Розглянувши та обговоривши матеріали вивчення стану організації та здійснення судочинства в адміністративних судах (Вищому адміністративному суді України, Львівському апеляційному адміністративному суді, Львівському та Івано-Франківському окружних адміністративних судах) за 2007 рік - перше півріччя 2008 року, Президія Верховного Суду України та президія Ради суддів України

Характерними для всіх адміністративних судів, у яких вивчався стан здійснення судочинства, є непоодинокі випадки порушення ними правил підсудності та вихід за межі компетенції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (статті 1, 17, 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Виявлено численні випадки розгляду цими судами по суті справ, що не належать до юрисдикції адміністративних судів, зокрема стосовно земельних спорів, спорів щодо права власності на інші об'єкти нерухомого майна, приватизації державного майна.

Типовими для цих судів є порушення строків передачі та порядку черговості передачі позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг суддям-доповідачам, строків відкриття провадження у справі, строків розгляду адміністративних справ (частина третя статті 107, частини перша та друга статті 189, частини перша та друга статті 214 КАС України). Причому масовими в адміністративних судах є випадки порушення строків відкриття провадження у справі. Строк розгляду багатьох справ значно перевищує два місяці, а у Вищому адміністративному суді України у ряді випадків становить понад два роки.

У діяльності зазначених судів мають місце численні випадки допущення істотних помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права, неправильного та неоднакового застосування законодавства, неврахування судової практики Верховного Суду України при вирішенні більшості категорій справ.

У вищеназваних адміністративних судах досить часто допускається порушення визначеної законом процедури розгляду справ, порядку складання та оформлення процесуальних документів. Обліково-статистична робота у цих судах ведеться на незадовільному рівні.

Під час аналізу організації та здійснення судочинства вказаними адміністративними судами робоча група враховувала як об'єктивні, так і суб'єктивні причини, що впливають на роботу цих судів. Зокрема, було враховано такі об'єктивні фактори, як початковий етап становлення адміністративних судів, незавершеність формування їх системи, недосконалість законодавства, недостатнє матеріальне та фінансове забезпечення їх діяльності, а також одноразову передачу Вищому адміністративному суду України великої кількості адміністративних справ.

Разом із тим, вивчення стану організації та здійснення судочинства Вищим адміністративним судом України засвідчило неналежний рівень організації його діяльності, у результаті чого цей суд не повною мірою забезпечує здійснення правосуддя.

Вищим адміністративним судом України також допускаються численні порушення норм КАС України щодо порядку подання та прийняття до розгляду касаційних скарг, чим порушуються права осіб, які беруть участь у справах, на касаційне оскарження. У зв'язку із цим Верховним Судом України скасовано відповідні судові рішення.

Крім того, порушуються строки відкриття касаційних проваджень, встановлені статтею 214 КАС України, не вживається заходів, спрямованих на зменшення кількості залишків нерозглянутих касаційних скарг і справ.

Так, у першому півріччі 2008 року кількість касаційних проваджень, відкритих з порушенням строків, передбачених КАС України, становить 3,6 тис., або 48,6% від відкритих касаційних проваджень.

У 2007 році залишилися нерозглянутими 22,2 тис. (47,4%) касаційних скарг та справ, що перебували на розгляді у Вищому адміністративному суді України, у першому півріччі 2008 року - 21,3 тис. скарг і справ (70,0%).

Якщо у 2007 році на розгляд суддям було передано 28,2 тис. (60,3%) касаційних скарг, що перебували на розгляді у Вищому адміністративному суді України, то у першому півріччі 2008 року - 12,1 тис. скарг (40%). При цьому в першому півріччі 2008 року розглянуто 9,1 тис. касаційних скарг, що на 20,3% менше, ніж у відповідному періоді 2007 року.

У багатьох обліково-статистичних картках вказується не дата надходження скарги до Вищого адміністративного суду України, а дата передачі її судді, що призводить до суттєвого заниження строків розгляду справ.

Мають місце порушення при передачі касаційних скарг суддям. Виявлено випадки, коли рішення про передачу справи судді-доповідачу приймалося протягом тривалого часу після дати надходження касаційної скарги до суду. Питання про відкриття касаційного провадження, відмову у відкритті касаційного провадження, залишення касаційної скарги без руху не вирішувалися протягом тривалого часу, в окремих випадках цей строк становив понад один рік від дати надходження справи до суду.

У переважній більшості справ мають місце порушення суддями-доповідачами строку підготовки справ до касаційного розгляду та постановлення ухвал про закінчення підготовки і призначення справ до касаційного розгляду (частина перша статті 215, стаття 220-1 КАС України). В окремих випадках це здійснювалося в термін до одного року і більше.

Вищий адміністративний суд України не забезпечує здійснення судового розгляду і вирішення адміністративних справ протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі (частина перша статті 122 КАС України).

Так, станом на 10 грудня 2008 року із загальної кількості нерозглянутих справ і скарг 8,9 тис. скарг та майже 15 тис. справ не розглянуто протягом терміну від 6 місяців до одного року; майже 3 тис. скарг і 10,5 тис. справ - від одного до двох років; 88 скарг та 2,6 тис. справ - понад 2 роки. Зокрема, непоодинокими є випадки тривалого розгляду касаційних скарг (понад один рік), поданих державними податковими інспекціями (далі - ДПІ), на судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів, якими визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ про зменшення значних сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) з Державного бюджету України та зобов'язано ДПІ поновити значні суми, які підлягають бюджетному відшкодуванню, на картці особового рахунку відповідного платника податку (зокрема, справи N К-1874/07 - 4910000 грн.; N К1877/07 - 90000 грн.; N К-1861/07 - 337492 грн.).

Однією з причин цього є нерівномірне навантаження на суддів Вищого адміністративного суду України: кількість касаційних скарг, переданих на розгляд суддям, за однаковий фактично відпрацьований час є вкрай нерівномірною.

Допускаються численні випадки порушення правил підсудності. Судом вирішувалися по суті справи, які підлягають розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства. Так, Верховним Судом України неодноразово скасовувалися судові рішення Вищого адміністративного суду України, ухвалені, зокрема, у земельних спорах, спорах щодо права власності на інші об'єкти нерухомого майна, у зв'язку з непідсудністю таких справ адміністративним судам. Натомість Вищий адміністративний суд України продовжує розглядати такі справи за правилами КАС України.

Вищим адміністративним судом України ухвалюються також судові рішення і в інших справах, які не належать до юрисдикції адміністративних судів: пов'язаних із діяльністю об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, щодо приватизації майна, у житлових спорах, щодо захисту гідності та честі, про відшкодування моральної шкоди, щодо оскарження дій державного виконавця, пов'язаних з виконанням рішень судів інших судових юрисдикцій.

У діяльності Вищого адміністративного суду України мають місце численні випадки допущення істотних помилок у застосуванні норм матеріального та процесуального права, неоднакового застосування законодавства. Не враховується і судова практика Верховного Суду України при вирішенні більшості категорій справ.

Зокрема, Верховний Суд України у справах про відшкодування ПДВ з Державного бюджету України, скасовуючи судові рішення Вищого адміністративного суду України, неодноразово вказував, що у таких справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Встановлення таких обставин дає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування ПДВ. В окремих випадках суми такого відшкодування є значними (наприклад, справа N К-33719/06 - 8813730 грн.). Проте Вищий адміністративний суд України продовжує вирішувати ці справи без урахування судової практики Верховного Суду України.

Численними є випадки ухвалення Вищим адміністративним судом України судових рішень, якими стягувались з державного бюджету значні суми бюджетної заборгованості з ПДВ та нараховані на неї проценти, на підставі податкових декларацій з ПДВ за певні періоди, за наслідками з'ясування наявності у таких платників податків лише податкових накладних, без з'ясування наявності обставин, які свідчать про реальне здійснення господарської діяльності, усупереч судовій практиці Верховного Суду України (справи N К-16132/06 (3166666,67 грн.), N К-24186/06 (6542890 грн. ), N К-11475/06 (259429,52 грн.), N К-24131/06 (457320 грн.), N К19810/07 (6737093 грн.), N К-36105/06 (1229300 грн.), N К-16498/06 (1171752,92 грн.), N К-10527/06 (2399659,26 грн.) тощо).

Неправильне застосування норм матеріального права має місце і у справах про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у митних спорах, справах про нарахування та виплату пенсій, стягнення штрафних санкцій, стягнення акцизного збору тощо.

Виявлено випадки неврахування Вищим адміністративним судом України практики Верховного Суду України також у спорах про стягнення коштів, виплату яких передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Має місце ухвалення судових рішень на основі не цього Закону, а підзаконних нормативно-правових актів, зокрема постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року N 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тощо.

Не береться до уваги практика Верховного Суду України у справах щодо обчислення та перерахунку пенсій державних службовців, а також пенсій, виплату яких передбачено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Встановлено наявність судових рішень Вищого адміністративного суду України, в яких в однотипних правових ситуаціях неоднаково застосовувався Закон України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині звільнення від оподаткування (надання податкових пільг та преференцій) відповідним суб'єктам.

Виявлено неоднакову практику розгляду справ щодо визнання недійсними установчих документів та свідоцтв платників ПДВ. У межах одного суду Судовою палатою з розгляду справ, що виникають з податкових відносин, та Судовою палатою з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб ухвалюються протилежні за своїм змістом судові рішення. В одних випадках визнається, що такий спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України, в інших - що не підлягає. При цьому наявні також судові рішення Вищого адміністративного суду України, у яких робиться висновок, що цей спір стосується корпоративних відносин.

Має місце різна практика розгляду спорів за позовами ДПІ: про стягнення реструктуризованої простроченої заборгованості за іноземними кредитами, залученими під державні гарантії, про визнання недійсними договорів, укладених між суб'єктами господарювання, на підставі статей 207, 208 Господарського кодексу України. Зокрема, в останньому випадку судом в одних справах закривається провадження в частині визнання договору недійсним із залишенням без змін рішень попередніх судових інстанцій щодо відмови у застосуванні відповідних правових наслідків, а в інших - позовні вимоги ДПІ про визнання договору недійсним задовольняються.

У судових палатах Вищого адміністративного суду України з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб та з розгляду справ, що виникають з податкових відносин, склалася різна практика розгляду спорів про визнання недійсними, нечинними чи скасування податкових повідомлень-рішень, прийнятих ДПІ за результатами перевірок дотримання платниками податків вимог законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Суддями Судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових відносин, неоднаково вирішуються спори про стягнення із суб'єктів підприємницької діяльності штрафних санкцій, застосованих ДПІ на підставі законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Указу Президента України від 12 червня 1995 року N 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки".

Наявна різна практика розгляду спорів і за позовами відділень Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення штрафних санкцій із суб'єктів господарювання за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Виявлено непоодинокі випадки неоднакового застосовування суддями Судової палати з розгляду справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, в тому числі однієї і тієї самої колегії суддів, одних і тих самих норм матеріального права, наприклад, при визначенні строку, з якого здійснюється перерахунок пенсій відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність"; встановленні кола осіб, які мають право на пенсію за вислугою років згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; у справах щодо визначення грошового забезпечення військовослужбовців при звільненні в запас.

Вищим адміністративним судом України неоднаково застосовується законодавство у справах за позовами до органів державної податкової служби про зобов'язання внести до паспорта відмітку щодо відмови від ідентифікаційного номера. В одних випадках залишалися без змін судові рішення, відповідно до яких суд зобов'язував виключити всю інформацію стосовно заявника з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної податкової адміністрації України, в інших - ДПІ, а в окремих справах - залишити без змін судове рішення щодо зобов'язання ДПІ подати до Державної податкової адміністрації України необхідні відомості про виключення інформації про особу з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків.

Згідно з частиною третьою статті 38 Закону України "Про судоустрій України" судові палати у вищому спеціалізованому суді утворюються для розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Проте склалася практика недотримання судовими палатами передбаченої законом спеціалізації. Зокрема, Судова палата з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб розглянула значну кількість справ, які належало розглядати іншим судовим палатам. Суддями Судової палати з розгляду справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, розглядалися справи не лише відповідно до компетенції палати, а й інших категорій, наприклад, спори за участю Пенсійного фонду України або його територіальних управлінь стосовно обчислення пенсії фізичним особам, які не проходили публічної служби, спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій або бездіяльності тощо.

Виявлено непоодинокі випадки розгляду справ суддями однієї судової палати у складі колегій суддів інших судових палат, в тому числі в якості головуючих, а також розгляду судовими палатами справ, вирішення яких належить до спеціалізації інших судових палат.

Часто суддями Вищого адміністративного суду України не дотримується процесуальне законодавство. Має місце практика, коли судді спочатку витребовують справу, а потім відкривають касаційне провадження. Це не відповідає вимогам частини другої статті 214 КАС України. Одні судді постановляють одну ухвалу, якою відкривають провадження у справі, та витребовують справу, а інші - дві самостійні ухвали: про відкриття провадження у справі та про витребування справи. Витребування справи інколи здійснюється супровідним листом за підписом судді-доповідача, а не шляхом постановлення відповідної ухвали.

В окремих справах при залишенні без змін оскаржених судових рішень Вищим адміністративним судом України щодо поданих касаційних скарг постановляються ухвали про їх відхилення, а не про залишення без задоволення, як це вимагається нормами статей 223, 230 КАС України.

Ухвалюються судові рішення, які не відповідають вимогам статті 231 КАС України: без мотивувальної частини (обґрунтування мотивів, з яких суд дійшов відповідних висновків), без зазначення норм закону, якими суд керувався, постановляючи ухвалу, а також без зазначення в резолютивній частині строку і порядку набрання судовим рішенням законної сили та порядку його оскарження.

У багатьох випадках у судових рішеннях не зазначаються чи вказуються помилково: номер справи, суддя-доповідач, головуючий у справі; закони, якими суд керувався при ухваленні судового рішення.

У Вищому адміністративному суді України існує неоднакова практика ухвалення судових рішень за заявами про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, коли відповідні обставини не належать до підстав перегляду судових рішень, передбачених частиною другою статті 245 КАС України. Так, в одних випадках у відкритті провадження за нововиявленими обставинами відмовлялося, а в інших - така заява розглядалася по суті з прийняттям постанови про залишення її без задоволення.

Численними є порушення вимог статті 167 КАС України щодо строків надіслання судових рішень учасникам судового процесу.

Існують випадки перегляду суддями Вищого адміністративного суду України судових рішень, які не підлягають оскарженню, зокрема ухвал про відмову в забезпеченні доказів.

Виявлено непоодинокі випадки невнесення судових рішень Вищого адміністративного суду України до Єдиного державного реєстру судових рішень всупереч нормам Закону України "Про доступ до судових рішень". Водночас траплялися випадки, коли фактично прийнята Вищим адміністративним судом України постанова вносилася до Єдиного державного реєстру судових рішень як ухвала.

У 2007 році Вищий адміністративний суд України надіслав до інформаційно-технічного адміністратора Реєстру 31510 копій судових рішень, упродовж 2008 року - 54030 копій судових рішень (з них 3490 - надіслано двічі). При цьому в грудні 2008 року від Вищого адміністративного суду України надійшло 41474 копії судових рішень в електронному вигляді, записаних на оптичному носії. У зв'язку з цим виникає сумнів щодо своєчасності надіслання Вищим адміністративним судом України копій судових рішень у визначений законодавством строк.

Незадовільним є стан організації діяльності Вищого адміністративного суду України.

Головою Вищого адміністративного суду України не вжито заходів для виконання вимог пункту 3 частини першої статті 41 Закону України "Про судоустрій України" щодо утворення судових палат Вищого адміністративного суду України - такі палати утворено з порушенням встановленого законом порядку.

Кількісний склад судових палат сформовано без урахування необхідності забезпечення рівномірного навантаження щодо розгляду справ між усіма суддями Вищого адміністративного суду України.

Судові палати утворено за двома критеріями - суб'єкти звернення до суду (фізичні та юридичні особи) та предмет спору. Це суттєво ускладнює розмежування спеціалізації між палатами.

Згідно з наказом Голови Вищого адміністративного суду України певні категорії справ рівномірно розподіляються між 4 судовими палатами без урахування їх спеціалізації, що є порушенням вимог частини третьої статті 38 Закону України "Про судоустрій України".

Головою Вищого адміністративного суду України на неналежному рівні здійснюється керівництво роботою апарату суду (пункт 5 частини першої статті 41 Закону України "Про судоустрій України"), зокрема в частині забезпечення ведення працівниками апарату діловодства в суді, здійснення кадрової роботи, інформаційно-технічного забезпечення суддів. Апарату Вищого адміністративного суду України (окремим його працівникам) надано повноваження, які відповідно до законодавства про судоустрій не можуть ними здійснюватися (забезпечення діяльності кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів, Ради суддів адміністративних судів тощо).

Неналежним чином організовано роботу в частині забезпечення виконання повноважень Голови Вищого адміністративного суду України щодо внесення подань про призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду. У не встановлений законом спосіб (усунувши від виконання повноважень кваліфікаційну комісію, Державну судову адміністрацію України) створено можливість його протизаконного впливу на процедуру призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду.

Головою суду порушується законодавчо встановлена процедура призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду.

Голова Вищого адміністративного суду України приймав відповідні документи щодо необґрунтованого введення посад (у тому числі заступників голів судових палат) та утворення структурних підрозділів апарату суду.

Вищим адміністративним судом України не усунуто недоліки щодо виконання працівниками апарату (помічниками суддів) цього суду не притаманних їм обов'язків, виявлені при попередньому вивченні організації роботи Вищого адміністративного суду України у квітні 2007 року.

Вивчення стану організації роботи з ведення судової статистики, діловодства та архіву у Вищому адміністративному суді України засвідчило істотні порушення нормативно-правових актів, які регламентують таку діяльність.

Так, частина обліково-статистичних карток на касаційну скаргу, провадження не відповідають Інструкції про порядок ведення обліково-статистичної роботи у Вищому адміністративному суді України (заповнюються дві різні обліково-статистичні картки: одну затверджено наказом Голови Вищого адміністративного суду України від 22 червня 2006 року N 36/о, а іншу - нормативно не визначено).

Обліково-статистичні картки зберігаються у відповідних картотеках не за датою надходження до суду справи або матеріалу, а окремо по суддях відповідної судової палати, що є грубим порушенням вимог зазначеної Інструкції.

Під час вивчення відображення відомостей в обліково-статистичних картках виявлено порушення вказаної Інструкції. Так, у багатьох таких картках на касаційну скаргу, провадження не заповнюються або неправильно заповнюються пункти "Строк розгляду справи", "Справа знаходилась у суді", неправильно заповнюється пункт "Строк розгляду справи". Порушується вимога про те, що при надходженні кількох касаційних скарг щодо одного судового рішення скарги обліковуються під одним номером.

Звіти Вищого адміністративного суду України за 2007 рік та перше півріччя 2008 року складено з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення статистичної звітності, якою передбачено, що статистичні звіти складаються до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом, проте звіти за 2007 рік складено 31 січня 2008 року, а за перше півріччя 2008 року - 30 липня 2008 року. Крім того, звіти за перше півріччя 2008 року всупереч цій Інструкції не підписано виконавцем звітів.

Неналежною є діяльність Вищого адміністративного суду України з надання методичної допомоги судам нижчого рівня з метою забезпечення правильного та однакового застосування ними законодавства.

Так, розпорядженням Голови Вищого адміністративного суду України та голови Ради суддів адміністративних судів України від 12 листопада 2007 року N 31рс було утворено робочу групу з перевірки стану організації роботи із забезпечення здійснення судочинства та надання методичної допомоги Київському апеляційному адміністративному суду та окружному адміністративному суду міста Києва. Проте оскільки така робота в зазначених судах у 2007 році не проводилася, дане розпорядження визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням від 16 травня 2008 року N 165рс.

У 2008 році надано методичну допомогу Київському апеляційному адміністративному суду, окружному адміністративному суду м. Києва, Вінницькому, Житомирському, Чернігівському окружним адміністративним судам. Вивчення стану організації роботи із забезпечення здійснення судочинства у цих судах, розташованих у різних адміністративно-територіальних одиницях України, проводилися однією робочою групою протягом нетривалого часу (20 травня - 6 червня). За результатами вивчення роботи зазначених судів складено одну довідку (обсягом 35 сторінок), а заслухано це питання на спільному засіданні президії Вищого адміністративного суду України та Ради суддів адміністративних судів України лише 3 жовтня 2008 року.

Вивчення стану організації роботи зі здійснення судочинства та надання методичної допомоги в інших адміністративних судах, визначених графіком (зокрема: в Донецькому апеляційному адміністративному та Донецькому окружному адміністративному, Луганському окружному адміністративному; Одеському апеляційному адміністративному та Одеському окружному адміністративному; Харківському апеляційному адміністративному та Харківському окружному адміністративному; Дніпропетровському апеляційному адміністративному; Львівському апеляційному адміністративному, Рівненському окружному адміністративному та Івано-Франківському окружному адміністративному) у 2008 році не проводилися.

Не виконує Вищий адміністративний суд України передбаченого пунктом 3 частини першої статті 39 Закону України "Про судоустрій України" повноваження щодо забезпечення єдності судової практики в адміністративних справах.

Узагальнення судової практики на засіданнях відповідних судових палат Вищого адміністративного суду України не заслуховувалися та витяги з узагальнень судам нижчого рівня не надсилалися. Це свідчить про відсутність практичної реалізації матеріалів узагальнень судової практики в аспекті забезпечення Вищим адміністративним судом України однакового застосування законодавства судами нижчого рівня.

Окремі узагальнення здійснено з проблематики, яка не є актуальною. У той же час із таких категорій спорів, у яких склалась дійсно неоднакова судова практика, а також існують помилки в застосуванні законодавства, узагальнення Вищим адміністративним судом України не проводилися.

Вивчення стану організації здійснення судочинства Львівським апеляційним адміністративним судом засвідчило істотні системні недоліки в його діяльності.

Протягом 2007 року за апеляційними скаргами на судові рішення місцевих судів до цього суду надійшло майже 7,2 тис. адміністративних справ. У середньому щомісяця кожний суддя отримував на розгляд по 10,5 справ і матеріалів. Закінчено провадження без урахування повернених із різних підстав на новий розгляд майже 2,6 тис. справ.

Судом не забезпечується зменшення кількості нерозглянутих апеляційних скарг і справ. Так, залишилися нерозглянутими на кінець 2007 року 3,6 тис. адміністративних справ, або 50,3% від тих, що перебували в провадженні.

Протягом 2008 року за апеляційними скаргами на судові рішення місцевих судів до Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло 16 тис. адміністративних справ, заяв. У середньому щомісяця кожний суддя отримував на розгляд по 19 справ і матеріалів. Середньомісячне надходження у 2008 році на кожного працюючого суддю становило 72 справи. Розглянуто 9,3 тис. скарг, справ, заяв, у тому числі закінчено провадження у 6,7 тис. справах. Залишилися нерозглянутими 10,2 тис. адміністративних справ, або 52,2% від тих, що перебували в провадженні.

У Львівському апеляційному адміністративному суді не дотримуються принцип черговості передачі справ та встановлені законодавством строки їх передачі судді-доповідачу.

Виявлено порушення частини першої статті 189 КАС України щодо передачі адміністративних справ суддям-доповідачам не пізніше наступного дня від дня надходження; пункту 11 частини першої статті 3 та частини першої статті 122 КАС України щодо розгляду і вирішення адміністративної справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі; статті 209 КАС України щодо повернення судом справи після закінчення апеляційного перегляду до суду першої інстанції, який її розглядав, не пізніш як у семиденний строк. Для встановлення правильності вчинення судами першої інстанції процесуальних дій щодо повернення позовних заяв, відмови у відкритті провадження чи відкритті провадження суддям апеляційного суду необхідно від 4 до 6 місяців.