З метою приведення у відповідність до законодавства та інших нормативних актів України системи обліку злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ, а також удосконалення інформаційного забезпечення діяльності правоохоронних органів

1. Затвердити та ввести в дію Інструкцію про єдиний облік злочинів, що додається.

2. Прокурорам, керівникам правоохоронних органів усіх рівнів відповідно до Інструкції про єдиний облік злочинів організувати формування підпорядкованими вам органами інформаційних обліків злочинів, осіб, які їх учинили, та кримінальних справ.

3. Контроль за виконанням наказу залишаємо за собою.

4. Наказ надіслати за належністю.

Інструкція про єдиний облік злочинів (далі - Інструкція) визначає систему та методику єдиного обліку і звітності про злочини та осіб, які їх учинили, а також порядок обліку кримінальних справ на території України.

1. Єдиний облік злочинів полягає в первинному обліку, реєстрації та введенні у звітність виявлених злочинів та осіб, які їх учинили.

2. Система єдиного обліку злочинів і осіб, які їх учинили, ґрунтується на реєстрації злочинів з моменту порушення кримінальної справи та осіб, які вчинили злочини, до моменту затвердження прокурором обвинувального висновку або винесення мотивованої постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності і на подальшому коригуванні цих даних залежно від наслідків розслідування та судового розгляду справи. Таке коригування допускається лише впродовж звітного періоду. Підставами для коригування можуть бути також розкриття злочинів минулих років, поставлення злочинів на облік прокурором, додаткове виявлення злочинів у ході досудового слідства або дізнання, виявлення технічних або методологічних помилок в обліку та звітності (у разі виявлення помилок минулих років коригування у звітах не проводиться, а допущені помилки відображаються у спеціальній записці, що додається до звіту про злочинність).

3. Інструкція поширюється на органи прокуратури (включаючи й військові прокуратури), органи внутрішніх справ, підрозділи податкової міліції, прикордонної, митної служби України, органи державного пожежного нагляду (далі - органи держпожнагляду), установи виконання покарань, слідчі ізолятори (далі - УВП), Збройні Сили України та інші утворені відповідно до законів України військові формування (далі - органи внутрішніх справ, податкової міліції, прикордонної, митної служби, органи держпожнагляду, УВП, Збройні Сили України та інші утворені відповідно до законів України військові формування будуть іменуватися "правоохоронні органи", якщо інше не обумовлено в тексті), місцеві та апеляційні загальні суди України.

4. Злочини, дізнання у кримінальних справах за якими проводять Військова служба правопорядку у Збройних Силах України та командири (начальники) військових частин, з'єднань, військових установ, кораблів обліковуються військовими прокуратурами.

5. Реєстрація та облік злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ, що розслідуються прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими і дізнавачами органів внутрішніх справ, підрозділів податкової міліції, дізнавачами органів держпожнагляду та УВП, військовими прокуратурами (Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, командирами (начальниками) військових частин, з'єднань, військових установ, кораблів), здійснюється органами внутрішніх справ. Злочини, у кримінальних справах яких проводиться розслідування слідчими та дізнавачами прикордонної та митної служби України обліковуються відповідно до Інструкції.

Зміни та доповнення до Інструкції можуть вноситися тільки Генеральною прокуратурою України за погодженням із зацікавленими правоохоронними органами.

6. Основа єдиного обліку злочинів ґрунтується на реєстрації:

- злочинів на момент порушення кримінальної справи;

- злочину, за яким особі, яка його вчинила, пред'явлено обвинувачення;

- кримінальної справи з моменту її порушення і прийняття у ній рішень;

- особи, яка вчинила злочин.

6.1. Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, проводиться за територіальним принципом (адміністративним районом) його вчинення. Якщо немає можливості визначити місце вчинення злочину, то злочин реєструється за місцем його виявлення.

6.2. Єдина система обліку злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ визначає такі форми облікових документів:

- статистична картка на виявлений злочин форми 1 (додаток 1);

- статистична картка про наслідки розслідування злочину форми 1.1 (додаток 2);

- статистична картка про заподіяні збитки, результати їх відшкодування та вилучення предметів злочинної діяльності форми 1.2 (додаток 3);

- статистична картка на особу, яка вчинила злочин, форми 2 (додаток 4);

- статистична картка про рух кримінальної справи форми 3 (додаток 5);

- статистична картка на злочин, за вчинення якого особі пред'явлено обвинувачення, форми 4 (додаток 6);

- алфавітна картка на особу, яка притягається до відповідальності як обвинувачена за вчинення злочину, форми 1 (додаток 7);

- талон-повідомлення про прийняття для розгляду кримінальної справи судом форми 5 (додаток 8);

- довідка про наслідки розгляду кримінальної справи судом форми 6 (додаток 9);

- єдиний журнал обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини (додаток 10).

6.3. Реєстрація злочинів, осіб, які їх учинили, кримінальних справ здійснюється шляхом занесення працівником, на якого покладено обов'язки ведення обліково-статистичної роботи (далі - працівник з обліково-статистичної роботи), відомостей із статистичної картки до єдиного журналу обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які вчинили злочини (далі - журнал обліку злочинів), присвоєння номера кримінальній справі та складання реєстру про передачу їх для централізованого обліку до інформаційних підрозділів (форма реєстру встановлюється інформаційними підрозділами на місцях).

6.4. Облік злочинів - реєстрація в інформаційних підрозділах документів первинного обліку злочинів, осіб, які їх учинили, про рух кримінальних справ (далі - документи первинного обліку) та внесення даних цих документів до звітності у вигляді цифрових показників.

Уважаються облікованими злочини, особи, які їх учинили, та кримінальні справи, коли дані про них внесені до документів первинного обліку, зареєстровані в журналі обліку злочинів, поставлені на централізований облік і включені до звітності про стан злочинності на території України.

7. Система показників документів первинного обліку побудована відповідно до вимог положень кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а також спрямована на зміцнення законності при здійсненні обліку злочинів та осіб, які їх учинили.

Забороняється вносити до документів первинного обліку будь-які доповнення та зміни, оскільки вони єдині для всіх органів досудового слідства та дізнання.

При заповненні документів первинного обліку, журналів слід керуватися правилами реєстрації та обліку злочинів, осіб, які їх учинили, викладеними в Інструкції.

7.1. На підставі документів первинного обліку в інформаційних підрозділах правоохоронних органів проводиться первинне формування звітності про злочинність.

За порушення законодавства про державну статистику винні особи несуть відповідальність відповідно до законів (стаття 20 Закону України "Про державну статистику").

8. Облік злочинів здійснюється шляхом заповнення статистичної картки на виявлений злочин форми 1. Статистична картка форми 1 є підставою для реєстрації та взяття на облік за територіальним принципом кожного злочину, що став у звітному періоді відомим прокурору, слідчому, дізнавачу або працівнику (службової особи) органів дізнання (далі - працівник дізнання) (статті 101, 102 КПК України), незалежно від того, коли цей злочин мав місце, установлені чи не встановлені особи, які його вчинили.

8.1. Статистична картка форми 1 може бути основною та додатковою. Основною є картка, що складається на виявлений злочин уперше. Додатковою є картка, що складається на виявлений додатково у процесі розслідування злочин.

Основна картка складається у випадках:

а) порушення кримінальної справи;

б) направлення прокурором кримінальної справи до суду відповідно до ст. 430 КПК України;

в) прийняття до провадження кримінальної справи, порушеної судом, а також справи, що надійшла до органів внутрішніх справ із Служби безпеки, прикордонної та митної служб України, підрозділів податкової міліції, а також навпаки;

г) прийняття до провадження кримінальної справи, що надійшла в установленому законом порядку за територіальною підслідністю з органів прокуратури або внутрішніх справ інших регіонів, транспортних органів, іноземних держав за місцем учинення злочину, якщо злочин, що розслідується у даному звітному періоді, раніше не був зареєстрований та поставлений на облік;

д) прийняття до провадження кримінальної справи, що надійшла до органів прокуратури із Служби безпеки України.

Додаткова картка складається на виявлений у процесі розслідування додатковий злочин.

Якщо особою вчинено декілька злочинів, що складають реальну сукупність, кожний з яких підлягає обліку, складається основна та додаткова картки.

У основній картці вказується основний злочин. При одночасному складанні основних та додаткових карток основним ураховується найбільш тяжкий злочин.

У додаткових картках вказуються інші злочини, що складають реальну сукупність, за якою враховуються ці злочини.

Наприклад: при умисному вбивстві, поєднаному з зґвалтуванням, складається основна картка, в якій вказується п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України, за цією карткою враховується умисне вбивство, та додаткова картка, у якій вказується ч. 4 ст. 152 КК України, і за цією карткою враховується зґвалтування.

8.2. У випадках, коли необхідно внести зміни до обліку злочинів, зняття з обліку злочину або при обліку злочину, за яким кримінальна справа відносно громадянина України надійшла для проведення досудового слідства з іноземних держав, слід користуватися такими правилами:

а) при перекласифікації діянь з менш тяжких на більш тяжкі злочини або з більш тяжких на менш тяжкі (ст. 12 КК України) та в інших випадках, коли необхідно змінити обставини злочину, види економічної діяльності, відомості про осіб, які потерпіли від злочинів, тощо, заповнюється статистична картка форми 1, у якій у пункті 2 робиться позначка 2 "змінити".

б) при виділенні з кримінальної справи в окреме провадження справи відповідно до ст. 26 КПК України одночасно зі статистичною карткою форми 3 складається та подається статистична картка форми 1.

Якщо злочини у кримінальній справі вчинено групою осіб (усіма її членами), то при виділенні з неї кримінальної справи відносно особи або невстановленого злочинця злочини у виділеній кримінальній справі вдруге не реєструються, а обліковується лише кримінальна справа. При цьому складається статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 4 "виділена".

При виділенні кримінальної справи відносно особи, яка входила до злочинної групи, але злочин (злочини) вчинила одна, у першій кримінальній справі додаткові злочини (злочини, що вчинені даною особою) з обліку знімаються (виставляється статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 5) і обліковуються у новій кримінальній справі (виставляється статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 1).

На кожну виділену кримінальну справу присвоюється новий номер кримінальної справи.

в) облік кримінальних справ відносно громадян України, що надійшли для проведення досудового слідства з компетентних органів іноземних держав про злочини, що вчинені на їх території, проводиться за місцем розташування органу, якому доручено проведення їх розслідування. При надходженні таких кримінальних справ слідчим або працівником органу дізнання складається статистична картка форми 3 про прийняття цієї справи до провадження, виставляється статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 7 та надається новий номер кримінальної справи. За усіма прийнятими рішеннями слідчі та працівники дізнання складають документи первинного обліку згідно з Інструкцією. Зазначені злочини та особи, які їх учинили, у формах звітності про злочинність на території України не враховуються, а обліковуються лише кримінальні справи у звітності про роботу органів досудового слідства та дізнання.

Злочини за кримінальними справами відносно іноземних громадян, що направляються прокуратурою або правоохоронними органами України для проведення досудового слідства до іноземних держав, з обліку знімаються.

8.3. При заповненні статистичних карток форми 1 слід користуватися такими правилами:

а) у пунктах 10, 12 статистичної картки форми 1 зазначається фабула злочину, дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби, інші особливості вчинення злочину, розміри збитків, прізвище потерпілого (потерпілих), дані осіб, які вчинили злочини, та інша інформація про злочин.

У випадках, коли невідомі дата та час учинення злочину, то в пункті 10 статистичної картки форми 1 дата вчинення злочину зазначається датою реєстрації заяви, повідомлення про злочин у журналі реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються (ЖРЗПЗ), а час учинення злочину - позначкою "25".

б) у пункті 17 статистичної картки форми 1 повинні зазначатися відомості про попередження злочину. При цьому треба мати на увазі, що ці відомості вказуються тільки при наявності незакінченого злочину.

Попередженими безпосередньо правоохоронними органами слід уважати злочини, про підготовку до вчинення яких було заздалегідь відомо із показань обвинувачених, затриманих, свідків, із заяв громадян, повідомлень посадових осіб підприємств, установ та організацій або особистого спостереження працівниками цих органів, коли в результаті проведення ними оперативних та інших заходів злочинців було затримано при готуванні або замаху на вчинення цього злочину, або поставлено в умови, що виключали можливість доведення злочину до кінця.

Попередженими за ініціативою правоохоронних органів також слід уважати злочини, учинення яких не було допущено представниками громадськості за пропозиціями, проханнями та рекомендаціями працівників цих органів.

Не підлягають обліку в числі попереджених злочинів діяння, що не містять у собі ознак готування чи замаху на злочин, зазначених у статтях 14, 15 КК України.

в) у пункті 22 статистичної картки форми 1 зазначається облік злочинів, що вчинені в громадських місцях, у тому числі на вулицях (дорогах), площах, у парках, скверах.

Громадські місця - це місця, що використовуються громадянами для спільної роботи, відпочинку, пересування, проведення масових заходів та інших потреб (вулиці, площі, вокзали, аеропорти, магазини, кафе, бари, ресторани, музеї, клуби, пляжі в період їх роботи, а також транспортні засоби громадського користування під час перебування в них громадян, ділянки лісу, поля під час проведення на їх території організованих масових зібрань).

Для органів внутрішніх справ на залізничному транспорті, у аеропортах та річморпортах, учиненими в громадських місцях, слід вважати злочини, що вчинені в приміщеннях вокзалів, пасажирських (приміських) потягах, літаках, катерах, пароплавах; на перонах, платформах, пристанях та в інших місцях під час очікування посадки та висадки пасажирів.

Не слід уважати як такі, що вчинені у громадських місцях, злочини, що скоюються протягом тривалого часу (продовжені злочини), та злочини, що вчинені у приміщеннях, відведених для проживання (хоча б тимчасово), і тих, які виконують функції житла (власні домоволодіння, квартири, жилі кімнати будівель та приміщень готелів, гуртожитків, санаторіїв, пансіонатів, профілакторіїв, будинків відпочинку, кемпінгів), учинені в місцях загального користування за місцем проживання, на сходах, площадках сходів, горищах, у підвалах, ліфтах житлових будинків, учинені на території підприємств, установ та організацій (незалежно від обмеження до них доступу адміністрацією), крім випадків, коли особи, які знаходяться у вказаних місцях, своїми неправомірними діями порушують інтереси сторонніх осіб (наприклад: особа, знаходячись на балконі чи у вікні квартири, викрикує непристойні слова або своїми діями порушує спокій громадян). Для транспортних органів внутрішніх справ не вважаються громадськими місцями території залізничних станцій, морських і річкових портів, аеропортів, вантажних районів та дворів, контейнерних площадок, території підприємств, установ та організацій залізничного, морського, річкового та повітряного транспорту, не пов'язаних з обслуговуванням пасажирів та які мають обмежений доступ.

Із загальної кількості злочинів, учинених у громадських місцях, виділяються "вуличні". Вулицею слід уважати відкриту частину території міста чи населеного пункту, крім приміщень та будівель, на якій перебувають громадяни, рухається транспорт і до якої є вільний доступ у будь-яку пору року та час доби. Також вулицею слід уважати проїжджу частину, дороги, у т. ч. автомагістралі, тротуари, площі, проспекти, бульвари, набережні, мости, шляхопроводи, естакади, проїзди, зупинки громадського транспорту, парки, сквери, провулки, завулки, двори, за винятком приватних домоволодінь, уключаючи зелені насадження та елементи благоустрою.

Крім того, до злочинів, що вчинені в умовах вулиці, належать:

- крадіжки з ресторанів, кафе, закладів громадського харчування, магазинів, ларків, кіосків, транспортних засобів, інших об'єктів, якщо проникнення в них здійснено безпосередньо з вулиці;

- незаконне заволодіння транспортним засобом, якщо він знаходився на вулиці, біля будинків, на стоянках, які не охороняються.

г) при визначенні злочинів, що вчинені на автомобільних дорогах, у тому числі на автомагістралях, у населених пунктах так і за їх межами (пункти 20, 22 статистичної картки форми 1), необхідно керуватися Правилами дорожнього руху України.

д) у пункті 28 статистичної картки форми 1 (пункті 22 статистичної картки форми 2) зазначаються види економічної діяльності, де вчинено злочин (особи, які їх учинили). При заповненні цих документів первинного обліку необхідно керуватися кодом КВЕД, який зазначено у графі 2 "Підклас" Національного класифікатора України "Класифікація видів економічної діяльності".

Наприклад: якщо злочин учинено в центральному банку (код КВЕД - 65.11.0), то в пункті 28 статистичної картки форми 1 робиться позначка "65110".

9. Облік осіб, які потерпіли від злочинів, здійснюється на підставі пунктів 32 - 37 статистичної картки форми 1. Зазначені відомості заповнюються на фізичних осіб, які потерпіли від злочинів. Підставою для їх заповнення є постанова у кримінальній справі про визнання особи, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду потерпілою (ст. 49 КПК України), за винятком випадків, коли потерпілими є особи, які не встановлені, або новонароджена дитина, або неповнолітній, або малолітній, або особа, яка від злочинних діянь загинула.

Якщо особа, яка потерпіла від злочину, на момент порушення кримінальної справи не була визнана потерпілою відповідно ст. 49 КПК України або в процесі досудового слідства та дізнання відбулися зміни щодо відомостей про осіб, які потерпіли від злочинів (зміна складу потерпілих; особа, яка потерпіла від злочину, померла; установлена особа, яка була невідома; інша інформація про потерпілих осіб), складається статистична картка форми 1 з позначкою пункту 02 = 2 "змінити".

10. Обліковується як один злочин (складається одна статистична картка на виявлений злочин форми 1) у випадках:

10.1. Учинення одного злочину групою осіб у співучасті (ст. 26 КК України).

10.2. Учинення злочину, який складається із кількох злочинних дій (бездіяльність) або посягання на різні об'єкти, якщо вони за законом кваліфікуються як один злочин.

10.3. Учинення кількох різних злочинних дій, що кваліфікуються за законом як один злочин.

Наприклад: перевищення влади або службових повноважень, що супроводжувалось насильством до потерпілого (ч. 2 ст. 365 КК України), злісне хуліганство, пов'язане з опором представнику влади, який припиняв хуліганські дії (ч. 3 ст. 296 КК України).

10.4. Учинення такого злочинного діяння, яке хоча і посягає на різні об'єкти, але за законом утворює один злочин.

Наприклад: посягання на життя працівника правоохоронного органу (ст. 348 КК України), де об'єктами посягання є службова діяльність працівників правоохоронних органів та їх життя.

10.5. Учинення одного злочинного діяння, у результаті якого потерпілими є кілька осіб.

Наприклад: фіктивне банкрутство (ст. 218 КК України), коли суб'єкт господарської діяльності шляхом подання офіційної заяви про свою фінансову неспроможність виконати вимоги з боку кредиторів завдає їм збитків, незалежно від кількості кредиторів і суми завданих їм збитків; шахрайство (ст. 190 КК України), коли одна особа (група осіб) шляхом однієї злочинної дії (обману чи зловживання довір'ям) заволодіває майном, яке належить декільком особам.

10.6. Тривалий злочин, тобто вчинення одного злочинного діяння протягом визначеного часу безперервно.

Наприклад: незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК України), незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК України).

10.7. Продовжуваний злочин, тобто вчинення низки тотожних злочинних дій, тісно пов'язаних між собою єдиним умислом, спрямованих на досягнення єдиного злочинного результату, спільністю об'єкта, злочинними наслідками і становлять у своїй сукупності єдиний злочин.

Наприклад: доведення до банкрутства (ст. 219 КК України); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, незалежно від способу розкрадання (ст. 191 КК України); шахрайство, незалежно від часу заволодіння майном потерпілих, якщо намір був спрямований на заволодіння майном визначеного кола потерпілих (ст. 190 КК України), ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), якщо злочин учинено на одному підприємстві однією службовою особою (ст. 212 КК України), шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК України), створення злочинної організації (ст. 255 КК України).

10.8. Учинення двох чи більше різних злочинів однією злочинною дією (ідеальна сукупність), при цьому обліковується найтяжчий злочин.

Наприклад: зґвалтування, поєднане із зараженням венеричною хворобою, обліковується як зґвалтування.

10.9. Злочини, що вчинені у вигляді промислу, тобто вчинення двох і більше злочинних дій, які стали для особи основним чи додатковим джерелом прибутку.

Наприклад: придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом (ст. 198 КК України).

10.10. Неодноразове вилучення майна чи заволодіння ним в одного і того самого потерпілого, якщо воно складалося із низки тотожних дій, охоплювалося з початку єдиним умислом на заволодіння конкретним майном і вчинено одним способом, належить розглядати як один продовжуваний злочин.

11. Обліковується як два і більше злочинів (складається дві і більше статистичні картки на виявлений злочин форми 1) у випадках:

11.1. Сукупність злочинів (ст. 33 КК України), учинення двох або більше злочинних дій, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті КК України (реальна сукупність).

Наприклад: умисне вбивство, учинене при розбійному нападі, - обліковується умисне вбивство та розбій; крадіжка приватного майна громадян і підпал з метою ухилення від відповідальності за крадіжку.

11.2. Неодноразове вчинення тотожних або однакових злочинних діянь, якщо вони не мають ознак продовжуваного злочину.

Наприклад: умисне вбивство двох або більше осіб, якщо вони не пов'язані єдиним наміром винного щодо вбивства визначеного кола потерпілих, обліковуються кожне самостійно.

11.3. Одночасне вчинення кількома особами без попереднього зговору злочинів, кваліфікованих за однією і тією ж статтею КК України, коли кожний учасник діяв незалежно від другого.

Наприклад: одночасне вчинення двома або більше особами хуліганських дій без попереднього зговору - злочини обліковуються окремо за ст. 296 КК України.

11.4. Учинення особою (групою осіб) двох і більше злочинів, що кваліфікуються за різними частинами однієї статті Кримінального кодексу, кожен з яких становить самостійний злочин.

Наприклад: зґвалтування дорослої жінки, а потім неповнолітньої. Такі дії обліковуються самостійно за ч. 1 і ч. 3 ст. 152 КК України.

12. Деякі склади злочинів, залежно від конкретних обставин, можуть ураховуватися як один або як два і більше злочинів. Особливості обліку деяких злочинів такі:

12.1. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів і незаконне перевезення або пересилання їх за межі території України необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 307 чи ст. 309, і як контрабанду за ст. 305 КК України.

Незаконне заволодіння наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами та наступне їх зберігання, перевезення, пересилання з метою збуту чи без такої мети, а також їх незаконний збут утворюють сукупність злочинів, передбачених ст. 308, ст. 307 чи ст. 309 КК України, проте не утворюють ознаки повторності, передбаченої ч. 2 ст. 307 або ч. 2 ст. 309 КК України.

Сукупність має місце й тоді, коли з викрадених наркотиковмісних рослин виготовляється наркотичний засіб нового виду (з коноплі - гашиш, анаша, настойка та екстракт, марихуана; з макової соломи - екстракційний або ацетильований опій). Повторності в цьому разі також немає (постанова пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 4).

12.2. При обліку вимагання (ст. 189 КК України) необхідно керуватися такими правилами:

а) вимагання, вчинене під погрозою насильства над потерпілим або близькими йому особами, розголошення відомостей, що ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодження або знищення майна, або під погрозою вбивства чи нанесення тяжких тілесних ушкоджень, обліковується як один злочин;

б) якщо вимагання було поєднане з умисним вбивством, а також з взяттям заручників (незаконне позбавлення волі або викрадення людини), у зв'язку з чим потрібна додаткова кваліфікація вчиненого, то необхідно облікувати вимагання та інший вчинений злочин.

12.3. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї обліковуються за кількістю виявлених фактів. У випадках, коли кримінальні справи про такі факти у зв'язку з установленням одного джерела виготовлення або збуту підроблених грошових знаків, цінних паперів і білетів державної лотереї об'єднуються в одне провадження, у звітності показується тільки один злочин за тим органом, який провадить розслідування об'єднаної кримінальної справи. Решта злочинів зазначеної категорії з обліку знімаються і з наступних звітів поточного року виключаються шляхом виставлення статистичної картки форми 1 з позначкою пункту 02 = 5 "знято".

12.4. Одержання службовою особою хабара від декількох осіб належить кваліфікувати як учинене повторно тоді, коли він дається за вчинення дій в інтересах кожної особи, яка дає хабар, а службова особа усвідомлює, що одержує його від декількох осіб.

Одержання службовою особою в декілька прийомів одного хабара за виконання чи невиконання дій, обумовлених із тим, хто його дає, потрібно розглядати як продовжуваний злочин. Кваліфікувати такі дії за ознакою повторності не можна.

Одержання й давання хабара не можуть кваліфікуватись як учинені повторно у випадках, коли:

а) судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена в передбаченому законом порядку;

б) на момент учинення особою нового злочину минули строки давності притягнення її до відповідальності за раніше вчинений злочин;

в) особа була звільнена від відповідальності за раніше вчинений злочин у встановленому законом порядку.

Послідовне одержання одного хабара у великому, а другого - в особливо великому розмірі належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за частинами 2 і 3 статті 368 КК України.

Якщо виконано службовою особою у зв'язку з одержанням хабара дії самі є злочинними (службове підроблення, зловживання владою чи службовим становищем), учинене належить кваліфікувати за сукупністю злочинів (постанова пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 5).

12.5. При визначенні особливостей окремих видів злочинів необхідно керуватися Кримінальним кодексом України та постановами Пленуму Верховного Суду України.

13. Обліку в числі злочинів не підлягають дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, а тому не вважається злочином (ч. 2 ст. 11 КК України).

14. Зареєстровані злочини підлягають зняттю з обліку, якщо відносно осіб, які їх учинили, винесено мотивовану постанову про направлення кримінальної справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру (статті 226, 417 КПК України) або кримінальні справи направлено до суду для вирішення питання про їх закриття у зв'язку із закінченням строків давності за злочинами, за якими особи, які їх учинили, не встановлено (ч. 3 ст. 11-1 КПК України) або кримінальні справи за якими закрито за таких підстав:

а) за відсутністю події злочину (п. 1 ст. 6 КПК України);

б) за відсутністю в діянні складу злочину (п. 2 ст. 6 КПК України), у тому числі за малозначністю діяння (ч. 2 ст. 11 КК України);

в) стосовно особи, яка не досягла на час учинення суспільне небезпечного діяння віку, при досягненні якого відповідно до закону встановлено кримінальну відповідальність (п. 5 ст. 6, ст. 7-3 КПК України);

г) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше, як за його скаргою (п. 7 ст. 6 КПК України);

д) стосовно особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави, а також є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж обвинуваченню та якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора (пункти 9, 10, 11 ст. 6 КПК України);

е) коли кримінальну справу порушено без законних підстав у порядку ст. 100 КПК України (при скасуванні прокурором постанови про порушення кримінальної справи заповнюються реквізити підпункту 11.2 статистичної картки форми 1 та пункту 13 статистичної картки форми 3, при закритті кримінальної справи прокурором заповнюються статистичні картки форм 1.1, 3 з позначкою відповідних реквізитів);

ж) при скасуванні судом за скаргою постанови про порушення кримінальної справи (ст. 236-8 КПК України);

з) за документами прокурорського реагування після проведення службової перевірки;

й) за статистичними картками форми 1 при виявленні технічних або методологічних помилок (використовується пункт 02 = 5 статистичної картки форми 1).

15. Зареєстровані злочини залишаються на обліку у випадках, коли кримінальну справу зупинено відповідно до ст. 206 КПК України або закрито щодо померлого (п. 8 ст. 6 КПК України) або кримінальну справу направлено до суду в порядку статей 232, 430 КПК України або для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності:

а) унаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння (п. 4 ст. 6 КПК України);

б) при звільненні особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки (ст. 7 КПК України) або у зв'язку з дійовим каяттям (ст. 7-2 КПК України);

в) унаслідок звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого з потерпілим, із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру, з передачею особи на поруки (статті 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10 КПК України);

г) із закінченням строків давності щодо особи, яка вчинила злочин (ч. 1 ст. 11-1 КПК України).

16. Облік злочинів, за вчинення яких особі пред'явлено обвинувачення, здійснюється на підставі статистичної картки форми 4 та алфавітної картки форми 1. Зазначені картки заповнюються після пред'явлення обвинувачення в порядку ст. 140 КПК України особі, щодо якої винесено постанову про притягнення як обвинуваченого за даним злочином.

Статистична картка форми 4 складається на кожний злочин, алфавітна картка форми 1 - на кожну особу.

Статистична картка форми 4 виставляється одночасно з алфавітною карткою форми 1. Якщо в процесі досудового слідства виявлені інші особи, які вчинили злочини, то на кожну особу складається алфавітна картка форми 1, а статистична картка форми 4 вдруге не виставляється.

У разі винесення постанови про притягнення особи як обвинуваченої, місцезнаходження якої невідоме, статистична картка форми 4 не складається. При зупиненні досудового слідства в кримінальній справі за п. 1 ст. 206 (ст. 207) КПК України особа, яка провадить розслідування, зобов'язана скласти статистичні картки форм 1.1, 3 та алфавітну картку форми 1.

Алфавітна картка форми 1, що складається прокурорами, слідчими прокуратури, слідчими військових прокуратур та підрозділів податкової міліції, направляється до інформаційних підрозділів органів внутрішніх справ України.

17. Облік наслідків розслідування злочинів здійснюється шляхом заповнення статистичних карток про наслідки розслідування злочину форми 1.1. Зазначена статистична картка є підставою для відображення в обліку та звітності відомостей про наслідки розслідування злочинів. Вона складається у таких випадках:

а) при закінченні розслідуванням справи (статті 232, 430, п. 4 ст. 6, п. 8 ст. 6, 7, 7-2, 8 (п. 6 ст. 6), 9, 10, ч. 1 ст. 11-1 КПК України) одночасно з статистичною карткою форми 2 на особу, яка вчинила злочини;

б) при винесенні постанови про зупинення досудового слідства в кримінальній справі за статтею 206 КПК України одночасно з статистичною карткою форми 3 про рух кримінальної справи;

в) при передачі кримінальної справи за підслідністю без зняття з обліку та зі зняттям з обліку одночасно з статистичною карткою форми 3 про рух кримінальної справи;

г) при закритті кримінальної справи за відсутністю події, складу злочину або за інших підстав, що виключають оцінку діяння як злочинного (п. 14 Інструкції) одночасно з статистичною карткою форми 3 про рух кримінальної справи;

д) при скасуванні судом постанови про порушення кримінальної справи (ст. 236-8 КПК України) одночасно з статистичною карткою форми 3 про рух кримінальної справи.