ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги, заявлені про визнання протиправними Указу Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 N 977", Указу Президента України N 255/2007 від 30.03.2007 р. "Про призначення виконуючим обов'язки голови місцевого загального суду", Указу Президента України N 278/2007 від 05.04.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950", їх скасування, поновлення позивача на роботі ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні 18.02.2009 р. оголошено резолютивну частину постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін та 3-ї особи, суд В С Т А Н О В И В:

Указом Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 N 977" з метою перевірки всіх обставин призначення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 та у зв'язку зі зверненням з цього приводу Голови Верховного Суду України та народних депутатів України скасовано Указ Президента України від 21.06.2005 р. N 977 "Про призначення голови місцевого загального суду".

Указом Президента України N 255/2007 від 30.03.2007 р. "Про призначення виконуючим обов'язки голови місцевого загального суду" призначено на період до призначення судді на адміністративну посаду в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 20 Закону України "Про судоустрій України" ОСОБА_2 виконуючим обов'язки ІНФОРМАЦІЯ_1.

Указом Президента України N 278/2007 від 05.04.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950" з метою перевірки всіх обставин переведення ОСОБА_1 на роботу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано Указ Президента України від 15.06.2005 р. N 950 "Про переведення судді ОСОБА_1".

Позивач - ОСОБА_1 - вважає зазначені укази Президента України такими, що прийняті на порушення вимог законодавства, і просить їх скасувати з таких підстав.

Ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" чітко визначає процедури призначення на посаду голови суду та звільнення з посади голови суду.

Позивач стверджує, що при призначенні його на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 Указом Президента України від 21.06.2005 р. N 977 дотримано всі передбачені законодавством вимоги, зокрема, позивач перебував на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. Призначенню передувало подання Голови Верховного Суду України та рекомендація Ради суддів України, що скеровані Президенту України.

В той же час, станом на 30.03.2007 р. не існувало подання Голови Верховного Суду України, рекомендації Ради суддів України або подання Вищої ради юстиції про звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1. Тобто, при видачі оскаржуваного Указу Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. не дотримано вимоги ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", що свідчить про його незаконність.

Щодо форми звільнення позивача - шляхом скасування попереднього прийнятого Указу Президента України про призначення на посаду, - то вона суперечить ст. 19 Конституції України, так як не передбачена законодавством.

Також позивач покликається на те, що вказана в Указі Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. підстава для звільнення - проведення перевірки обставин призначення - у законодавстві відсутня, тому звільнення позивача з цієї підстави є незаконним. Зокрема, п. 12 Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2003 р. N 1425/2003, такої підстави не містить.

Згідно зазначеного Положення у разі звільнення судді з адміністративної посади з підстав, зазначених у аб. 1 п. 12, Президент України призначає на період до призначення судді на таку посаду в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", виконуючим обов'язки голови одного з заступників голови суду або суддів цього суду.

Оскільки Президент України не мав підстав для звільнення позивача з посади ІНФОРМАЦІЯ_1, то підстав для призначення виконуючого обов'язки голови суду також не було.

Крім того, позивач посилається на той факт, що в даному випадку при призначенні виконуючого обов'язки голови суду не дотримано вимог ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України", так як при призначенні відсутнє подання Голови Верховного Суду України та рекомендації Ради суддів України. Тобто, Президент України одноособово прийняв рішення про призначення виконуючого обов'язки голови суду, ігноруючи повноваження Голови Верховного Суду України та Ради суддів України, що також свідчить про незаконність оскаржуваних Указів.

Щодо Указу Президента України N 278/2007 від 05.04.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950", яким позивача фактично переведено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2, позивач зазначає, що цей Указ прийнято на порушення ст. 62 Закону України "Про судоустрій України", оскільки суддя може бути переведений до іншого суду лише за його письмовою заявою за поданням Голови Верховного Суду України.

При видачі цього Указу зазначеної процедури дотримано не було, оскільки позивач жодних заяв про переведення на роботу до Уманського міськрайонного суду Черкаської області не писав, відповідне подання Голови Верховного Суду України також відсутнє.

Вищенаведені обставини, на думку позивача, свідчать про незаконність та протиправність оскаржуваних указів Президента України, що є підставою для їх скасування.

В доповненні до позовної заяви позивач просить також поновити його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що після отримання нового Указу Президента України від 15.10.2008 р. він прийшов до суду з наміром приступити до виконання обов'язків голови суду, однак в цьому йому 3-я особа та присутні народні депутати перешкодили, порвали підписаний ним наказ про приступлення до виконання обов'язків голови і перешкодили його праці як судді. У зв'язку з наведеним позивач просить поновити його на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач - Президент України - проти задоволення позовних вимог заперечив з таких підстав.

Відповідач стверджує, що оскаржуваний Указ Президента України від 30.03.2007 р. N 253 не є процедурою звільнення в порядку, визначеному ч. 5 ст. 20 Закону України "Про судоустрій України" як вважає позивач.

Натомість підставою для прийняття оскаржуваного Указу стали факти, встановлені під час проведення перевірки обставин призначення позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, проведеною за зверненням Голови Верховного Суду України від 19.03.2007 р. N 4/292. Зокрема, встановлено, що на порушення п. 10 Положення про порядок розгляду питань щодо призначення суддів на адміністративні посади в судах загальної юрисдикції (крім адміністративних посад у Верховному Суді України) та звільнення з цих посад, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2003 р. N 1425/2003, Комісія з попереднього розгляду та підготовки пропозицій щодо призначення на адміністративні посади в судах не надавала висновок про можливість призначення позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, що свідчить про порушення процедури при видачі Указу Президента України від 21.06.2005 р. N 977.

Крім того, згідно аб. 9 ст. 3 Указу Президента України від 08.02.2005 р. N 208 "Про деякі заходи організації діяльності Ради національної безпеки і оборони України", у редакції станом на 21.06.2005 р., Секретарю Ради національної безпеки і оборони України було надане повноваження відповідно до актів та письмових доручень Президента України або на виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України подавати на розгляд Президента України пропозиції на підставі внесених у встановленому порядку відповідно до Конституції України та законів України Вищою радою юстиції, Головою Верховного Суду України, головою відповідного вищого спеціалізованого суду та іншими особами подань щодо кандидатур на посади суддів, членів Вищої ради юстиції та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначення яких на посади здійснюється Президентом України.

Однак, проект Указу Президента України від 21.06.2005 р. N 977 не погоджувався Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, що є порушенням встановленої процедури.

Також відповідач посилається на те, що згідно п. 10 ст. 28 Закону України "Про судоустрій України" на час призначення позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідною підставою для внесення Головою Верховного Суду України подання до Глави держави про призначення на адміністративну посаду була пропозиція голови відповідного апеляційного суду щодо окремої кандидатури судді. Така пропозиція щодо позивача не вносилась.

Подання про призначення позивача на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшло до Секретаріату Президента України 21.06.2005 р., і в той же день був підписаний відповідний Указ, що, на думку відповідача, свідчить про порушення встановленої процедури.

У зв'язку з цим Президент України скасував попередній Указ від 21.06.2005 р. N 977.

Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що Указ Президента від 30.03.2007 р. N 253 є скасуванням акта про призначення особи, виданого з порушенням чинного законодавства України.

Також відповідач стверджує, що порядок розгляду документів і підготовки рішення про переведення позивача як судді також було порушено.

Відповідач заперечує висновок позивача про незаконність Указу Президента України від 30.03.2007 р. N 255, оскільки до призначення позивача головою Печерського районного суду м. Києва ця посада була вакантна, і повноваження попереднього голови суду були припинені відповідно до п. 12 Положення.

Таким чином, відповідач стверджує, що оскаржувані укази Президента прийняті згідно вимог законодавства.

Також відповідач зазначає, що 23.04.2007 р. у Секретаріаті Президента України зареєстроване подання Голови Верховного Суду України щодо призначення на посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2.

У зв'язку з правомірністю оскаржуваних Указів Президента України підстав для визнання їх незаконними, а також поновлення позивача на посадах ІНФОРМАЦІЯ_1 немає.

Указом Президента України від 15.10.2008 р. N 932/2008 "Про відновлення деяких Указів Президента України" у зв'язку із завершенням перевірок обставин переведення ОСОБА_1 на роботу на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 відновлено дію Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950 "Про переведення судді ОСОБА_1", Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977 "Про призначення голови місцевого загального суду", у зв'язку з чим скасовано Указ Президента України від 30 березня 2007 року N 253 "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 року N 977", Указ Президента України від 5 квітня 2007 року N 278 "Про скасування Указу Президента України від 15 червня 2005 року N 950".

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вважає Указ Президента України від 15.10.2008 р. чинним, а позивача - легітимним, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Щодо Указу Президента України N 253/2007 від 30.03.2007 р. "Про скасування Указу Президента України від 21 червня 2005 N 977":

Згідно наданих суду пояснень сторін, позивач вважає оскаржуваний Указ Президента України таким, що вирішує питання про звільнення посадової особи суду, тоді як відповідач стверджує, що цим Указом зазначене питання не вирішується, а Президент України просто скасував попередньо виданий ним Указ.

Суд не може погодитися з вказаною позицією Президента України, у зв'язку з чим і задовольняє позовні вимоги в цій частині.

На думку суду, під звільненням з посади розуміються не лише безпосередньо акти про звільнення, а будь-які акти, наслідком прийняття яких стало звільнення особи з посади.