За останні роки стан ортопедо-травматологічної служби в Україні значно покращився. Кількість ліжок за останні 5 років збільшилася на 1549 (3.8 %) і у 1992 році становить 29077, забезпеченість ліжками досягла 5.6 на 10000 населення. Відкрито 1054 ортопедо-травматологічних кабінетів в поліклініках, функціонує 102 травматологічних пункти для цілодобового надання невідкладної допомоги хворим з ушкодженнями опорно-рухового апарату. Кількість штатних посад лікарів-ортопедів-травматологів з 1985 р. до 1992 р. зросла на 1252 (3.1 %) і становить 5322, забезпечення лікарями становить 0.79 на 10000 населення. Щорічно атестується близько 1000 лікарів - понад 20.0 % їх загальної кількості. Разом з цим в ортопедо-травматологічній службі мають місце недоліки, що зумовлюють зниження якості лікування хворих, зокрема, продовжується практика розміщення травматологічних ліжок в загальнохірургічних стаціонарах, у 183 ЦРЛ відсутні ортопедо-травматологічні відділення.

Кількість дитячих ортопедо-травматологічних ліжок недостатня у всіх без винятку областях, мало відкрито спеціалізованих відділень для дітей. Функціонуюча кількість дитячих ортопедо-травматологічних кабінетів явно недостатня, в багатьох обласних центрах та великих містах відсутні спеціалізовані дитячі травматологічні пункти.

Кількість відділень і кабінетів реабілітації недостатня для доліковування хворих з травмами і ортопедичними захворюваннями. Незважаючи на значну кількість штатних посад лікарів-ортопедів-травматологів, фактична зайнятість їх неповна, дефіцит становить 1691 особу, коефіцієнт сумісництва виріс до 1,4, а в окремих областях він досягає 1,6. Незважаючи на велику кількість лікарів вищої та I категорії (56,4 %о, якість лікування хворих не покращується, про що свідчать показники первинної інвалідності.

За останні роки інвалідність від травм усіх локалізацій зросла серед робітників і службовців на 18,2 % і становить 5,3 на 10000 робітників і службовців, від захворювань кістково-м'язової системи - на 25,9 % і становить 2,8 на 10000 робітників і службовців. Смертність від травм зросла на 17,9 % і становить 117,3 на 10000 населення.

З метою усунення недоліків та забезпечення подальшого розвитку ортопедотравматологічної служби в Україні і покращання якості лікування хворих

1. Міністру охорони здоров'я Республіки Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій:

1.1. Доручити головним обласним, районним спеціалістам (хірургам, ортопедам-травматологам) для покращання допомоги ортопедо-травматологічним хворим вирішити питання:

- часткового перепрофілювання хірургічних ліжок в ортопедо-травматологічні, а лікарів-хірургів перекваліфікування в лікарів ортопедо-травматологічного профілю;

- створення при всіх центральних районних та міських лікарнях самостійних ортопедо-травматологічних відділень на 40-60 ліжок або відділень ортопедотравматологічного та відновного лікування хворих з вадами опорно-рухового апарату, цілодобової ургентної служби;

- відкриття та збільшення кількості ортопедо-травматологічних кабінетів для дорослих та дітей при усіх обласних, міських та районних поліклініках, встановлення 2-змінного робочого режиму.

1.2. Лікувати ортопедо-травматологічних хворих лікарям-хірургам дозволяти як виняток у випадках невідкладної допомоги.

Сумісництво посад ортопедів-травматологів лікарями загальнохірургічного профілю без спеціалізації вважати недоцільним.

1.3. До 1995 року відкрити при всіх поліклініках обласних, міських та районних лікарень кабінети мануальної терапії.

1.4. Протягом 1994 року закінчити організацію та відкриття цілодобових травматологічних пунктів для дорослих та дітей.

1.5. У 1994 році закінчити формування та відкриття у всіх без винятку областях відділень кістково-гнійної інфекції на 40-60 ліжок.

1.6. Відкрити у всіх областях реабілітаційні центри та відділення відновного лікування хворих з ортопедичною патологією та наслідками травм, передбачити при цьому підрозділи медичної та трудової реабілітації.

1.7. Укомплектувати штатні посади ортопедо-травматологічних відділень, кабінетів, травматологічних пунктів лікарями-ортопедами-травматологами, середнім медичним персоналом, а також гіпсовими техніками-ортезистами.

1.8. Організувати в 1994 р. експертні ради по вивченню якості лікування ортопедо-травматологічних хворих при обласних, міських, центральних районних, районних лікарнях та спеціалізованих центрах.

1.9. У зв'язку з гострим дефіцитом бюджету по витратах на охорону здоров'я, заходи по виконанню цього наказу повинні здійснюватись в межах загальних витрат на охорону здоров'я області (міста, району).

2. Головному управлінню організації медичної допомоги і медичного страхування, Українському та Харківському НДІ ортопедії і травматології надавати організаційнометодичну допомогу управлінням охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій та Міністерству охорони здоров'я Республіки Крим у вирішенні питань покращання спеціалізованої ортопедо-травматологічної допомоги населенню.

1. Головному ортопеду-травматологу МОЗ України разом з головними спеціалістами областей протягом 1994 року розробити і здійснити конкретний комплекс дій та заходів по докорінному покращанню стану ортопедо-травматологічної служби в Україні та якості лікування хворих з ушкодженням та захворюванням опорно-рухового апарату.

2. Затвердити та ввести в дію:

2.1. Положення про штатного головного спеціаліста-ортопеда-травматолога Міністерства охорони здоров'я України (додається).

2.2. Положення про штатного головного спеціаліста-ортопеда-травматолога Міністерства охорони здоров'я Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій (додається).

2.3. Положення про структуру ортопедо-травматологічної служби України (додається).

2.4. Положення про спеціалізовані науково-практичні центри ортопедотравматологічної допомоги (додається).

2.5. Положення про ортопедо-травматологічне відділення обласної, міської та районної лікарні (додається).

2.6. Положення про спеціалізоване відділення кістково-гнійної інфекції (додається).

2.7. Положення про відділення реабілітації хворих ортопедо-травматологічного профілю (додається).

2.8. Положення про ортопедо-травматологічний кабінет (додається).

2.9. Положення про лікаря-ортопеда-травматолога ортопедо-травматологічного кабінету (додається).

2.10. Положення про кабінет мануальної терапії (додається).

2.11. Положення про цілодобовий травматологічний пункт (додається).

2.12. Положення про Експертну раду по визначенню якості лікування ортопедо-травматологічних хворих (додається).

2.13. Положення про завідуючого ортопедо-травматологічним відділенням лікувальнопрофілактичного закладу (додається).

2.14. Положення про лікаря-ортопеда-травматолога лікувально-профілактичного закладу (додається).

2.15. Положення про етапність надання медичної допомоги травмованим внаслідок нещасних випадків (додається).

2.16. Положення про раннє виявлення ортопедичних захворювань у новонароджених та подальше їх лікування (додається).

2.17. Положення про куратора ортопедо-травматологічної служби області України (додається).

2.18. Паспорт ортопедо-травматологічної служби області (додається).

2.19. Положення про стандарти обстеження травматолого-ортопедичних хворих (додається).

2.20. Стандарти оцінки якості лікування ушкоджень та захворювань органів руху та опори (додається).

3. Вважати такими, що втратили чинність, накази Міністерства охорони здоров'я УРСР від:

25.11.1980 р. N 767 "Про додаткові заходи щодо попередження травматизму та інших нещасних випадків";

01.11.1982 р. N 580 "Про додаткові заходи щодо поліпшення охорони здоров'я населення";

08.12.1983 р. N 726 "Про заходи профільного удосконалення організації відновного лікування і профілактики інвалідності у осіб, що перенесли травми і захворювання опорно-рухового апарату";

04.01.1987 р. N 1 "Про подальше поліпшення травматолого-ортопедичної допомоги населенню Української РСР";

05.05.1986 р. N 268 "Про прикріплення кафедр травматології, ортопедії і ВПХ медінститутів та інститутів удосконалення лікарів до областей Української РСР".

4. Контроль за виконанням даного наказу покласти на заступника міністра В.М.Пономаренка.

1.1. На посаду головного ортопеда-травматолога Міністерства охорони здоров'я України (далі - головний спеціаліст) призначається висококваліфікований спеціаліст, який знає питання служби, має високу теоретичну і практичну підготовку до травматології та ортопедії, знає суміжні спеціальності.

1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста здійснюється наказом Міністерства охорони здоров'я України.

1.3. Головний спеціаліст безпосередньо підпорядкований керівництву Міністерства охорони здоров'я України.

1.4. Головний спеціаліст здійснює організаційно-методичну роботу, спрямовану на подальший розвиток та удосконалення ортопедо-травматологічної служби України. Координує роботу головних спеціалістів МОЗ Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій.

1.5. Головний спеціаліст у своїй діяльності керується законодавством України, даним Положенням, наказами та вказівками Міністерства охорони здоров'я України.

2. Основними завданнями головного спеціаліста є:

2.1. Розробка та здійснення дій, направлених на профілактику ортопедичних захворювань та виявлення їх на ранніх стадіях.

2.2. Організація проведення аналізу якості лікування травматолого-ортопедичних хворих та вжиття заходів щодо її покращання в амбулаторно-поліклінічних та стаціонарних умовах країни.

2.3. Своєчасне забезпечення штатними посадами лікарів ортопедо-травматологічної служби, контроль по використанню їх за призначенням, підвищенням професійної кваліфікації лікарів та їх атестацією.

2.4. Вивчення потреби в апаратах, інструментах, медичному обладнанні і медикаментах лікувальних закладів травматолого-ортопедичної служби та прийняття конкретних дій по забезпеченню їх матеріальними ресурсами.

2.5. Корегування напрямків і планів наукових досліджень з урахуванням вимог практичної охорони здоров'я, найважливіших проблем теорії та практики ортопедії та травматології.

2.6. Координація організації впровадження в практику наукових досліджень та різноманітних технологій (направлення до лікувальних закладів бригад для проведення відповідної хірургічної та теоретичної роботи), видання інструктивних матеріалів.

2.7. Розробка моделей кінцевих результатів і стандартів якості лікування в умовах нового господарського механізму та переходу до страхової медицини.

2.8. Планування та організація проведення науково-практичних конференцій, семінарів.

2.9. Вивчення причин, що зумовлюють скарги населення на якість ортопедо-травматологічної допомоги і вжиття дій до усунення недоліків.

3. Головний спеціаліст ортопед-травматолог Міністерства охорони здоров'я України зобов'язаний:

3.1. Вивчати стан здоров'я населення та якість медичної допомоги, в тому числі диспансеризації хворих, шляхом перевірок та їх аналіз із залученням працівників науководослідних, медичних інститутів та лікувально-профілактичних закладів.

3.2. Аналізувати статистичний матеріал паспортів областей та розробляти перспективні плани поліпшення та удосконалення організації лікувально-профілактичної допомоги населенню.

3.3. Доводити до відома Міністерства охорони здоров'я України та місцевих органів охорони здоров'я про виявлені недоліки в організації та наданні спеціалізованої медичної допомоги хворим ортопедо-травматологічного профілю і вносити відповідні пропозиції щодо поліпшення її та діяльності травматолого-ортопедичних закладів.

3.4. Не менше 1-2 разів на рік проводити нараду-семінар із головними обласними спеціалістами, на якому розглядати невідкладні питання ортопедо-травматологічної служби.

4. Головний спеціаліст ортопед-травматолог Міністерства охорони здоров'я України має право:

4.1. Контролювати діяльність головних обласних спеціалістів, МОЗ Республіки Крим, роботу лікувально-профілактичних закладів, клінік, центрів, областей, Республіки Крим, експертних рад по визначенню якості лікування хворих, впровадженню в практику нових методів профілактики, діагностики, лікування та нових форм організації служби.

4.2. Вносити на розгляд Міністерства охорони здоров'я України, МОЗ Республіки Крим та місцевих органів охорони здоров'я пропозиції по заохочуванню спеціалістів лікувально-профілактичних закладів за хорошу роботу по організації та наданню лікувальнопрофілактичної допомоги населенню.

4.3. На основі результатів науково-практичних і економічних досліджень обгрунтовувати перед відповідними відомствами та організаціями необхідність проведення заходів по запобіганню травм та захворювань опорно-рухового апарату населення. Перед правовими органами порушувати питання про недоліки відомств, організацій і підприємств, які призводять до підвищення рівня травм та захворювання населення України.

5. Головний спеціаліст постійно підвищує рівень своїх знань, форм і методів роботи.

1.1. На посаду головного спеціаліста МОЗ Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій (далі - головний спеціаліст) призначається найбільш кваліфікований ортопед-травматолог, як правило, завідуючий обласним ортопедо-травматологічним відділенням.

1.2. Призначення і звільнення головного спеціаліста здійснюється наказом МОЗ Республіки Крим за узгодженням з Головним спеціалістом МОЗ України.

1.3. Головний спеціаліст безпосередньо підпорядкований керівництву органу охорони здоров'я.

1.4. У своїй діяльності головний спеціаліст керується наказами МОЗ України, МОЗ Республіки Крим та управління охорони здоров'я обласних, міських державних адміністрацій.

Основними завданнями головного спеціаліста є:

2.1. Здійснення організаційно-методичної роботи по дальшому розвитку та удосконаленню ортопедо-травматологічної служби області (міста).

2.2. Аналіз стану мережі травматолого-ортопедичних закладів області (травматолого-ортопедичних відділень, травматологічних кабінетів в поліклініках, травматологічних пунктів, відділень та кабінетів реабілітації і т.д.).

2.3. Аналіз роботи лікувальних закладів по наданню травматолого-ортопедичної допомоги населенню (стаціонарної, амбулаторної, невідкладної).

2.4. Аналіз якості лікування на основі роботи експертних рад по визначенню якості лікування травматолого-ортопедичних хворих.

2.5. Укомплектування лікувально-профілактичних закладів кадрами лікарів-травматологів-ортопедів.

2.6. Організація науково-практичних конференцій, семінарів, тематичних занять, днів травматолога, обходів, показових операцій, аналіз історій хвороби з дефектами лікування.

2.7. Організація впровадження досягнень науки у практику охорони здоров'я.

2.8. Аналіз травматизму, наслідків лікування, тимчасової непрацездатності, інвалідності та смертності від травм, розробка рекомендацій щодо їх зниження.

2.9. Організація санітарно-просвітньої роботи серед населення по профілактиці травматизму, по запиту центрів здоров'я, підприємств та інших організацій.

2.10. Удосконалення надання першої допомоги при травмах.

2.11. Розгляд листів і скарг населення з прийняттям необхідних заходів.

2.12. Складання щорічного паспорту служби області, аналіз стану травматолого-ортопедичної допомоги населенню області.

2.13. Організація диспансерного нагляду.

2.14. Організація забезпечення всіх підрозділів травматолого-ортопедичної служби області необхідним устаткуванням.

2.15. Складання паспорта служби області та надсилання його до Українського науково-дослідного інституту травматології та ортопедії.

Ортопедо-травматологічна служба складається з:

1.1. Українського науково-дослідного інституту травматології та ортопедії - головний заклад, у складі якого функціонують такі спеціалізовані науково-практичні центри:

- кістково-гнійної інфекції у дорослих і дітей;

- травматології дорослих;

- ортопедії і наслідків травм у дорослих;

- дитячої та підліткової ортопедії і травматології;

- артрологічний центр;

- реконструктивно-відновлювальної мікрохірургії кисті;

- відновлювального лікування і складного протезування;

- патології хребта і вертебральної хірургії;

- реабілітації ортопедо-травматологічних хворих;

- променевої діагностики в ортопедії і травматології;

- теоретичних і експериментальних досліджень у травматології і ортопедії.

1.2. Харківського науково-дослідного інституту ортопедії і травматології ім.М.І.Сітенка.

1.3. Донецького наукового центра гігієни праці та профілактики травматизму.

2. Кафедр травматології і ортопедії:

- Вінницького медичного інституту;

- Дніпропетровського медичного інституту;

- Донецького медичного інституту;

- Запорізького медичного інституту;

- Івано-Франківського медичного інституту;

- Українського державного медичного університету;

- Кримського медичного інституту;

- Луганського медичного інституту;

- Львівського медичного інституту;

- Одеського медичного інституту;

- Полтавського стоматологічного медичного інституту;

- Тернопільського медичного інституту;

- Харківського медичного інституту;

3. Профільних кафедр інститутів удосконалення лікарів:

- Київського (2 кафедри);

- Харківського (3 кафедри);

- кафедри факультету удосконалення лікарів Дніпропетровського медичного інституту;

- кафедри факультету травматології та ортопедії Ужгородського університету.

4. Спеціалізованих науково-практичних центрів:

- Запорізький обласний компресійно-дистракційного остеосинтезу;

- Дніпропетровський обласний мікрохірургії кисті;

- Республіканський мікрохірургії, м.Київ.

5. Відділень травматології та ортопедії:

- обласних дорослих та дитячих травматолого-ортопедичних відділень;

- міських дорослих та дитячих травматолого-ортопедичних відділень;

- міжрайонних травматолого-ортопедичних відділень;

- районних травматолого-ортопедичних відділень;

- відділень кістково-гнійної інфекції;

- відділень реабілітації.

6. Амбулаторно-поліклінічної травматолого-ортопедичної служби:

- травматолого-ортопедичні кабінети для дорослих та дітей;

- кабінет диспансерного нагляду;

- кабінет мануальної терапії;

- цілодобовий травматологічний пункт.

1.1. Спеціалізовані науково-практичні центри ортопедо-травматологічної допомоги (надалі центр) організуються на базах науково-дослідних інститутів, кафедр травматології та ортопедії медичних інститутів та інститутів удосконалення лікарів, обласних та міських лікарень (відповідно напрямку діяльності лікувального закладу): займаються лікувальнопрофілактичною, науковою і організаційно-методичною роботою та забезпечують кваліфікованою допомогою і впровадженням перспективних наукових досліджень, підготовкою спеціалістів для профільних лікувальних закладів.

1.2. Центр у своїй діяльності керується нормативними актами, що регулюють роботу закладів охорони здоров'я та науки. На працівників поширюється дія відповідно всіх положень, наказів та вказівок Міністерства охорони здоров'я України.

2.1. Надання висококваліфікованої спеціалізованої медичної допомоги хворим з ушкодженням органів опори та руху, в різний період їх захворювання із застосуванням сучасних досягнень науки.

2.2. Наукова розробка нових способів діагностики, лікування хворих відповідно до напрямку діяльності Центру. Вивчення розповсюдження патології, наслідків лікування, інвалідності та розробка запобігаючих заходів, спрямованих на зменшення числа негативних явищ в лікуванні хворих.

2.3. Проведення комплексних реабілітаційних заходів, направлених на швидке відновлення функцій опорно-рухового апарату.

2.4. Проведення організаційно-методичного керівництва всіма підрозділами травматолого-ортопедичної служби відповідно до напрямку діяльності Центру. Планування, підготовка та проведення тематичних наукових конференцій, семінарів.

З метою впровадження нових досягнень в лікувально-профілактичній допомозі хворим з ушкодженням органів опори та руху вживати заходи щодо підвищення кваліфікації лікарів та середньго медичного персоналу нижчестоячих лікувальних закладів. Підготовлювати та видавати для практичних закладів технології нових методів профілактики, діагностики та лікування хворих за напрямом діяльності Центру, методичні рекомендації, інформаційні листи та інші інструктивні матеріали.

2.5. Відповідальність за роботу, яку проводить Центр, покладається на його керівника.

3.1. До центру має право давати направлення тільки спеціаліст, який поінформований про напрями діяльності Центру.

3.2. Для направлення хворих до Центру необхідна виписка із історії хвороби з описанням статусу, наслідками клініко-діагностичних обстежень на момент направлення та рентгенограми в динаміці.

3.3. Відбір хворих для госпіталізації, тривалість їх перебування в Центрі і подальше відновлююче лікування вирішують його фахівці.

3.4. Доставку до Центру хворих, які неспроможні самостійно рухатись, здійснюють місцеві органи охорони здоров'я.

1.1. Ортопедо-травматологічне відділення є спеціалізованим підрозділом лікувально-профілактичного закладу, яке забезпечує надання кваліфікованої допомоги хворим з травмами та захворюваннями органів опори та руху.

1.2. Для виконання завдань, покладених на ортопедо-травматологічне відділення, воно відкривається:

- при обласній лікарні на 60-80 ліжок;

- при міській лікарні на 40-60 ліжок;

- при районній лікарні на 40 ліжок.

Число штатних одиниць медичного персоналу відділень визначається головним лікарем та завідуючим відділенням з урахуванням обсягу виконуваної роботи та складності категорії хворих.

Як приклад:

Штатні посади відділення на 60 ліжок:

- Завідуючий - лікар-ортопед-травматолог вищої категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 10-15 років - I.

- Лікар-ортопед-травматолог I категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 8-10 років - I.

- Лікар-ортопед-травматолог II категорії, стаж роботи за спеціальністю до 10 років - 2.

- Лікар-ортопед-травматолог без категорії або II категорії, стаж роботи за спеціальністю до 5 років - 2.

- Старша медична сестра - I.

- Сестра-господарка - I.

- Медична сестра - 12.

- Медична сестра для організації індивідуального чергування - 2.

- Старша операційна сестра - I.

- Операційна медична сестра - 2.

- Медична сестра перев'язочної - I.

- Гіпсовий технік-ортезист з середньою медичною освітою - I.

- Молодша медична сестра по догляду за хворим - 6.

- Санітарка в палатах - 6.

- Санітарка операційна - 2.

- Санітарка перев'язочна - I.

- Санітарка гіпсувально-ортезного кабінету - I.

- Санітарка-буфетниця - 4.

- Санітарка-банщиця - 2.

- Санітарка-прибиральниця - 4.

Штатні посади відділення на 40 ліжок:

- Завідуючий - лікар-ортопед-травматолог вищої або першої категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 7-10 років - I.

- Лікар-ортопед-травматолог I-II категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 7-10 років - I.

- Лікар-ортопед-травматолог II категорії, стаж роботи за спеціальністю до 10 років - I.

- Лікар-ортопед-травматолог, стаж роботи до 5 років - I.

- Старша медична сестра - I.

- Сестра-господарка - I.

- Медична сестра - 8.

- Медична для організації індивідуального чергування - 2.

- Операційна медична сестра - 2.

- Медична сестра перев'язочна - I.

- Гіпсовий технік-ортезист з середньою медичною освітою - I.

- Молодша медична сестра по догляду за хворим - 6.

- Санітарка в палатах - 4.

- Санітарка операційна - I.

- Санітарка перев'язочна - I.

- Санітарка гіпсувально-ортезного кабінету - I.

- Санітарка-буфетниця - 4.

- Санітарка-банщиця - 2.

- Санітарка-прибиральниця - 3.

1.3. Ортопедо-травматологічне відділення незалежно від рівня лікарні в своєму складі повинно мати:

1. Кабінет завідуючого відділенням: канцелярський стіл - 1, стільці - 4-6, кушетка - 1, шафа для одягу, шафа для документації, негатоскоп, телефон, радіо, кондиціонер, холодильник.

2. Ординаторська: столи - 5, стільці - 8-10, шафа для одягу, шафа для документації, кушетка, негатоскоп, бактерицидна лампа, кондиціонер, телефон, радіо, холодильник, електрочайник, друкарська машинка, комп'ютер.

3. Кабінет старшої медичної сестри: стіл - 1, стільці - 4, шафа для одягу, шафа для документації, медична шафа для медикаментів, металева шафа (сейф) для сильнодіючих і наркотичних медикаментів.

4. Сестринська: стіл - 1, стільці - 4, кушетка - 1, шафа для одягу - 1, телефон, радіо, холодильник, електрочайник.

5. Приміщення для сестри-господарки: стіл, стільці, шафи, стелажі для м'якого і твердого інвентаря.

6. Палати: ліжка ортопедичні - 50-60, ліжка типу Фаулера - 5, апарати N 1 - 60, тумбочки - 60, шини Белера - 30, Брауна - 30, ЦІТО - для верхньої кінцівки - 10, вішалка або шафа для одягу хворих - 1, холодильник в кожній палаті, кондиціонер, телевізор, приліжкові килимки по кількості ліжок.

7. Палати для інтенсивної терапії.

8. Господарські приміщення: їдальня, кладові, ванни, туалети.

9. Передопераційна:

- Кімната для переодягання персоналу з шафами для одягу, металевими стільцями, кушеткою.

- Кімната старшої операційної сестри: стелажі, шафа для інструментів, м'якого інвентаря, запасних апаратів.

- Апаратна кімната: стелажі та шафи для спицевих та стержньових апаратів накістного остеосинтезу, стіл для підборки і монтажу апаратів, стіл для інструментів, призначених для збирання і розбирання апаратів.

- Стерилізаційна: дистилятор - 2, сухоповітряні, сухопарові, сухожарові, водяні, пароформалінові та інші установки для стерилізації операційного інструменту, засобів фіксації відломків, металевих апаратів, ендоскопів, м'якого інвентаря, перев'язочного матеріалу.

- Установки для миття рук з холодною і гарячою водою, бактеріоцидними і бактеріостатичними препаратами, тази з підставками для миття рук, резервуари для запасу води і антисептика.

- Апарати для наркозу, штативи для переливання крові та рідин.

10. Операційна (на 2-3 зали): - Операційний стіл ортопедичний - 2, операційний стіл хірургічний - 1-2, стіл для стерильного матеріалу та інструментів - 2-3, пересувний столик операційної сестри - 3, обертові металеві стільці - 12, бікси великі - 15, бікси маленькі - 5, електромотори з інструментами для обробки кісток - 6, електродрилі - 6, бактерицидні лампи - 2-3, освітлювальні лампи - 6-8, апарат для коагуляції - 3, кондиціонери - 3, пересувна електролампа з автономним живленням, штативи для переливання крові - 3, електровідсмоктувач - 3.

11. Гіпсувально-ортезна: стіл ортопедичний - 1, звичайний стіл з комплектом тазотримачів, підголовників, підставок під тулуб, пристосування для накладання гіпсових корсетів, гіпсових ліжок, набір ортезів, сухоповітряні або водяні підігрівачі для формування ортезів. Решта обладання така ж, як на травмпункті.

12. Чиста перев'язочна: перев'язочний стіл - 1, приставний столик для перев'язки верхньої кінцівки - 1, стіл для стерильного матеріалу та інструменту - 1, шафи для медикаментів та перев'язочного матеріалу - 1, шафи для інстументів - 1, обертові металеві стільці - 4, холодильник - 1, безтіньова пересувна електролампа - 1, електровідсмоктувач - 1, штатив для переливання крові та рідин - 1, бактерицидна лампа - 1, освітлювальна лампа - 2, таз з підставкою - 2, вішалка - 1.

13. Перев'язочна для хворих з ускладненими ранами: обладнання таке ж, як чистої перев'язочної.

14. Маніпуляційна: стіл - 1, кушетка - 1, шафа для інструментів та медичного обладнання - 1.

15. Можливі інші учбові та підсобні приміщення.

1.4. Ортопедо-травматологічне відділення у своїй діяльності керується нормативними актами, які регламентують роботу закладів охорони здоров'я, даним Положенням, наказами та вказівками по лікувально-профілактичному закладу, на базі якого відкрите відділення.

2.1. Основними завданнями, що покладені на обласні, міські та районні ортопедо-травматологічні відділення, є:

- надання висококваліфікованої травматолого-ортопедичної допомоги населенню закріпленої за лікарнею території;

- надання підпорядкованим лікувально-профілактичним закладам організаційно-методичної допомоги в підвищенні якості лікувально-профілактичного обслуговування населення;

- проведення на базі вищестоящого відділення первинної спеціалізації і удосконалення лікарів на курсах стажування і інформації та середніх медичних працівників районних і міських лікувально-профілактичних закладів;

- організація та проведення висококваліфікованої невідкладної і консультативної допомоги населенню з участю лікарів-спеціалістів всіх необхідних лікувально-профілактичних закладів області;

- вивчення, узагальнення та впровадження у практику досвіду роботи провідних лікувально-профілактичних закладів області.

2.2. Обсягом роботи травматолого-ортопедичного відділення центральної районної лікарні є:

- проведення необхідного висококваліфокованого медикаментозного лікування того чи іншого захворювання та пошкодження опорно-рухового апарату хворого;

- проведення первинно-хірургічних обробок ран;

- одномоментне зіставлення відламків при переломах будь-якої локалізації;

- накладання скелетного витягання, в тому числі і за черепну коробку (за тім'яні горби);

- вправлення свіжих та застарілих вивихів сегментів верхньої та нижньої кінцівок (консервативне та оперативне);

- консервативне лікування неускладених переломів хребта;

- консервативне лікування природжених захворювань органів опори та руху та їх наслідків (природжений звих стегна, дисплазії та дистрофії суглобів і кісток);

- оперативне лікування свіжих, застарілих переломів кісток усіх локалізацій (відкрита репозиція та фіксація внутрішньокістковими стержнями, накістними пластинами та черезкістними гвінтами, застосування апаратів зовнішньої фіксації).

2.3. Обсягом роботи травматолого-ортопедичного відділення центральної міської лікарні є обсяг роботи, зазначений у пункті 2.2, а також:

- лікування ускладнень після травм органів опори та руху (переломи,які неправильно зрослися, сповільнена консолідація, неспражні суглоби, дефекти м'яких тканин, кісток, вкорочення кінцівок, реампутація, сухожильна пластика, пластика шкіри, невроліз, неврорафія, пластика нервів, хронічний післятравматичний остеомієліт;

- реконструктивно-відновлювальні операції на суглобах (артропластика, артродези, коригуючі остеомії та інше);

- консервативне та оперативне лікування природжених аномалій (клишоногість, кривошия, синдактилія);

- операції на мускулах та нервах при спастичних паралічах, паралічах Ерба.

2.4. Головним обсягом роботи травматолого-ортопедичного відділення обласної лікарні є обсяг роботи, що зазначений в пунктах 2.2 і 2.3, а також:

- реконструктивно-відновлювальні операції на суглобах (артротомії, артродези, артропластика з використанням прокладок і без них, однополюсне і тотальне ендопротезування суглобів, коригуючі остеотомії, оперативне лікування звичного звиху плеча, звиху надколінка, нестабільності колінного і гомілкового суглоба;

- консервативне та оперативне лікування природжених захворювань органів опори та руху та їх наслідків (природжений звих стегна, дисплазія і дистрофія суглобів та кісток, м'якотканинні та кісткові кістки, природжені аномалії (клишоногість, кривошия, синдактилія)).

3.1. До ортопедо-травматологічного відділення обласної, міської та районної лікарень мають право направляти хворих фахівці швидкої допомоги, поліклініки. У вищестоящий лікувальний заклад хворих направляють головні спеціалісти району, міста.

3.2. Для направлення хворих у вищестоящий лікувальний заклад необхідно мати виписку із історії хвороби з описанням статусу, наслідками клініко-діагностичних обстежень на момент направлення та рентгенограми в динаміці.

3.3. Відбір хворих для госпіталізації в ортопедо-травматологічне відділення та тривалість їх перебування на лікуванні вирішують фахівці відділення.

1.1. Спеціалізоване відділення кістково-гнійної інфекції забезпечує кваліфікованою медичною допомогою хворих з гострим та хронічним остеомієлітом (гематогенним та післятравматичним).

1.2. Спеціалізоване відділення кістково-гнійної інфекції (40 ліжок) організується на базі обласної лікарні або однієї з великих міських лікарень обласного відділення. Відділення кістково-гнійної інфекції очолює висококваліфікований ортопед-травматолог вищої або I категорії, який пройшов спеціальну підготовку в центрі кістково-гнійної інфекції по лікуванню хворих остеомієлітом. Контроль за роботою відділення кістково-гнійної інфекції здійснює головний спеціаліст ортопед-травматолог області.

1.3. Відділення кістково-гнійної інфекції в своєму складі повинно мати боксовані палати, ізолятор, інструментальне та інші приміщення, передбачені для ортопедо-травматологічного відділення. Відділення кістково-гнійної інфекції в обов'язковому порядку один раз на рік, протягом місяця повинно проводити санітарно-гігієнічну обробку та ремонт.

1.4. Число штатних одиниць медичного персоналу відділення визначається головним лікарем та завідуючим відділення з урахуванням обсягу виконуваної роботи та складності категорії хворих.

Як приклад:

Штатні посади відділення кістково-гнійної інфекції на 40 ліжок (на 60 ліжок - відповідно збільшується кількість медперсоналу).

- Завідуючий - лікар-ортопед-травматолог вищої або I категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 10-15 років, який пройшов спеціальну підготовку в центрі кістково-гнійної інфекції при Українському НДІТО - 1.

- Лікар-ортопед-травматолог I категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 10 років, який має спеціальну підготовку по лікуванню хворих з кістково-гнійною інфекцією - 1.

- Лікар-ортопед-травматолог II категорії, стаж роботи за спеціальністю до 10 років - 2.

- Лікар-ортопед-травматолог, стаж роботи до 5 років - 2.

- Старша медична сестра - 1.

- Сестра-господарка - 1.

- Чергова медична сестра - 12.

- Медична сестра для організації індивідуального чергування - 2.

- Операційна медична сестра - 2.

- Медична сестра перев'язочної - 2.

- Технік-ортопед з середньою медичною освітою - 1.

- Молодша медична сестра по догляду за хворими - 6.

- Чергова санітарка - 6.

- Санітарка-операційна - 1.

- Санітарка гіпсувально-ортезного кабінету - 1.

- Санітарка-буфетниця - 4.

- Санітарка-банщиця - 3.

- Санітарка-прибиральниця - 3.

1.5. Відділення кістково-гнійної інфекції у своїй діяльності керується нормативними актами, які регламентують роботу закладів охорони здоров'я, даним Положенням, наказами та вказівками по лікувально-профілактичному закладу, на базі якого відкрите відділення.

2.1. Основними завданнями, що покладені на відділення кістково-гнійної інфекції, є:

- надання висококваліфікованої медичної допомоги хворим на гострий травматичний гематогенний та різні види хронічного остеомієліту;

- надання підпорядкованим лікувально-профілактичним закладам організаційно-методичної допомоги у підвищенні якості лікувально-профілактичної допомоги населенню;

- проведення спеціалізації і удосконалення лікарів на курсах стажування та інформації, середніх медичних працівників ортопедо-травматологічних відділень з питань надання спеціалізованої допомоги хворим на остеомієліт;

- навчання, узагальнення та впровадження в практику досвіду роботи провідних лікувально-профілактичних закладів, центрів кістково-гнійної інфекції.

2.2. Спеціалізоване обласне відділення кістково-гнійної інфекції поряд з виконанням функції структурного підрозділу лікувального закладу здійснює:

- консультативні прийоми в поліклініці обласної лікарні хворих, направлених на консультацію з приводу остеомієліту;

- своєчасне виявлення осіб, які підлягають диспансеризації і взяття їх під диспансерний нагляд;

- консультації хворих в ортопедо-травматологічних відділеннях області з гнійними ускладненнями відкритої та закритої травми;

- підбір ортопедо-травматологічних хворих з гнійними ускладненнями для спеціалізованого лікування;

- госпіталізацію хворих остеомієлітом області за направленням лікувальних закладів ортопедотравматологічного профілю;

- госпіталізацію в порядку переводу з стаціонарів хірургічного профілю хворих з гнійними ускладненнями з метою їх ліквідації і боротьби з внутрішньолікарняною інфекцією;

- визначення імунологічної реактивності організму і проведення бактеріологічних досліджень;

- проведення спеціальних методів дослідження (рентгенофістулографія, томографія та інші);

- динамічний нагляд і активне застосування всіх видів спеціалізованого лікування (консервативного, оперативного) хворих хронічним травматичним, післяопераційним, гематогенним і вогнепальним остеомієлітом з врахуванням бактеріологічного стану і стадії патологічного процесу;

- забезпечення спеціалізованим лікуванням хворих з гнійно-запальним ураженням суглобів, кістковим і суглобовим панарицієм;

- систематичне проведення експертизи тимчасової непрацездатності з видачею лікарняних листків відповідно до діючого законодавства;

- своєчасне направлення хворих з ознаками стійкої втрати працездатності на МСЕК;

- забезпечення послідовності в роботі між поліклінікою обласної лікарні та стаціонаром;

- аналіз віддалених результатів лікування;

- впровадження в практику сучасних засобів і методів профілактики остеомієліту, діагностики, лікування на основі нових досягнень наукових досліджень і розробок;

- диспансерний нагляд за хворими після стаціонарного лікування з приводу гнійного ураження кісток і суглобів;

- проведення організаційно-методичної роботи в області по профілактиці гнійних ускладнень;

- підготовку кадрів по лікуванню остеомієліту;

- проведення санітарно-просвітньої роботи в області, особливо щодо попередження дорожньо-транспортного травматизму.

3.1. До відділення кістково-гнійної інфекції мають право направляти хворих лікарі-ортопеди-травматологи обласних, міських та районних лікарень, поліклінік.

3.2. Для направлення хворих необхідно мати виписку із історії хвороби з описанням статусу, наслідками клініко-діагностичного обстеження на момент направлення та рентгенограми в динаміці.

3.3. Відбір хворих для госпіталізації у відділення кістково-гнійної інфекції та тривалість їх перебування на лікуванні вирішують фахівці відділення.

1.1. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих ортопедо-травматологічного профілю забезпечує висококваліфікованою медичною допомогою з відновного лікування хворих з наслідками захворювань та уражень опорно-рухового апарату.

1.2. Відновне лікування хворих забезпечується у відділеннях спеціалізованої реабілітації, створених при поліклініках (міських, районних) або на базі фізіотерапевтичних, бальнеологічних лікарень. Відділення реабілітації хворих очолює висококваліфікований ортопед-травматолог або інший фахівець, що має спеціалізацію з реабілітації. Контроль за роботою відділення здійснює головний спеціаліст-ортопед-травматолог області.

1.3. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих повинно мати такі приміщення:

1. Кабінет завідуючого відділенням.

2. Ординаторська.

3. Кабінет старшої медичної сестри.

4. Сестринська.

5. Приміщення для сестри-господарки.

6. Господарські приміщення (кладові, їдальня, ванни, туалети).

7. Палати.

8. Гіпсувально-ортезна.

9. Маніпуляційна.

10. Перев'язочна.

11. Кабінет електролікування: "Потік-1" - 2 шт. (електрофорез); "Ампліпульс-5" - 2 шт.; "Тонус-2" - 3 шт. (діодинамо-терапія); "Міоритм" - 5 шт.; "Іскра-1" - 2 шт. (дарсенвалізація); "ІКВ-4" - 1 шт. (індуктотермія); "ДМВ-терапія"; "Ренет" - 1 шт.; СМВ-терапія - "Промінь-58-1" - 2 шт.; УВЧ "Ундотерм-80" - 2 шт.; "УЗТ-IOI-Ф" - 2 шт. (ультразвукова терапія); "Полюс-IOI" (магнітотерапія низькочастотна).

12. Кабінет світлотерапії: "Лампа Солюкс" - 2 шт.; "Окуф-5м" - 2 шт.; біодозиметр Горбачова-Дамфельда - 2 шт.; ДРТ-375 - 3 шт. (опромінювач ртутно-кварцевий на штативі з лампою); ДРТ-220 - 2 шт. (випромінювач ультрафіолетовий портитивний з лампою).

13. Кабінет для лазеротерапії: апарат для лазеротерапії - 1 шт.

14. Кабінет для парафіно-озокерито-грязелікування (з приточно-витяжною вентиляцією), апарат для підігрівання грязі - 3 шт.; парафіну - 3 шт.; озокериту - 3 шт.

15. Водолікування: душ - масаж горизонтальний, підводний, басейн, ванни, підводна витяжка.

16. Кабінет для електроаерозольтерапії: апарат для масляних інгаляцій - 5 шт.; апарат для інгаляцій порошків - 3 шт.; апарат для теплооланної інгаляції - 5 шт.; апарат "Здоров'я" для кисневої пінки - 3 шт.

17. Кабінет лікувальної фізкультури: стіл для масажу -3, сухої витяжки - 1, комплект апаратів для механотерапії - 2, апарат Дикуля - 1 шт., велотренажери - 2 шт., набір еспандерів ручних - 5, стропи для витяжування, гантелі від 100 гр. до 2 кг, манжетки для витяжування за стегно, гомілку, ступню, годинник процедурний - 10, каталки для портативних фізапаратів, пісочники, діалектричні килимки, рукавиці, кушетки.

1.4. Число штатних одиниць медичного персоналу спеціалізованого відділення реабілітації визначається головним лікарем та завідуючим відділенням з урахуванням обсягу роботи та складності категорії хворих.

Як приклад:

Штатні посади відділення реабілітації на 60 ліжок:

- Завідуючий - лікар-ортопед-травматолог I або вищої категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 8-10 років - 1.

- Лікар по лікувальній фізкультурі I-II категорій, стаж роботи за спеціальністю не менше 5-8 років - 1.

- Лікар-невропатолог II категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 5-8 років - 1.

- Лікар-ортопед-травматолог без категорії або II категорії, стаж роботи до 5 років - 2.

- Лікар-фізіотерапевт I-II категорії, стаж роботи за спеціальністю 5-10 років - 1.

- Старша медична сестра -1.

- Сестра-господарка - 1.

- Медична сестра - 8.

- Медична сестра по фізіотерапії - 3.

- Інструктор лікувальної фізкультури - 4.

- Медична сестра з функціональної діагностики - 1.

- Медична сестра з масажу - 3.

- Молодша медична сестра по догляду за хворими - 6.

- Санітарка - 4.

- Санітарка-перев'язочна - 1.

- Санітарка-буфетниця - 4.

- Санітарка-банщиця - 2.

- Санітарка-прибиральниця - 2.

1.5. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих у своїй діяльності керується нормативними актами, які регламентують роботу закладів охорони здоров'я, даним положенням, наказами та вказівками по лікувально-профілактичному закладу, на базі якої відкрите відділення.

2.1. Основними завданнями що покладені на спеціалізоване відділення реабілітації, є:

- надання широкого комплексу лікувальної допомоги по відновленню порушених функцій, компенсаторних можливостей організму та працездатності, а також пристосування до самообслуговування, трудової діяльності в зв'язку з новими змінами в організації, які виникли в результаті травм або хвороби;

- надання підпорядкованим лікувально-профілактичним закладам організаційно-методичної допомоги в підвищенні якості відновного лікування хворих;

- проведення спеціалізації і удосконалення лікарів на курсах стажування та інформації, середніх медичних працівників поліклінічних відділень лікувальних закладів області з питань надання спеціалізованої реабілітаційної допомоги;

- вивчення, узагальнення та впровадження у практику досвіду роботи провідних лікувально-профілактичних закладів, центрів реабілітації.

2.2. Спеціалізоване відділення реабілітації хворих для виконання своїх завдань, повинно здійснювати:

- консультативний прийом хворих та консультативну допомогу лікарям з питань відновного лікування;

- відбір хворих на госпіталізацію, яким показане відновлююче лікування;

- своєчасне виявлення осіб, що потребують диспансеризації та взяття їх на динамічне спостереження;

- забезпечення спадкоємності в реабілітації хворих;

- освоєння та впровадження нових ефективних методів реабілітації;

- підвищення рівня практичних та теоретичних знань медичного персоналу по відновлювальному лікуванню;

- аналіз якості та ефективності проведеного лікування;

- контроль та координацію роботи медичних, санаторно-курортних закладів та установ соціального забезпечення з метою здійснення погоджених дій у відновленні здоров'я та працездатності хворих;

- проведення спеціальних методів дослідження хворих та подальше спеціалізоване відновлююче лікування;

- своєчасне направлення хворих з ознаками стійкої втрати працездатності на МСЕК.

3.1. До спеціалізованого відділення реабілітації хворих мають право направляти лікарі-ортопеди-травматологи обласних, міських та районних лікарень, поліклінік.

3.2. Для направлення хворих необхідно мати виписку із історії хвороби з описанням статусу, наслідками клініко-діагностичного обстеження та рентгенограми в динаміці.

3.3. Відбір хворих для госпіталізації у відділення реабілітації та тривалість їх перебування на лікуванні вирішують фахівці відділення.

3.4. Госпіталізації у спец.відділення реабілітації підлягають хворі з:

- компресійними переломами хребта без порушення функції спинного мозку через 6-8 тижнів після травми;

- переломами кісток таза: без порушення цілісності тазового кільця - через 4 тижня, з порушенням цілісності тазового кільця - через 6 тижнів, переломи вертлужної западини - через 8 тижнів;

- діафізарними переломами стегнової кістки та кісток гомілки, які не потребують оперативного лікування - через 6-8 тижнів після травми;

- переломи кісточок гомілки - через 4-6 тижнів після травми;

- діафізарними переломами плечевої кістки та кісток передпліччя - через 6-8 тижнів після травми;

- внутрішньосуглобовими переломами кісток нижніх кінцівок - через 8-10 тижнів після травми;

- внутрішньосуглобовими переломами плечевої кістки і кісток передпліччя - через 3-6 тижнів після травми;

- контрактурами після зшивання сухожилок, зв'язок та м'язів - через 4-6 тижнів після травми;

- після іммобілізаційними та післяопераційними контрактурами - після закінчення періоду іммобілізації;

- обмеженням рухів в суглобах після ортопедичних оперативних втручань;

- різними функціональними порушеннями (обмеження рухів, зниження сили м'язів, порушення опорно-локосоторних можливостей);

- паралітичними деформаціями, дегенеративними захворюваннями хребта та суглобів, наслідками ревматоїдного артриту.

3.5. Госпіталізації у спец.відділення реабілітації не підлягають хворі з:

- відсутність ознак відновлення порушених функцій у ранньому відновлювальному періоді, тобто при безперспективності відновлювального лікування;

- з наявністю порушення психіки;

- гострими інфекційними, венеричними захворюваннями та туберкульозом;

- гнійними та гнійничковими захворюваннями, трофічними виразками, незагоєними післяопераційними ранами, хронічним остеомієлітом з норицями;

- гострою стадією основного патологічного процесу;

- всіма видами серцевої, легеневої та печінково-ниркової недостатності;

- явними даними для оперативного лікування;

- захворюваннями, які не дозволяють застосовувати фізіотерапевтичні методи лікування.

1. Ортопедо-травматологічний кабінет є структурним підрозділом лікувально-профілактичного закладу, призначений для амбулаторного прийому, лікування та доліковування виписаних із стаціонару хворих, диспансерного обліку хворих з різноманітними ускладненнями після консервативного і оперативного лікування, хронічними захворюваннями, які потребують передчасного відновлення здоров'я, а також інвалідів після травм та набутих і природжених захворювань органів руху і опори.

2. Ортопедо-травматологічний кабінет організується на базі амбулаторно-поліклінічного відділення обласних, міських та центральних районних лікарень із розрахунку, для дорослих і підлітків - 1 кабінет на 30 000 населення, для дітей - на 15 000 населення. При однозмінній роботі поліклініки кількість кабінетів подвоюється.

3. Число штатних одиниць медичного персоналу визначає головний лікар та завідуючий поліклінікою з урахуванням обсягу виконуваної роботи, кількості та складності категорії хворих.

Як приклад, пропонуються такі штатні посади ортопедо-травматологічного кабінету:

- Лікар ортопед-травматолог - 2.

- Медична сестра-реєстратор - 2.

- Гіпсовий технік-ортезист - 1.

- Медична сестра перев'язочної - 1.

- Санітарка-прибиральниця - 0,5.

При двозмінній роботі кабінету штатні одиниці подвоюються.

4. Ортопедо-травматологічний кабінет у своєму складі повинен мати не менше 3-х кімнат:

- реєстрації та огляду хворого;

- гіпсувально-ортезну;

- перев'язочну;

5. На працівників ортопедо-травматологічного кабінету поширюється дія відповідно всіх положень та наказів, що передбачені для медичного і обслуговуючого персоналу амбулаторно-поліклінічного відділення, а також даного положення.

1. На посаді лікаря-ортопеда-травматолога ортопедо-травматологічного кабінету призначається кваліфікований фахівець, який пройшов спеціальну підготовку.

2. Лікар ортопедо-травматологічного кабінету в організаційній роботі безпосередньо підпорядковується завідуючому поліклініки, в лікувальній методичній справі - головному міському, районному спеціалісту.

3. Лікар-ортопед-травматолог ортопедо-травматологічного кабінету у своїй роботі керується положенням про кабінет, поліклініку, іншими офіційними документами, даним положенням та посадовою інструкцією.

4. Відповідно до завдань ортопедо-травматологічного кабінету лікар кабінету забезпечує і несе безпосередньо відповідальність за:

- якість прийому хворих в амбулаторних умовах;

- відбір хворих для стаціонарного лікування;

- якість проведеного лікування в амбулаторних умовах та доліковування виписаних із стаціонару хворих;

- диспансерний нагляд та оздоровлення хворих на хронічні захворювання, вроджені вади, різноманітні ускладнення після важких травм та інших інвалідів опорно-рухового апарату, що знаходяться на диспансерному нагляді;

- проведення дій по підвищенню кваліфікації середнього медичного персоналу кабінету;

- впровадження нових, передових методів лікування ортопедо-травматологічних хворих в амбулаторних умовах.

5. Лікар-ортопед-травматолог зобов'язаний:

- вести амбулаторний прийом хворих;

- стежити за виконанням призначень середніми медичними працівниками;

- проводити роз'яснювальну роботу з хворими, їх родичами з питань режиму праці, відпочинку та побуту хворих, враховуючи їх захворювання;

- до складних хворих, залучати найкваліфікованіших спеціалістів та направляти їх на консультації у вищестоячі лікувальні заклади;

- проводити експертизу тимчасової непрацездатності серед хворих ортопедо-травматологічного профілю та вносити певні пропозиції керівництву лікувального закладу;

- якісно і своєчасно вести медичну документацію, затверджені облікові та звітні форми і складати звіт про свою діяльність.

6. Лікар ортопедо-травматологічного кабінету надає кваліфіковану допомогу хворим, які не потребують стаціонарного лікування.

6.1. Закриті переломи грудної клітки, плечового поясу, верхніх кінцівок:

- одиничні пошкодження ребер без пошкодження плеври;

- переломи остистих і поперечних відростків, які не підлягають хірургічному лікуванню;

- переломи лопатки і ключиці, які не потребують хірургічного лікування;

- переломи кісток без зміщення або із зміщенням уламків, які піддаються репозиції і утриманню кісткових фрагментів (хірургічна шийка плеча, над- і черезвиросткові переломи плечевої кістки, переломи діафізу кісток передпліччя, головки і шийки променевої кістки, ліктьового відростку, променевої кістки в типовому місці кісток зап'ястя, п'ясних кісток і фаланг пальців кисті.

6.2. Закриті переломи нижніх кінцівок:

- переломи надколінка без зміщення уламків;

- ізольовані переломи малої гомілкової кістки;

- ізольовані переломи кісточок гомілки без зміщення або із зміщенням фрагментів, які піддаються репозиції і утриманню;

- переломи кісток передплюсни і плюсни без зміщення;

- переломи фаланг пальців, які не потребують хірургічного лікування.

6.3. Наслідки неускладнених вивихів:

- плечевої кістки;

- кісток передпліччя;

- 1-го пальця;

- фаланг пальців кисті і ступні.

6.4. Неускладнені поранення м'яких тканин тулуба і кінцівок.

6.5. Закриті пошкодження сухожилок, сумково-зв'язкового апарату, забої м'яких тканин тулуба, сегментів кінцівок, суглобів.

6.6. Неускладнені артрози та артрити.

6.7. Остеохондроз, спондилоартроз та інші больові прояви, зв'язані з патологічними змінами в хребті і суглобах.

6.8. Ортопедичні захворювання і деформації органів руху та опори, які не потребують стаціонарного лікування:

- природжений вивих стегна;

- дисплазія кульшового суглоба;

- природжена клишоногість;

- природжена кривошия;

- природжена синдактилія і полідактилія після хірургічного лікування;

- пороки розвитку кінцівок;

- артрогрипоз;

- сколіоз і порушення осанки;

- наслідки поліомієліту;

- спастичні паралічі;

- природжені системні захворювання.

7. Лікар ортопедо-травматологічного кабінету встановлює показання та відбирає хворих для диспансерного нагляду.

8. Лікар ортопедо-травматологічного диспансерного кабінету проводить періодичні (один раз в 2-3 місяці) огляди диспансерних хворих.

8.1. Диспансерному нагляду підлягають хворі з:

- наслідками травм (повільне зрощення кісток);

- запальними захворюваннями кісток і суглобів (гематогенний, післятравматичний остеомієліт, гнійний артрит);

- дегенеративно-дистрофічними ураженнями суглобів і хребта з явними больовими синдромами і порушеннями функції;

- фіброзною остеодистрофією;

- природженими системними і локальними порушеннями розвитку кістково-суглобного апарату;

- наслідками поліомієліту і спастичного паралічу, які потребують оперативного лікування.

8.2. Про виконання роботи по диспансерному спостереженню та оздоровленню хворих, лікар-ортопед-травматолог щорічно звітує перед головним ортопедом-травматологом району, міста, області. Звіт за вказаною формою подається до кінця звітного року.

1.1. Кабінет мануальної терапії є структурним підрозділом лікувально-профілактичного закладу, що забезпечує надання допомоги хворим з остеохондрозом хребта і пов'язаних з ними симптомами та синдромами як ортопедичного (синдром плече-кисть, п'яточна шпора та інші), так і неврологічного характеру (вертебро-кардіальний, вертебро-вісцеральний синдроми).

1.2. Кабінет мануальної терапії організується на базі амбулаторно-поліклінічних відділень обласних, міських та центральних районних лікарень із розріхунку 1 кабінет на 100,0 тис. населення і є структурним підрозділом поліклініки.

1.3. Норми часу для виконання процедур лікаря кабінету мануальної терапії визначаються в умовних одиницях за таблицею

Примітка.

- У розрахунок норми часу входить час на підготовчо-підсумкову роботу заповнення документації і безпосереднє проведення процедури.

- За умовну одиницю взято 10 хвилин робочого часу.

- При проведенні мануальної терапії на суміжних анатомо-топографічних областях хребта хворого кількість розрахункових одиниць на другу і кожну наступну процедуру приймають в межах 30 % від відповідних розрахункових норм.

- При проведенні декількох процедур одному хворому на різних анатомо-топографічних областях за одне відвідування кожна із процедур враховується у відповідності з розрахунком норм.

- При проведенні мануальної процедури із застосуванням медикаментозних блокад затрати робочого часу на 1-го хворого збільшуються на 1 одиницю.

1.4. Число штатних одиниць медичного персоналу визначає головний лікар та завідуючий поліклінікою з урахуванням обсягу виконуючої роботи (нормативи часу) кількості та складності категорії хворих.

Як приклад, пропонуються такі штатні посади кабінету мануальної терапії:

- лікар - 1;

- медична сестра-реєстратор - 1;

- медична сестра з лікувального масажу - 1;

- санітарка-прибиральниця - 1.

1.5. Кабінет мануальної терапії у своєму складі повинен мати не менше 3-х кімнат:

- кімната для реєстрації та підготовки хворого до проведення маніпуляцій та відпочинку після їх проведення;

- кімната для проведення маніпуляцій;

- кімната для переодягання та відпочинку медичного персоналу.

Всі кімнати кабінету мануальної терапії повинні бути досить просторими, світлими, теплими, добре провітрювані, обладнані необхідним інвентарем (маніпуляційний стіл, медична кушетка, письмовий стіл, стільці, ширми, ортопедичний щит, вішалка для одягу та інше). У кімнаті для проведення маніпуляцій, крім вказаного інвентаря, обов'язково необхідно мати негатоскоп та медикаменти для надання невідкладної допомоги хворим при серцево-судинних ускладненнях.

1.6. На працівників кабінету мануальної терапії поширюється дія відповідно всіх положень та наказів, що передбачені для медичного і обслуговуючого персоналу амбулаторно-поліклінічного відділення, а також даного Положення.

2.1. Надання кваліфікованої допомоги хворим з проявами остеохондрозу і пов'язаними з ним симптомами і синдромами, шляхом застосування методу мануальної терапії.

2.2. Проведення мануальної терапії повинно виконуватись лікарем, який пройшов спеціалізацію в одному із центрів по підготовці кадрів і володіє необхідним обсягом специфічних прийомів і навиків методу, засвоїв певний обсяг знань по вертебрології, неврології, рефлексотерапії.

При відборі лікарів на курси спеціалізації з мануальної терапії слід віддавати перевагу ортопедам-травматологам, невропатологам, нейрохірургам і лікарям по лікувальній фізкультурі (особам чоловічої статі, фізично досить міцнихі витривалих), які знають патологію опорно-рухового апарату, зі стажем роботи на лікарській посаді не менше 5-8 років.

2.3. Робота кабінету мануальної терапії проводиться за розкладом, погодженим із завідуючим поліклінікою та затвердженим головним лікарем.

2.4. Функціональні обов'язки лікаря кабінету мануальної терапії:

- проводити відбір хворих для проведення мануальної терапії;

- проводити мануальну терапію хворим на остеохондроз з описанням ортопедичного та неврологічного статусу в амбулаторній карті до і після проведення курсу лікування, відмічати кількість сеансів, ефективність і підвищення реакції у процесі лікування. При необхідності до лікування хворих залучати відповідних фахівців (невропатолог, нейрохірург, ортопед-травматолог, терапевт, рентгенолог та інші);

- проведення мануальної терапії без рентгенографії відділів хребта, фрагментів кінцівок та суглобів, в яких запідозрена патологія, недопустимо;

- надання консультативної допомоги лікарям інших спеціальностей відносно лікування хворих з вертебро-судинних і вертебро-вісцеральних синдромів, пов'язаних із остеохондрозом хребта;

- проведення аналізу наслідків лікування методом мануальної терапії та звітування перед завідуючим поліклінікою;

- проведення санітарно-просвітньої роботи серед лікарів і населення щодо роз'яснення можливостей методу, його ефективність і можливих несприятливих наслідків, пов'язаних із некваліфікованим виконанням методу поза лікувальним закладом.

2.5. Відповідальність за організацію роботи кабінету мануальної терапії покладається на завідуючого поліклінікою.

3.1. Абсолютними показаннями до проведення мануальної терапії є:

- остеохондроз хребта (I-III ступеня захворювання), спондилоартроз із супроводженням больового синдрому, неврологічним і вегетативним розладом, а також функціональними блокадами;

- функціональні вісцеральні розлади, що виникають внаслідок ураження остеохондрозом відповідного сегмента хребта, крім захворювань серцево-судинної системи та органів черевної порожнини.

3.2. Відносні показання до проведення мануальної терапії:

- грижі дисків при незначному зміщенні студенистого ядра (не більше чим на 1/3 його об'єму), що визначається контрасним дослідженням. При цьому виконують не більше 1-2 сеансів мануальної терапії.

3.3. Протипоказанням до проведення мануальної терапії є:

- нестабільність хребтового сегмента внаслідок остеохондрозу:

- вроджена слабість сумочно-зв'язкового апарату хребта, яка супроводжується надмірною патологічною рухливістю хребців;

- порушення кровозабезпечення спинного мозку в системі артерії Депрож-Готтерона, Адамкевича, передньої і задньої спинномозкової артерії, задніх хребтових артерій;

- вроджені аномалії розвитку хребців і ребер (блокування хребців - конкресценція, розщеплення і дефекти тіл хребців, клиновидні хребці та інше);

- системне захворювання хребта (недосконалий остеогенез, спондилоепіфізарна дисплазія);

- спондилоліз і спондилолістез;

- остеодистрофія хребта (гіперпаратиреїдна, деформуюча остеодистрофія тіл окремих хребців і остеопороз хребта, ускладнений компресією і деформацією тіл хребців;

- фіброзна дисплазія тіл хребців;

- похилий вік і старечий кіфоз грудного відділу хребта;

- спондильоз;

- фіксуючий лігаментоз;

- крайові кісткові розростання, особливо по задній і задньо-боковій поверхні тіл хребців;

- важкі захворювання внутрішніх органів і головного мозку;

- запальні процеси і пухлини хребта і м'яких тканин;

- травматичне пошкодження хребта.

1.1. Цілодобовий травматологічний пункт є підрозділом лікувально-профілактичної установи, який забезпечує надання кваліфікованої невідкладної медичної допомоги потерпілим з пошкодженнями опорно-рухового апарату.

1.2. Цілодобові травматологічні пункти відкриваються у складі травматолого-ортопедичних, травматологічних та хірургічних стаціонарів:

- при центральних районних лікарнях з кількістю населення району 70.0 - 400.0 тис.чол.;

- при обласних, міських лікарнях (міських адміністративних районах) з населенням не менше 200.0 тис.чол.

Для дітей травматологічні пункти організуються при обласній, міській дитячій лікарні або іншому спеціальному закладі, де функціонує дитяче травматолого-ортопедичне відділення.

1.3. Число штатних одиниць медичного персоналу цілодобового травматологічного пункту визначається головним лікарем та завідуючим відділенням з урахуванням обсягу виконуваної роботи, кількості та складності категорії хворих:

Як приклад, пропонуються такі штатні посади цілодобового травматологічного пункту:

- Завідуючий - лікар-ортопед-травматолог I-II та вищої категорії, стаж роботи за спеціальністю 8-10 років, який є зав.ортопедо-травматологічним відділенням (0.5 ст.).

- Лікар-ортопед-травматолог не нижче II категорії, стаж роботи за спеціальністю не менше 5-8 років - 6.

- Старша медична сестра - 1.

- Медична сестра - 5.

- Операційна і перев'язочна медична сестра - 3.

- Гіпсовий технік-ортезист - 5.

- Рентгенлаборант - 6.

- Чергова санітарка- 5.

1.4. Цілодобовий травматологічний пункт незалежно від рівня лікарні розміщується в окремому приміщенні, яке у своєму складі повинне мати передпокій (кімнату чекання), приймальну лікаря, рентгенкабінет, гіпсувально-ортезну, перев'язочну, операційну, господарські приміщення, туалети, кімнату для відпочинку.

Устаткування приміщень:

1. Передпокій - кушетка - 1-2, каталка - 2, інвалідна каталка - 1, носилки - 1, стільці - 8-10.

2. Приймальня лікаря: канцелярські столи - 3, стільці - 6-10, кушетки - 2, шафи - 3 (для документів, інструментів, медикаментів для невідкладної медичної допомоги), негатоскоп - 1, телефон або телефакс, вішалка для одягу хворого.

3. Гіпсувально-ортезна: площею не менше 20 м, стіни якої облицьовані глазурованою плиткою або пофарбовані олійною фарбою, підлога вистелена керамічною плиткою. Водопровід з холодною та гарячою водою, раковина з'єднується з гіпсо-відстойником, обов'язкова витяжна вентиляція, бактерицидні (кварцеві) лампи.

Обладнання:

- стіл для приготування гіпсових бинтів

- стіл для приготування гіпсових лонгет

- емальовані тази з спеціальними підставками або табуретками - 2

- шафа для зберігання гіпсу та гіпсових бинтів

- кушетка

- обертові металеві стільці

- стіл для накладання гіпсових пов'язок у лежачему положенні хворого;

- металеві або дерев'яні підставки для утримання кінцівок

- ящик для знятих гіпсових пов'язок

- набір спеціального інструментарію (ножиці для розрізання гіпсових пов'язок - звичайні і Купера, гіпсові ножиці Штіле, пилка для розрізання гіпсових пов'язок, щипці для відгибання і розведення країв пов'язок, сито для просіювання гіпсу, клейонка, додаткові матеріали та ортезні заготівки)

- сухоповітряна шафа або ванна для підігрівання полевика чи інших пластичних матеріалів для ортезів

4. Перев'язочна: перев'язочний стіл з підставкою, пересувний столик для перев'язочного матеріалу, тази з підставками - 2, кушетка, обертові металеві стільці, шафа для перев'язочного матеріалу, стерилізатор для інструментів.

5. Операційна: операційний стіл, підставка-східці для операційного стола, стерилізатор для інструментів, шафа для сухоповітряної стерилізації, шафа для інструментів, стіл і пересувний столик для операційної сестри, лампа освітлення операційної, стаціонарна, пересувна, пересувна аварійна з автономним живленням, кварцева лампа стаціонарна або переносна, обертові металеві стільці - 4, апарат для наркозу, апарат для штучного дихання.

6. Рентгенкабінет з лабораторією для проявлення знімків: стаціонарний і пересувний рентгенапарат, сушильна шафа, шафа для рентгенплівок та інших матеріалів, кушетка для хворого, металеві стільці - 2, стіл і стілець для рентгентехніки.

7. Господарське приміщення: стіл - 1, стільці - 2, шафи для гіпсу, інструментів та інших речей, милиці - 2-3 пари.

8. Кімната відпочинку: шафа для одягу персоналу, диван, буфет, плитка, стіл для приймання їжі, стільці (крісла) для відпочинку, телевізор.

9. Туалети для хворих.

1.5. По оплаті праці, а також відпустці всі без винятку працівники травматологічних пунктів прирівнюються до оплати праці працівників стаціонару, а рентгенлаборанти користуються тими ж пільгами, що і працівники рентгенвідділень.

1.6. Цілодобовий травматологічний пункт у своїй діяльності керується нормативними актами, які регламентують роботу закладів охорони здоров'я, даним положенням, наказами та розпорядженнями по лікувально-профілактичному закладу, на базі якого він функціонує.

Основними завданнями, що покладені на цілодобовий травматологічний пункт, є:

2.1. Надання невідкладної кваліфікованої цілодобової допомоги всім без винятку травмованим амбулаторним хворим з різними ушкодженнями опорно-рухового апарату у такому обсязі:

- первинна хірургічна обробка ран верхніх і нижніх кінцівок;

- зупинка зовнішньої кровотечі;

- видалення неглибоко розміщених чужорідних тіл;

- первинний сухожилковий шов розгиначів та згиначів пальців;