Відповідно до частини третьої статті 74 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я", підпункту 10 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90), з метою вдосконалення надання медичної допомоги населенню України

1. Затвердити Зміни до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Випуск 78 "Охорона здоров'я", затвердженого та впровадженого в дію наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29 березня 2002 року № 117, що додаються.

2. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань європейської інтеграції Іващенка І. А.

У підрозділі "ПРОФЕСІОНАЛИ В ГАЛУЗІ ЛІКУВАЛЬНОЇ СПРАВИ (КРІМ СТОМАТОЛОГІЇ)" розділу "ПРОФЕСІОНАЛИ":

1) пункт 82 викласти у такій редакції:

Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію хірургічної допомоги та допомоги у сфері трансплантації.

Надає високоспеціалізовану медичну допомогу хворим, які потребують лікування методом трансплантації, в тому числі екстрену (невідкладну) допомогу. Застосовує сучасні методи дослідження, діагностики та лікування. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає необхідність проведення спеціальних методів дослідження та організовує їх виконання. Направляє на госпіталізацію, організовує її відповідно до стану хворого. Обґрунтовує тактику ведення хворого, показання та протипоказання до виконання операції. Розробляє план підготовки хворого до операції, здійснює підготовку всіх функціональних систем організму. Визначає групу крові, проводить пробу на сумісність та здійснює внутрішньовенне або внутрішньоартеріальне переливання крові. Визначає найдоцільнішу тактику виконання операції, обґрунтовує методику знеболювання. Володіє технікою виконання операцій з клінічної трансплантації життєво важливих органів. Розробляє схеми післяопераційного ведення хворого та профілактики післяопераційних ускладнень. Співпрацює із суміжними спеціалістами, службами та організаціями, дотримуючись принципів роботи мультидисциплінарних команд. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Бере активну участь в поширенні медичних знань серед населення. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-трансплантолога; організацію хірургічної допомоги, в тому числі екстреної (невідкладної), а також особливості функціонування сфери трансплантації; показники роботи хірургічних стаціонарів закладів охорони здоров'я; роботу лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій; соціально-правові аспекти трансплантації органів; топографічну анатомію ділянок тіла; вікові особливості; основи норми і патології фізіології органів і систем організму, гемостазу, водно-електролітного обміну, кислотно-основної рівноваги; принципи передопераційного та післяопераційного ведення пацієнтів; методики ізольованого та мультиорганного забору органів для трансплантації, принципи їхньої консервації; види трансплантації; методи діагностики кризів відторгнення і ускладнення імуносупресивної терапії; контроль, профілактику та лікування ускладнень, що можуть виникнути у посттрансплантаційному періоді; загальні, функціональні, інструментальні та інші спеціальні методи обстеження пацієнтів, які потребують лікування методом трансплантації; методи знеболювання в хірургії; питання інтенсивної терапії; обладнання операційних та палат інтенсивної терапії, хірургічний інструментарій, правила безпеки під час роботи з апаратурою; принципи асептики й антисептики; основи фармакотерапії, методи фізіотерапії, лікувальної фізкультури, лікувального харчування при хірургічних захворюваннях та органній недостатності; профілактику та лікування невідкладних станів; правила оформлення медичної документації.

Лікар-трансплантолог має знати наступні особливості / володіти наступними навичками сфери трансплантації:

основні принципи доказової медицини; показники смертності від захворювань, що потребують лікування методом трансплантації, та шляхи їхнього зниження; питання тимчасової та стійкої непрацездатності, лікувально-трудової експертизи в трансплантології; клінічні прояви та прогноз основних видів органної недостатності у дорослих та дітей;

клінічні, інструментальні і лабораторні методи обстеження в трансплантології; принципи визначення сумісності донорів/реципієнтів;

основи фармакотерапії в трансплантологічній практиці, механізм дії основних груп речовин, ускладнення, що виникають при застосуванні ліків;

принципи та методи профілактики основних захворювань, які потребують лікування методом трансплантації та ускладнень, які виникають у пацієнтів в посттрансплантаційному періоді (за даними доказової медицини);

показання та протипоказання для лікування методом трансплантації і види таких операцій;

протипоказання до донорства (загальні та органоспецифічні, абсолютні та відносні), захворювання, які можуть передаватись від донора до реципієнта;

патофізіологію та принципи діагностики смерті мозку;

принципи збереження донорських органів;

анатомічну специфіку мультиорганного забору органів;

профілактику і лікування невідкладних станів;

організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціальної експертної комісій, правила оформлення медичної документації;

основи права в медицині, права, обов'язки та відповідальність лікаря-трансплантолога;

методи реабілітації пацієнтів у посттрансплантаційному періоді;

показання та протипоказання до санаторно-курортного лікування;

сучасну класифікацію захворювань, що потребують лікування методом трансплантації, основи раціонального харчування здорового і хворого організму, принципи дієтотерапії у хворих із органною недостатністю та пацієнтів в посттрансплантаційному періоді;

проведенням серцево-легеневої реанімації відповідно до алгоритмів AHA/ILCOR/ERC;

оцінюванням результатів рентгенологічних методів обстеження, а саме: рентгенографії органів грудної клітки та черевної порожнини, мультиспіральної комп'ютерної томографії, магнітно-резонансної томографії; володіти методиками пункції периферичних вен та технікою венесекції;

методиками клінічної оцінки ультразвукових методів дослідження органів та магістральних судин;

принципи ведення хворих, що потребують трансплантації, або осіб, які виявили бажання стати прижиттєвими донорами, у перед- та післяопераційному періоді;

варіанти клінічного перебігу посттрансплантаційного періоду та можливі варіанти терапії;

показання до органної трансплантації, сучасні технології її проведення, а також принципи післяопераційного ведення пацієнтів, що перенесли трансплантацію;

посмертною технікою забору нирки, печінки та підшлункової залози;

прижиттєвою технікою забору нирки;

принципи ведення хворого з артеріальною гіпертензією, цукровим діабетом та іншими супутніми захворюваннями;

принципи роботи в мультидисциплінарній команді;

засади етики та деонтології, у тому числі у спілкуванні із пацієнтами та їхніми близькими особами;

володіти навичками ефективної комунікації.

Лікар-трансплантолог, залучений до трансплантації нирки, повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-трансплантолога та, крім того:

знати особливості ведення пацієнтів із гострою та хронічною нирковою недостатністю (причини, патофізіологію, ускладнення, сучасні методи діагностики та лікування);

знати оперативну анатомію ниркової ділянки у нормі та при патології;

знати основні імунологічні принципи типування донорів та реципієнтів (ABO, HLA та інші види типування);

знати основи імуносупресії та ознаки відторгнення трансплантата;

знати показання та протипоказання до прижиттєвих та посмертних донацій/трансплантацій нирки;

вміти визначати сумісність донора/реципієнта (у тому числі при посмертному донорстві) та обирати відповідного пацієнта зі списку очікування;

вміти виконувати донорський етап у випадку прижиттєвого та посмертного донорства, володіти технікою пересадки нирки (підготовка доступу, трансплантаційного ложа, виконання судинних та уретрального анастомозів);

вміти вести пацієнта після трансплантації нирки з врахуванням контролю больового синдрому, тактики інфузійної терапії, призначенням та оцінкою результатів необхідних діагностичних обстежень (у тому числі біопсії нирки);

вміти діагностувати та лікувати післяопераційні ускладнення (побічні ефекти медичних препаратів, інфекції, відторгнення, судинні та уретральні ускладнення);

вміти виконувати посттрансплантаційну нефректомію у випадку відторгнення трансплантанта;

володіти навиками ефективної комунікації, у тому числі у спілкуванні щодо отримання згоди на прижиттєве донорство.

Лікар-трансплантолог, залучений до трансплантації підшлункової залози, повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-трансплантолога та, крім того:

знати особливості ведення пацієнтів із цукровим діабетом (причини, ускладнення, патофізіологію, сучасні принципи діагностики і лікування);

знати показання та протипоказання до трансплантації підшлункової залози (комплексної трансплантації нирки та підшлункової залози, трансплантації підшлункової залози після трансплантації нирки, ізольованої трансплантації підшлункової залози);

вміти визначати сумісність донора/реципієнта (у тому числі при посмертному донорстві підшлункової залози) та обирати відповідного пацієнта зі списку очікування;

володіти технікою забору підшлункової залози;

володіти технікою пересадки підшлункової залози (підготовка доступу, трансплантаційного ложа та трансплантація підшлункової залози);

вміти призначати терапію пацієнтам після трансплантації підшлункової залози з врахуванням контролю больового синдрому, тактики інфузійної терапії, призначенням та оцінкою результатів необхідних діагностичних обстежень (у тому числі біопсії підшлункової залози);

вміти діагностувати та лікувати післяопераційні ускладнення (побічні ефекти медичних препаратів, інфекції, відторгнення, судинні ускладнення, панкреатичну фістулу та трансплант-панкреатит);

вміти виконувати посттрансплантаційну панкреатоектомію.

Лікар-трансплантолог, залучений до трансплантації печінки, повинен володіти знаннями, вміннями і навичками, передбаченими для лікаря-трансплантолога та, крім того:

знати особливості ведення пацієнтів із гострою та хронічною печінковою недостатністю (причини, патофізіологію, ускладнення, сучасні методи діагностики та лікування);

знати основи імуносупресії та ознаки відторгнення трансплантата;

знати показання та протипоказання до прижиттєвих та посмертних донацій / трансплантацій / повторних трансплантацій печінки;

знати оперативну анатомію печінки у нормі та при патології та основні операційні техніки при хірургічних втручаннях на печінці;

вміти визначати сумісність донора/реципієнта (у тому числі при посмертному донорстві) та обирати відповідного пацієнта зі списку очікування;

вміти виконувати донорський етап у випадку прижиттєвого та посмертного донорства (резекція печінки та забір печінки відповідно), володіти технікою пересадки печінки (підготовка доступу, гемігепатектомія, підготовка трансплантаційного ложа, трансплантація печінки);

вміти призначати терапію пацієнтам після трансплантації печінки з врахуванням контролю больового синдрому, тактики інфузійної терапії, призначенням та оцінкою результатів необхідних діагностичних обстежень (у тому числі біопсії печінки);

вміти діагностувати та лікувати післяопераційні ускладнення (побічні ефекти медичних препаратів, інфекції, відторгнення, судинні та обтураційні ускладнення, посттрансплантаційний гепатит та рецидиви основного захворювання печінки);

володіти навичками ефективної комунікації, у тому числі у спілкуванні щодо отримання згоди на прижиттєве донорство.

Кваліфікаційні вимоги:

Лікар-трансплантолог вищої кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури / спеціалізації з "Хірургії" або "Урології" або "Дитячої хірургії" з подальшою спеціалізацією за фахом "Трансплантологія" або отриманням диплома Європейської ради з хірургії (European Board of Surgery) за фахом "Трансплантаційна хірургія" (Transplant Surgery). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста / Європейського диплома з трансплантаційної хірургії та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 10 років.

Лікар-трансплантолог першої кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури / спеціалізації з "Хірургії" або "Урології" або "Дитячої хірургії" з подальшою спеціалізацією за фахом "Трансплантологія" або отриманням диплома Європейської ради з хірургії (European Board of Surgery) за фахом "Трансплантаційна хірургія" (Transplant Surgery). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста / Європейського диплома з трансплантаційної хірургії та посвідчення про присвоєння (підтвердження) першої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 7 років.

Лікар-трансплантолог II кваліфікаційної категорії: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури / спеціалізації з "Хірургії" або "Урології" або "Дитячої хірургії" з подальшою спеціалізацією за фахом "Трансплантологія" або отриманням диплома Європейської ради з хірургії (European Board of Surgery) за фахом "Трансплантаційна хірургія" (Transplant Surgery). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста / Європейського диплома з трансплантаційної хірургії та посвідчення про присвоєння (підтвердження) другої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом - понад 5 років.

Лікар-трансплантолог: вища освіта другого (магістерського) рівня у галузі знань 22 "Охорона здоров'я" за спеціальністю "Медицина". Проходження інтернатури / спеціалізації з "Хірургії" або "Урології" або "Дитячої хірургії" з подальшою спеціалізацією за фахом "Трансплантологія" або отриманням диплома Європейської ради з хірургії (European Board of Surgery) за фахом "Трансплантаційна хірургія" (Transplant Surgery). Безперервний професійний розвиток. Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста / Європейського диплома з трансплантаційної хірургії. Без вимог до стажу роботи.

До роботи на посаді лікаря-трансплантолога допускаються лікарі-трансплантологи країн-членів Організації економічного співробітництва та розвитку, які виконали вимоги Міністерства освіти і науки України до визнання іноземних документів про освіту, а саме: підтвердили у встановленому порядку диплом другого (магістерського) рівня за спеціальністю "Медицина", отримали позитивне рішення Міністерства охорони здоров'я України про надання права на професійну діяльність в Україні та мають досвід роботи у сфері трансплантації понад 5 років.";

2) пункт 95 викласти у такій редакції:

Завдання та обов'язки. Керується чинним законодавством України про охорону здоров'я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я, організацію кардіохірургічної допомоги.

Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики та лікування кардіохірургічних захворювань. Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Визначає необхідність проведення спеціальних методів дослідження, інтерпретує їх дані. Розробляє план підготовки хворого до термінової або планової операції, визначає рівень порушення гемостазу, готує всі функціональні системи організму хворого до операції. Виявляє можливі трансфузійні реакції та ускладнення, вживає заходи щодо їх усунення. Розробляє схему післяопераційного ведення хворого та заходи щодо профілактики ускладнень. Співпрацює із суміжними спеціалістами, службами та організаціями, дотримуючись принципів роботи мультидисциплінарних команд. Бере участь в організації невідкладної допомоги та допомоги при масових ураженнях. Дотримується принципів медичної етики та деонтології. Керує роботою середнього медичного персоналу. Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію. Постійно удосконалює свій професійний рівень.

Повинен знати: чинне законодавство про охорону здоров'я та нормативні документи, що регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров'я; організацію кардіохірургічної допомоги дорослому та дитячому населенню, в тому числі екстреної (невідкладної); основи права в медицині; права, обов'язки та відповідальність лікаря-хірурга серцево-судинного; показники роботи хірургічних стаціонарів закладів охорони здоров'я; топографічну, нормальну та патологічну анатомію, їхні особливості у дітей; нормальну та патологічну фізіологію організму дорослого і дитини, константи гомеостазу, взаємозв'язок функціональних систем у здорових та хворих; загальні, функціональні та спеціальні методи дослідження кардіохірургічного хворого; сучасну класифікацію кардіохірургічних захворювань; клініку основних кардіохірургічних захворювань у дорослих та дітей, їхні діагностику та лікування, у тому числі принципи ведення кардіохірургічних пацієнтів після трансплантації серця; основи фармакотерапії; принципи дієтотерапії; пріоритетні напрями реабілітації кардіохірургічних хворих; методи знеболювання в хірургії; питання інтенсивної терапії; обладнання операційних та палат інтенсивної терапії, хірургічний інструментарій, правила безпеки під час роботи з апаратурою; принципи асептики й антисептики; основи фармакотерапії, методи фізіотерапії, лікувальної фізкультури, лікувального харчування при кардіохірургічних захворюваннях; профілактику та лікування невідкладних станів; правила оформлення медичної документації.

Лікар-хірург серцево-судинний має знати наступні особливості / володіти такими навичками сфери серцево-судинної хірургії:

основні принципи доказової медицини, показники смертності від кардіохірургічних захворювань та шляхи їхнього зниження, питання тимчасової та стійкої непрацездатності, лікувально-трудової експертизи в кардіохірургії, клінічні прояви та прогноз основних видів кардіохірургічної патології у дорослих та дітей;

анатомію серця та перикарда, магістральних судин та периферичних судин, у тому числі анатомію коронарних артерій, анатомію клапанів серця та його іннервацію;