1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Правила


ДЕРЖАВНА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ГОЛОВНИЙ ДЕРЖАВНИЙ САНІТАРНИЙ ЛІКАР УКРАЇНИ
ЗАТВЕРДЖЕНО
Постанова Головного
державного санітарного
лікаря України
01.07.1999 N 28
ДЕРЖАВНІ САНІТАРНІ ПРАВИЛА ТА НОРМИ
"Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" ДСанПіН 2.2.2.028-99
Галузь застосування
Державні санітарні правила та норми поширюються на органи та установи житлово-комунального господарства виконавчих комітетів місцевих (селищних) рад народних депутатів, сільвиконкоми, підприємства і організації, що надають ритуальні послуги чи реалізують предмети похоронного призначення на території України.
Передмова
ДСанПіН 2.2.2.028-99
1. Державні санітарні правила та норми "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" розроблені в Українському науковому гігієнічному центрі МОЗ України (253660, м. Київ-94, вул. Попудренка, 50) авторським колективом в складі: д.м.н. Чегринця Григорія Яковича, к.м.н. Вашкулата Миколи Павловича, к.м.н. Голюги Василя Андрійовича, н.с. Нікуди Раїси Григорівни.
В розробці також брали участь:
Пастушенко Сергій Григорович, Парубець Микола Дмитрович, Герцман Дмитро Вікторович - Київська міська санітарно-епідеміологічна станція, м. Київ, вул. Некрасівська, 10;
Дренькало Марта Мечиславівна, Валявська Галина Іванівна - Український центр держсанепіднагляду МОЗ України, м. Київ, вул. Ярославська, 41;
Голубєва Галина Григорівна, Камеко Геннадій Кіпріянович, Зайцев Вячеслав Володимирович - Дніпропетровська обласна санітарно-епідеміологічна станція, м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 39-а.
2. Розроблені замість "Санитарных правил устройства и содержания кладбищ" N 1600-77 (ут. МЗ СССР от 10 февраля 1977 г.), які використані при розробці цього документа і, з затвердженням ДСанПіНу, втрачають чинність на території України.
3. Відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" ДСанПіН "Гігієнічні вимоги щодо облаштування і утримання кладовищ в населених пунктах України" обов'язкові для виконання органами державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
1. Загальні положення
1.1. Державні санітарні правила та норми включають основні гігієнічні вимоги щодо планування нових, утримання і санітарного упорядкування діючих кладовищ в населених пунктах України.
1.2. ДСанПіН є нормативним документом, обов'язковим для виконання посадовими особами та громадянами. Особи, винні в його порушенні, несуть адміністративну та кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
1.3. Державний контроль за дотриманням вимог даних санітарних правил та норм здійснюється установами та закладами державної санепідслужби відповідно до Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
2. Нормативні посилання
1. Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" N 4004-XII від 24.02.94 р.
2. "Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів" N 379/1404, затверджені Міністерством охорони здоров'я України від 19 червня 1996 р.
3. ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством".
4. Державні будівельні норми і правила. "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН 360-92*. Міністерство України у справах будівництва і архітектури, Київ, 1993.
5. Інструкція про порядок поховання та утримання кладовищ у населених пунктах Української РСР. РДІ 204 УРСР 007-79, Київ, 1979.
3. Гігієнічні вимоги до облаштування кладовищ
3.1. Розміри земельних ділянок, які відводяться під кладовища традиційного поховання, повинні мати площу з розрахунку 0,24 га на 1 тисячу чоловік в міській місцевості і 0,1 га на 1 тисячу чоловік у сільській місцевості, кладовища урнових поховань - 0,02 га на 1 тисячу чоловік відповідно до ДБН 360-92*.
Примітка. Розміри земельних ділянок, які відводяться для поховання, допускається уточнювати залежно від співвідношення кладовищ традиційного поховання і кладовищ для поховання після кремації, які встановлюються за місцевими умовами.
3.2. Місцезнаходження кладовищної ділянки та її розміри передбачаються генеральним планом розвитку населеного пункту; відведення земельної ділянки під кладовище, проекти улаштування нових кладовищ, розширення і реконструкції діючих підлягають погодженню з місцевими установами державної санітарно-епідеміологічної служби.
3.3. Територія ділянки, відведеної під кладовище, не повинна піддаватись дії зсувів і обвалів, затоплюватися чи підтоплюватися талими, дощовими і паводковими водами та має характеризуватись легко аерованими грунтами. Ділянка повинна мати схил у протилежний бік від населеного пункту і відкритих водоймищ, які використовуються для господарсько-побутових потреб.
3.4. Максимальний рівень стояння грунтових вод від поверхні землі на ділянці має бути не меншим 2-х метрів, якщо грунтові води знаходяться на рівні вище 2-х метрів від поверхні грунту, земельна ділянка повинна бути признана непридатною під кладовище.
3.5. Кладовища повинні бути розміщені в приміській зоні міських поселень і поблизу місць розташування сіл. Санітарно-захисна зона від території кладовища традиційного поховання і крематорію до житлових і громадських будівель, зон відпочинку, а також колективних садів та городів повинна бути не меншою 300 м (Державні санітарні правила N 379/1404), а від території кладовища для поховання урн після кремації до житлових і громадських будівель та об'єктів, що прирівнені до них, має бути не меншою 100 м.
Примітка. У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:
- житлових будинків з придомовими територіями, гуртожитків, готелів, будинків для приїжджих;
- дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ загального та спеціального призначення зі стаціонарами, наркологічних диспансерів;
- спортивних споруд, садів, садівницьких товариств;
- джерел централізованого водопостачання, водозабірних споруд, споруд водопровідної розподільної мережі.
3.6. У сільських населених пунктах при розташуванні кладовища вище населеного пункту стосовно потоку грунтових вод, які живлять джерела децентралізованого господарсько-питного водопостачання (колодязі, каптажі тощо) та у випадку гідрологічного зв'язку поверхні кладовища з водоносним горизонтом санітарно-захисна зона збільшується до 500 м.
3.7. Територія кладовища в залежності від розмірів поділяється на такі зони:
- вхідна зона, на якій передбачається в'їзд і виїзд траурних кортежів, вхід для відвідувачів, квітковий кіоск, стенд з планом кладовища і правилами його утримання, затвердженими місцевими органами влади; стоянка автотранспорту повинна бути за межами кладовища;
- зона траурних церемоніалів, де розміщується приміщення траурних громадських обрядів (крематорій), або площадка для проведення траурних церемоній;
- зона поховання;
- адміністративно-господарська зона з окремим в'їздом, в якій розташовуються адміністративно-побутова споруда, гравірувальна майстерня, котельня (при значному віддаленні кладовища від мережі ТЕЦ), пункт прокату інвентарю по догляду за могилами, джерело водопостачання, громадські туалети.
3.8. Площа, яка відводиться безпосередньо під поховання, повинна бути не меншою (65-70)%, для проїжджих шляхів, алей, майданів, споруд та будівель - не меншою 15%, для захисної зеленої зони по периметру ділянки та зелених насаджень - не меншою 20% загальної площі кладовища. При озелененні кладовища необхідно забезпечити вільний доступ повітря для провітрювання та інсоляцію території, не допускаючи ущільнених посадок, чагарників і дерев з великою та густою кроною.
3.9. Забороняється відведення та освоєння земельних ділянок під кладовища:
- на територіях першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел централізованого водопостачання, мінеральних джерел, першої та другої зон округу санітарної охорони курортів;
- на територіях з тріщинами в підстилаючих породах (якщо є доказаний гідрологічний зв'язок з водоносним горизонтом, який є джерелом водопостачання) і в місцях виклинювання водоносних горизонтів;
- на берегах відкритих водоймищ, які використовуються населенням для питного водозабезпечення або з культурно-побутовою метою.
3.10. На території кладовищ, що діють або проектуються, забороняється будівництво житлових і громадських будівель, промислових об'єктів, за винятком об'єктів похоронного обслуговування.
3.11. Кладовища повинні бути огороджені по периметру, мати впорядковані під'їзні шляхи, забезпечені транспортним зв'язком з містом та сплановані з урахуванням необхідності швидкого видалення води атмосферних опадів.
3.12. Санітарно-захисна зона закритих кладовищ (по закінченню кладовищного періоду) до житлових, громадських будівель, установ і зон відпочинку та об'єктів, які прирівнені до них, може бути зменшена: в міських поселеннях до 50 м, у сільських поселеннях до 100 м.
Примітки:
1. В умовах міської та сільської забудови, яка склалася, рішення щодо реконструкції і капітального ремонту житлових та громадських будинків, розміщення нових об'єктів у зонах, що примикають до закритих кладовищ, приймаються за погодженням з місцевими органами державного санітарного нагляду залежно від природних умов (рельєф місцевості, гідрологія тощо) і ступеня інженерного обладнання території.
2. Санітарно-захисна зона закритих кладовищ не змінюється, якщо планується його удруге використовувати для поховання по закінченню кладовищного періоду, і повинна відповідати пунктам 3.5 і 3.6.
4. Гігієнічні вимоги до експлуатації та утримання кладовищ
4.1. У залежності від рельєфу ділянки, озеленення або інших природних умов проектують і будують кладовища таких типів:
- регулярного типу - на ділянках зі спокійним рельєфом;
- ландшафтні - на ділянках зі складним рельєфом;
- змішаного типу - з виділенням однієї частини території на ландшафтні опорядкування, з організацією в іншій його частині секторів поховання по регулярній схемі.

................
Перейти до повного тексту