Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Качур І.А., суддів - Кишинського М.І., Мазур А.С., при секретарі - Бузіновій І.Ю. (за участю: представника позивача - Фоміної Т.В., представника відповідача - Кондратенко О.О.), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Асоціації "НАМ" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання рішення N 1063 від 11.07.2007 року нечинним.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.04.2009 року о 10 год. 15 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинним рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення N 1063 від 11.07.2007 року, яким була затверджена Методика розрахунку розмірів ліцензійного збору за видачу, продовження, переоформлення та видачу дубліката ліцензії на мовлення та ліцензії провайдера програмної послуги, а також заборону Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення застосовувати оскаржуване рішення.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при прийнятті рішення N 1063 Національна рада порушила норми Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності": проект рішення не був внесений у план діяльності Національної ради; не розроблявся аналіз регуляторного впливу; проект рішення не оприлюднювався з метою одержання зауважень і пропозицій. Оскаржуване рішення порушує принципи державної політики, такі як, прозорість та врахування громадської думки - відкритість для фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань дій регуляторних органів на всіх етапах їх регуляторної діяльності, обов'язковий розгляд регуляторними органами ініціатив, зауважень та пропозицій, наданих у встановленому законом порядку фізичним та юридичним особам, їх об'єднаннями.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала, дала пояснення аналогічні мотивам звернення до суду. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив та пояснив, що Методика розрахунків розмірів ліцензійного збору розробляється і затверджується Національною радою за погодженням з Міністерством фінансів України. Нова редакція Закону України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 03.05.2005 року (набрала чинності 12.04.2005 року) не містить вимоги щодо реєстрації, погодження з іншими органами та офіційного оприлюднення та опублікування власних актів Національної ради. Крім того, враховуючи, що законодавством не встановлено спосіб оприлюднення, рішення Національної ради оприлюднюються на веб-сайті в всесвітній мережі Інтернет та оприлюднюються в офіційному виданні - бюлетені "Вісник Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення". Національна рада є позавідомчим державним органом, а тому не відноситься, на думку відповідача, до органів системи виконавчої влади, на які поширюється дія Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення має особливий статус серед органів державної влади. Крім того оскаржуване рішення не поширюється на позивача. А тому просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Закон України "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" від 23.09.97 року, з наступними змінами і доповненнями, визначає правові засади діяльності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада) як конституційного, постійно діючого, колегіального, наглядового та регулюючого державного органу в галузі телерадіомовлення.

Приписом ст. 14 даного Закону встановлено, що Національна рада здійснює регуляторні функції, передбачені законодавством України у сфері телерадіомовлення, а саме: ліцензування телерадіомовлення; ліцензування провайдерів програмної послуги; участь у розробці та погодження проекту Національної таблиці розподілу смуг радіочастот України і Плану використання радіочастотного ресурсу України у частині смуг радіочастот, виділених для потреб телерадіомовлення; розробку умов використання та визначення користувачів радіочастотного ресурсу, виділеного для потреб телерадіомовлення; забезпечення і сприяння конкуренції у діяльності телерадіоорганізацій усіх форм власності відповідно до вимог законодавства, створення умов щодо недопущення усунення, обмеження чи спотворення конкуренції у телерадіоінформаційному просторі; ведення Державного реєстру телерадіоорганізацій України.

Отже, відповідач є органом держави, який здійснює регуляторні функції.

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11.09.2003 року "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" дія цього Закону поширюється на відносини у сфері здійснення державної регуляторної політики та регуляторної діяльності.

Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає: встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів; підготовку аналізу регуляторного впливу; планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів; оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю; відстеження результативності регуляторних актів; перегляд регуляторних актів; систематизацію регуляторних актів; недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти; викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта; оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності (ст. 5 Закону "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності") .