Інструкція по обліку молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі в сільськогосподарських підприємствах розроблена відповідно до діючих положень з бухгалтерського обліку і не стосується порядку відображення інформації оперативного (племінного, зоотехнічного та ветеринарного) обліку. Дія інструкції розповсюджується на сільськогосподарські підприємства та на підрозділи підприємств інших галузей, що виробляють продукцію тваринництва.

1.1. До складу молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі включають поголів'я, вирощене у власному господарстві та придбане на стороні, а саме: молодняк всіх видів з моменту одержання приплоду до переводу в основне стадо чи вибуття, тварини на відгодівлі, а також поголів'я основного стада птиці, кролів та звірів. Сюди ж відносять нетелів та свиноматок, що перевіряються, піддослідних тварин, корів, які використовуються для одержання ембріонів, а в спеціалізованих господарствах по вирощуванню тварин основного стада - ще й корів-первісток від моменту розтелу до реалізації, а також сім'ї бджіл.

1.2. Не включають до складу молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі поголів'я основного стада продуктивної худоби (корови і бугаї молочного і м'ясного напрямку; свиноматки без тих, що перевіряються, кнурі; конематки і жеребці; вівцематки, барани-плідники та валухи, кози та козли) та робочої худоби (коні, воли тощо).

1.3. Сільськогосподарські підприємства утримують тварин на власних фермах та передають на вирощування чи відгодівлю іншим підприємствам (за угодами про міжгосподарську кооперацію) та громадянам (згідно з угодами).

1.4. Основними завданнями обліку молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі в сільськогосподарських підприємствах є:

- своєчасне та правильне документальне відображення операцій та забезпечення достовірних даних щодо надходження з виробництва та вибуття тварин і одержання продукції;

- контроль за збереженням тварин в місцях їх утримання і на всіх етапах їх руху;

- забезпечення щоденної реєстрації данних про рух поголів'я з метою визначення потреби ферми (бригади) в кормах на кожний день;

- правильне обчислення фактичної вартості тварин при їх надходженні та вибутті;

- здійснення заходів з метою недопущення нестач, крадіжок та загибелі тварин.

1.5. Облік молодняка тварин на фермах і в бухгалтерії сільськогосподарського підприємства організовується і ведеться під керівництвом головного бухгалтера сільськогосподарського підприємства та бухгалтера з обліку в тваринництві.

1.6. Необхідними передумовами здійснення контролю за збереженням молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі є:

- перевірка чисельності тварин та їх обов'язкове зважування при визначенні приросту, прийманні та відпуску;

- проведення контролю за своєчасним і правильним веденням обліку поголів'я на фермах;

- систематичне проведення інвентаризації з метою недопущення втрат поголів'я та маси;

- встановлення переліку осіб* (завідуючі фермами, бригадири, старші робітники ферм тощо), що відповідають за приймання і відпуск тварин, їх зважування, правильне та своєчасне оформлення цих операцій, а також збереження закріплених за ними тварин;

- звільнення і переміщення матеріально-відповідальних осіб за згодою головного бухгалтера сільськогосподарського підприємства;

- затвердження переліку посадових осіб, яким надано право підписувати документи на переміщення тварин в господарстві, а також видавати дозвіл (підписувати перепустку) на їх вивезення за межі сільськогосподарського підприємства. Списки цих осіб, а також зразки їх підписів повинні бути передані у структурні підрозділи (на ферму, бригаду, в цехи і т.д.);

- присвоєння персональних шифрів особам, які обробляють та мають доступ до інформації в комп'ютері.

2.1. При одержанні приплоду телят, поросят, ягнят, крім каракульських, лошат, нових сімей бджіл тощо завідуючий фермою, зоотехнік чи бригадир складають в двох примірниках "Акт на оприбуткування приплоду тварин" (сільгоспоблік, ф. N 95).

Дані акту щоденно записують в "Книгу обліку руху тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. N 34), а також використовують для ведення зоотехнічного обліку та нарахування заробітної плати працівникам ферми.

Обидва примірники акту передаються в бухгалтерію: один - на наступний день після його складання, а другий - в кінці місяця разом зі "Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. N 102) після того, як на підставі нього будуть зроблені записи в регістрах зоотехнічного обліку.

2.2. Записи в акті здійснюють індивідуально по кожній голові приплоду великої рогатої худоби і коней, по інших тваринах - в цілому з зазначенням статі.

2.3.1. В каракульському вівчарстві дані про хід окоту по кожній отарі за минулу добу бригадир (обліковець) та бонітер записує в "Акт про хід окоту овець" (сільгоспоблік, ф. N 103), який складають в двох примірниках. Порядкова нумерація актів ведеться по кожній отарі з початку року.

2.3.2. Відправлення на забійний пункт всієї продукції окоту з товарною шкуркою (ягнята для забою на шкурку, мертвонароджені, випоротки, викидні, що загинули, та змушено прирізані до бонітування і після нього) та нетоварною шкуркою (ембріони) оформляють "Накладними внутрішньогосподарського призначення" (сільгоспоблік, ф. N 87) в трьох примірниках, з яких один залишається в отарі.

2.3.3. Для обліку кількості каракулю, одержаного окремими бригадами, на ягнят, що відправляються на забійний пункт, начіплюють бірки з зазначенням номера бригади. При забої бірка переноситься на зняту шкурку. Такі ж самі бірки начіплюють і на відправлені на забійний пункт каракульські шкурки ягнят, забитих в отарі.

2.3.4. Загибель і дорізування суягних вівцематок засвідчують також в "Акті про хід окоту овець" (сільгоспоблік ф. N 109) та в "Акті на вибуття тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. N 100), в розділі "Використання" якого обов'язково зазначають кількість і якість одержаних шкурок від випоротків. Одночасно з цим одержані випоротки (з товарною і нетоварною шкуркою) показують в "Акті про хід окоту овець" (сільгоспоблік, ф. N 103).

2.3.5. Всю продукцію окоту каракульських овець, що надійшла на протязі дня на забійний пункт, записують окремим рядком з кожної накладної у відповідні графи "Акту на вибуття тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. N 100). Тут же показують вихід шкурок, нетоварних шкурок, тушок та сичугів, одержаних від переробки (забою).

2.3.6. В кінці робочого дня "Акт на вибуття тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. N 100) підписують всі члени комісії, призначеної керівництвом сільськогосподарського підприємства на період окоту для якісного прийняття продукції забійним пунктом. В кінці акту матеріально-відповідальна по забійному пункту особа розписує про прийняття продукції на відповідальне зберігання для послідуючого відправлення на склад сільськогосподарського підприємства чи для продажу.

2.4.1. В спеціалізованих птахівничих радгоспах і птахофабриках для приймання одержаних (виведених) пташенят застосовують "Акт виводу та сортування добового молодняка птиці" (сільгоспоблік, ф. N 106). Його складає начальник цеху інкубації або зоотехнік в день виводу пташенят. В цьому акті зазначають відсоток виходу та якість виведених пташенят з кожної партії закладених яєць.

2.4.2. Начальник цеху інкубації на підставі відповідних документів складає і подає в бухгалтерію "Звіт про процеси інкубації" (сільгоспоблік, ф. N 105). Звіт підписують начальник цеху і оператор та затверджує керівник підприємства.

2.4.3. Відпуск пташенят з цеху інкубації в цех вирощування здійснюють за "Накладними внутрішньогосподарського призначення" (сільгоспоблік, ф. N 87). На кожну партію птиці, направлену в забійний цех, виписується окрема накладна.

2.5. На одержаний приплід звірів та кролів складають "Накопичувальний акт на оприбуткування приплоду звірів" (сільгоспоблік, ф. N 96), в якому зазначають кількість знайденого в кожному гнізді молодняка (живого і мертвого). Оприбутковують тільки живих звірят (кроленят), які виявлені при реєстрації приплоду. Накопичувальний акт складає завідуючий фермою, зоотехнік або бригадир в момент розкриття гнізд. Дані актів переносять в регістри зоотехнічного обліку та використовують для підрахунку заробітної плати працівникам ферми. Накопичувальні акти подають в бухгалтерію разом зі "Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. N 102).

2.6. Порядок документального оформлення приплоду та його оцінки наведено в табл. 1.

2.7. Тварини, придбані в інших колективних сільськогосподарських підприємствах, радгоспах, племінних об'єднаннях тощо, оприбутковуються на підставі товарно-транспортних накладних і рахунків-фактур; при придбанні племінних тварин заповнюється також "Племінне свідоцтво".

2.8. Тварини, які надійшли в порядку безоплатної передачі від інших підприємств чи організацій як їх пайова участь або за розпорядженням вищестоящих організацій, приймають на облік на основі рахунків-фактур і "Товарно-транспортних накладних на відправку-прийомку тварин і птиці" (спеціалізована ф. N 1-сг, твар.).

2.9. Сільськогосподарські підприємства здійснюють закупівлю худоби у громадян (відповідно до договору) з постановкою тварин на дорощування і відгодівлю для одержання додаткового приросту маси, а також надають допомогу населенню в реалізації тварин шляхом приймання від громадян та послідуючого продажу заготівельним організаціям.

2.10.1. Приймання худоби від населення (відповідно до договору) з метою постановки її на дорощування і відгодівлю проводить комісія в складі керівника підрозділу, завідуючого фермою, зоотехніка, ветпрацівника та особи, якій будуть передані тварини для подальшого вирощування чи відгодівлі. Зоотехнічний і ветеринарний персонал оглядає в присутності особи, яка здає тварин, кожну тварину, визначає її вгодованість та живу масу і складає "Акт на купівлю тварин в населення" (сільгоспоблік, ф. N 956), який затверджує керівник сільськогосподарського підприємства. Один примірник акту вручається особі, яка здала тварин. При постановці на вирощування та відгодівлю тваринам присвоюють інвентарний номер. Головний бухгалтер перевіряє правильність розрахунку вартості куплених тварин в "Акті на закупівлю худоби у населення", виписує видатковий касовий ордер і передає його разом з актом в касу для оплати.

2.10.2. Молодняк тварин, а також інша худоба, куплена колективними господарствами у населення, стає їх власністю і обліковується на фермі та в бухгалтерії господарства на загальних підставах.

2.11.1. На приймання сільськогосподарськими підприємствами худоби, кролів та інших тварин від населення для подальшого продажу і доставки їх на приймальні пункти складається "Приймально-розрахункова відомість на худобу і птицю, що прийняті сільськогосподарським підприємством від населення для подальшої здачі державі" (сільгоспоблік, ф. N 95а).

2.11.2. Відомість складається в двох примірниках, де зазначають прізвище, ім'я та по-батькові здавальника і кількість голів прийнятої худоби, їх вгодованість та живу масу. При здаванні прийнятої від населення худоби сільськогосподарське підприємство подає м'ясопереробному підприємству два примірники відомості. Після заповнення заготівельною організацією або підприємством м'ясної промисловості показників про живу масу і вгодованість тварин та суму, що належить кожному здавальнику, один примірник відомості залишається в заготівельній організації або на підприємстві м'ясної промисловості, а другий повертається сільськогосподарському підприємству для розрахунків зі здавальниками худоби.

2.11.3. Худоба, птиця, кролі та інші тварини, прийняті від населення для доставки їх на приймальні пункти, обліковуються сільськогосподарськими підприємствами (окремо від власних) за їх видами з зазначенням кількості голів, живої маси та вартості, що визначається заготівельною організацією в приймально-розрахунковій відомості.

2.12.1. Господарства, які здійснюють виробничі функції міжгосподарських підприємств, приймають тварин від господарств-учасників на підставі "Товарно-транспортних накладних на відправку-приймання тварин і птиці" (спеціалізована ф. N 1-сг, твар.), рахунків-фактур, племінних і ветеринарних свідоцтв. Вгодованість та живу масу худоби (знижку на вміст шлунково-кишкового тракту при цьому не роблять) визначають в присутності представників господарств-постачальників відповідно до діючих положень про порядок приймання поголів'я.

2.12.2. Тварини і птиця, прийняті в порядку дольових внесків, беруться на облік згідно з накладною за кількістю голів, вгодованістю, живою масою, визначеною при надходженні (без знижки на вміст шлунково-кишкового тракту), та цінами домовленості.

2.13. Радгоспи, що займаються заготівлею та послідуючою відгодівлею худоби, а також міжгосподарські сільськогосподарські підприємства, що займаються відгодівлею тварин, в "Товарно-транспортній накладній на відправку-приймання тварин і птиці" (спеціалізована ф. N 1-сг, твар.) зазначають також живу масу тварин зі знижкою на вміст шлунково-кишкового тракту (для розрахунків з постачальниками тварин і птиці). Після прийняття тварин, що надійшли для дорощування і відгодівлі, радгоспи та міжгосподарські підприємства (організації) несуть за неї повну матеріальну відповідальність.

2.14. Продукцією вирощування молодняка тварин, птиці і тварин на відгодівлі є приріст живої маси поголів'я, яке зважують, та приріст, що розраховується по поголів'ю, яке не зважують. Не визначають приріст живої маси і не дооцінюють дорослого поголів'я птиці, кролів, звірів та бджіл.

2.15. Тварин зважують щомісяця, а також в момент переведення в наступну вікову групу, з ферми на ферму, від однієї особи до іншої, в основне стадо, вибракування з основного стада, падежу, забою, продажу тощо. Дані про масу тварин записують у відповідні документи (акти на переведення тварин і птиці тощо).

2.15.1. Результати зважування молодняка тварин та тварин на відгодівлі, які залишилися в групі на кінець звітного періоду, відображуються у "Відомості зважування тварин" (сільгоспоблік, ф. N 98), яка складається зоотехніком чи завідуючим фермою, бригадиром при щомісячних, періодичних та вибіркових зважуваннях тварин в підзвіті кожного скотаря, свинарки тощо.

2.15.2. Молодняк та відгодівельне поголів'я великої рогатої худоби і свиней підлягають обов'язковому зважуванню щомісяця.

2.15.3. Приріст живої маси молодняка овець, кіз, птиці та кролів визначається на підставі вибіркового зважування. Зоотехнік разом із завідуючим фермою чи бригадиром відбирає та зважує певну кількість голів (не більше 5%) кожної вікової групи (відбираються типові для кожної групи екземпляри).

Після цього визначається середня жива маса однієї зваженої голови (по кожній віковій групі) шляхом ділення загальної живої маси поголів'я, яке зважувалося, на кількість зважених тварин.

Потім середню масу однієї голови перемножують на загальну кількість голів даної вікової групи худоби і, таким чином, встановлюють живу масу тварин цієї групи на кінець звітного періоду.

2.15.4. У випадку, коли зважування неможливе або приводить до нереальних результатів (нетелів, супоросних свиноматок і ярок на певній стадії вагітності тощо), їх жива маса приймається за останнім зважуванням.

Після отелу, опоросу чи окоту цих тварин їх живу масу та її приріст уточнюють шляхом зважування.

2.16. Приріст живої маси визначають на підставі "Розрахунку приросту живої маси" (сільгоспоблік, ф. N 98а). Його складає зоотехнік (завідуючий фермою) чи бригадир щомісячно на підставі даних відомостей зважування тварин та документів на надходження та вибуття худоби в цілому по фермі та за видами і обліковими групами та особами, за якими закріплені тварини.

При розрахунку кількості приросту маси до живої маси худоби та птиці даної групи на кінець звітного періоду додається жива маса худоби та птиці, що вибула з даної вікової групи на протязі звітного періоду (включаючи і загиблих тварин), а з одержаного підсумку віднімають масу худоби та птиці, яка надійшла в дану вікову групу за відповідний звітний період, та живу масу худоби та птиці, що була в групі на початок звітного періоду. Одержаний результат становитиме приріст живої маси тварин конкретної облікової групи, що знаходилась на вирощуванні чи на відгодівлі (нагулі) на протязі звітного періоду у певної відповідальної особи.

2.17. Розрахунок визначення приросту живої маси разом зі звітом про рух худоби та птиці на фермі передається в бухгалтерію та являється підставою для оприбуткування одержаного приросту та нарахування заробітку працівникам ферм.

2.18. По молодняку, приріст маси якого не визначають (лошата, звірі), щомісяця розраховують вартість приросту тварин за фактичною кількістю кормо-днів та плановою собівартістю утримання голови на протязі одного дня (кормо-дня).

2.19. Передачу колективними і міжгосподарськими сільськогосподарськими підприємствами та радгоспами молодняка худоби та птиці за договорами колгоспникам, робітникам, службовцям та іншим громадянам, а також пенсіонерам на вирощування оформляють "Актом на передачу (продаж) та закупівлю худоби та птиці за договорами з громадянами" (сільгоспоблік, N 956). Один примірник акту, підписаний завідуючим фермою (бригадиром ферми), зоотехніком, ветеринарним лікарем, матеріально-відповідальною особою та громадянином, який прийняв тварин, та затверджений керівником господарства, передають громадянину. В акті повинна бути зазначена кількість переданих (прийнятих) голів худоби та птиці, їх фактична жива маса, вартість та стан здоров'я, а по великій рогатій худобі, крім цього,- номер тварини. Після приймання молодняка худоби та птиці громадяни несуть за них повну матеріальну відповідальність.

2.20. У всіх випадках переведення телят, поросят, ягнят, лошат, птиці, кролів, звірів тощо з однієї облікової групи в іншу (включаючи і переведення тварин в основне стадо), а також відсадки молодняка звірів і кролів складають "Акт на переведення тварин з групи в групу" (сільгоспоблік, ф. N 97). Акти заповнює зоотехнік (завідуючий фермою) чи бригадир в день переведення тварин і птиці, відсадки звірів і кролів, ці документи підписують також працівники, які передали і які прийняли худобу та птицю на подальше обслуговування. Ці документи затверджує керівник підприємства.

2.21. На кожний випадок забою, вимушеної прирізки, падежу чи загибелі від стихійного лиха тварин складається "Акт на вибуття худоби та птиці" (сільгоспоблік, ф. N 100). В акті повинні бути докладно вказані причини та обставини вибуття тварин і птиці, а також можливе використання продукції (в їжу, на годівлю худоби, підлягає знищенню тощо).

Акт складає в день вибуття (забою, прирізки, тощо) комісія в складі зоотехніка, ветеринарного лікаря, завідуючого фермою (бригадира) та особи, за якою була закріплена тварина. Після оформлення акт передається керівнику підприємства на розгляд і затвердження.

Якщо шкура тварини, що загинула, має товарну цінність і може бути реалізована, в акті зазначається: "Шкура знята і здана на склад за накладною N ..." Коли ж з тих чи інших причин шкура не використовується, то в акті зазначається "Труп утилізовано разом зі шкурою".

Після затвердження акту виконують записи про вибуття поголів'я в "Книзі обліку руху тварин і птиці" (сільгоспоблік, ф. N 34) і його разом зі "Звітом про рух худоби і птиці на фермі" (сільгоспоблік, ф. N 102) подають в бухгалтерію.

У випадку падежу або загибелі поголів'я з вини окремих осіб його вартість стягується з них у встановленому порядку.

2.22. Порядок переведення худоби та птиці в основне стадо та інші вікові групи та їх оцінки здійснюється в порядку, наведеному в табл. 2. Групи та тривалість утримання в них поголів'я можуть уточнюватися відповідно до технології утримання тварин, прийнятих в конкретному господарстві.