КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА

III сесія XXIV скликання

РІШЕННЯ

N 143/303 від 28 листопада 2002 року

Про затвердження

Концепції розвитку промисловості

міста Києва на 2003-2006 роки

Відповідно до підпункту 1 пункту "а" статті 27 Закону України

"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) та з метою

оптимізації структури виробничої сфери економіки міста, формування

умов для забезпечення стабільного росту промислового виробництва

якісної конкурентоспроможної продукції, створення нової

імпортозамінюючої та експортоорієнтованої наукоємної і

високотехнологічної продукції, а також забезпечення зайнятості

населення і збільшення надходжень до міського бюджету на основі

розвитку науково-виробничого потенціалу промисловості Київська

міська рада В И Р І Ш И Л А:

1. Затвердити Концепцію розвитку промисловості м. Києва на 2003 - 2006 роки згідно з додатком.

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) розробити у 2003 році Програму розвитку промисловості м. Києва на 2003 - 2006 роки та подати її на затвердження Київській міській раді.

3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київради з питань промисловості та підприємництва.

Київський міський голова О.Омельченко

Додаток

до рішення Київської міської

ради

від 28.11.2002 р. N 143/303

Концепція

розвитку промисловості міста Києва

на 2003 - 2006 роки

ВСТУП

Наявний промисловий потенціал м. Києва свідчить про те, що місто є не тільки політичним, адміністративним і культурним центром держави, а й великим промисловим центром з розвиненим багатогалузевим виробництвом, яке і на сьогодні є провідною галуззю економіки столиці.

Розвинена мережа наукових і учбових закладів, висока кваліфікація кадрів сприяли домінуванню в структурі промисловості міста наукоємної продукції: радіоелектроніки, приладобудування, точного, транспортного і загального машинобудування.

Кризові явища в економіці на початку 90-х років не обминули і промисловість Києва, хоча тут падіння виробництва було менш стрімким ніж в Україні в цілому і вихід з кризового стану розпочався в Києві раніше.

В результаті заходів, здійснених керівництвом міста і суб'єктами господарювання в Києві, починаючи з 1997 року вдалося не тільки зупинити падіння, а і розпочати енергійне відродження промисловості.

Оскільки найбільш ефективним інструментом регулювання розвитку будь-якої галузі є програмно-цільовий метод, необхідністю сьогодення є визначення стратегічних цілей і методів їх досягнення в розвитку промисловості м. Києва на базі розробки та реалізації Концепції розвитку промисловості м. Києва на 2003 - 2006 роки.

Необхідність розробки такої Концепції обумовлена вирішальною роллю промисловості в економіці міста. Так, у 2001 році у промисловості було зайнято більше 160 тис. осіб, або біля 20% всіх працюючих у місті. Враховуючи, що працюючий у промисловості утримує матеріально ще, як мінімум, одну, а то й більше осіб, добробут 12 - 15% киян цілком залежить від ефективності функціонування цього сектору економіки.

Розвиток промислового виробництва сприяє утворенню джерел коштів для вирішення багатьох соціальних проблем: ліквідації безробіття, підвищення платоспроможності населення тощо.

Вітчизняний та зарубіжний досвід розвитку столиць і великих міст свідчить, що для забезпечення достатнього і сталого функціонування економіки таких міст необхідний розвинутий промисловий сектор. Це не означає, що необхідно прагнути досягнення тієї частки промисловості в економіці міста, яка була два десятиріччя назад, але науково-промисловий потенціал Києва дозволяє йому стати крупним центром наукоємного, конкурентоспроможного виробництва. Наведений проект Концепції розвитку промисловості м. Києва на 2003 - 2006 роки містить короткий аналіз ситуації в промисловості, визначення найбільш гострих проблем та пропозицій щодо шляхів її подолання.

1. АНАЛІЗ СТАНУ ТА ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ

МІСТА КИЄВА

Київ має розвинутий промисловий сектор економіки. У 2000 р. частка промислової продукції у випуску галузей економіки становила 29,1%, питома вага валової доданої вартості у її загальному обсязі по місту - 16,4%.

Частка промислово-виробничих засобів у їх загальній вартості складала 55,8%. В промисловості у 2001 р. було зайнято 162 тис. осіб, або 18,9% всіх працюючих.

За період стабілізації і підйому в промисловості міста (1998 - 2001 рр.) обсяги виробництва продукції зросли на 69,0%. За темпами нарощування обсягів виробництва у цей період найвищих показників досягли підприємства деревообробної промисловості, збільшивши виробництво у 3 раза, проте у загальному підсумку питома вага цієї галузі становила лише 1,2 відсотка. В 1,8 раза збільшили обсяги виробництва підприємства легкої, харчової промисловості та машинобудування.

Промисловість м. Києва має багатогалузевий характер. За останні 10 років в структурі промислового виробництва відбулись суттєві зміни.

Якщо у 1990 р. понад половину обсягу випуску продукції вироблялось на підприємствах галузі машинобудування, а ще чверть випуску - підприємствами легкої та харчової промисловості, то в останні роки, після подолання спаду виробництва, у місті найбільшу питому вагу в загальному обсязі промислового виробництва має продукція харчової промисловості (у 2001 р. - 25,6%); дещо меншу - 21,3% - продукція підприємств машинобудівної галузі; 17,8% випуску забезпечують підприємства з виробництва та розподілення електроенергії, газу, тепла та води і 14,7% - підприємства хімічної та нафтохімічної промисловості.

Зазнала змін і внутрішньогалузева структура виробництва. Так, зростання обсягів продукції харчової галузі у вартісному (грошовому) виразі досягається завдяки значному збільшенню виробництва безалкогольних напоїв та мінеральної води - в 1,7 раза (до обсягів 1990 року). Виробництво інших основних видів продовольчих товарів, крім хліба та хлібобулочних виробів, зменшилось у кілька разів, а виробництво м'яса майже припинилося.

Отже, потреби міста в продовольчих товарах задовольняються, в основному, завезеною продукцією з інших регіонів України, що не може вважатися оптимальним варіантом продовольчої безпеки міста.

Найбільше втратила за період економічної кризи галузь машинобудування. Крім незворотних процесів на підприємствах, що випускали продукцію оборонного призначення, втратили своїх споживачів і підприємства, що випускали засоби виробництва для інших галузей економіки, а також товари широкого вжитку для внутрішнього ринку колишнього Союзу РСР.

Серед підприємств хімічної промисловості нарощують обсяги виробництва фармацевтичні підприємства. Збільшилось виробництво препаратів для лікування серцево-судинних захворювань, хвороб ендокринної системи, антибіотиків, болезаспокійливих засобів, кровозамінників та інших препаратів. Виробництво ліків у місті може зростати, але існують проблеми з реалізацією продукції київських фармацевтичних підприємств через заповнення ринку аналогічною імпортною продукцією.

У діяльності підприємств легкої промисловості головним є те, що більшість з них продовжують функціонувати, незважаючи на складні економічні умови (пресинг імпортних товарів, зниження купівельної спроможності населення, фінансові труднощі тощо).

Значна частина підприємств за останні 2 - 3 роки стала працювати стабільно, а більшість - виходить із кризи.

У Києві в 1999 - 2001 рр. випускалося 30% вітчизняного взуття, 8,5% трикотажу, понад 12% швейних і галантерейних виробів. Розвиток легкої промисловості в місті стримується відсутністю оборотних коштів і проблемами реалізації продукції, а саме в цій галузі, як і в харчовій промисловості, вкладені в розвиток кошти найшвидше окуповуються.

Основними промисловими районами за кількістю підприємств є: Шевченківський, Оболонський, Подільський, Солом'янський та Святошинський.

Найбільша питома вага у загальноміському обсязі виробництва належить Шевченківському, Оболонському, Голосіївському та Подільському районам, які загалом виробили у 2001 р. 52,4%, а за 9 місяців поточного року 53,5% промислової продукції від загальноміського виробництва.

При наявності позитивних зрушень в роботі промисловості міста накопичилась значна кількість невирішених проблем, які гальмують розвиток промислового виробництва в місті. Найвагомішими з них є такі:

- несформованість єдиного міського промислового комплексу;

- неадекватний податковий тягар;

- висока вартість вітчизняних кредитних ресурсів;

- фізична та моральна застарілість виробничих фондів;

- низький рівень впровадження інновацій - нерозвинені ринки технологій, патентів та іншої інтелектуальної продукції;

- зростаючий дефіцит кваліфікованих робочих кадрів.

Саме на подолання цих проблем спрямовані основні положення цієї Концепції.

2. МЕТА ТА ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ РОЗВИТКУ

ПРОМИСЛОВОСТІ

Концепція розвитку промисловості м. Києва на 2003 - 2006 роки є інструментом регулювання промислової діяльності з боку міської влади із застосуванням всіх засобів і ресурсів впливу і являє собою комплекс проектів і програм, спрямованих на вирішення пріоритетних проблем міста: економічних, соціальних, екологічних та підвищення ефективності використання стратегічних ресурсів міста (трудових, земельних, водних, паливно-енергетичних).

Головною метою Концепції є формування умов для забезпечення стабільного росту промислового виробництва і реалізації якісної конкурентоспроможної продукції, створення нової імпортозамінюючої та експортоорієнтованої наукоємної і високотехнологічної продукції, а також забезпечення зайнятості населення і збільшення надходжень до міського бюджету на основі розвитку науково-виробничого потенціалу промисловості, заходів з підтримки і захисту київських товаровиробників.

З цією метою передбачаються:

- формування структури промислового комплексу, адекватної умовам ринку і виконанню містоутворюючих функцій;

- встановлення і дотримання партнерських взаємин між міською владою, роботодавцями і профспілками;

- створення сприятливих умов для функціонування організацій наукової сфери;

- дотримання вимог економічної незалежності, екологічної і національної безпеки держави.

Основними завданнями, на вирішення яких спрямована Концепція розвитку промисловості на період 2003 - 2006 рр., є:

- раціональне сполучення промислової політики з політикою містобудівного розвитку при проведенні реструктуризації підприємств промислового комплексу з урахуванням пріоритетів соціально-економічного розвитку міста;

- дотримання балансу інтересів міста і підприємств, розташованих на території Києва, в одержанні найбільш ефективних результатів при забезпеченні соціальної стабільності у м. Києві;