Конституційний Суд України у складі суддів Конституційного Суду України:

Тимченка Івана Артемовича - головуючий,

Вознюка Володимира Денисовича,

Козюбри Миколи Івановича,

Корнієнка Миколи Івановича,

Костицького Михайла Васильовича,

Малинникової Людмили Федорівни,

Мартиненка Петра Федоровича,

Мироненка Олександра Миколайовича,

Розенка Віталія Івановича,

Савенка Миколи Дмитровича,

Селівона Миколи Федосовича,

Скоморохи Віктора Єгоровича,

Тихого Володимира Павловича,

Чубар Людмили Пантеліївни - суддя-доповідач,

Яценка Станіслава Сергійовича

за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Президента України Стичинського Броніслава Станіславовича - першого заступника Міністра юстиції України; представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим Абдурешитова Нарімана Велиляєвича - голови постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Грача Леоніда Івановича - депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Супрунюка Євгена Володимировича - голови постійної комісії Верховної Ради Автономної Республіки Крим; залучених Конституційним Судом України до участі у справі представників Верховної Ради України: Копиленка Олександра Любимовича - заступника керівника юридичного управління Секретаріату Верховної Ради України, Селіванова Анатолія Олександровича - завідуючого відділом зв'язків з органами правосуддя Секретаріату Верховної Ради України, а також Демидова Григорія Вікторовича - керівника правової служби Секретаріату Верховної Ради Автономної Республіки Крим,

керуючись пунктом 1 частини першої статті 150 Конституції України, пунктом 1 статті 13 Закону України "Про Конституційний Суд України", розглянув на пленарному засіданні справу щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян" від 22 квітня 1993 року N 290 (Відомості Верховної Ради Криму, 1993, N 4, ст.169).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39 та 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання Президента України.

Підставою для розгляду справи згідно із статтею 75 Закону України "Про Конституційний Суд України" є наявність спору стосовно повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим приймати нормативно-правові акти з питань порядку організації і діяльності об'єднань громадян.

Заслухавши суддю-доповідача Чубар Л.П., пояснення представника суб'єкта права на конституційне подання Стичинського Б.С., представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим Абдурешитова Н.В., Грача Л.І., Супрунюка Є.В., а також залучених до участі у розгляді справи Копиленка О.Л., Селіванова А.О. та Демидова Г.В., дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

1. Президент України, посилаючись на статтю 102 та частину другу статті 137 Конституції України, Указом "Про зупинення дії Закону Автономної Республіки Крим "Про об'єднання громадян" від 16 квітня 1997 року N 328 (Урядовий кур'єр, 1997, 24 квітня) зупинив дію Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян" і одночасно звернувся до Конституційного Суду України з конституційним поданням про відповідність Конституції України (конституційність) цього Закону.

У конституційному поданні зазначено, що згідно із Законом України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 34, ст.504) політичні партії створюються і діють тільки із всеукраїнським статусом і підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України. Всупереч цьому Закон Республіки Крим "Про об'єднання громадян" передбачає створення в Автономній Республіці Крим загальнокримських політичних партій з їх легалізацією (офіційним визнанням) шляхом реєстрації Управлінням юстиції Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Суб'єкт права на конституційне подання вважає також, що, оскільки в пункті 11 частини першої статті 92 Конституції України встановлено, що засади утворення і діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян визначаються виключно законами України, підстав для подальшої дії Закону Республіки Крим "Про об'єднання громадян" немає.

2. У пояснювальній записці за підписом Голови Верховної Ради Автономної Республіки Крим та у виступах на пленарному засіданні Конституційного Суду України представників Верховної Ради Автономної Республіки Крим стверджується, що Верховна Рада Республіки Крим прийняла Закон Республіки Крим "Про об'єднання громадян" у межах повноважень, наданих їй Законом України "Про статус автономної Республіки Крим" від 29 квітня 1992 року (Відомості Верховної Ради України, 1992, N 30, ст.419). При цьому зазначається, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України не звузила зміст та обсяг існуючих прав і свобод, а розширила їх, оскільки зазначеним Законом передбачається утворення громадянами України, які проживають в Автономній Республіці Крим, загальнокримських (республіканських) та місцевих об'єднань громадян.

Разом з тим наголошується на тому, що згідно з пунктом 11 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються "основи" утворення і діяльності політичних партій та інших об'єднань громадян. Виходячи з цього Голова Верховної Ради Автономної Республіки Крим вважає, що положення вказаного пункту "не виключає, а передбачає регулювання особливостей чи подальшу регламентацію зазначених питань іншими уповноваженими на це органами".

Представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим зазначають також, що згідно із Законом України "Про статус автономної Республіки Крим" та Законом України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995 року (Відомості Верховної Ради України, 1995, N 11, ст.69) до відання Автономної Республіки Крим віднесено, зокрема, визначення порядку організації і діяльності об'єднань громадян без обмежень за видами об'єднань (партії, громадські організації тощо). Вони вважають, що це повноваження залишилось за Автономною Республікою Крим і після набуття чинності Конституцією України.

3. Відповідно до статті 134 Конституції України Автономна Республіка Крим є невід'ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

До набуття чинності Конституцією України статус Автономної Республіки Крим визначався статтею 75-1 Конституції (Основного Закону) України 1978 року, а також Законом України "Про статус автономної Республіки Крим" від 29 квітня 1992 року та Законом України "Про Автономну Республіку Крим" від 17 березня 1995 року. Згідно із зазначеними законами до відання Автономної Республіки Крим віднесено, зокрема, визначення порядку організації і діяльності об'єднань громадян. Крім того, відповідне повноваження було відтворено у пункті 4 статті 98 Конституції Автономної Республіки Крим, прийнятої Верховною Радою Автономної Республіки Крим 1 листопада 1995 року і затвердженої Законом України "Про Конституцію Автономної Республіки Крим" від 4 квітня 1996 року (Відомості Верховної Ради України, 1996, N 24, ст.90).