- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Рішення
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У справі за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень абзацу тринадцятого пункту 1 частини першої статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", частини другої статті 52, частини третьої статті 53, частини другої статті 54 Бюджетного кодексу України в аспекті положень частини першої статті 93, частини другої статті 96, пункту 6 статті 116 Конституції України (справа про право законодавчої ініціативи щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України)
м. Київ 13 січня 2009 року N 1-рп/2009 |
Справа N 1-5/2009 |
Конституційний Суд України у складі суддів:
Стрижака Андрія Андрійовича - головуючого,
Бауліна Юрія Васильовича,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича,
Дідківського Анатолія Олександровича,
Домбровського Івана Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Мачужак Ярослави Василівни,
Нікітіна Юрія Івановича,
Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шишкіна Віктора Івановича - доповідача,
за участю представника суб'єкта права на конституційне подання Пилипенка Володимира Пилиповича, Представника Президента України у Конституційному Суді України Ставнійчук Марини Іванівни, Постійного представника Верховної Ради України у Конституційному Суді України Селіванова Анатолія Олександровича, Постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України Німченка Василя Івановича,
розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень абзацу тринадцятого пункту 1 частини першої статті
20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 16 травня 2008 року
N 279-VI (Відомості Верховної Ради України, 2008 р., N 25, ст. 241), частини другої статті
52, частини третьої статті
53, частини другої статті
54 Бюджетного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., N 37-38, ст. 189) в аспекті положень частини першої статті
93, частини другої статті
96, пункту 6 статті
116 Конституції України.
Заслухавши суддю-доповідача Шишкіна В.І., пояснення Пилипенка В.П., Ставнійчук М.І., Селіванова А.О., Німченка В.І. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України
у с т а н о в и в:
1. Суб'єкт права на конституційне подання - 54 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням дати офіційне тлумачення положень абзацу тринадцятого пункту 1 частини першої статті
20 Закону України
"Про Кабінет Міністрів України" (далі - Закон), частини другої статті
52, частини третьої статті
53, частини другої статті
54 Бюджетного кодексу України (далі - Кодекс) в аспекті положень частини першої статті
93, частини другої статті
96, пункту 6 статті
116 Конституції України.
У конституційному поданні зазначено, що підставою для звернення є практична необхідність у роз'ясненні та офіційній інтерпретації вказаних положень
Закону і
Кодексу щодо визначення кола суб'єктів, яким належить право подавати до Верховної Ради України проекти законів про внесення змін до закону про Державний бюджет України, оскільки на розгляд позачергової сесії Верховної Ради України 31 липня 2008 року було подано три таких законопроекти - Кабінетом Міністрів України (реєстр. N 3019 від 28 липня 2008 року), Президентом України (реєстр. N 3019-1 від 29 липня 2008 року), народним депутатом України Пеклушенком О.М. (реєстр. N 3019-2 від 30 липня 2008 року).
У зв'язку з цим народні депутати України просять дати роз'яснення з таких питань:
- чи можна розуміти зазначені положення
Закону і
Кодексу так, що єдиним суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України є Кабінет Міністрів України;
- чи може Президент України та/або народний депутат України подавати до Верховної Ради України законопроект про внесення змін до закону про Державний бюджет України.
Автори клопотання вважають, що Кабінет Міністрів України є єдиним суб'єктом права законодавчої ініціативи щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України. Обґрунтовуючи таку позицію, народні депутати України посилаються на положення пунктів 6, 10 статті
116 Конституції України, статей
52,
53,
54 Кодексу, абзацу тринадцятого пункту 1 частини першої статті
20 Закону.
2. Свої позиції стосовно викладених у конституційному поданні питань висловили Президент України, Кабінет Міністрів України, Голова Верховної Ради України, науковці Центру політико-правових реформ.
3. Конституційний Суд України, розглядаючи порушені в конституційному поданні питання, виходить з такого.
3.1. У частині першій статті
93 Конституції України закріплено, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Зазначене конституційне положення не передбачає відмінностей у змісті й обсязі цього права вказаних суб'єктів. Разом з тим в інших нормах
Конституції України встановлюється вичерпний перелік законопроектів, які можуть подавати до Верховної Ради України лише окремі суб'єкти права законодавчої ініціативи, визначені у частині першій статті
93 Конституції України. Зокрема, проект закону про Державний бюджет України на наступний рік подає Кабінет Міністрів України (частина друга статті
96 Конституції України) , законопроект про внесення змін до
Конституції України можуть подавати Президент України або не менш як третина чи дві третини народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України (стаття
154, частина перша статті
156 Конституції України) .
3.2.
Конституція України встановлює загальні положення бюджетного процесу і визначає його учасників на окремих стадіях цього процесу.
Кабінет Міністрів України розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті
96, частина перша статті
97, пункт 6 статті
116 Конституції України) .
................Перейти до повного тексту