовки і проведення на тимчасово окупованих територіях України - в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях так званих виборів до окупаційних представницьких органів влади держави-агресора, призначених на 10 вересня 2023 року, чи будь-яких інших виборів, що проводяться російською федерацією на цих територіях України, вимагають безумовного засудження.
Відсутність у рф суверенної влади над українськими територіями не дозволяє державі-окупанту призначати і проводити на них легітимні вибори, а всі призначені державою-агресором за межами її юрисдикції, на порушення суверенітету, політичної незалежності та територіальної цілісності України вибори на цих територіях апріорі є нелегітимними.
У цьому контексті слід також зазначити, що відповідно до міжнародних стандартів щодо демократичних виборів спостереження за виборами - це діяльність, основним призначенням якої є підтримка держав, які йдуть шляхом демократичного розвитку, і держав, які прагнуть цього. Спостереження за виборами відіграє важливу роль у підвищенні рівня довіри до демократичного виборчого процесу і покликане сприяти проведенню вільних виборів як одного із основних загальноєвропейських принципів у галузі виборів.
................Перейти до повного тексту