КОМІТЕТ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ

ФІНАНСІВ І БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Л И С Т

17.01.2005 N 06-10/10-32

У Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності розглянуто лист Національного банку України від 09.12.2004 N 25-109/1996-12917 стосовно надання роз'яснення щодо застосування п. 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22 ( z0377-04 ) (далі - Інструкція) у зв'язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення своєчасності виплати заробітної плати" ( 2103-15 ) (далі - Закон) і повідомляє наступне.

Вищевказаний закон ( 2103-15 ) вносить зміну до Кодексу законів про працю України ( 322-08 ), відповідно з яким встановлюється обов'язок першочергової сплати заробітної плати перед іншими платежами для власника або уповноваженого ним органу. У статті 15 Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (в редакції закону) передбачено, що всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Закон не вносить змін до банківського законодавства, не містить жодних норм, які б стосувалися діяльності банків щодо видачі клієнтам грошей на заробітну плату, тобто цим законом передбачені зміни до законів, що регулюють виключно діяльність власників або визначених ними органів підприємств щодо виплати заробітної плати працівникам і не регулюють питання порядку сплати податків та внесків до фондів соціального страхування, а також діяльності банків щодо встановлення їх обов'язків забезпечувати черговість платежів клієнтів.

Встановлення строків сплати внесків до фондів соціального страхування не є предметом регулювання зазначеними законами.

Згідно з частиною 3 статті 1066 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Що стосується порядку сплати внесків до фондів соціального страхування, то він визначається законами про відповідний вид державного соціального страхування. Згідно з зазначеними законами термін сплати таких внесків встановлений одночасно з днем одержання роботодавцями коштів на оплату праці (частина 3 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" ( 1533-14 ), абзац другий частини 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" ( 2240-14 ), частина друга ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) тощо). Крім того, зазначені закони передбачають, що у разі нестачі у роботодавців коштів на виплату заробітної плати та страхових внесків у повному обсязі, нарахування їх на заробітну плату і перерахування до Фондів проводиться пропорційно до сум заробітної плати. Таким чином, законами, що регулюють відносини із сплати страхових внесків, передбачається одночасна пропорційна сплата платежів по заробітній платі і страхових внесків. А частиною другою ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що без надання установі банку платіжних доручень на перерахування страхових внесків кошти на оплату праці не видаються. Аналогічні норми передбачені також підпунктом 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" ( 889-15 ) та пунктом 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ). В той же час, цими законами передбачається відповідальність банків за недотримання вищевказаних умов. Так, зокрема, відповідно до пункту 12 статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", абзацу 4 частини 3 ст. 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та абзацу 5 частини 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", у разі незабезпечення ними перерахування страхових внесків до відповідних фондів одночасно з видачею коштів на виплату заробітної плати, ці банківські установи сплачують за рахунок власних коштів до фондів суму несплачених страхових внесків.