1. Згідно частини першої статті 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків.

Випадки, за яких забороняється проведення страйку, перелік галузей та підприємств, на яких забороняється проведення страйків, визначаються Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", іншими законодавчими та нормативно-правовими актами України.

2. Згідно частини другої статті 24 забороняється проведення страйку працівників (крім технічного та обслуговуючого персоналу) органів прокуратури, суду, Збройних Сил України, органів державної влади, безпеки та правопорядку.

3. Сторонами колективного трудового спору (конфлікту) є:

на виробничому рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова організація чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи представник;

на галузевому, територіальному рівнях - наймані працівники підприємств, установ, організацій однієї або декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники;

на національному рівні - наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи (представники) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України.

4. Визначення уповноваженого найманими працівниками на представництво органу здійснюється:

на виробничому рівні - загальними зборами (конференцією) найманих працівників підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів;

на галузевому рівні - конференцією найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї або декількох галузей (професій);

на територіальному рівні - конференцією найманих працівників підприємств, установ і організацій однієї або декількох галузей відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

на національному рівні - конференцією найманих працівників однієї або декількох галузей (професій) на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, передбачених частиною другою статті 133 Конституції України.

5. Уповноважений найманими працівниками на представництво орган є єдиним повноважним представником найманих працівників до моменту припинення такого спору (конфлікту).

6. Національна служба посередництва і примирення (її центральний апарат і регіональні відділення) на прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) пропонує кандидатури незалежних посередників, членів трудового арбітражу.

7. До участі в примирних процедурах по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) залучаються незалежні посередники та члени трудового арбітражу, які пройшли підготовку і перепідготовку за навчальними програмами, затвердженими Національною службою посередництва і примирення та погодженими з Міністерством освіти України, отримали сертифікати на право здійснення функцій незалежних посередників та членів трудового арбітражу і внесені в списки незалежних посередників та арбітрів, що формуються НСПП.

8. На прохання сторін колективного трудового спору (конфлікту) центральний апарат або регіональні відділення НСПП направляє своїх спеціалістів, експертів для участі в роботі примирних органів.

9. Представники НСПП можуть брати участь у вирішенні колективного трудового спору (конфлікту) на всіх його стадіях.

10. НСПП та її регіональні відділення:

10.1. сприяють встановленню контактів між сторонами колективного трудового спору (конфлікту);

10.2. перевіряють в разі необхідності повноваження представників сторін колективного трудового спору (конфлікту);

10.3. консультують сторони колективного трудового спору (конфлікту) з питань:

компетенції органів стосовно задоволення вимог, які є предметом колективного трудового спору (конфлікту) чи виконання яких сприятиме його вирішенню;

застосування нормативно-правових актів для вирішення колективного трудового спору (конфлікту);

10.4. залучають до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування;

10.5. координують роботу трудового арбітражу;

10.6. попереджають сторони колективного трудового спору (конфлікту) про порушення ними вимог чинного законодавства під час розгляду колективного трудового спору (конфлікту) та можливі наслідки таких порушень.

11. Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше ніж половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу.

12. Разом із висуненням вимог збори (конференція) найманих працівників визначають орган чи особу, які будуть представляти їх інтереси. Рішення зборів (конференції) оформляється відповідним протоколом.

13. Вимоги найманих працівників на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються:

у випадках, коли інтереси найманих працівників представляє профспілка, об'єднання профспілок - рішенням виборного органу відповідної профспілки, об'єднання профспілок;

у випадках, коли інтереси найманих працівників представляють інші уповноважені ними організації (органи) - конференцією представників підприємств, установ, організацій, обраних зборами (конференцією) працівників підприємств, установ, організацій, які перебувають у стані трудового спору (конфлікту).

14. Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику або уповноваженому ним органу (представнику). Разом із протоколом про затвердження вимог власнику або уповноваженому ним органу (представнику) надсилається рішення про визначення органу чи особи, які будуть представляти їх інтереси.

15. Дата вручення вимог власнику або уповноваженому ним органу (представнику) повинна бути зафіксована в журналі або в інших реєстраційних формах обліку вхідної кореспонденції або в формі підпису безпосередньо власника або керівника уповноваженого власником органу (представника) на другому екземплярі вимог, що залишається в представника найманих працівників, або поштовим документом (квитанція), що підтверджує відправку вимог рекомендованим листом.

16. Власник або уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників, категорій найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог.

17. Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення, про що він повідомляє іншу сторону. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

18. Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником або уповноваженим ним органом (особою) до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про прийняте ним рішення.

19. Рішення власника або відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним обгрунтуванням.

20. Колективний трудовий спір (конфлікт) виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу (представника) або коли строки розгляду вимог, передбачених цим Законом, закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

21. Про виникнення колективного трудового спору (конфлікту) орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган (представника), місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і примирення.

22. Всі документи з питань висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів (конфліктів), що надходять до НСПП, приймаються:

щодо колективних трудових спорів (конфліктів) на галузевому та національному рівнях - відділом обліку та звітності центрального апарату НСПП;

щодо колективних трудових спорів (конфліктів) на виробничому і територіальному рівнях - відділами обліку та звітності регіональних відділень НСПП.

23. Документи реєструються в книгах вхідних документів та з контрольними картками передаються відповідно голові НСПП, начальнику регіонального відділення НСПП для попереднього розгляду.

24. Реєстрація висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється центральним апаратом НСПП шляхом присвоєння умовного позначення - реєстраційного індексу з подальшим записом у реєстраційній книзі необхідних відомостей про висунуті працівниками вимоги та колективний трудовий спір (конфлікт).

25. Реєстрація висунутих працівниками вимог та колективного трудового спору (конфлікту) здійснюється лише при наявності повного комплекту документів, до якого входять:

а) письмова інформація органу, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки про виникнення колективного трудового спору (конфлікту);

б) вимоги найманих працівників, затверджені у відповідності із вимогами статті 4 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та копії рішень про їх затвердження;