, а також закони "Про звернення громадян"

і "Про внесення змін до статей 235, 236 та глави 31-А Цивільного процесуального кодексу України"

значно розширили можливості громадян щодо судового захисту їх прав і свобод від неправомірних рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності.

Враховуючи, що при розгляді судами справ за скаргами громадян на такі рішення, дії чи бездіяльність виник ряд питань, які потребують роз'яснення, Пленум Верховного Суду України

1. Звернути увагу судів на те, що відповідно до ст.55 Конституції України, Закону "Про звернення громадян" та гл.31-А Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) громадянами можуть бути оскаржені до суду рішення, дії чи бездіяльність у сфері управлінської діяльності будь-якого органу державної влади чи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, іншої юридичної особи або їх посадових чи службових осіб (далі - суб'єкт оскарження), за винятком актів, перевірку конституційності яких віднесено до повноважень Конституційного Суду України або щодо яких передбачено інший порядок судового оскарження. Під останнім слід розуміти порядок, спеціально встановлений відповідними законами.

Зокрема, не можуть оскаржуватись до суду в порядку, передбаченому гл.31-А ЦПК, рішення, дії чи бездіяльність службових осіб органів дізнання, попереднього слідства, суду, прокуратури, органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, щодо яких кримінально-процесуальним, цивільним процесуальним законодавством, законодавством про адміністративні правопорушення встановлено інший порядок судового оскарження.

2. Право на звернення зі скаргою до суду на підставі ст.55 Конституції України та ст.248-1 ЦПК мають лише фізичні особи, які вважають, що суб'єктом оскарження порушено їх особисті права і свободи.

Відповідно до ст.26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах (імігранти, особи, які в ній працюють, прибули на її територію в установленому порядку на певний час тощо), мають таке саме право на подання скарг, як і громадяни України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, учасницею яких вона є.

Скаргу на захист прав і свобод громадянина може бути подано представником громадської організації, трудового колективу, уповноваженим їх органом, який діє на підставі закону чи установчих документів.

3. Військовослужбовці відповідно до ч.1 ст.248-1 ЦПК і ст.5 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність військових посадових осіб і органів військового управління, які порушили їх права або свободи, до військового суду з додержанням правил підсудності, передбачених ч.2 та 3 ст.123 ЦПК.

Виходячи зі змісту цих норм до військового суду можуть бути оскаржені також рішення, дії чи бездіяльність осіб, які не перебувають на військовій службі, але за посадою, яку вони займають в органах військового управління, уповноважені приймати рішення щодо прав і свобод військовослужбовців. Громадяни, звільнені з військової служби, вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність військових посадових осіб і органів військового управління, які порушили їх права і свободи під час проходження ними військової служби, до районного (міського) або до військового суду на свій розсуд.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність щодо військовослужбовців інших суб'єктів оскарження за загальними правилами ч.2 ст.248-4 ЦПК оскаржуються до районного (міського) суду за місцезнаходженням суб'єкта оскарження.

4. До державних органів, рішення, дії чи бездіяльність яких можуть згідно зі ст.55 Конституції України і гл.31-А ЦПК оскаржуватись до суду, належать створені відповідно до Конституції України і правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради й Ради міністрів Автономної Республіки Крим органи, які реалізують надані державою функції та повноваження у сфері управління.

Під органами місцевого самоврядування маються на увазі створені на підставі Конституції України і Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" як представницькі органи місцевого самоврядування (сільські, селищні, міські, районні та обласні ради) та їх виконавчі органи, так і органи самоорганізації населення.

Що ж до рішень, дій чи бездіяльності посадових і службових осіб органів судової влади, то згідно зі ст.55 Конституції України до суду можуть бути оскаржені лише ті з них, які належать до сфери управлінської діяльності.

5. Судам слід мати на увазі, що відповідно до ст.248-2 ЦПК предметом судового оскарження можуть бути як колегіальні, так і одноособові рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів оскарження, акти як нормативного, так і індивідуального характеру, у зв'язку з якими громадянин вважає, що:

- порушено або порушуються його права і свободи;

- створено або створюються перепони для реалізації ним своїх конституційних прав чи свобод (або вжиті заходи щодо їх реалізації є недостатніми);

- на нього покладено обов'язки, не передбачені законодавством, або передбачені, але без урахування конкретних обставин, за яких ці обов'язки повинні покладатися, або вони покладені не уповноваженими на це особою чи органом;

- його притягнуто до відповідальності, не передбаченої законом, або до нього застосовано стягнення за відсутності передбачених законом підстав чи неправомочною службовою особою (органом).

Наприклад, до суду можуть бути оскаржені: відмова в реєстрації акта громадянського стану; відмова в оформленні паспорта для виїзду за кордон чи в продовженні терміну його дії або тимчасова затримка паспорта чи його вилучення; рішення місцевих органів державної виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про введення не передбачених законом податків і зборів, про встановлення обмежень на вивіз товарів за межі адміністративно-територіальної одиниці.

Згідно з ч.3 ст.16 Закону "Про звернення громадян" судами вирішуються скарги на рішення у сфері управлінської діяльності загальних зборів членів колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств, громадських організацій і об'єднань, житлово-будівельних кооперативів та інших юридичних осіб, створених на основі колективної власності.

6. Як випливає з п.1 Перехідних положень Конституції України, наведений у ст.248-3 ЦПК перелік актів і дій, скарги на які не підвідомчі судам, може застосовуватися тільки в тій частині, яка не суперечить Конституції. Зокрема, їй не суперечить правило ст. 248-3 ЦПК про непідвідомчість судам скарг на акти та дії об'єднань громадян, які відповідно до закону, статуту (положення) належать до їх внутріорганізаційної діяльності або їх виключної компетенції. У тому числі не можуть розглядатися судом скарги на рішення з питань прийому в члени політичної партії чи виключення з неї, на рішення й постанови партійних органів про основні напрями діяльності, на партійні програми, на постанови бюро та інших органів про накладення партійних стягнень.

7. Необхідно враховувати, що відповідно до Закону "Про звернення громадян" звернення громадян підлягають розгляду відповідними органами державної влади, місцевого самоврядування та їх посадовими особами, керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких він належить.

У разі надходження до суду пропозицій (зауважень), заяв (клопотань), вирішення яких входить до повноважень зазначених органів, суддя відповідно до п.1 ст.136 ЦПК постановляє ухвалу про відмову в їх прийнятті й на підставі ч.3 ст.7 зазначеного Закону після закінчення строку на оскарження ухвали пересилає таке звернення відповідному органу чи посадовій особі, а якщо воно не містить даних для визначення належного органу, - повертає громадянину.