1. Аудит - це незалежна експертиза фінансових звітів та іншої інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта господарювання з метою формування висновків про реальний фінансовий стан цього суб'єкта.

2. Даний норматив розглядає призначення аудиту й основні риси, які визначають спеціальну сутність та значимість аудиту.

3. Мета проведення аудиту - складання аудиторського висновку про фінансовий стан об'єкта, який перевіряється.

4. Основні задачі аудиту - збирання достовірної вихідної інформації про господарсько-фінансову діяльність суб'єкта й формування на цій основі висновків про його реальний фінансовий стан.

5. Аудит повинен бути організований так, щоб адекватно відображати усі аспекти діяльності суб'єкта, що перевіряється, настільки, наскільки вони відповідають перевіреній фінансовій інформації. Для того, щоб скласти думку, аудитор повинен одержати обгрунтовану гарантію того, що інформація у бухгалтерській документації та інших джерелах даних достовірна й достатня. Аудитор повинен також вирішити, чи правильно відповідна інформація відтворена у обліку і звітності.

6. Необхідність проведення аудиту обумовлюється потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання. Користувачами інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання можуть бути:

- власник суб'єкта господарювання або керівництво управлінського апарату цього суб'єкта;

- інші юридичні та фізичні особи, які мають матеріальну заінтересованість у результатах господарсько-фінансової діяльності цього суб'єкта. Користувачам необхідна впевненість у достовірності й повноті наданої їм інформації про фінансовий стан суб'єкта. При цьому самі користувачі не мають доступу до джерел інформації та/або не мають спеціальних знань для оцінки цієї інформації. Це зумовлює їх потребу у висновку спеціаліста.