Міністерство освіти і науки України надсилає для практичного використання інструктивно-методичні рекомендації щодо вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів інваріантної складової Типових навчальних планів у 2008/2009 навчальному році. Просимо довести їх до відома вчителів загальноосвітніх навчальних закладів.

Відповідно до Концепції профільного навчання допрофільна підготовка здійснюється у 8 - 9 класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння усвідомленому вибору ними напряму профільного навчання у старшій школі.

Методичні рекомендації спрямовані на допомогу в/організації допрофільної підготовки вчителям, психологам, керівникам загальноосвітніх навчальних закладів і місцевих органів управління освітою.

Основними складовими допрофільної підготовки є вивчення окремих предметів на диференційованій основі, курси за вибором, інформаційна робота, профільна орієнтація.

Основна мета курсів за вибором - сприяти самовизначенню школяра щодо профілю навчання. При виборі й розробленні курсів за вибором необхідно враховувати такі вимоги до них: варіативний характер, достатня (надлишкова) кількість (для забезпечення учнів можливості реального вибору), короткотривалість - 8 - 16 годин (дасть можливість школяру протягом навчального року змінити, у разі потреби, декілька курсів за вибором), завершеність, оригінальний зміст.

Набір курсів за вибором слід визначити наприкінці навчання в 7 класі на основі опитування, анкетування, співбесіди тощо. Зміст курсів за вибором допрофільної підготовки не повинен дублювати зміст предметів, містити не лише інформацію, що розширює знання з навчальних предметів, але й знайомить учнів із способами діяльності, необхідними для успішного опанування програмового матеріалу з того чи іншого профілю навчання. Власне, курси за вибором повинні допомогти учням реально оцінити свої можливості і зорієнтувати їх на подальший вибір профілю навчання. Для формування інтересу і позитивної мотивації до обрання того чи іншого профілю навчання через опанування нових аспектів змісту і складніших способів діяльності, зміст курсів за вибором допрофільної підготовки має містити цікавий пізнавальний і розвивальний матеріал і матеріал, що виходить за рамки навчальної програми. При виборі курсу вчитель має передбачати результативність навчання учнів.

Умовно курси за вибором можна розділити на два види: а) предметні (або предметно-зорієнтовані), б) міжпредметні (або орієнтаційні).

Предметні курси є пропедевтичними стосовно профільних загальноосвітніх предметів підвищеного рівня і дають можливість учневі реалізувати свої здібності та інтереси до обраної освітньої галузі, пересвідчитися у власній готовності засвоювати предмети цієї галузі в старшій школі на рівні профільного навчання. Зміст і форма організації предметних курсів мають бути спрямовані на поглиблене вивчення окремих тем.

Міжпредметні курси допомагають школярам зорієнтуватися в сучасному світі професій, познайомитися зі специфікою різних видів діяльності. Ці курси за вибором можна організовувати у вигляді навчальних модулів і проводити протягом місяця або семестру.

Форми навчання у процесі вивчення курсів за вибором можуть бути як академічними (урок, практикум, лекція, семінар тощо) так і орієнтованими на інноваційні педагогічні технології (комунікативні методи, групові, дослідницька діяльність, метод проектів, розробка індивідуальних навчальних планів тощо).

Інформаційна робота - це організоване ознайомлення учнів 8 - 9 (особливо 9) класів, а також їхніх батьків з освітніми закладами регіону чи міста для можливого продовження освіти після закінчення основної школи, вивчення умов прийому, особливостей організації навчально-виховного процесу, освітніх програм, відвідування "днів відкритих дверей" у вищих навчальних закладах тощо. У кожній області, районі слід створити "освітню карту" з детальною інформацією про всі загальноосвітні навчальні заклади, установи додаткової освіти, інші організації на території району, мікрорайону, на базі яких буде здійснюватися допрофільна підготовка і профільне навчання.

Профільна орієнтація зорієнтована на виявлення психолого-педагогічної допомоги учням у прийнятті рішення щодо вибору профілю навчання та створення умов для готовності підлітків до соціального, професійного і культурного самовизначення в цілому.

Підготовка учнів до ситуацій вибору профілю навчання здійснюється в три етапи: пропедевтичний, основний, завершальний.

На першому (пропедевтичному) етапі необхідно з'ясувати освітні запити учнів, які закінчують 7 клас. Цей етап включає: попередню діагностику освітнього запиту учнів з урахуванням думки їхніх батьків, основних мотивів подальшого вибору, інтересів і нахилів. У результаті такої роботи з'являється можливість диференціювати учнів відповідно до їхніх потреб у різних варіантах допрофільної підготовки.

Другий (основний) етап (для восьмикласників) включає: навчання способів вибору профілю; організацію психолого-педагогічної діагностики щодо нахилу до того чи іншого напряму освітньої діяльності в умовах профільного навчання; виявлення основних проблем у виборі профілю навчання.

Третій (завершальний) етап (для дев'ятикласників) передбачає: виявлення відповідності між можливостями школяра і вимогами профілю навчання, що обирається; оцінку і самооцінку готовності школяра до ухвалення рішення про вибір профілю навчання в старшій школі; співвіднесення аргументів "за і проти" зробленого вибору профілю навчання за участі самого учня, його батьків і вчителів.

Формами реалізації допрофільної підготовки є: активні та інтерактивні уроки (інтелектуально-творчі ігри, діалог, дискусія, екскурсія - залучення учнів до відвідування станцій технічної творчості, юних натуралістів тощо), практикуми, лабораторні роботи курси за вибором, лабораторні заняття, майстерні, творчі проекти, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі, факультативи, предметні гуртки, секції, виставки, конкурси, наукові товариства учнів. Мала академія наук (МАН), науково-практичні конференції, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації тощо. Доцільно застосовувати змагання, імітаційне моделювання, трибуну лідера, дослідницьке проектування, винахідництво тощо. Це сприяє прискоренню самовизначення учня, розкриттю його природних здібностей, прояву ініціативи, розвитку творчості, орієнтації на певну сферу професійної діяльності.

Роботу з допрофільної підготовки доцільно організовувати за кількома напрямами, завдання і зміст яких наведено в поданій таблиці.

Допрофільна підготовка учнів 8 - 9 класів основної школи буде успішною за умови дотримання педагогами таких основних принципів:

1) особистісно-орієнтована спрямованість усіх складових підготовки; 2) варіативність і свобода вибору учнями курсів за вибором (завдяки цим принципам має відбутися самовизначення учнів, формування їхньої особистої відповідальності за зроблений вибір; учні повинні мати можливість відвідувати курси за вибором з різних профілів навчання); 3) поглиблення і розширення змісту освіти; 4) забезпечення умов для самореалізації і усвідомлення старшими підлітками своєї індивідуальності; 5) індивідуалізація навчально-виховного процесу (нечисленні групи, індивідуальні навчальні плани); 6) активність школярів (самовизначення щодо майбутнього профілю навчання відбуватиметься через конкретні проби евристичного характеру); 7) відкритість системи допрофільної підготовки (проведення атестації і комплектування профільних класів незалежними експертами).

Допрофільна підготовка у 8 - 9 класах здійснюється за тими ж основними напрямами і відповідними до них профілями, що передбачає профільне навчання в 10 - 12 класах(*): природничо-математичний (фізико-математичний, математичний, агрохімічний, фізико-хімічний, фізичний, біолого-хімічний, біолого-фізичний, біолого-географічний, біотехнологічний, хіміко-технологічний, екологічний); суспільно-гуманітарний (історичний, правовий, філософський, економічний); філологічний (української філології, іноземної філології, історико-філологічний); технологічний (технологічний, інформаційно-технологічний); художньо-естетичний (художньо-естетичний); спортивний (спортивний).

(*) - Наказ МОН України N 357 від 07.05.2007 "Про внесення змін до наказу МОН України від 23.02.2004 N 132 "Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи".

У разі потреби загальноосвітні навчальні заклади можуть у межах визначених профілів навчання укладати робочі навчальні плани з іншими профілями: хіміко-біологічним, економіко-географічним, правовим тощо. За неможливості чи відсутності потреб в організації профільного навчання і відповідно допрофільної підготовки використовується загальноосвітній варіант навчального плану, складений відповідно до академічного рівня змісту освіти, - універсальний. У ньому навчальний час розподілено рівномірно між базовими загальноосвітніми навчальними предметами, при цьому дещо розширено вивчення окремих навчальних предметів, доповнено інваріантну складову типових навчальних планів додатковими предметами, курсами за вибором, факультативами. Навчальні предмети і курси за вибором визначаються загальноосвітніми навчальними закладами в межах гранично допустимого навчального навантаження на учня з урахуванням інтересів і потреб учнів та рівня забезпеченості навчального закладу.

Допрофільна підготовка здійснюється за рахунок варіативної складової змісту освіти Типового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів 8 - 9 класів. Оптимальний обсяг підготовки учнів має становити не менше 35 - 70 навчальних годин на рік.

Для організації допрофільної підготовки і переходу до профільного навчання органам управління освітою спільно з органами місцевого самоуправління рекомендується провести таку підготовчу роботу:

- визначити кількість навчальних закладів, в яких здійснюватиметься допрофільна підготовка учнів 8 - 9-х класів (загальноосвітні навчальні заклади, гімназії, ліцеї, коледжі, міжшкільні навчально-виробничі комбінати, позашкільні навчальні заклади, вищі навчальні заклади тощо);

- організувати інформаційну роботу в загальноосвітніх навчальних закладах та серед батьків;

- проаналізувати можливі варіанти взаємодії навчальних закладів (школа-школа, школа-гімназія, школа-ліцей, школа-коледж, школа-міжшкільний навчально-виробничий комбінат, школа-вищий навчальний заклад тощо), включаючи академічні, організаційні, економічні аспекти взаємодії.

Необхідно розробити організаційні моделі допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів у різних варіантах: в однопрофільних і багатопрофільних школах; профільних школах інтернатного типу; навчально-виховних комплексах (НВК); міжшкільних навчально-виробничих комбінатах (МНВК); школах у поєднанні з ПТНЗ; профільних загальноосвітніх школах разом із ресурсним центром для використання іншими закладами мікрорайону (шкільного округу, регіону) тощо. Пропонуємо три організаційні моделі до профільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів:

Переваги цієї моделі в організаційній простоті, учні гарантовано отримують запланований зміст освіти в рамках визначеного навчального часу на одній території. Ця модель допускає тісніший зв'язок усіх напрямів допрофільної підготовки, а саме: інформаційної роботи, курсів за вибором, психолого-педагогічного супроводу допрофільної підготовки. Недолік моделі - при нечисленному складі учнів мала ймовірність вибору того чи іншого курсу за вибором, а також недостатність кадрового і матеріально-технічного ресурсів.

У рамках цієї моделі курси за вибором пропонуються закладами різних типів і видів, що розташовані на одній компактній території (у малому містечку або в мікрорайоні великого міста). Учням надається можливість вибрати курс із запропонованого переліку. Перевага цієї моделі - підвищення варіативності освітніх програм, збільшення можливостей вибору для учня. Крім того, учні не тільки засвоюють навчальну програму курсу за вибором, але й знайомляться із закладом (установою), що їх зацікавив. Ризик застосування такої моделі - організаційна складність, у тому числі в забезпеченні фінансування навчально-виховного процесу. Ускладнюється також організація психолого-педагогічного супроводу в частині моніторингу засвоєння учнями курсів за вибором.

Успішність реалізації допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів передбачає:

- створення відповідної нормативно-правової бази (підготовка концепції допрофільної підготовки, положення про курси за вибором, інструктивних листів, наказів щодо організації окремих аспектів допрофільної підготовки, запровадження портфоліо тощо);

- навчально-методичне забезпечення допрофільної підготовки (створення навчальних програм курсів за вибором, орієнтовних навчальних планів для деяких можливих профілів навчання, підручників, навчальних і методичних посібників, методик, засобів навчання);

- створення психологічного супроводу допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів (проведення діагностики з виявлення нахилів, спрямованості і мотивації учнів до певного профілю навчання, того чи іншого виду діяльності; моніторинг успіхів школярів у процесі освоєння курсів за вибором; індивідуальні консультації, групові тренінги тощо);

- підготовка і перепідготовка педагогів основної школи до роботи в умовах допрофільної підготовки (директорів, заступників директорів, класних керівників, учителів, соціальних педагогів і шкільних психологів);

- розроблення механізму фінансування допрофільної підготовки.

На етапі допрофільної підготовки важливо створити умови для випробування учня в навчальній діяльності різних видів. Вона має здійснюватися на діагностичній основі і виявляти не лише професійні орієнтації учнів, схильності в різних галузях знань, а й формувати інтереси, потреби, самомотивоване самостійне навчання як усвідомлену навчальну діяльність. Ці форми мають широко використовуватися у старшій школі.

На цьому етапі важливим стане своєчасне оцінювання комплексу індивідуальних особливостей підлітка з урахуванням його готовності до успішного навчання за певним профілем навчання; запобігання дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов'язаних із спілкуванням у новому колективі. Важливо, щоб учень усвідомив себе суб'єктом вибору профілю навчання. Допрофільна підготовка потребує психологічного супроводження, соціологічних вимірювань, накопичення бази бажаного у зіставленні з можливим.

У початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від типу, підпорядкування і форми власності 2008/2009 навчальний рік розпочинається 1 вересня Днем знань і закінчується, включаючи проведення навчальних екскурсій та річного оцінювання, 30 травня.

Відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України (лист Міністерства освіти і науки України від 18.02.2008 р. N 1/9-83) перший семестр 2008/2009 навчального року триває з 1 вересня по 26 грудня включно. Другий семестр розпочинається 12 січня, а закінчується 30 травня.

Упродовж навчального року для учнів 1 - 4 класів проводяться канікули загальним обсягом не менше 30 днів: орієнтовно, осінні - з 27 жовтня по 2 листопада; зимові - з 29 грудня по 11 січня; весняні - з 21 по 29 березня.

З урахуванням особливостей місцевості, кліматичних умов, за погодженням з місцевими органами управління освітою, допускається зміна структури навчального року, графіка учнівських канікул, зокрема, впровадження для учнів 1 класу додаткових весняних тижневих канікул, організації та проведення навчальних екскурсій.

Час проведення та тривалість навчальних екскурсій, як обов'язкової складової навчально-виховного процесу, встановлюється відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України про організацію навчально-виховного процесу під час проведення навчальних екскурсій та навчальної практики учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Зміст та форма проведення навчальних екскурсій для учнів початкових класів визначені листом Міністерства освіти і науки України від 06.02.2008 р. N 1/9-61.

Відповідно до Інструкції про переведення та випуск учнів навчальних закладів системи загальної середньої освіти усіх типів та форм власності (наказ МОН України від 14.04.2008 р. N 319, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 6 травня 2008 року за N 383/15074) у кінці навчального року на кожного учня 1 класу учитель складає характеристику, яка заноситься до особової справи учня (п. 5.2 Інструкції). У ній зазначається рівень розвитку учня та результати оволодіння ним усіма компонентами навчальної діяльності.

Інструкцією про переведення та випуск учнів навчальних закладів системи загальної середньої освіти усіх типів та форм власності запроваджено бальне оцінювання учнів початкової школи з другого класу. Таким чином, вербальне оцінювання навчальних досягнень учнів з 2008/2009 навчального року здійснюватиметься лише у 1 класі.

У 2 класі оцінювання в балах учитель розпочинає застосовувати поступово. У першому семестрі важливо надавати перевагу балам достатнього і високого рівнів, ураховуючи індивідуальні особливості учнів та різні можливості досягнення ними певного рівня знань.

Усі учні 1 - 4 класів, незалежно від результатів річного оцінювання, переводяться до наступного класу. Учні, які через поважні причини (хвороба, сімейні обставини) за результатами річного оцінювання мають початковий рівень навчальних досягнень, можуть бути, як виняток, залишені для повторного навчання у класі за рішенням педагогічної ради та за згодою батьків або осіб, які їх замінюють.

У 2008/2009 навчальному році робочі навчальні плани для 1 - 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів розробляються на основі Типових навчальних планів початкової школи з навчанням українською та мовами національних меншин, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 29.11.2005 р. N 682.

Для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов робочі навчальні плани розробляються за Типовими навчальними планами спеціалізованих шкіл цього типу, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 13.03.2006 р. N 182.

Для спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням предметів художньо-естетичного циклу робочі навчальні плани розробляються за Типовими навчальними планами спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням іноземних мов та предметів художньо-естетичного циклу, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки України від 13.05.2005 р. N 291.

Кожним з варіантів Типових навчальних планів передбачено додаткові години, які можна використовувати за вибором загальноосвітнього навчального закладу: на посилення предметів інваріантної складової; на предмети, курси за вибором, що реалізуються за навчальними програмами, які мають гриф Міністерства освіти і науки; на індивідуальні та групові заняття.

Важливим є дотримання вимог ДсанПіН 5.2008-01 щодо гранично допустимого тижневого навантаження учнів початкових класів, що становить: у 1 класі - 20 годин; у 2 класі - 22 години; у 3 і 4 класах - по 23 години інваріантної та варіативної складових навчального плану.

У початковій школі з першого року навчання може здійснюватися поділ класів на групи при вивченні української чи іншої мови навчання (мови і читання), української мови (мови і читання) у школах з навчанням мовами національних меншин, іноземної мови відповідно до чинних нормативів (наказ Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 р. N 128) . Місцеві органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування можуть прийняти рішення про поділ класів на групи і при меншій від нормативної наповнюваності за наявності бюджетних асигнувань та залученні додаткових коштів.

Організація навчання у 1 - 4 класах здійснюється за навчальними програмами, розробленими відповідно до Державних стандартів початкової загальної освіти та затвердженими Міністерством освіти і науки України 20.06.2006 р. (Програми для середньої загальноосвітньої школи: 1 - 4 класи. -К.: Початкова школа, 2006);

При складанні календарно-тематичного плану можна використовувати орієнтовні зразки календарних планів, надрукованих у науково-методичному журналі "Початкова школа" (N 1, 2007) та у щотижневику "Початкова освіта" (N 25 - 28, 2007).

Зазначимо, що в цьому навчальному році учні початкових класів навчатимуться за підручниками та навчальними посібниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України у 2003 - 2008 рр., та зазначеними у Переліку навчальної літератури для використання у початковій школі загальноосвітніх навчальних закладів у 2008/2009 навчальному році.

Перший урок у початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів рекомендуємо провести за темами: орієнтовно, у 1 класі - "Моя рідна школа"; у 2 - 4 класах - "Україна - моя Батьківщина".

Увагу першокласників слід закцентувати на тому, що школа - це велика і дружна родина, у якій діти не лише здобувають знання, а й вчаться дружити, спілкуватися між собою, вирішувати проблеми, допомагати один одному, виконувати внутрішній розпорядок, зберігати традиції, гідно нести звання учня.

Завдання вчителя у 2 - 4 класах - у доступній і цікавій формі ознайомити дітей з нашою Батьківщиною - незалежною багатонаціональною державою славного, працьовитого народу зі своєю історією, мовою, самобутньою культурою, звичаями і традиціями; наголосити на важливості закладу та індивідуальні особливості учнів класу.

З метою визначення відповідності освітнього рівня випускників початкової школи вимогам Державного стандарту початкової загальної освіти у 4 класах загальноосвітніх навчальних закладів та визначення рівня сформованості в молодших школярів умінь застосовувати набуті знання і вміння на практиці здійснюється державна підсумкова атестація з української мови (мова і читання) та математики (відповідно до Положення про державну підсумкову атестацію учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти (наказ Міністерства освіти і науки України від 18.02.2008 р. N 94; зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27.02.2008 р. за N 151/14842)). У 4 класах загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням мовами національних меншин також можуть підлягати атестації результати навчальної діяльності з мови навчання (мова і читання).

Бали за атестацію з цих предметів виставляються за результатами річних підсумкових контрольних робіт.

Зміст завдань для підсумкових контрольних робіт розробляються методичним об'єднанням вчителів початкових класів загальноосвітнього навчального закладу відповідно до рекомендацій Міністерства освіти і науки України і затверджуються керівником навчального закладу.

Вивчення предметів інваріантної частини Типових навчальних планів в початкових класах здійснюється відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти.

Результативність навчальних досягнень учнів з математики в основній школі значною мірою залежить від якості початкової математичної освіти, оскільки саме на цьому етапі міцне засвоєння навчального матеріалу з математики в початковій школі забезпечить учням успішне продовження математичної освіти на наступному етапі навчання.

На виконання наказу Міністерства освіти і науки України від 26.12.2006 р. N 855 "Про проведення моніторингового дослідження якості математичної освіти у початковій школі" у травні 2007 року організовано та проведено дослідження якості математичної освіти учнів 4 класів.

Перевірку досягнень четвертокласників здійснено за допомогою завдань, складених відповідно до чинної програми з математики, що забезпечило єдині вимоги до учнів, які навчалися за різними підручниками, у школах різних типів.

Дослідження мало на меті вивчити також рівень сформованості в учнів загальнонавчальних умінь і способів діяльності.

Згідно з отриманими результатами значна частина учнів виконали завдання тесту на високому та достатньому рівнях. Три чверті учнів успішно опанували матеріал усіх змістових ліній навчальної програми з математики й готові до навчання в основній школі.

Водночас результати дослідження засвідчують, що майже чверть школярів засвоїли навчальний матеріал на початковому рівні навчальних досягнень. Особливі труднощі викликали завдання на визначення розрядного складу багатоцифрових чисел, порозрядного значення кожної цифри у багатоцифровому числі, на вимірювання довжини відрізка. Такі результати дають підстави стверджувати, що в навчальному процесі не достатньо добре приділено уваги засвоєнню такого навчального матеріалу.

Якщо під час виконання завдання на визначення необхідної кількості цифр у частці, записі виразу за поданою умовою та обчислення значення складеного виразу учні показали знання достатнього рівня навчальних досягнень, то значно нижчими виявилися показники, що відображають уміння учнів розв'язувати задачі на зведення до одиниці, знаходити четверте пропорційне та площу геометричної фігури.

Найскладнішими для четвертокласників виявилися завдання, у яких потрібно було розв'язати складену задачу на різницеве порівняння величин (швидкість, час, відстань), а також розв'язання задач, пов'язаних з реальними життєвими ситуаціями.

Результати моніторингового дослідження засвідчують достатні умови для організації та проведення навчання учнів математики, а також розвитку їхніх здібностей. Однак перше національне дослідження якості математичної освіти учнів 4 класів виявило ряд проблем, що потребують детального аналізу та пошуку шляхів їх розв'язання.

В організації навчання математики необхідно звернути особливу увагу на такі завдання:

формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок, умінь планувати свої дії у процесі навчання;

цілеспрямований розвиток в учнів уміння аналізувати, синтезувати, оцінювати, порівнювати;

застосування творчих, проблемних завдань, що заохочують учнів до пізнавальної активності;

посилення уваги розвитку просторових уявлень молодших школярів;

систематичне проведення геометричної пропедевтики. На уроках доцільно використовувати моделі об'ємних геометричних фігур, відтворювати геометричні форми в процесі ліплення, малювання, вирізування тощо не обмежуючи учнів тільки спогляданням малюнків;

дотримання навчальної програми, що визначає рівномірний розподіл навчального змісту по класах. Намагання прискорити опрацювання окремих тем приводить до поверхневого засвоєння понять. У процесі вивчення таблиць множення і ділення недоцільно вимагати заучувати напам'ять таблиці до того, як діти усвідомлять зміст дій множення і ділення. Випереджувальне навчання не повинно відбуватися за рахунок пропуску окремих вправ з підручника, які на перший погляд є неактуальними на даному етапі навчання. Кожна вправа є елементом методичної системи формування певного поняття. Час, який залишається вільним, варто спрямовувати на узагальнення, поглиблення вивченого, а не на опрацювання матеріалу наступного класу. Це сприятиме міцному засвоєнню опрацьованого матеріалу і дасть підґрунтя для опрацювання наступних тем;

формування математичного мовлення учнів.

Важливо привчати дітей висловлювати свої міркування вголос, не обмежуватися тільки повними відповідями на запитання вчителя. Учитель повинен вчити учнів аргументовано і несуперечливо обґрунтовувати свою точку зору або прийняте рішення. Розвиток мовлення на уроках математики відбувається безпосередньо з розвитком логічного мислення. Системна робота вчителя над розвитком логічного мислення збагачує мовний запас дитини конструкціями, відповідними логічним операціям.

упорядкування засвоєння програмового матеріалу шляхом побудови уроків математики за блочною структурою. Невелика кількість блоків сприяє уникненню хаотичності у виконанні завдань, поспішності і поверховості під час розгляду тих чи інших програмних питань. Окрім того, на сучасному етапі розвитку початкової школи у педагогічній практиці ширше стали розробляти і проводити тематичні уроки. Тематичні уроки дають змогу глибоко і всебічно розглянути певне явище, узагальнити той чи інший матеріал;

формування умінь розв'язувати текстові задачі. Це важливе завдання навчальної діяльності учнів початкових класів посідає чільне місце у розвитку логічного мислення, інтуїції, кмітливості. Уміння розв'язувати текстові задачі знаходить широке застосування в повсякденному житті. Тому у роботі надзвичайно важливо використовувати навчальний матеріал, що формує уміння розв'язувати задачі практичного змісту, міцні обчислювальні навички й уміння застосовувати знання у змінених умовах і різних життєвих ситуаціях.

Надзвичайно важливою є систематична робота вчителя над виробленням уміння в учнів проаналізувати умову задачі, перевірити виконання дій та оцінити одержаний результат.

У навчальній програмі розроблено відповідні вимоги до кінцевих навчальних результатів згідно з визначеними основними функціями задач-навчальною, пізнавальною, виховною. Усі названі функції мають реалізуватися в практиці навчання цілеспрямовано і послідовно.

Серед навчальних предметів початкової школи вирішальна роль у навчанні, вихованні і розвитку особистості належить українській мові (мові навчання).

Як навчальний предмет українська мова є важливою складовою загального змісту початкової освіти, оскільки її вивчення спрямоване на формування функціональної грамотності дітей молодшого шкільного віку. Володіння усним і писемним мовленням є не лише спеціальним навчальним умінням, а й виступає основним засобом опанування учнем усіх інших шкільних дисциплін, зростання його загального розвитку, підвищення культурного рівня, розширення кругозору.

У процесі початкового навчання української мови (мови навчання) забезпечується розвиток, удосконалюються усні і мовленнєві уміння і навички (слухання-розуміння, говоріння); прищеплюються навички читання і письма, навчання роботи з дитячою книжкою; формується певне коло знань про мову і мовні уміння; забезпечується мотивація вивчення рідної мови.

Навчання української мови спрямоване на розвиток у дітей, окрім загальномовленнєвих, таких загальнонавчальних умінь: організаційних, загальнопізнавальних, контрольно-оцінних. Важливо формувати у школярів почуття відповідальності за виконуване завдання, готовність самостійно працювати з новим, доступним за складністю навчальним матеріалом, мати власну думку з приводу обговорюваних питань, обґрунтовувати її.

Особливо важливим для школярів, які розпочинають вивчати курс української мови, є навчання у 1 класі, коли відбувається навчання грамоти.

Цей процес поділяється на три періоди: добукварний, букварний і післябукварний, кожний з яких має свої завдання.

Тривалість періодів залежить від часу оволодіння учнями тими знаннями й уміннями, що закладені у програмі навчання грамоти для кожного з періодів. Під час навчання письма особлива увага звертається на індивідуальні особливості кожного учня (ліворукість темперамент, стан здоров'я тощо). Зазначимо, що в період навчання грамоти відбувається підготовка й до самостійного писемного мовлення - формуються правописні навички, а саме: елементарні орфографічні й пунктуаційні. Важливими завданнями на цьому етапі є засвоєння учнями механізму списування, розвиток уміння зіставляти звуковий і графічний образи літер, перевіряти написане за зразком.

У 1 класі, беручи до уваги вік дітей і складність цієї навчальної діяльності, необхідно практикувати різні заохочення та ігрові прийоми.

Зважаючи на фізіологічні особливості шестирічних першокласників, неприпустимим є прискорене вивчення Букваря, оскільки, навіть за умови інтенсивної підготовки дітей до школи, коли вони уже в 1 класі добре читають, навичка письма потребує тривалого часу для її професійного формування.

У процесі навчання грамоти важливо враховувати уміння, набуті дітьми у дошкільному віці. Учитель має забезпечити достатнє навчальне навантаження тим учням, які певною мірою вміють читати й писати, та надати індивідуальну допомогу менш підготовленим. В окремих випадках учителеві необхідно буде скоригувати ці уміння, допомагаючи дітям подолати побуквене читання, невміння правильно сидіти, тримати ручку під час письма та ін.

Враховуючи вікові особливості розвитку шестирічних учнів (слабкість дрібних м'язів руки, недостатню регуляцію рухів під час письма, значну стомлюваність при тривалому напруженні, недостатню сформованість зорового сприйняття графічного образу букви), не рекомендується форсувати навчання учнів письма. Зокрема, опанування письма великих літер складної конфігурації може відбуватись не одночасно з навчанням відповідних рядкових (малих) букв, а з певним інтервалом. Однак за умови достатньої підготовленості учнів до опанування графічних навичок письма учитель може будувати вивчення малої і великої літер синхронно. Особливо такі можливості з'являються в II семестрі.

У навчанні письма вчителю необхідно формувати в учнів координацію дій рухового і зорового аналізаторів, графічні навички письма (правильне, чітке зображення букв, їх поєднань, плавне письмо складів, слів, невеликих речень у темпі, відповідному індивідуальним можливостям учнів); дбати про засвоєння гігієнічних правил, яких слід дотримуватися під час письма.

У період удосконалення графічних навичок письма (2 - 4 кл.) на початку уроку української мови рекомендується продовжувати зображувати вільні графічні розчерки для зміцнення м'язів руки, розвитку окоміру; відпрацьовувати безвідривні поєднання букв та їх елементів.

Окрім списування із друкованого або рукописного текстів необхідно проводити диктанти речень, до складу яких вводити слова з поєднаннями букв, складних (невідпрацьованих) для учнів та неакуратно ними написаних.

Важливо на кожному уроці мови звертати увагу на чіткість та швидкість письма школярів. Вважати найбільшою швидкістю письма учня ту, за якої зберігається чіткість і розбірливість письма.

Програма не передбачає обов'язкового навчання першокласників безвідривного письма - за винятком тих випадків, у яких безвідривне поєднання букв є природними (ми, пе) і не потребує повторного проведення по одній і тій самій лінії чи руху руки у зворотному напрямку по цій самій лінії (ол, по, оо). Поєднання з овальними і півовальними елементами відбувається за допомогою коротких прямих чи дугоподібних ліній.

За наявності в класі дітей, у яких переважають дії лівою рукою (визнаних лівшами після відповідної консультації з лікарем), учитель має коригувати методику навчання таких учнів, не наполягаючи на переучуванні їх на письмо правою рукою.

За умови завершення вивчення першокласниками програмового матеріалу з навчання грамоти за 1 - 2 місяці до закінчення навчального року варто продовжувати навчання української мови за посібником "Післябукварик". Водночас зазначаємо, що "Післябукварик" необхідно використовувати у післябукварний період навчання грамоти для забезпечення наступності в організації навчальної діяльності за підручником з української мови, який має іншу структуру.

Вивчення теоретичних знань з таких розділів мови, як "Мова і мовлення", "Текст", "Речення", "Слово", "Частини мови", "Звуки і букви" має бути підпорядковане формуванню в молодших школярів комунікативних (мовленнєвих) умінь: сприймати і розуміти усне й писемне мовлення; вести діалог; доречно вживати формули мовленнєвого етикету; переказувати прочитане, почуте; створювати розповіді про події навколишнього життя; описувати предмети, явища, дії; висловлювати власні міркування; обґрунтовувати свої думки як в усній, так і в письмовій формах.

Важливо підкреслити, що у процесі вивчення мовної теорії пріоритетним є розвиток практичних умінь і навичок, пов'язаних із застосуванням мовних засобів відповідно до орфоепічних, лексичних, граматичних норм літературної мови. Тому перевірку результатів засвоєння учнями мовних знань і вмінь не потрібно зводити до механічного відтворення учнями правил, а, натомість, пропонувати їм виконувати завдання, які передбачають застосування цих правил на практичному рівні.

Паралельно з вивченням мовних тем на кожному уроці мови формуються вміння і навички з чотирьох видів мовленнєвої діяльності: аудіювання (слухання і розуміння), говоріння, читання і письма. Таким чином протягом навчального року без відведення окремих годин реалізується мовленнєва лінія.

Зазначимо, що аудіативні вміння молодших школярів формуються не тільки на матеріалі зв'язних текстів, а й на матеріалі, складеному з окремих одиниць різних мовних рівнів (слухання і розпізнавання у мовленнєвому потоці звуків, складів, слів, словосполучень, речень з певними ознаками).

Щодо особливостей сприймання на слух незнайомого тексту, то учні другого класу повинні розуміти основні елементи фактичного змісту (хто? що? де? коли? як?), запам'ятовувати послідовність подій.

У 3 - 4 класах школярі вчаться розуміти, крім фактичного змісту тексту, причиново-наслідкові зв'язки, образні вислови, основну думку висловлювання.

Важливо зауважити, що вправи на слухання і розуміння не повинні бути відірваними від інших навчальних завдань уроку. Матеріал для них радимо добирати так, щоб його можна було використати на інших етапах уроку. Наприклад, текст, запропонований для аудіювання, може бути основою для всього уроку-побудови завдань для різнопланової лексичної роботи (добору синонімів, антонімів, тлумачення багатозначних слів, з'ясування прямого і переносного значення слів), роботи над словосполученнями і реченнями, для вивчення граматичних категорій частин мови, для списування, переказування, побудови висловлювань про свої враження від прослуханого тощо.

Особливої уваги потребує розвиток зв'язного (діалогічного і монологічного) мовлення молодших школярів, оскільки основне завдання початкового курсу української мови - сформувати в учнів уміння правильно, грамотно і красиво висловлюватися як в усній, так і в письмовій формах.

Необхідною умовою організації мовленнєвої діяльності учнів на уроці має бути її комунікативне спрямування, створення таких ситуацій, які б спонукали школярів висловлюватися, виражати свої думки, почуття, тому в процесі розвитку усного мовлення важливо використовувати такі форми роботи, які давали б можливість висловитися якомога більшій кількості учнів класу.

Під час навчання учнів будувати діалог важливо прищеплювати їм навички культури спілкування: вчити доречно використовувати формули мовленнєвого етикету, уважно слухати співрозмовника, призупиняти своє мовлення, аби дати можливість висловитись іншому висловлювати критичні зауваження у такій формі, щоб не образити співрозмовника тощо.

Належне місце в мовленнєвому розвитку молодших школярів має бути відведено роботі над створенням усних і письмових монологічних висловлювань. Підготовка до побудови розповідей, переказів, творів здійснюється на всіх уроках рідної мови. Вона полягає у збагаченні словникового запасу учнів, формуванні умінь будувати словосполучення і речення, засвоєнні теоретичних знань про структуру тексту тощо.

Однак для створення усних і письмових зв'язних висловлювань рекомендуємо відводити окремі уроки розвитку мовлення. У 1 - 2 класах ці уроки потрібно пов'язувати з розвитком усного мовлення, у 3 - 4 класах - формуванню умінь писати перекази і твори.

У 1 класі уроки розвитку мовлення можна будувати за тематичним принципом: на уроці учні опрацьовують слова певної тематичної групи та створюють усні висловлювання з використанням цих слів.

Другокласників на зазначених уроках доцільно практично, без уживання термінів, ознайомлювати з виражальними засобами мови (порівняннями, синонімами, сталими словосполученнями тощо) та їх роллю у мовленні, вчити добирати заголовки до текстів, створювати усні розповіді за малюнком, серією малюнків, заданим початком, перебудовувати і записувати деформований текст.

У 3 класі учні повинні вчитися складати план переказу і твору, писати переказ прослуханого чи прочитаного тексту, твір-розповідь твір-опис, твір-міркування. У 4 класі уроки розвитку мовлення спрямовані на формування в учнів умінь письмово висловлювати свої враження від прочитаної книжки, переглянутого фільму, власну оцінку їх персонажів, думки з приводу певних подій з навколишнього життя тощо. На цих уроках четвертокласники створюють також різні види переказів (докладний, стислий, вибірковий, творчий), самостійно складають план майбутнього висловлювання.

Важлива роль у мовленнєвому розвитку молодших школярів належить читанню як виду мовленнєвої діяльності. Специфіка роботи з читання на уроках мови полягає в тому, щоб привернути увагу учнів до дотримування найважливіших орфоепічних норм української літературної мови: правильного вимовляння ненаголошених голосних /е/, /й/; чіткої вимови звука /о/; чіткого вимовляння дзвінких приголосних у кінці слова та в кінці складу перед наступним глухим; нормативного вимовляння звуків /дж/, /дз/, /дз"/, /г"/, /ф/; правильного наголошування і вимовляння слів, передбачених програмою для запам'ятовування у кожному з класів; інтонування речень, різних за метою висловлювання-розповідних, питальних, спонукальних; правильного відтворення інтонації прохання, побажання, вимоги, наказу, заклику тощо у спонукальних реченнях.

Комунікативне спрямоване навчання української мови вимагає урізноманітнення форм організації навчальної діяльності. При цьому перевага надається формам, які передбачають створення таких мовленнєвих ситуацій, коли кожний учень має можливість висловитись проявити себе в комунікативному процесі. Ефективним з таких позицій є інтерактивне навчання, суть якого полягає в тому, що навчальний процес відбувається в умовах постійної активної взаємодії всіх його учасників. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, які сприяють формуванню мовленнєвих умінь і навичок, виробленню цінностей, створенню атмосфери співпраці, взаємодії.

Однак звертаємо вашу увагу на те, що запровадження інноваційних форм навчання не повинно стати самоціллю. Їх відбір та використання мають бути виваженими, доцільними і підпорядкованими змісту і меті навчального предмета.

Кінцева мета навчального предмета "Українська мова (мова навчання)" полягає у формуванні в молодших школярів комунікативної компетенції - здатності творчо застосовувати набуті знання, вміння, навички і досвід творчої діяльності в нестандартних життєвих ситуаціях.

Державна підсумкова атестація з української мови якраз і передбачає визначення рівнів сформованості у випускників початкової школи умінь застосовувати набуті мовні знання і мовленнєві вміння на практиці.

Починаючи з минулого навчального року, бали за державну підсумкову атестацію виставляються за результатами підсумкових контрольних робіт. Тому звертаємо увагу вчителів 4 класів на те, що в процесі підготовки учнів до атестації, а також під час добору завдань для підсумкових контрольних робіт з української мови, вони мають керуватися тим, що ці завдання повинні носити виключно практичний характер. А саме-бути спрямованими на перевірку рівня сформованості мовленнєвих умінь учнів (зокрема: будувати речення, тексти, висловлювати міркування обґрунтовувати власну думку тощо), а також на практичне застосування мовних знань з фонетики, лексики, граматики, орфографії відповідно до програмових вимог щодо рівня навчальних досягнень учнів з української мови.

Зміст предмета "Читання" як з навчанням українською мовою так і з навчанням мовами національних меншин є багатофункціональним. Він є потужним засобом виховання і розвитку у дітей основ читацької культури, формування особистості засобами художнього слова; має величезний потенціал для морально-етичного, естетичного виховання; мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова.

У методичних пошуках ефективності уроку читання є великі резерви: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, оцінка форми уроків), використання музики, образотворчого мистецтва і краєзнавчого матеріалу; заохочення дітей до використання короткочасних проектів та ін. Уміння читати розвивається не лише на всіх уроках, але і в різних життєвих ситуаціях. Однак лише на уроках читання воно є об'єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.

Відповідно до завдань доопрацьованої програми з читання відбулися суттєві зміни у напрямку інтеграції класного і позакласного читання.

Змістова лінія "Робота з дитячою книжкою. Позакласне читання" реалізується через систему спеціальних занять. Час на їх проведення виділяється із загальної кількості годин, передбачених на уроки читання.

У 1 класі на роботу з дитячою книжкою рекомендується відводити до 20 хв. уроку з навчання грамоти (1 раз на тиждень). Якщо учні класу мають достатній рівень розвитку навички читання, учитель може проводити заняття упродовж усього року. У 2 - 4 класах уроки проводяться 1 раз на 2 тижні (17 годин на рік).

Крім класних занять вчителю необхідно передбачити бібліотечні заняття, які проводяться у кожному класі кілька разів на рік у шкільній та дитячій (районній, міській) бібліотеці, а також літературні ранки, вікторини, екскурсії тощо.

З метою раціонального проведення уроків роботи з дитячою книжкою використовуються навчальні посібники "Читаю сам" (1 клас), "Читаю сам" (2 клас). - К.: АВДІ, 2004, "Збірник творів для позакласного читання" (3 клас) - К.: АВДІ, 2008.

Визначення нових вимог до навчальних досягнень учнів, яке здійснено на засадах компетентнісного підходу вимагає від учителів окрім цілеспрямованої роботи над усіма змістовими лініями, особливої уваги до організації всіх видів перевірки і оцінювання: поточного, тематичного, підсумкового.

Процес оцінювання має ґрунтуватися на врахуванні всіх функцій оцінки, стимулювати учнів до самоперевірки і самооцінювання. Тому радимо уточнити і розширити блоки перевірочних завдань, які є у підручниках, відповідно до основних етапів. організації читацької діяльності і логіки пізнання, врахування вимог кожної змістової лінії.

Проведення уроків читання в усіх класах має бути цілеспрямованим за результатами і різноманітним за структурою і методиками організації навчальної взаємодії. Центральною на кожному уроці є робота з текстом, яка набуває щоразу нового вирішення залежно від жанру твору, його образності, складності, контексту спілкування з дітьми саме даного класу.

Особливу увагу звертаємо на необхідність відпрацювання повноцінного уміння читати і розуміти тексти, яке є міжпредметним базовим умінням.

За результатами моніторингу цього уміння у випускників початкової школи виявлена необхідність більш продуктивно забезпечувати цей аспект навчання. Зокрема, є потреба систематично з нарощуванням складності і достатньої частотності пропонувати дітям визначити послідовність подій у тексті, головну думку прочитаного, висловити оцінні судження, встановити причиново-наслідкові зв'язки тощо.

Впровадження ідей особистісно зорієнтованого навчання зобов'язує вчителів активно і послідовно застосовувати на уроках різні моделі співпраці дітей (парна, групова робота, ігрові прийоми, інсценізація, зміна ролей), завдання різної складності, залучання учнів до літературної творчості і самооцінки тощо.

Звертаємо увагу на потребу більш повного і різноманітного використання прийомів емоційно-почуттєвого впливу на розвиток в учнів образного мислення і мовлення, збагачення уяви, залучення всіх дітей до участі у різних видах драматизації, творчого відображення текстів, їх перебудови.

У 2008/2009 навчальному році передбачається друге видання підручника "Читанка" для 2 класу, у якому автори врахували результати апробації. Про особливості роботи за цим підручником читачі журналу "Початкова школа" матимуть можливість ознайомитися у вересневому номері журналу.

У школах з навчанням російською та іншими мовами національних меншин учитель початкових класів має виходити з основної мети навчання української мови - сформувати уміння з усіх видів мовленнєвої діяльності: аудіативні, говоріння, читання і письма.

Важливим компонентом грамотного письма українською мовою у школах з національними мовами навчання є уміння вживати букви українського алфавіту. Разом з тим спостереження показують, що формування цих умінь і навичок є одним з найскладніших як для учнів, що вчаться у школах із спорідненою українській мовою навчання, наприклад, російською, так і в школах, де рідна мова має іншу графічну систему-латиницю.

Практика засвідчує, що помилки на вживання учнями букв українського алфавіту є найбільш поширеними і стійкими, оскільки з початкової школи переносяться в основну і навіть старшу. Причиною їх є інтерференція умінь писати: в процесі письма українською мовою учні переносять навички позначення однакових та подібних звуків з рідної мови в українську, що виявляється в чисельних графічних помилках. Під дією інтерференції формування уміння і навичок письма українською мовою уповільнюється і потребує чисельних спеціально підібраних вправ, спрямованих на формування інших, ніж у рідній мові асоціативних зв'язків: "звук - буква".

Для успішного формування зазначених умінь важливе значення мають і такі фактори, як:

порядок вивчення букв української мови, спрямований на зменшення інтерференції;

методика пояснення нової звуко-букви, спрямована на диференціацію буквених знаків у рідній та українській мовах;

система графічних вправ, в основі яких також диференціація букв, активізація слухо-зорової і зорової пам'яті.

Порядок вивчення букв обумовлюється навчальною книжкою-Букварем. Аналіз українських букварів для шкіл з угорською й румунською мовами навчання показує, що вони побудовані за методичною системою рідної мови і тому не спрямовані на подолання буквеної інтерференції. Зауважимо, що надзвичайно важливим є врахування психологічних особливостей для засвоєння учнем українських букв.

На етапі пояснення нової звуко-букви рекомендуємо вчителю вказувати на спільне: в обох мовах - рідній і українській є (однаковий, схожий) звук..., а далі - спрямувати увагу учнів на різне буквене позначення цього звука: у рідній мові він позначається так (учитель записує на дошці, а в українській - ось так...).

Таке пояснення спрямоване на усвідомлення розбіжностей. Наступний крок - свідоме застосування одержаних знань під час письма. Тут важливе значення має відбір таких складів, слів, які б звучали однаково, а відрізнялися лише позначенням звука, який вивчається. На цьому етапі доцільно пропонувати вправи на протиставлення запису: у рідній мові - в українській мові. Так, у школах з російською мовою навчання учитель пропонує записати українською такі (спільні для обох мов) імена або інші слова, записані на дошці російською (формується уміння вживати букву і): Ира -..., Иван -..., Инна -..., линия -....

У польській мові для прикладу обираємо буквене позначення звука и, оскільки в обох мовах звукі позначається однаково. Пропонуємо записати українською мовою звуки та українські слова, подані польською мовою: dym -...., ty -..., tym -... та ін.

На цьому етапі ефективними будуть вправи на диференціацію позначення звука у рідній і українській мові: учитель вимовляє звуки, учні-записують букви. Корисним тут буде диктант складів і слів, з використанням сигнальних карток, на яких зображені вивчені букви. Якщо вивчається буква Тт, то корисно продиктувати склади: та, то, ті, те (буквене позначення голосних а, о, і, е є спільними) та одно-двоскладові слова, в яких вживається буква т та інші вивчені букви.

Ефективними для формування графічних умінь є вправи на списування з проговорюванням найпростіших слів і коротких речень, які учні вже читали у підручнику, а тепер мають їх списати з дошки. Методика списування така: вчитель читає запис на дошці, а учні повторюють за ним, потім одержують завдання списати, проговорюючи кожне слово. Такий прийом запобігає побуквеному списуванню. Крім того, важливими для формування графічних умінь є зорово-слухові диктанти. Для них, як правило, добираються невеликі римовані рядки, загадки, які записуються на дошку.

Слід зазначити, що для формування графічних умінь і навичок надзвичайно важливе значення має розвиток зорової пам'яті. Тому корисними, крім зазначеного, будуть і зорові диктанти, для яких спочатку добирається один римований рядок, а з часом їх кількість збільшується.

Такі та подібні вправи необхідно застосовувати і в 3 - 4 класах замість каліграфічних хвилинок (для останніх слід пропонувати лише ті букви, яких немає у рідній мові). Практичне застосування пропонованої методики сприяє успішному формуванню умінь і навичок вживати на письмі букви українського алфавіту.

У 1 класі учні оволодівають усним українським мовленням. У них формуються орфоепічні і граматичні уміння у межах вимог програми, формується певний словниковий запас і, звичайно, свого розвитку потребують аудіативні уміння. Формування кожного з цих складових має свої особливості, свої методичні підходи, якими має володіти вчитель.

Окрім того, ефективність уроків українського мовлення залежить і від того, наскільки цікаво проводяться такі уроки. Вони можуть бути повністю "театралізованими". Це і урок-подорож у країну ввічливості, урок-інсценізація тієї чи іншої казки ("В гостях у казки"), уроки-екскурсії в природу, похід з мамою на базар, приготування з бабусею обіду тощо. Саме на таких уроках матимуть місце інтерактивні методи навчання (діалог, рольова гра тощо).

У 2 класі паралельно із завданням розвитку й удосконалення усного мовлення ставиться ще одне - сформувати початкові уміння писемного, тобто навчити дітей правильно (не перекручуючи слів, дотримуючись норм вимови і наголошування) і свідомо читати та писати, вживаючи букви і, и, е, є, ї, які дають найбільше помилок в учнівських роботах. У 2 класі уроки матимуть інтегрований характер. На кожному з них стоятимуть завдання розвитку усного і писемного мовлення.

Для забезпечення правильності читання важливе значення матиме зразок, який дає вчитель, та вправи перед читанням тексту на правильне і в міру швидке прочитування складів і слів з буквами и, і, е, є типу: ли, ти, си, ни: лити-літо, сито-сіни, нитка-нірка тощо, а також вправи на читання слів, які відрізняються в обох мовах іншими буквами (дощ, кущ, площа, дошка, кішка, учень, червень і т.д.).

Свідоме розуміння змісту забезпечуватиме словникова робота, яка проводиться перед читанням тексту.

Так само від правильного добору вправ і різноманітності їх видів залежатиме якість формування умінь вживати на письмі зазначені вище букви. Доречними будуть словникові диктанти (10 - 12 слів) з використанням сигнальних карток з буквами, що вивчаються; списування з проговорюванням; слухово-зорові та зорові диктанти, для яких використовуються 4-рядкові строфи віршів, загадки, скоромовки тощо. При цьому важливо раціонально розподіляти час уроку: і на читання, і на письмо слід відводити час у межах 15 хвилин.

У 3 - 4 класах учні одержують елементарні знання з мови й орфографії. Свідомість цих знань забезпечується зіставленням з російською чи іншою мовою, що дає можливість учню зробити правильні висновки щодо особливостей української мови. Слід зазначити, що одержані знання - не самоціль. Вони підпорядковані удосконаленню умінь комунікативного мовлення у двох його формах - усній і писемній.

У школах з українською мовою навчання з вивченням російської та інших мов національних меншин початкове навчання російської чи іншої мови національних меншин (другої мови) спрямовується насамперед на розвиток усного мовлення, навчання читання й письма, а також на пропедевтичну роботу з формування знань про мову. При цьому вчителю важливо враховувати рівень попередньої мовленнєвої підготовки дітей і відповідно коригувати навчання.

Рекомендуються наступні загальні підходи до побудови початкового навчання мов національних меншин:

У 1 класі, коли найважливішою проблемою є навчання грамоти мовою навчання, робота з другої мови має бути спрямована насамперед на розвиток усного мовлення учнів (усний курс). Ця робота передбачає збагачення, активізацію словникового запасу учнів, розвиток граматичних умінь і навичок, уміння слухати й розуміти усне висловлювання, підтримувати діалог, будувати невеликі зв'язні висловлювання.

У 2 класі продовжується процес розвитку усного мовлення та здійснюється навчання грамоти.

У 3 - 4 класах розвиток усного мовлення й уміння читати й писати поєднується з більш поглибленою, ніж у попередні роки, роботою за мовною змістовою лінією. У цій роботі вчителю важливо забезпечувати два напрями: збагачення мовлення учнів мовними засобами, розвиток уміння правильно, доречно використовувати їх у мовленні, а також формування знань про мову, уміння здійснювати мовний аналіз. Але пріоритетним є розвиток практичних умінь і навичок, пов'язаних з використанням мовних засобів (належний вибір слова, правильна його вимова, утворення форми слова, побудова словосполучення, речення тощо). Мовна робота передбачає зіставлення явищ двох мов, що вивчаються, орієнтацію на знання, уміння й навички, що формуються на уроках української мови (мови навчання).

У цілому, початкове навчання російської чи іншої мови національних меншин у школах (класах) з українською мовою навчання має бути спрямоване на розвиток в учнів комунікативної компетентності, уміння успішно користуватися мовою для спілкування пізнання - розуміти тексти, сприйняті на слух чи у процесі читання, висловлювати усно і письмово свої міркування з приводу прослуханих (прочитаних) текстів чи обговорюваних ситуацій, працювати самостійно, а також співпрацювати з однокласниками у парах і групах у процесі виконання навчальних завдань.

Навчання грамоти, з якого починається шкільний курс мови, поділяється на добукварний, букварний і післябукварний періоди. Тривалість добукварного та післябукварного періодів визначається учителем залежно від підготовки учнів. У навчанні письма важливо враховувати вікові особливості шестирічних першокласників і не поширювати правило про безвідривне письмо на весь масив графічного матеріалу; не вважати обов'язковим одночасне опрацювання малих і великих букв складної конфігурації.

На уроках з мови рекомендується регулярно застосовувати види діяльності, що передбачають комунікативне використання мовлення-слухання тексту і висловлювання своїх міркувань про почуте; читання (мовчки)незнайомого тексту для з'ясування змісту твору чи вилучення певних відомостей і висловлення власних міркувань про прочитане; читання вголос не "на оцінку", а для того, щоб донести до слухачів незнайомий для них текст; переказування самостійно прочитаного тексту тим, хто не знає його змісту і має зрозуміти його за переказом учня, "вільне письмо" з метою висловити свої думки, почуття, поділитися ними з іншими. Такі види діяльності наближають навчання до реального життя, вчать застосовувати мову як засіб пізнання, комунікації.

Комунікативне використання мовлення необхідно поєднувати з такими навчальними видами роботи, які формують окремі уміння і здійснюються з опорою на допоміжні матеріали, на безпосередню допомогу вчителя (читання вже прослуханого твору; переказ після кількаразового слухання і обговорення; складання діалогу чи монологічного висловлювання з використанням даних фрагментів тощо).

Знання з мови, уміння здійснювати мовний аналіз використовуються для формування правописних навичок. Найважливішим аспектом цієї роботи є формування в учнів орфографічної та пунктуаційної пильності, уміння зіставити звуковий та графічний образи слова, перевірити написане за зразком і за тими правилами, застосування яких передбачене програмами. Обов'язковим завданням правописної роботи є опрацювання слів, написання яких слід запам'ятати.

Важливим завданням успішного навчання мови є розвиток в учнів уміння самостійно працювати над навчальним завданням, а також взаємодіяти з однокласниками, працюючи у парах і групах. Для самостійної роботи (індивідуальної і колективної) рекомендується пропонувати, перш за все, мовленнєві завдання, які є більш доступними для молодших школярів, можуть викликати емоційний відгук, бажання висловитись, вислухати інших.

Цілісність курсу "Я і Україна" в початковій школі розкривається через:

а) формулювання цілей навчання: загальної мети курсу, загальних цілей його природознавчої і суспільствознавчої складових, які конкретизовано в освітніх, розвивальних і виховних цілях кожної з них;

б) визначення принципів добору і структурування власне предметного змісту;

в) розкриття загальної сутності дидактико-методичних підходів до організації навчально-виховного процесу з урахуванням специфіки змісту та вікових можливостей учнів початкових класів.

Зміст навчального матеріалу природничої складової базової програми курсу "Я і Україна" для 1 - 4 класів представлено системою природничих знань, оскільки вони є провідним компонентом природознавства.

Природничі знання в початковій школі відібрано з різних природничих наук на основі ідеї цілісності природи, яка зумовлює їх інтегрований характер.

У базових програмах здійснено деяке перекомпонування природничого матеріалу з метою забезпечення наступності та рівномірнішого розподілу його в 1 - 4 класах. Так, вивчення найпростіших властивостей повітря (прозоре, безбарвне, без запаху) води-рідини (прозора, рідка, без запаху) передбачено у відповідних темах розділу "Природа навколо нас" у першому класі. Властивості об'єктів природи вивчаються, як правило, шляхом виконання дослідів.

Залучення учнів, починаючи з 1 класу, до проведення доступних дослідів, практичних робіт, спостережень, сприяє розвитку в них пізнавального інтересу, поступовому оволодінню спеціальними методами пізнання природи.

Тему "Термометр", яка вивчалася в 3 класі, перенесено до 2 класу. Другокласники спроможні оволодіти умінням користуватися термометром, тобто визначати температуру повітря, води тощо. Це розширить зміст їхніх спостережень, підвищить рівень усвідомлення (в межах програми) взаємозв'язків і залежностей у природі.

Зміст розділу "Природа навколо нас" у другому класі розширено темами: "Зовнішня будова рослин", "Розповсюдження плодів і насіння в природі", "Травоїдні, хижі, всеїдні тварини", "Сніг і лід", які вивчалися в третьому класі. Перенесення зазначеного матеріалу поглибить уявлення дітей про різноманітність рослинного і тваринного світу, стане опорою для розуміння змін, що відбуваються в природі в різні пори року, пояснення їх причин, тобто встановлення причинно-наслідкових зв'язків. Крім того, такий розподіл навчального матеріалу сприятиме розвантаженню програми з природознавства 3 класу.

У 3 класі, з метою глибшого розуміння взаємозв'язків між компонентами природи, передбачено знайомство учнів з утворенням в природі деяких гірських порід і ґрунту. А також, із значенням сонячної енергії в природі, її використанням, запасанням рослинами та передачею ними разом з поживними речовинами іншим живим істотам через ланцюги живлення.

Рівень загальноосвітньої підготовки учнів, який досягається учнями в результаті оволодіння природознавчою складовою курсу "Я і Україна", визначений в навчальних програмах державними вимогами щодо нього.

Державні вимоги розроблені до кожного розділу навчального матеріалу, як його логічно завершеної частини, із відображенням взаємозв'язків між ними.

Державні вимоги щодо загальноосвітньої підготовки учнів з природознавства з однієї сторони є формою конкретизації загальних цілей навчання природознавства, а з другої - узагальнення і генералізації вимог до поточних результатів.

Провідний компонент - природознавчі знання, представлений у вимогах дидактичними формами засвоєння (уявлення чи поняття), їх місцем у ієрархічно підпорядкованій системі елементів знань та видами навчально-пізнавальної діяльності, в яких вони функціонують.

Уявлення з більшим обсягом і поняття з вищим рівнем узагальнення мають найбільшу діагностувальну вагу в системі засвоєних знань. Вони охоплюють і пояснюють значно ширше коло об'єктів природи, з більшою кількістю зв'язків між ними, що вимагає осмислення засвоєних знань розділу про окремі об'єкти природи як частини цілісності. А вимоги встановити доступні зв'язки між елементами знань різних розділів сприяють відображенню у свідомості молодших школярів природи як цілісності.

Види діяльності, в яких функціонують виділені уявлення чи поняття та їх системи, охоплюють усі діяльнісні компоненти, які стосуються пізнання, застосування та оцінювання. Конкретизація видів діяльності здійснюється з урахуванням: взаємозв'язків між видами навчально-пізнавальної діяльності; рівнів оволодіння способами діяльності (репродуктивний - відтворення; реконструктивний - застосування в подібних ситуаціях; творчий - застосування в нових ситуаціях); можливості опосередкованого діагностування первинних умінь, які є складовими вторинних.

Особлива увага звертається на оволодіння молодшими школярами спеціальними методами пізнання природи (спостереження, дослід, практична робота) та формування уміння розв'язувати особистісно і соціальне значущі природознавчі задачі на застосування засвоєних знань, умінь, способів діяльності.

Предметно-тематична організація змісту громадянської освіти допоможе школяреві цілеспрямовано розглядати себе у взаємозв'язку з іншими компонентами світу в системах: я - я; я - інша людина; я - суспільство; я - світ.

Зміст і результати вивчення предмета зорієнтовані на компетентісний підхід. Тому в процесі реалізації програми важливо збільшити питому вагу навчальних завдань, які ставлять учнів в умови вправляння, застосування знань у змінених ситуаціях.

Для педагога важливим стає уміння розподіляти активність - свою власну і школярів - шляхом розгортання різних видів діалогічних форм, спонукати кожного прагнути більшого: більше знати, вміти, самовиражатись в різних формах активності. Інтерактивна навчально-пізнавальна діяльність учнів на уроках, позаурочних і позакласних заняттях організовується різними методами з використанням засобів наочності і може бути: фронтальною, у групах, парами у поєднанні з індивідуальною навчально-пізнавальною діяльністю.

Одним з важливих факторів ефективності реалізації змісту предмета "Основи здоров'я" є особистість учителя, його спосіб життя, ставлення до власного здоров'я, особистий приклад.

На уроках основ здоров'я учні оволодівають знаннями про складові здоров'я, про необхідність його збереження, про здоровий і безпечний спосіб життя. Знання засвоюються у формі фактичного матеріалу, уявлень та елементарних понять. Знання як об'єкт засвоєння є лише однією із цілей навчання. Набуті знання слугують способом вираження інших об'єктів знань. Зокрема, вони містять інформацію про способи навчально-пізнавальної діяльності - уміння, що насправді є знаннями в дії. Уміння з цих позицій означають доведену готовність досягати мети в діяльності.

В "Основах здоров'я" способи навчально-пізнавальної діяльності передаються через правила, вказівки, алгоритмічні приписи і засвоюються учнями у формі практичних умінь і навичок. Наприклад, виконувати розпорядок дня, гігієнічні процедури, Правила дорожнього руху, правила для пасажирів, безпечної поведінки в небезпечних ситуаціях, користуватися підручником тощо. Щоб оволодіти способами навчально-пізнавальної діяльності, знати їх недостатньо. Треба ще засвоїти досвід їх реалізації, тобто вміти їх виконувати. Способом засвоєння цього досвіду є неодноразове відтворення дій, які входять до складу певних практичних умінь.

Процес виконання нової дії включає такі етапи:

демонстрування дії в нерозривній єдності зі словесним коментуванням, спрямованим на свідоме оволодіння нею;

вправляння учнів у вмінні виконувати дію з опорою на пам'ятку;

виконання дії учнями без підтримки;

виконання дії в змінених або нових умовах.

Відпрацювання алгоритму дій доречно здійснювати в процесі ігрової діяльності. Так, наприклад, рольові ігри створюють можливість для учнів перевірити себе, потренуватися й одночасно виявити найбільш характерні помилки. Організація навчально-пізнавальної діяльності у такий спосіб допомагає підготувати дитину до правильних і вмілих дій у реальних умовах.

Окрім того, рольова гра пробуджує та формує в дітей зацікавленість до навчання, викликає в них установку на роботу; створює атмосферу позитивного настрою до пошукової діяльності; сприяє усвідомленню моральної цінності навчання і праці; доброти і співпереживання.

Вважаємо, що будь-яку тему з основ здоров'я можна опрацювати, використавши рольові ігри. Але найкраще дітьми сприймаються ті ігри, що передбачають моделювання стосунків однокласників у різних життєвих ситуаціях; виконання правил здорового способу життя та безпечної поведінки.

Зауважимо, що формування знань, практичних умінь має ґрунтуватися на життєвому досвіді дітей, на опорних знаннях та знаннях, одержаних з різних джерел інформації, сформованому творчому досвіді у застосуванні знань, практичних умінь у змінених або нових ситуаціях.

Особливістю навчальної програми з "Трудового навчання: технічної і художньої праці" є врахування вимог щодо змістового синтезу технічної і художньої праці. У реалізації змісту програми основним є метод ігрових проектів, який вимагає від учителя й учнів поєднання мовленнєвих, графічних і предметно-перетворювальних дій.

Мета курсу - формування конструктивно-художніх і конструктивно-технічних умінь, які включають мовленнєву, графічну і предметно-пластичну творчість учнів.

У програмі виділено п'ять розділів: "Людина і природа", "Я сам та інші люди", "Людина і знаки інформації", "Людина і техніка", "Людина і художнє довкілля".

Важливим компонентом програми є пропедевтична профорієнтаційна робота з молодшими школярами на рівні ранньої інформації і первинної діагностики.

Синтезом технічної (виконавської) і художньої (творчої) видів праці започатковано новий конструктивно-технологічний підхід до трудового навчання: технічної і художньої праці у початковій школі.

Учням і вчителю запропоновано не лише виконання трудових дій, але й навчально-ігрове проектування майбутніх виробів. У реалізації змісту програми основним є метод ігрових проектів (ігродизайн), який вимагає від учителя й учнів поєднання мовленнєвих, графічних і предметно-перетворювальних дій.

Для тематичного контролю навчальних досягнень з технічної і художньої праці запропоновано колективні практичні роботи учнів і вчителя. Результатом колективних практичних робіт є підсумкові виставки-композиції. В такий день інші предмети інтегруються з трудовим навчанням: технічною і художньою працею. Образотворче мистецтво і трудове навчання у розкладі ставляться поруч.

Учителю надається право вибору і календаризації тем програми за трьома рівнями методичної майстерності: інтегрованого уроку з іншими предметами за спільною темою; уроку художньої (творчої) праці з віршованою темою; традиційного уроку за прозовою темою з технічної (виконавської) праці.

У навчальній програмі передбачено змістове забезпечення пропедевтики інформаційної культури. Для цього у її структурі відокремлено інтеграцію з іншими навчальними предметами за спільною темою. Учителю надається право вибору інтегрованого уроку за спільною темою або традиційного уроку за однією конкретною темою з трудового навчання.

Освітня галузь "Мистецтво" у початковій школі реалізується в інтегрованому курсі "Мистецтво" або у навчальних предметах "Образотворче мистецтво" і "Музика".

У навчальній програмі "Мистецтво. 1 - 4 кл." (Масол Л.М. та ін.) основні змістові лінії стандарту - музична та образотворча - взаємно узгоджені й згруповані в розділи навколо споріднених і найбільш узагальнених художньо-світоглядних проблем "Абетка мистецтв", "Краса довкілля в мистецтві", "Образ людини в мистецтві", "Світ у мистецьких шедеврах". Це дає змогу ущільнити зміст цих домінуючих змістових ліній і доповнити їх елементами синтетичних мистецтв (хореографії, театру, кіно). Водночас максимально збережено відносну самостійність усіх складників єдиного тематичного циклу.

Викладання інтегрованого курсу "Мистецтво" у початкових класах середньої загальноосвітньої школи має ряд характерних особливостей.

На предмет "Мистецтво" в інваріантній частині Типового навчального плану середньої загальноосвітньої школи виділено 2 години на тиждень, що зумовлює реалізацію основного положення змісту програми: можливості збереження домінантності двох видів мистецтва, які традиційно викладаються в школі окремо (музичного і візуального - по 1 годині на кожен). Бажано, щоб уроки мистецтва проходили спареними (для цілісності та системності сприймання і засвоєння матеріалу), де першим уроком доцільно проводити урок музичного мистецтва, а наступним - візуального, щоб не конкретизувати, візуалізувати музичні образи, запропоновані на уроках.

Знайомство з іншими (синтетичними) видами мистецтва (хореографією, театральним та кіномистецтвом) відбувається через використання їх елементів залежно від поставлених цілей і завдань уроку.

Знайомство з хореографічним мистецтвом відбувається найчастіше на уроках музичного мистецтва під час створення танцювальних рухів до пісень (крім того, пластичне інтонування є елементом хореографічного мистецтва, бо воно передбачає процес самовираження людини через рухи і пластику). Осягнення хореографічного мистецтва відбувається і в процесі знайомства учнів із народними танцями, імпровізації рухопластичних етюдів, створення рухів під музику, під час перегляду відеозаписів фрагментів балетних спектаклів та концертних виступів майстрів хореографічного мистецтва тощо.

З театральним мистецтвом учні знайомляться через музичний театр - сприймання театрально-музичних жанрів-балету, музичної казки, опери-казки; створення власних музичних інтонацій, театральних діалогів, пластичних характеристик казкових героїв; імпровізації на тему театру ляльок та виконання начерків театральних костюмів, театральних масок, макету театральної сцени з фігурками улюблених казкових героїв та декораціями (на уроках візуального мистецтва). Крім того елементи сценічного мистецтва використовуються на уроках музичного мистецтва під час такої форми роботи як інсценізація пісні.

Кіномистецтво (за наявності відповідної матеріально-технічної бази) використовується фрагментарно для реалізації поставлених дидактичних, виховних та розвивальних завдань.

Провідним педагогічним принципом мистецької освіти (за О.Рудницькою) є усвідомлення і засвоєння специфіки художньої мови - сукупності особливих для кожного виду мистецтва виражально-зображувальних засобів і прийомів створення художнього образу.

Інтеграція набутих художніх знань відбувається за принципами:

спільності і відмінності понятійних констант у різних видах мистецтва: трактування форми і змісту, композиції, динаміки, ритму руху, колориту (тембр), фактури;

тематичної єдності;

спільності емоційно-образного стану.

Зокрема, на багатьох уроках застосовується прийом використання єдиної спільної тематики уроків для виявлення образної спільності, суголосних емоційних станів різними засобами різних видів мистецтв. Метод зіставлення та порівняння використовується, для мотивації аудіовізуальних асоціацій. Виявлення єдиних понять у різних видах мистецтва, зокрема темп, динаміка, тембр, колорит, гармонія - виявлення спільності та відмінності у їх визначенні.

Тож на відміну від монохудожнього виховання (яке традиційно практикується) поліхудожнє виховання передбачає залучення учнів до різних видів мистецтва, завдяки чому:

формується цілісність сприймання світу, відтвореного у художніх образах засобами різних видів мистецтва, що повністю відповідає психофізіологічним особливостям дітей цієї вікової категорії;

активізуються уява, емоції, мислення завдяки ознайомленню їх з можливостями різних видів мистецтв у відображенні дійсності;

у школярів поступово формуються потреби до спілкування з різними видами мистецтва на основі розширення їх мистецької компетентності;

розширюється їх художньо-сенсорний досвід осягнення одного виду мистецтва в інтеграції з іншими.

Оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи з інтегрованого курсу "Мистецтво" відбувається відповідно змістовій лінії (Мистецтво (музичне мистецтво); Мистецтво (візуальне мистецтво).

Домашнє завдання з предметів художньо-естетичного циклу може бути тільки на рівні споглядання, сприймання та усного аналізу власних вражень від мистецтва у довкіллі, побуті тощо.

Доцільним є викладання інтегрованого курсу "Мистецтво" насамперед у сільських школах, зокрема у школах з малою наповнюваністю учнів, а також у навчальних закладах, де є фахівці з мистецтва.

Зміст предмета "Музика" у початковій школі реалізується двома навчальними програмами "Музика. 1 - 4 кл" (авт. Ростовський О.Я., Хлєбнікова Л.О., Марченко Р.О.) та "Музика. 1 - 4 кл. (авт. Лобова О.В.). Кожен учитель обирає програму згідно з власним баченням щодо вивчення предмета "Музика" у початковій школі. Кожна з програм реалізує змістову лінію "музичне мистецтво" освітньої галузі "Мистецтво" Державного стандарту початкової загальної освіти.

Основними видами діяльності на уроках музики є сприймання творів музичного мистецтва та музично-творча діяльність (спів, інсценізація пісень, створення рухів під музику, ритмічний супровід, гра на дитячих музичних інструментах). У процесі сприймання і виконання музичних творів увага учнів спрямовується на інтонаційно-образний зміст музики, її зв'язок із життям дитини. Усі види діяльності на уроках музики мають формувати власне емоційно-ціннісне ставлення учнів до музичного мистецтва, спрямовувати його до розуміння можливостей мистецтва щодо спонукання до роздумів, отримання насолоди, емоційної і фізичної терапії.

Зміст предмета "Образотворче мистецтво" у початковій школі реалізується навчальною програмою "Образотворче мистецтво. 1 - 4 кл" (авт. Любарська Л.М., Вовк Л.М) Програма реалізує змістову лінію "образотворче мистецтво" освітньої галузі "Мистецтво" Державного стандарту початкової загальної освіти.

Основними видами діяльності на уроках образотворчого мистецтва є сприймання творів візуального мистецтва та художньо-творча діяльність. Звертаємо увагу на те, що сприймання творів мистецтва є обов'язковим компонентом кожного уроку, адже через знайомство учнів з творчістю професійних і народних митців формується художній смак, емоційно-ціннісне ставлення учнів до мистецтва, уміння аналізувати, порівнювати досягнення митців, які працюють у різних художніх техніках, видах і жанрах образотворчого мистецтва.

Опанування змісту предмета "Фізична культура" освітньої галузі "Здоров'я і фізична культура" здійснюється за навчальними програмами для учнів 1 - 4 класів загальноосвітніх навчальних закладів: "Фізична культура" для загальноосвітніх навчальних закладів. 1 - 4 класи (Зубалій М.Д., Дерев'янко В.В., Лакіза О.М., Шегімага В.Ф., 2006 р.); "Фізична культура" для учнів спеціальних медичних груп, 1 - 4 класи (Майєр В.І., 2006 р.); "Плавання" для загальноосвітніх навчальних закладів. 1 - 4 класи. (В.В.Дерев'янко, В.О.Сілкова, 2006 р.).

Оскільки в учнів початкових класів відбувається інтенсивний розвиток більшості рухових якостей, формування різних систем організму, в цьому віці найкраще розвиваються такі фізичні якості як швидкість, спритність, гнучкість і помірно - сила та витривалість. Тому уроки фізичної культури з учнями початкових класів має проводити спеціаліст з фізичної культури і спорту або відповідно підготовлений учитель початкової школи.

У початковій школі, починаючи з першого класу, в школярів формуються основні життєво необхідні рухові дії. Тому важливою особливістю змісту є вивчення рухливих і народних ігор, формування навичок самостійної їх організації і проведення. В міру зростання учнів поступово у змісті навчання акцент має зміщуватися на засвоєння ними основних рухових дій, фізичних вправ підвищеної координаційної складності з базових видів спорту, що входять до навчальної програми. На завершальному етапі початкової освіти засвоєння нового матеріалу має зосереджуватися уже на фрагментах рухової діяльності, цілісних комбінаціях та спортивних іграх за спрощеними правилами.

Навчальні програми з предмета "Фізична культура" не встановлюють чітко визначеної кількості годин для проходження тих чи інших розділів, але під час планування зобов'язують вчителя більшу частину часу приділяти навчанню й засвоєнню пріоритетного матеріалу, враховуючи місцеві умови проведення уроків та найсприятливіші вікові періоди розвитку фізичних якостей учнів (можна змінювати кількість навчальних годин, відведених для їх вивчення в обсязі не більше 20% від загальної кількості годин).

Виконання учнями 1 класів контрольних навчальних нормативів і вимог не оцінюється, вони подані для визначення рівня фізичного розвитку учнів, дають змогу вчителеві побачити, які необхідно внести корективи, відносно окремого учня, в навчально-виховний процес, якщо показники фізичного розвитку будуть нижче зазначених. Облік (фіксація) результатів контролю у формі оцінок у балах ведеться вчителем в особистому журналі.

Головними критеріями оцінювання навчальних досягнень учнів початкових класів є комплексне оцінювання знань, техніки виконання (за сприятливих для учня умов) та нормативного показника. Специфікою при оцінюванні за 12-бальною системою є те, що за нормативним показником визначають рівень навчальних досягнень, а потім - за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють остаточний бал. Якщо рухова дія не має нормативного показника, рівень навчальних досягнень визначається за структурою техніки її виконання.

Навчальна програма з плавання передбачає реалізацію змісту в обсязі 1 години на тиждень і пропонує вивчення спортивних способів плавання і проведення різноманітних ігор та естафет у воді.

Зміст програми з плавання спрямований на формування в учнів ключових компетентностей: соціальних (формування знань про основи здорового способу життя), мотиваційних (здатність до застосування вмінь і навичок плавання у різних за складністю умовах), функціональних (здатність до оперування знаннями з історії плавання та термінології виду спорту).

Програма фізичної культури для учнів, за станом здоров'я віднесених до спеціальної медичної групи враховує стадію та динаміку патогенезу захворювання. Такий підхід передбачає - можливість, при стійкому покращенню самопочуття, послідовно переходити до підготовчої, а згодом, за станом здоров'я, й до основної медичної групи.

Списки учнів, які за станом здоров'я відносяться до спеціальної медичної групи, затверджуються директором школи із зазначенням діагнозу захворювання і можливим терміном перебування в ній. Також затверджується розклад занять групи і прізвище вчителя, який має відповідну фахову підготовку.

Група складається з 10 - 15 учнів. На тиждень проводиться не менше 2 занять у позакласний час по 45 хвилин. При несприятливих кліматичних умовах (при температурі від - 10 град.C) тривалість уроку скорочується до 30 хвилин, щоб запобігти переохолодженню.

Учні спеціальної медичної групи повинні обов'язково займатися на загальних уроках фізичної культури у відповідному спортивному одязі і взутті. Вони беруть участь у підготовчій і заключних частинах уроків, а при стійкому покращенні стану здоров'я виконують елементи рухів основної частини зі значним зниженням фізичних навантажень, без затримки дихання, виключаючи стрибки, струси, психоемоційне перенавантаження (з можливим виключенням елементів змагань, естафет тощо).

У кінці початкової школи учень набуває певних предметних та ключових компетенцій. Він має володіти основними життєво важливими навичками і вміннями: ходити, бігати, стрибати, лазити, метати, плавати; вміти виконувати основні рухові дії з базових видів спорту, що входять до навчальної програми; дотримуватись елементарних навичок здорового способу життя.

Години варіативної складової робочого навчального плану, що використовуються за вибором загальноосвітнього навчального закладу на вивчення курсів, реалізуються навчальними програмами, які мають гриф Міністерства освіти і науки України:

"Християнська етика в українській культурі", 1 - 4 роки навчання, Чернуха В.Г., Бєлкіна Е.В. (КМПУ ім. Б.Грінченка, 2007);

"Розмаїття релігій і культур світу", 1 - 12 роки навчання (експериментальна програма), Вільченко Є.В. (Гімназія N 18 м. Луцька Волинської обл.);

"Зарубіжна література", 2 - 4 класи, Мовчун А.І. (АВДІ, 2007);

"Поетика", 2 - 4 класи, Петровська Т.В. ("Генеза", 2007);

"Логіка", 2, 3, 4 класи, Митник О.Я. ("Початкова школа", N 12, 2002, 2003, 2004);

"Логіка", 1 - 4 класи, Псь О. ("Світ", N 12, 2002);

"Комп'ютерна азбука. Основи комп'ютерної грамотності та ознайомлення з навколишнім світом", 1 клас, Бєлкіна Е.В., Коваленко О.Т. (КМПУ ім. Б.Грінченка, 2005);

"Сходинки до інформатики", 2 - 4 клас, Рівкінд Ф.М., Ломаковська Г.В., Колесніков С.Я., Рівкінд Й.Я. (КМПУ ім. Б.Грінченка, 2005);

"Хореографія", 1 - 4 класи, Тараканова О.П. ("Початкова школа", N 12, 2003);

"Азбука споживача", 1 - 2 роки навчання, Бородачова Н.В., Лаврентьєва Г.І. (Інститут споживчих програм, 2008).

"Основи споживчих знань", 1 - 12 роки навчання, Гільберг Т.Г. Довгань А.П., Капіруліна Т.Л. та ін. (ТОВ "Навчальна книга", 2008).

Оновлення змісту освіти, структури, методів, організаційних форм навчання української мови спрямоване на створення оптимальних умов для піднесення ефективності навчально-виховного процесу, реалізації особистісного потенціалу кожного учня.

Мова належить до числа найважливіших навчальних предметів і виконує дві функції: по-перше, є предметом вивчення і навчання, по-друге, засобом осягнення всіх інших шкільних предметів. Від рівня її вивчення залежать успіхи учнів у оволодінні самою мовою як засобом спілкування і передачі інформації, а також і всіма іншими навчальними предметами.

Одним із стратегічних завдань реформування змісту мовної освіти є вироблення на основі державних стандартів системи та обсягу знань про мову і мовлення, мовних і мовленнєвих умінь та навичок, досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного ставлення до світу, переорієнтація процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його компетентностей.

Провідними у вивченні мови є комунікативно-діяльнісний, особистісно зорієнтований, соціокультурний і компетентнісний підходи. Зокрема,компетентнісний підхід, реалізуючись у навчальних програмах і відіграючи роль у формуванні освітнього простору, змінює також уявлення вчителів про оцінювання. Важливим стає не наявність у індивіда внутрішньої організації знань, особистих якостей і здібностей, а здатність застосовувати компетентності в житті й навчанні.

У 2008/2009 навчальному році вивчення української мови в 5 - 8 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист N 1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська (рідна) мова. 5 - 12 класи / Г.Т.Шелехова, В.І.Тихоша, А.М.Корольчук, В.І.Новосьолова, Я.І.Остаф. За редакцією Л.В.Скуратівського. - К.: Ірпінь: Перун, 2005. - 176 с.

Однією із передумов якісної роботи вчителя і ефективності навчання учнів української мови є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення української мови в 8 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2008/2009 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:

Заболотний О.В., Заболотний В.В. Рідна мова. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2008.

Пентилюк М.І, Гайдаєнко І.В. та ін. Рідна мова. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2008.

Глазова О.П., Кузнецов Ю.Б. Рідна мова. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Зодіак-Еко, 2008.

До деяких підручників розроблені навчально-методичні комплекти які істотно полегшують підготовку вчителя та роботу на уроці. Перевагою таких навчальних комплектів є те, що вони розроблені до конкретних підручників, відображаючи їх основні методичні концепції, розширюючи й доповнюючи теоретичний матеріал різноманітними практичними завданнями.

Вивчення української мови в 9 - 11 класах здійснюватиметься за однією з двох програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:

Рідна мова. 5 - 11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.І.Новосьолова. - К.: Шкільний світ, 2001.

Рідна мова: 5 - 11 клас. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів / І.П.Ющук. - К.: Освіта, 2003.

Учителеві, який працюватиме у 9 - 11 класах за програмами 11-річної школи, доцільно ознайомитися зі змістом та структурою програми для 12-річного навчання, оскільки її розроблено з урахуванням змін, які відбулися в освітній галузі останнім часом. При цьому слід більше використовувати ресурс варіативної частини навчального плану та можливість поділу класів на групи, за умови кадрового і фінансового забезпечення.

У вечірніх (змінних) загальноосвітніх навчальних закладах українська мова вивчатиметься за програмами: Українська мова: 6 - 12 класи. Програми для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів / Л.В.Скуратівський, Г.Т.Шелехова, В.Л.Федоренко та ін. / Програми з філологічних та суспільно-гуманітарних дисциплін, для вечірніх загальноосвітніх навчальних закладів: 6 - 12 класи. - К.: Педагогічна преса. - 2006. - С. 3 - 80.

Слід відзначити, що наступний навчальний рік розпочинає етап допрофільного навчання (8 - 9 кл.) - становлення профільних намірів учнів. Суть допрофільної освітньої підготовки учнів 8 - 9 класів зводиться до формування готовності школяра до освіти в старшій школі в умовах профільного навчання. Така готовність складається із сукупності відповідних компетентностей, серед яких вирізняється комунікативна компетентність, зокрема вона розглядається як готовність використовувати засоби мови й мовлення з метою одержання і передачі інформації, уміння брати участь у навчальному діалозі, будувати монологічні висловлювання різних типів, жанрів мовлення з урахуванням завдань мовлення і ситуацій спілкування (знайомих і нестандартних).

Допрофільне навчання як вид диференційованого навчання передбачає врахування нахилів, здібностей учнів і створення умов для навчання в старшій школі за обраним профілем. Здійснюється допрофільна підготовка у формі введення курсів за вибором, поглибленого вивчення окремих предметів, зокрема мови і літератури, на диференційованій основі, що дає змогу максимально врахувати індивідуальні розумові особливості учнів, виявити їхні інтереси і нахили до певних предметів з метою профорієнтації. Поступова активізація різних видів диференційованого навчання (внутрішньокласна, курси за вибором, факультативи, класи з поглибленим вивченням предметів) забезпечує реалізацію особистісно зорієнтованого навчання, усвідомлення учнями своїх інтересів і пізнавальних потреб, а також спробу виявити себе в різних видах діяльності.

Курси за вибором дають змогу учням не тільки оволодіти технологією вибору, а й апробувати різний зміст з метою самовизначення. Для забезпечення успішного самовизначення підлітками необхідно здійснювати допрофільну підготовку комплексно: доповнити курси за вибором системою заходів, спрямованих на самопізнання (педагогічна і психологічна діагностика), розвивати вміння висловлювати і аргументувати власні думки, твердження, приймати рішення, планувати власну діяльність (тренінги, проектна діяльність), розвивати вміння учнів орієнтуватися в навколишній освітній і трудовій інфраструктурі.

Відзначимо, що курси за вибором, будучи компонентом допрофільної підготовки, повинні включати поглиблені відомості з навчальних предметів, зокрема з української мови і літератури, відомості про способи діяльності, необхідні для успішного засвоєння програми філологічного профілю. Зміст цих курсів може включати матеріал, який в школі не вивчається (журналістика, поетика, редагування, різного роду практикуми тощо). З цією метою можна скористатися програмами факультативних курсів для філологічного профілю, схваленими МОН України, наприклад: "Культура мовлення і стилістика", 9 кл. (М.Пентилюк), "Лексикографія української мови", 9 кл. (М.Степанюк); "Практикум з правопису української мови", 8 - 9 кл. (С.Омельчук, М.Чаловська); "Українська гумористична література", 9 кл. (О.Ящук); "Українська усна народна творчість", 7 - 11 кл. (Г.Дмитренко, М.Дмитренко, Ю.Шутенко); "Література української діаспори", 9 кл. (Л.Куценко) та ін.

Дуже важливим напрямом роботи в умовах допрофільної підготовки є формування в підлітків інтелектуальної компетентності, яка передбачає здатність учнів працювати з різноманітною інформацією, умінням застосовувати здобуті знання в нестандартних ситуаціях, володінням прийомами самостійного здобуття нових знань, високим рівнем розвитку пізнавальних процесів, умінням працювати в умовах пошуку, дослідження; формування креативної компетентності - здатності до розв'язання будь-якої навчальної задачі творчо; бажання і вміння діяти не за зразком, а оригінальне, передбачати новизну під час розв'язання навчальних завдань тощо.

Ефективність допрофільного навчання вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів і якостей школярів, своєчасної оцінки комплексу індивідуальних особливостей підлітків з погляду його готовності до успішного навчання за філологічним профілем. Важливим при цьому є усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору, ситуативний підхід, коли роль діагноста виконує вчитель, спираючись на суб'єктивний досвід, знання особливостей кожного учня, конкретної навчальної ситуації, яка завжди є певною мірою унікальною. Особистісно зорієнтоване навчання передовсім передбачає увагу вчителя до учня, яка допомагає йому краще виявити себе, розкрити свої пізнавальні і творчі можливості.

На етапі допрофільного навчання важливо правильно оцінити комплекс індивідуальних особливостей підлітка з позиції готовності його до успішного навчання за певним профілем, запобігти дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів.

Технології, що використовуються в системі курсів за вибором, повинні бути орієнтовані на те, щоб учень мав таку практику, яка допоможе йому краще оволодіти загальнонавчальними вміннями і навичками, необхідними для успішного засвоєння програми з української мови старшої профільної школи.

Для організації допрофільної підготовки з української мови можна рекомендувати: під час організації курсів за вибором варто ділити класи на підгрупи, що сприятиме індивідуалізації процесу навчання; активніше застосовувати проектні і дослідницькі форми роботи; організовувати гуртки, клуби, студії з метою професійної орієнтації школярів, з наближенням їх до можливого вибору філологічного профілю, задоволення їхніх індивідуальних освітніх інтересів, поглиблене вивчення української мови на диференційованій основі; залучати до викладання факультативних курсів допрофільної підготовки з української філології науковців, працівників середньої і вищої професійної освіти.

Отже, до першочергових завдань допрофільної підготовки учнів з української мови загальноосвітньої школи слід віднести:

1) розвиток пізнавального інтересу до української мови як до феномену, вироблення в учнів здатності діставати естетичне задоволення від читання художньої літератури українською мовою, від сприймання усного українського слова;

2) урахування виняткової ролі державної мови в суспільному й особистісному розвитку кожного громадянина і необхідності належною мірою опанування її; необхідність збереження і подальшого її розвитку як безцінного культурного надбання попередніх поколінь українського народу і відповідальності кожного громадянина України в цій справі, у тому числі й школярів, перед світовою спільнотою;

3) формування потреби різнобічного розвитку власних здібностей і нахилів, збагачення пам'яті знаннями з різних галузей наук, а розуму - сучасними методами оперування знаннями, використовувати сучасні інформаційні і комунікаційні технології (Інтернет, дистанційні форми тощо);

4) вироблення цілісного світогляду, знаходження сенсу життя як важливих умов удосконалення власної мовленнєвої здатності;

5) потребу дотримання загальнолюдських моральних норм як необхідної передумови уникнення конфліктних ситуацій та оптимального розв'язання в разі їх назрівання; розвиток уміння вести діалог, висловлювати власні думки і переконливо аргументувати їх;

6) прилучення учнів до загальнолюдських цінностей, яке найпродуктивніше можна реалізувати в процесі інтегративного вивчення української мови. з використанням засобів музики і живопису, також спираючись на історичні дані.

Для реалізації профільного навчання на уроках української мови потрібно застосовувати такі методи для роботи з учнями, як лекції (настановчі, оглядові), семінари, колоквіуми, творчі роботи, самостійне вивчення навчальної літератури (основної і додаткової), постановка проблемних завдань, моделювання ситуацій. Оскільки особливої ваги набирає реалізація особистісно зорієнтованого підходу до навчання рідної мови, то слід також відводити належне місце диспутам. Груповій роботі, рольовій грі, керованим дослідженням, проектам тощо. Зазначені методи і форми навчання успішніше формують не лише спеціальні вміння й навички, а й загальнонавчальні способи розумових дій - планувальні (здатність побудувати модель діяльності на день, тиждень, місяць, рік); мислительні (узагальнення і конкретизація, аналіз і синтез, виділення головного, формулювання проблем, припущень, добір доказів для їх підтвердження) тощо.

У нинішніх умовах базової і старшої школи домінуючою є особистісна орієнтація навчання, яка передбачає забезпечення оптимальних умов для різнобічного мовленнєвого розвитку кожного учня, урахування його індивідуальних особливостей, пізнавальних потреб, інтересів, прагнень, заохочення до самостійності у вивченні мови, самопізнання і саморозвитку.

Головним у навчальному процесі стає переорієнтація з пасивних форм навчання на активну творчу працю. Основною характеристикою активних методів навчання є відповідність природи людського сприйняття, націленість на розкриття особистого "Я" як учня, так і вчителя через їхню творчу взаємодію. Серед таких активних методів виділяються: евристичне спостереження, порівняння, конструювання, моделювання, смислове бачення, символічне бачення, метод творчої реалізації тощо.

Упровадження системи зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови спричиняє значну увагу учителів-словесників до відпрацювання у школярів навичок виконання тестових завдань різної форми й різного ступеня складності, використання яких відбувається з метою забезпечити поетапну різнобічну й об'єктивну оцінку знань, умінь і навичок учнів у процесі засвоєння ними курсу української мови, насамперед її мовної змістової лінії. Будучи високотехнологічними, тести з української мови можуть розроблятися проводитися й перевірятися з використанням комп'ютерної техніки, порівняно нескладні у проведенні, потребують невеликих затрат часу, дають змогу вчителеві динамічно визначити рівень засвоєння учнями нового матеріалу, активізують пізнавальну активність школярів, сприяють об'єктивності під час оцінювання навчальних досягнень.

Використання тестів можливе як під час здійснення поточного, так і підсумкового контролю, можуть пропонуватися учням з різними навчальними можливостями, передбачаючи різноманітні завдання за ступенем складності й творчим спрямуванням.

Підготовку до виконання тестових завдань з української мови важливо здійснювати насамперед за таким форматом завдань, які пропонуються Українським центром оцінювання якості освіти, серед них: завдання з вибором однієї правильної відповіді, завдання з вибором кількох правильних відповідей, завдання на встановлення відповідності, відкрите завдання з короткою відповіддю.

Вичерпну інформацію про головні напрями діяльності і конкретні напрацювання згаданого центру, типологію і конкретне наповнення завдань і результати їх виконання учнями загальноосвітніх навчальних закладів України можна одержати на сайті УЦОЯО за такою електронною адресою: www.testportal.gov.ua.

Для ефективного використання у навчальному процесі пропонуються схвалені МОН України і вже апробовані в шкільній практиці збірники тестових завдань, які готують учнів до тематичних контрольних робіт і зовнішнього незалежного оцінювання: Новосьолова В.І., Скуратівський Л.В., Плетньова Л.В. Українська мова. Збірник тестових завдань для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання - 11 клас. - К.: Генеза, 2007. - 118 с.; Шелехова Г.Т., Новосьолова В.І., Бондаренко Н.В., Ярмолюк А.В. Плетньова Л.В. Українська мова. Збірник тестових завдань. - К.: Грамота, 2008. - 192 с.; Коваленко Л.Т., Авраменко О.М. Українська мова й література. Збірник тестових завдань. - 2-е вид. виправлене й доповнене. - Грамота, 2008. - 136 с.; навчально-методичні посібники: Кобцев Д.А. Українська мова. 8 - 9 класи: критерії оцінювання, тестові завдання, дидактичні матеріали методичний коментар. - Харків: вид. група "Основа", 2007. - 220 с.; Кобцев ДА. Українська мова. 10 - 11 класи: критерії оцінювання тестові завдання, дидактичні матеріали, методичний коментар. - Харків: вид.група "Основа", 2007. - 272 с.; Українська мова. Тести. 5 - 12 класи: Посібник /За ред. Гуйванюк Н.В. - К.: ВЦ "Академія", 2007. - 376 с.

У наказі МОН України від 05.05.2008 р. N 371 "Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти" ("Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України" N 13 - 15 за 2008 р., стор. 20 - 36) подано загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови.

Оцінювання результатів навчальної діяльності учнів з української мови здійснюється на основі функціонального підходу до мовної освіти. Тобто робота над мовною теорією, формуванням знань про мову підпорядковується інтересам розвитку мовлення учнів.

При цьому оцінювання результатів мовленнєвої діяльності відбувається за такими показниками:аудіювання (слухання та розуміння прослуханого),говоріння й письмо (діалогічне і монологічне мовлення),читання вголос і мовчки, мовні знання і вміння, прав писні (орфографічні і пунктуаційні)вміння учнів.

Матеріали для перевірки вищезазначених видів діяльності добираються відповідно до вимог програми для кожного класу, з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів. При цьому слід мати на увазі орієнтовні обсяги робіт, що наводяться.

Перевірка аудіювання учнів здійснюється фронтально за допомогою тестових завдань. Для одержання достовірних результатів тестування кількість варіантів відповідей на тестове завдання не повинна бути меншою від чотирьох. Запитання мають торкатися всіх зазначених вище характеристик висловлювання і розташовуватися в порядку наростання їх складності.

У п'ятому класі учням пропонуються 6 запитань з чотирма варіантами відповідей, 6 - 12 класах - 12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Матеріал для контрольного завдання є зв'язне висловлювання (текст), добирається відповідно до вимог програми для кожного класу.

Обсяг тексту для аудіювання орієнтовно визначається так:

Правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, кожне із 12 запитань оцінюється одним балом. Оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала належного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

Матеріал для контрольних завдань добирається з урахуванням тематики соціокультурної змістової лінії чинної програми, рівня підготовки, вікових особливостей та пізнавальних інтересів учнів.

Орієнтовна кількість реплік зазначена у мовленнєвій змістовій лінії чинної програми з української (рідної) мови в державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки учнів кожного класу.

Під час оцінювання діалогу необхідно диференціювати репліки на розгорнуті (складаються з двох і більше речень) і нерозгорнуті (виражені одним реченням). Якщо репліки розгорнуті, то їх кількість зменшується. До вказаної кількості не зараховуються слова, що відносяться до мовленнєвого етикету (звертання, привітання, прощання тощо).

Говоріння (усні переказ і твір); письмо (письмові переказ і твір).

А. Переказ. Переказ із творчим завданням

Матеріалом для переказу (усного/письмового) можуть бути: текст що читається вчителем, або попередньо опрацьований текст; самостійно прочитаний матеріал з газети, журналу, епізод кінофільму чи телепередачі, розповідь іншої людини про певні події народні звичаї тощо. Якщо пишеться переказ із творчим завданням, учням пропонується, окрім того, також завдання, що передбачає написання творчої роботи, обов'язково пов'язаної зі змістом переказу.

Обсяг тексту для переказу орієнтовно визначається так:

Обсяг тексту для стислого чи вибіркового переказу має бути у 1,5 - 2 рази більшим за обсяг тексту для докладного переказу.

Якщо для контрольної роботи використовуються інші джерела, то матеріал добирається так, щоб обсяг переказу міг бути у межах пропонованих для певного класу норм. Тривалість звучання усного переказу - 3 - 5 хвилин.

Обсяг творчого завдання до переказу, виконаного письмово:

Твір.

Матеріалом для твору (усного/письмового) можуть бути: тема, сформульована на основі попередньо обговореної проблеми, життєвої ситуації, прочитаного та проаналізованого художнього твору; а також пропоновані для окремих учнів допоміжні матеріали (якщо обирається варіант диференційованого підходу до оцінювання).

Обсяг письмового твору, складеного учнем, орієнтовно визначається так:

У монологічному висловлюванні оцінюють його зміст і форму (мовне оформлення). За усне висловлювання (переказ, твір) ставлять одну оцінку - за зміст, а також якість мовного оформлення (орієнтовно, спираючись на досвід учителя і не підраховуючи помилок, - зважаючи на технічні труднощі фіксації помилок різних типів в усному мовленні).

За письмове мовлення виставляють також одну оцінку: на основі підрахунку допущених недоліків за зміст і помилок за мовне оформлення, ураховуючи їх співвідношення.

Оцінюючи усне висловлювання, ураховують наявність відхилень від орфоепічних норм, правильність інтонування речень; у письмових висловлюваннях - наявність: 1) орфографічних і пунктуаційних помилок, які підраховуються сумарно, без диференціації; 2) лексичних, граматичних і стилістичних.

Загальну оцінку за мовне оформлення виводять таким чином: до бала за орфографію та пунктуацію додають бал, якого заслуговує робота за кількістю лексичних, граматичних і стилістичних помилок, одержана сума ділиться на два.

Під час виведення єдиної оцінки за письмову роботу до кількості балів, набраних за зміст переказу чи твору, додається кількість балів за мовне оформлення і їхня сума ділиться на два. При цьому якщо частка не є цілим числом, то вона закруглюється у бік більшого числа.

Перевірка читання вголос здійснюється індивідуально в 5 - 9 класах: учитель дає учневі текст, опрацьований на попередніх уроках, деякий час на підготовку і пропонує прочитати цей текст перед класом.

Матеріалом для контрольного завдання є знайомий учневі текст, дібраний відповідно до вимог програми для кожного класу; текст добирається з таким розрахунком, щоб час його озвучення (за нормативною швидкістю) окремим учнем дорівнював 1 - 2 хвилинам (для читання слід пропонувати невеликі тексти зазначених у програмі стилів, типів і жанрів мовлення, відносно завершені уривки творів або порівняно великий текст, розділений на частини, які читаються кількома учнями послідовно).

Одиниця контролю: озвучений учнем текст (швидкість читання у звичайному для усного, мовлення темпі - 80 - 120 слів за хвилину).

Перевірка вміння читати мовчки здійснюється фронтально за допомогою тестових завдань. У 5 класі учням пропонують 6 запитань за текстом з чотирма варіантами відповідей, у 6 - 12 класах - 12 запитань з чотирма варіантами відповідей.

Запитання повинні торкатися фактичного змісту тексту, його причинно-наслідкових зв'язків, окремих мовних особливостей (переносне значення слова, виражальні засоби мови тощо), відображених у тексті образів (якщо є), висловлення оцінки прочитаного.

Матеріалом для контрольного завдання є незнайомі учням тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення, що включають монологічне та діалогічне мовлення (відповідно до вимог програми для кожного класу). Текст добирається таким чином, щоб учні, які мають порівняно високу швидкість читання, витрачали на нього не менше 1 - 2 хвилини часу і були нормально завантажені роботою.

Обсяг текстів - для контрольного завдання визначається так:

Оцінювання читання мовчки здійснюється за двома параметрами: розуміння прочитаного та швидкість читання. Розуміння прочитаного виявляється за допомогою тестової перевірки: правильна відповідь на кожне із 6 запитань оцінюється двома балами, а кожне із 12 запитань оцінюється одним балом (наприклад, вибір правильних відповідей на 12 запитань дає 12 балів).

Швидкість читання мовчки оцінюється із урахуванням норм, зазначених у державних вимогах до рівня загальноосвітньої підготовки у мовленнєвій змістовій лінії чинної програми з української (рідної) мови для кожного класу.

Швидкість читання при виведенні бала за цей вид мовленнєвої діяльності враховується таким чином: бали 7 - 12 може одержати лише той учень, швидкість читання у якого не нижча, ніж мінімальний показник у нормативах для відповідного класу. Той, хто не виконує зазначених норм, одержує на два бали менше. Наприклад: за вибір 10 правильних відповідей учень 7 класу повинен одержати 10 балів; але якщо він читає зі швидкістю, меншою 120 слів за хвилину, то йому виставляється не 10, а 8 балів.

У цілому оцінювання здійснюється з огляду на те, що за цей вид мовленнєвої діяльності учень може одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка ще не дала задовільного результату) до 12 балів (за правильні відповіді на запитання тестового характеру і належну швидкість читання).

Видами оцінювання навчальних досягнень учнів з української мови є поточне, тематичне, семестрове, річне оцінювання та державна підсумкова атестація.

Поточне оцінювання - це процес встановлення рівня навчальних досягнень учнів у оволодінні змістом предмета, уміннями та навичками відповідно до вимог навчальної програми.

Поточне оцінювання здійснюється у процесі поурочного вивчення теми. Його основними завданнями є: встановлення й оцінювання рівнів розуміння і первинного засвоєння окремих елементів змісту теми, встановлення зв'язків між ними та засвоєним змістом попередніх тем, закріплення знань, умінь і навичок. Формами поточного оцінювання є індивідуальне, групове і фронтальне опитування; виконання учнями різних видів письмових робіт; взаємоконтроль учнів у парах і групах; самоконтроль тощо.

Для контрольної перевірки мовних знань і вмінь використовуються завдання тестового характеру, складені на матеріалі слова, сполучення слів, речення, груп пов'язаних між собою речень. Одиниця контролю є вибрані учнями правильні варіанти виконання завдань тестового характеру та самостійно дібрані приклади.

Оцінювання здійснюється таким чином, що за зазначену вище роботу учень міг одержати від 1 балу (за сумлінну роботу, яка не дала задовільного результату) до 12 балів (за бездоганно виконану роботу).

Основною формою перевірки орфографічної та пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант. Матеріалом є текст, доступний для учнів певного класу. Перевірка здійснюється фронтально за традиційною методикою. Обсяг диктанту по класах:

Примітка. У визначенні кількості слів у диктанті враховують як самостійні, так і службові слова.

Для контрольних диктантів використовуються тексти, в яких кожне з опрацьованих протягом семестру правил орфографії та/чи пунктуації були представлені 3 - 5 прикладами. Текст записується учнем з голосу вчителя.

Диктант оцінюється однією оцінкою на основі таких критеріїв: орфографічні та пунктуаційні помилки оцінюються однаково; виправляються, але не враховуються такі орфографічні і пунктуаційні помилки:

1) на правила, які не включені до шкільної програми; 2) на ще не вивчені правила; 3) у словах з написаннями, що не перевіряються над якими не проводилась спеціальна робота; 4) у передачі так званої авторської пунктуації;

повторювані помилки (помилка у тому ж слові, яке повторюється у диктанті кілька разів) вважаються однією помилкою; однотипні помилки (на одне й те ж правило), але у різних словах вважаються різними помилками;

розрізняють грубі і негрубі помилки; зокрема, до негрубих відносяться такі: 1) у винятках з усіх правил; 2) у написанні великої букви в складних власних найменуваннях; 3) у випадках написання разом і окремо префіксів у прислівниках, утворених від іменників з прийменниками; 4) у випадках, коли замість одного знаку поставлений інший; 5) у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях не хто інший, як....; не що інше, як,...; ніхто інший не...; ніщо інше не...); 6) у пропуску одного із сполучуваних розділових знаків або в порушенні їх послідовності; 7) у заміні українських букв російськими;

п'ять виправлень (неправильне написання на правильне) прирівнюються до однієї помилки.

Нормативи оцінювання по балах:

Контрольна перевірка здійснюється фронтально та індивідуально.

Фронтально оцінюються: аудіювання, читання мовчки, диктант, письмовий переказ та письмовий твір, мовні знання і вміння. Індивідуально оцінюються: говоріння (діалог; усний переказ, усний твір) і читання вголос.

Перевірка мовних знань та вмінь здійснюється за допомогою завдань тестового характеру (на їх виконання відводиться 15 - 20 хвилин уроку) залежно від характеру виучуваного матеріалу. Решта часу контрольного уроку може бути використана на виконання завдань з аудіювання, читання мовчки.

Тематичну оцінку виставляють на підставі поточних оцінок з урахуванням контрольної (тестової) роботи з мовної теми. Оцінку за семестр виставляють на основі тематичного оцінювання.

Оцінювання говоріння, читання вголос здійснюється індивідуально шляхом поступового накопичення оцінок для того, щоб кожний учень за семестр одержав мінімум одну оцінку за виконання завдань на побудову діалогу, усного переказу та усного твору. Для цих видів роботи не відводиться окремий урок, а тематичні оцінки виводяться один раз на рік і виставляються в колонки без дати.

Фронтальні види контрольних робіт:

(*) - Основною формою перевірки мовної теми, аудіювання і читання мовчки є тестові завдання.

(**) - Основною формою перевірки орфографічної і пунктуаційної грамотності є контрольний текстовий диктант.

Ведення зошитів оцінюється від 1 до 12 балів щомісяця протягом семестру і вважається поточною оцінкою. Під час перевірки зошитів ураховується наявність різних видів робіт, грамотність, охайність, уміння правильно оформити роботи.

Докорінний перегляд існуючих засобів навчання спричинила поява інформаційних технологій на електронних носіях, які підтримують мету інформатизації освіти: забезпечення доступності знань, розвиток інтелектуальних і творчих здібностей учнів на основі індивідуалізації навчання, інтенсифікації навчального процесу тощо.

Все це переконує в необхідності розробки ефективних методів і засобів комп'ютерного навчання української мови, яке сприятиме піднесенню рівня зацікавленості учнів у процесі навчання, розвиватиме його інтерес до предмета, привчатиме ефективно використовувати нові технології під час навчання.

Використання комп'ютерних технологій є істотним резервом підвищення грамотності учнів, зокрема систематичне написання комп'ютерних диктантів, де є така можливість, за допомогою яких індивідуалізується процес вдосконалення правописних умінь і навичок та зростає його ефективність.

Можна порадити електронні посібники, схвалені Міністерством освіти і науки України до використання в навчальному процесі: "Практикум з української мови, 10 - 11 класи (автори: Л.Скуратівський, Г.Шелехова, В.Новосьолова, Л.Плетньова), розробник "Квазар-Мікро-Техно", 2006); Педагогічний програмний засіб "Українська мова, 7 клас" (автори: Г.Шелехова, В.Новосьолова, Я.Остаф, Л.Скуратівський), розробник ЗАТ "Мальва", 2007).

Доцільним та ефективним є використання в навчальному процесі електронного словника української мови, розробленого Інститутом мовно-інформаційних досліджень НАН України (автори: В.А.Широков, О.Г.Рабулець, І.В.Шевченко, О.М.Костишин, К.М.Якименко), серія "Словники України" - Словозміна, транскрипція, фразеологія, синонімія, антонімія. - К.: Довіра, 2001 - 2005.

Використання електронного посібника на уроках української мови передбачає пошук шляхів уникнення одноманітності в роботі вчителя на уроці, наочне представлення мовних об'єктів і процесів, включення відеосюжетів, можливість виявлення рівня навчальних досягнень учнів, забезпечення диференціації, індивідуалізації навчання, мовленнєвого розвитку школярів, широке наведення зразків мовленнєвого етикету, формування мотивованого ставлення до вивчення мови, оперативний самоконтроль учнів у процесі виконання вправ і тестів тощо. Також електронний посібник має широкі можливості щодо роботи з додатковою інформацією (словниками, енциклопедіями, довідниками, бібліографією та ін.), проведення мовних ігор, тестів для самоконтролю та відпрацювання з метою закріплення мовних і мовленнєвих умінь та навичок школярів.

Для отримання більш розширеної інформації радимо звернутися до інтернет-сайтів мовної тематики:

vesna.sammit.kiev.ua;

ingresua.tripod.com/domivka.htm.

Метою шкільної літературної освіти є прилучення учнів через розвиток інтересу до читання і художнього слова до кращих літературно-мистецьких надбань людства, які є важливим чинником формування духовного світу особистості. Увага вчителя повинна зосереджуватися на можливостях літератури як джерела естетичної насолоди, засобу пізнання особистістю себе й інших людей.

Досягнення цієї мети можливе за умови зміщення акценту з процесу передачі знань про літературу на вироблення читацьких умінь, у єдності їх когнітивної складової (реагування на незнайомі слова, з'ясовування їх значення, трактування змісту окремих словосполучень, речень, художнього твору загалом) і здатності до налагодження діалогу з текстом (віднаходження інтертекстуальних зв'язків, формулювання оцінних суджень щодо особистісної значущості вивченого). Учень відчує змістову вартість книги, лише коли відкриє для себе виражальні можливості художнього слова, переконається, що ним можна висловити те, що непідвладне іншим видам мистецтва, зрозуміє, що в ньому можна знайти відповіді і на свої запитання. Критерієм оцінки роботи вчителя має стати сформованість читацької компетентності учня і його особистісний розвиток. Читацьку компетентність трактуємо як особистісну якість, що проявляється в готовності і здатності працювати з будь-яким, у т.ч. й незнайомим текстом, застосовувати набуті знання, вироблені уміння й навички для розв'язання поставлених завдань.

Плануючи й організовуючи читацьку діяльність, слід пам'ятати, що в умовах сьогодення зовнішня мотивація (страх поганої оцінки чи прагнення здобути гарну, почуття обов'язку тощо) втрачає вагу. Вирішального значення набуває внутрішня зацікавленість учня. Це вимагає підвищення уваги до забезпечення мотиваційної готовності учнів: звернення до суб'єктного досвіду юного читача, з'ясування емоційно-ціннісного ставлення до матеріалу, що вивчається. Один з можливих шляхів - через вироблення загальнонавчальних діяльнісних умінь. До них відносимо: здатність аналізувати ситуацію, ставити цілі, планувати, проектувати й організовувати власну й колективну діяльність, рефлексувати й оцінювати її щодо виучуваного літературного матеріалу.

Важливою складовою цього процесу є розвиток критичного мислення учнів - здатності у процесі обговорення художнього твору міркувати логічно й неупереджено. Неупередженість мислення передбачає наявність умінь слухати й чути співбесідника, зіставляти його думку (інформацію) зі своєю, визнавати переваги чужих міркувань і доказів. Все це, безумовно, активізує роботу над літературним твором.

Важливим завданням у роботі вчителя є наповнення реальним змістом методичних підходів особистісно зорієнтованого та компетентнісного навчання. Методика особистісно зорієнтованого навчання висвітлена у публікаціях на сторінках часописів "Українська мова та література" (2004 - 2006 рр.), "Дивослово" (2005. - N 9; 2006. - N 6, 7; 2007. - N 10, 12; 2008. - N 5), "Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах" (2007. - N 5, 9 - 10), "Українська мова і література в школі" (2007. - N 6).

У 2008/2009 навчальному році вивчення української літератури у 5-8 класах загальноосвітніх навчальних закладів здійснюватиметься за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України: Українська література. 5 - 12 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів/ Автори Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, О.Б.Поліщук, М.М.Сулима, Л.П.Шабельникова, В.М.Садівська. Керівник проекту М.Г.Жулинський. За загальною редакцією Р.В.Мовчан. - К., Ірпінь: Перун, 2005. - 201 с.

Однією із передумов якісної роботи вчителя і ефективності навчання учнів української літератури є наявність підручників і навчально-методичних комплектів. Так, вивчення української літератури у 8 класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2008/2009 навчальному році здійснюватиметься за підручниками, рекомендованими Міністерством освіти і науки України:

Міщенко О.І. Українська література. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Генеза, 2008.

Цимбалюк В.І. Українська література. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2008.

Слоньовська О.В. Українська література. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Освіта, 2008.

Авраменко О.М., Дмитренко Г.К. Українська література. Підручник для 8 класу загальноосвітніх навчальних закладів. - К.: Грамота, 2008.

Вивчення української літератури у 9-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання здійснюватиметься за однією з двох чинних програм, затверджених Міністерством освіти і науки України:

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання/ Укладачі Р.В.Мовчан, Н.В.Левчик, О.А.Камінчук, М.П.Бондар, М.М.Сулима, В.І.Сулима; керівник авторського колективу М.Г.Жулинський. - К.: Генеза, 2002. - 136 с.;

Українська література: 5-11 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською і російською мовами навчання/ Укладачі О.М.Бандура, Н.Й.Волошина. - К.: Шкільний світ, 2002. - 86 с.

Українська література як навчальний шкільний предмет у комплексі здійснює пізнавальні, виховні та естетичні функції у формуванні підростаючого покоління, поєднуючи в собі історичний, культурологічний, літературознавчий, морально-етичний та естетичний аспекти.

Основними методологічними та методичними принципами вивчення української літератури є: утвердження особистісно зорієнтованого навчання і виховання, спрямованого на всебічний розвиток школяра; культурологічний підхід під час вивчення літератури у зв'язках із суміжними видами мистецтва; добір художніх текстів, в яких виражені національні та загальнолюдські цінності, що сприяють ідейно-естетичному розвитку учнів; забезпечення естетичного сприймання художніх творів з позицій сучасного літературознавства; створення сприятливих умов учителеві для власної ініціативи та пошуку найефективніших методів і форм вивчення літератури в школі.

Основними завданнями вивчення літератури в школі визначаємо:

1. Формування в учнів інтересу до літератури, до української книжки, формування читацьких умінь.

2. Виховання засобами художнього слова сучасного естетично розвиненого читача зі сформованими почуттями національної самосвідомості та власної людської гідності.

3. Формування самостійного, критичного, творчого мислення учнів на основі засвоєння ними необхідної системи знань з історії та теорії літератури у процесі аналізу художнього твору через самостійну його оцінку, дискусійне обговорення, висловлення власного ставлення до прочитаного.

4. Розвиток літературно-творчих здібностей школярів, їхнього загальнокультурного рівня через ознайомлення учнів із світом прекрасного, розкриття краси мистецтва слова, високих моральних цінностей людини, втілених у художніх творах.