Главою 3 розділу V Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), у редакції Закону України від 7 липня 2010 року N 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", встановлено порядок перегляду судових рішень у цивільних справах Верховним Судом України і врегульовано допуск Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ справи до провадження.

З метою забезпечення правильного й однакового застосування статей 353 - 360 ЦПК та відповідно до пункту 6 частини другої статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

1. Право на звернення про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах із підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, мають сторони та інші особи, які брали участь у справі.

У випадках, встановлених законом, із заявою про перегляд судових рішень можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси і брати участь у цих справах (статті 3, 45 ЦПК) . Таке право передбачено, зокрема, законами України:

- від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини";

- від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру";

- від 25 червня 1991 року N 1264-XII "Про охорону навколишнього природного середовища";

- від 12 травня 1991 року N 1023-XII "Про захист прав споживачів";

- від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР "Про рекламу".

При цьому згідно зі статтею 121 Конституції України, статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру", частиною другою статті 45 ЦПК прокурор має право звернутися із заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України і в тому випадку, коли він не брав участі у справі.

Оскільки перелік осіб, яким надано право на подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України, визначається законом, тому не мають права на подання заяви про такий перегляд особи, які не брали участі у справі, але вважають, що суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Відповідно до вимог статті 37 ЦПК України процесуальне правонаступництво може мати місце на будь-якій стадії цивільного процесу, у тому числі й на стадії перегляду судових рішень Верховним Судом України.

2. Заяву про перегляд судового рішення у цивільних справах із підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом може бути подано особою, на користь якої ухвалено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, або її представником, якому довіреністю або законом надано право на подання заяви від імені такої особи. У цьому разі не вимагається, щоб рішення суду, про перегляд якого подається заява, було переглянуто в касаційному порядку. Такі заяви можуть бути подані на будь-які рішення у цивільних справах, а також із підстав порушення норм процесуального права.

3. Оскільки заяви про перегляд судових рішень, подані особами, які не мають права на звернення з такими заявами, розгляду не підлягають, то у разі їх надходження суддя-доповідач повертає заяву особі, яка її подала, на підставі пункту 2 частини четвертої статті 359 ЦПК.

Разом із тим, якщо заяву про перегляд судового рішення від імені особи, яка брала участь у справі, подано іншою особою без додання належного документа на підтвердження права на звернення із такою заявою, суддя-доповідач постановляє ухвалу про залишення заяви без руху та надає строк для усунення її недоліків як поданої без додержання вимог частини третьої статті 357 ЦПК, про що повідомляється заявникові зі встановленням строку, необхідного для надання відповідного документа на підтвердження своїх повноважень, з урахуванням тривалості поштового обігу. У разі неподання такого документа, заява повертається особі, яка її подала, з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 359 ЦПК.

У разі подання заяви, підписаної від імені особи, яка не має повноважень на ведення справи, така заява повертається з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 359 ЦПК.

4. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, подається до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ після їх перегляду в касаційному порядку, тобто:

- після ухвалення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги;

- після ухвалення Верховним Судом України як судом касаційної інстанції судового рішення за наслідками розгляду касаційної скарги, яка подана до 15 жовтня 2010 року.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовляє у допуску до провадження заяв про перегляд судових рішень, які не переглядались у касаційному порядку, поданих на підставі пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК, а також заяв про перегляд судових рішень, ухвалених Верховним Судом України у зв'язку з винятковими обставинами в порядку глави 3 розділу V ЦПК у редакції, що діяла до внесення змін Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

5. Встановлений статтею 355 ЦПК перелік підстав для подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Неоднакове застосування норм процесуального права не може бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.

6. Заява про перегляд судових рішень у цивільних справах із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, може бути подана за сукупності таких умов:

- судом (судами) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права;

- справи стосуються спорів, які виникли з подібних правовідносин;

- має місце ухвалення різних за змістом судових рішень судом (судами) касаційної інстанції.

Неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права полягає, зокрема:

- у різному тлумаченні судами змісту і сутності правових норм, що призвело до різних висновків про наявність чи відсутність суб'єктивних прав та обов'язків учасників відповідних правовідносин;

- у різному застосуванні правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням юридичної сили цих правових норм, а також їх дії у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню;

- у різному визначенні предмета регулювання правових норм, зокрема застосуванні різних правових норм для регулювання одних і тих самих правовідносин або поширенні дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосуванні цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню;

- у різному застосуванні правил аналогії права чи закону у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.

7. Постановлення касаційною інстанцією ухвали про скасування рішення судів нижчих інстанцій із передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі й застосування норм матеріального права для вирішення спору по суті, тому відповідні ухвали не можуть бути предметом перегляду в порядку, передбаченому главою 3 розділу V ЦПК, і на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК.

8. Заяву про перегляд ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, постановлених із процесуальних питань, із підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, може бути подана за одночасної наявності двох умов:

- ухвала перешкоджає провадженню у справі (зокрема, залишення касаційної скарги без розгляду, закриття касаційного провадження);

- судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

До ухвал, відносно яких може бути подано відповідну заяву із зазначеної підстави, не належать ухвали, постановлені згідно з положеннями частини третьої статті 354 та статей 359, 360 ЦПК.

9. Судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення:

- Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ;

- Вищого адміністративного суду України;

- Вищого господарського суду України;

- Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції;

- апеляційних судів загальної юрисдикції, як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ" від 22 лютого 2007 року N 697-V.

Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

10. Частиною першою статті 356 ЦПК встановлено, що заява про перегляд Верховним Судом України судових рішень у цивільних справах подається протягом трьох місяців з дня:

- ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, але не пізніше одного року з дня ухвалення цього рішення;

- ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

Законом не встановлено будь-яких часових обмежень щодо ухвалення судового рішення, прийнятого до ухвалення рішення, про перегляд якого подається заява і на яке посилається заявник на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК. У зв'язку із цим, зазначеним судовим рішенням, що набрало законної сили, може бути рішення суду касаційної інстанції, який відповідно до чинного на час ухвалення рішення законодавства, здійснював перегляд судових рішень у касаційному порядку.