З введенням в дію ДБН 79-92 "Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" з 1 квітня 1992 р. втрачають чинність РСН 79-86 "Жилые дома для индивидуальных застройщиков Украинской ССР".

1.1. Нижченаведені норми поширюються на планування присадибних ділянок, проектування одноквартирних, двоквартирних і блокованих житлових будинків висотою до трьох поверхів (у подальшому - житлових будинків), господарських та побутових будівель та споруд (у подальшому - господарських будівель), що споруджуються на території України за рахунок коштів індивідуальних забудовників, житлово-будівельних кооперативів, підприємств та установ, для подальшого продажу (передачі) своїм робітникам, а також за рахунок інших джерел фінансування, що не залучають централізовані капітальні вкладення.

Примітка. При проектуванні житла для сімей з інвалідами слід керуватись відповідними нормами та нормалями.

1.2. Нижченаведені норми поширюються на нове будівництво, реконструкцію існуючих житлових будинків (добудову, перепланування, надбудову), в тому числі у випадках виділення частки в загальній власності, а також на реконструкцію сільських житлових будинків, придбаних громадянами, які постійно мешкають в містах, для тимчасового проживання та інші випадки, коли необхідно визначити відповідність житла діючим нормам.

1.3. Будівництво житлових будинків та господарських будівель здійснюється за типовими зональними або індивідуальними проектами, що розробляються у відповідності з діючими законодавчими та нормативними документами й погоджуються головним архітектором міста (району).

1.4. Типові проекти розробляються у складі зональних серій для п'яти укрупнених регіонів згідно з затвердженою схемою архітектурно-будівельного районування України:

- західного, у складі Львівської, Тернопільської, Івано-Франківської, Чернівецької, Закарпатської областей;

- північного, у складі Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської областей;

- центрального, у складі Хмельницької, Вінницької, Черкаської, Кіровоградської, Полтавської, Дніпропетровської областей;

- південного, у складі Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Одеської областей та Республіки Крим;

- східного, у складі Сумської, Харківської, Луганської, Донецької областей.

Зазначені регіони виділені на території України відповідно до місцевих умов та народних архітектурних традицій.

1.5. Типові та зональні проекти розробляються та затверджуються згідно з установленим порядком.

Індивідуальні проекти житлових будинків, а також їхнє повторне використання погоджуються головним архітектором міста (району).

1.6. При прив'язці типових і зональних проектів, при повторному використанні індивідуальних проектів допускається вносити часткові зміни до об'ємно-просторового рішення житлового будинку чи господарських будівель, влаштовувати в житловому будинку цокольний або підвальний поверх, прибудови з розміщенням у них господарських приміщень або приміщень для індивідуальної трудової діяльності, додержуючись відповідних нормативних вимог.

Усі зміни мають бути погоджені у встановленому порядку з наглядовими органами та головним архітектором міста (району).

(*) 1.7. Всі зміни у проектах забудови та реконструкції будівель, що можуть негативно вплинути на санітарно-гігієнічні умови життя людей, мають бути погоджені з місцевими установами санепідемслужби.

(*) 1.8. Забудову присадибних та приквартирних (в подальшому - присадибних) земельних ділянок слід здійснювати згідно з проектами, узгодженими місцевими архітектурними та іншими зацікавленим установами.

(*) Тут і надалі пункти, позначені крапкою, стосуються санітарно-гігієнічних вимог.

1.9. Будівлі, що споруджені без проекту та з непогодженими відхиленнями від проекту, вважаються об'єктами самовільної забудови.

За самовільне будівництво винні особи притягаються до відповідальності згідно з законодавством України.

1.10. Положення, що необумовлені цими нормами, приймаються згідно з діючими на території України будівельними, архітектурно-планувальними, санітарними, протипожежними нормами та правилами, вимогами по радіаційній безпеці, охороні навколишнього середовища та іншими нормативними документами.

2.1. Відведення території індивідуального житлового будівництва здійснюється згідно з генеральним планом населеного пункту.

2.2. Забудова території індивідуального житлового будівництва здійснюється згідно з розробленим на основі генерального плану проектом детального планування або проектом забудови.

2.3. Житлові будинки, що зводяться за рахунок коштів населення, можуть бути як садибного, так і безсадибного типів. Кількість поверхів і протяжність будинків визначаються згідно з проектом забудови. При визначенні кількості поверхів та протяжності у сейсмічних районах слід дотримуватись вимог СНиП 02.07.2001-89 та СН 429-71.

2.4. Розміри земельних ділянок, що надаються громадянам для індивідуального житлового будівництва, визначаються згідно з Земельним кодексом України:

- у містах - до 0,10 га,

- у селищах міського типу - до 0,15 га;

- у сільських населених пунктах - до 0,25 га.

Фермерські господарства розміщуються, як правило, на відокремлених територіях з дотриманням необхідних нормативів.

Примітки:

1. В окремих випадках в умовах дефіциту території для заселення частина земельної ділянки (до встановленої згідно з діючим законознавством норми) може бути відведена за межами території для заселення.

2. До площі присадибної ділянки включаються площі забудови житлових будинків та господарських будівель.

3. В умовах сформованої забудови присадибна ділянка навколо будинку може бути збережена в існуючих розмірах, якщо вона не перевищує норм, встановлених законодавством, й не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту.

2.5. Території індивідуальної забудови повинні бути забезпечені протипожежним водопостачанням від зовнішніх водопровідних мереж. При відсутності зовнішніх водопровідних мереж в населених пунктах із кількістю жителів до 5 тис. чоловік для протипожежного водопостачання використовуються природні водні джерела або влаштовуються протипожежні водойми.

Водойми приймаються за розрахунком, але не менше за дві ємкості 50 куб.м кожна, із радіусом використання їх для пожежогасіння від 100 до 200 м (залежно від наявності мотопомп або автонасосів).

Примітки:

1. Пожежні водойми слід влаштовувати для групи будинків.

2. Для населених пунктів з кількістю жителів до 50 чоловік при висоті будинків до двох поверхів пожежні водойми допускається не влаштовувати.

2.6. Розміри житлових будинків, господарських, будівель (площа забудови, кількість поверхів, висота) та їх розміщення на ділянці визначаються згідно з проектом забудови території індивідуального будівництва, виходячи з умов дотримання необхідних протипожежних, санітарно-гігієнічних та містобудівельних вимог.

У випадках розбіжності вимог архітектурно-містобудівельних, протипожежних та санітарно-захисних розривів приймаються найбільші з них.

2.7. Житлові будинки мають бути розміщені з відступом від червоної лінії магістральних шляхів та селищних вулиць - не менше 6 м, житлових вулиць - не менше 3 м.

Примітка. При реконструкції населених пунктів допускається зменшувати відступ або зводити житлові будинки на червоній лінії, зважаючи на сформовану містобудівну ситуацію.

(*) 2.8. Розміщення господарських будівель в містах та селищах по лінії забудови не допускається (виключаючи гаражі), їх слід розміщувати на господарському майданчику в глибині ділянки.

Гаражі для власних автомобілів дозволяється розміщувати в селищах та сільських населених пунктах - по межі ділянки, в містах - по лінії забудови. При цьому відчинені двері гаражів не повинні заважати вільному руху пішоходів та транспорту.

Відстань від входів та інших отворів гаражів до вікон сусідніх житлових будинків, шкіл та дошкільних закладів має бути не менше 10 м, до лікарняно-профілактичних закладів із стаціонарами - 25 м.

У сільських населених пунктах допускається розміщувати господарські будівлі (за винятком приміщень для утримання худоби та птахів) по лінії забудови, якщо це викликано сталими національно-побутовими традиціями.

(*) 2.9. Відстань від стін будинків з вікнами, що виходять із житлових кімнат, кухонь, веранд та головних входів у будинок (квартиру) до інших житлових будинків та господарських будівель (без утримання худоби та птахів) має бути не менше 7 м за містобудівельними вимогами.

2.10. Протипожежні відстані між житловими, громадськими та допоміжними будівлями промислових підприємств різних ступенів вогнетривкості (додаток 1) слід приймати за табл. 1.

Примітки:

1. Відстанню між будинками та спорудами вважається відстань між зовнішніми стінами та іншими конструкціями. За наявності виступаючих більш як на 1 м конструкцій будівель або споруд, що зроблені з горючих матеріалів, приймається відстань між цими конструкціями.

2. Відстань між стінами будинків без вікон допускається зменшувати на 20 відсотків, за винятком будинків IIIа, IIIб, IV, IVа, та V ступенів вогнетривкості.

3. Відстань між будинками I та II ступенів вогнетривкості допускається передбачати менше 6 м за умов, якщо стіна вищого будинку, розміщена навпроти іншого будинку, є протипожежною.

4. Для двоповерхових будинків каркасної та щитової конструкції V ступеня вогнетривкості, а також будинків з покрівлями з горючих матеріалів, протипожежні відстані необхідно збільшувати на 20 відсотків.

5. При будівництві одно- та двоповерхових житлових будинків протипожежні відстані між житловими будинками та їх господарськими будівлями в межах пари будинків(*) не нормуються.

Відстань між парами будинків (господарських будівель) слід приймати за табл. 1.

(*) Пара будівель встановлюється місцевими архітектурними органами.

6. У виняткових випадках за погодженням з місцевими виконавчими органами допускається відстань між житловими будинками та господарськими будівлями не нормувати, якщо загальна площа забудови, враховуючи незабудовану площу між ними, дорівнює найбільшій допустимій площі забудови одного будинку того ж ступеня вогнетривкості без протипожежних стін за табл. 2.