Відповідно до Основ законодавства України про охорону здоров'я, пункту 22 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та з метою забезпечення доступної кваліфікованої медичної допомоги кожному киянину, запровадження нових ефективних механізмів фінансування та управління у сфері охорони здоров'я, створення умов для формування здорового способу життя серед населення міста Києва Київська міська рада

1. Затвердити Концепцію розвитку системи охорони здоров'я в місті Києві згідно з додатком до цього рішення.

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) забезпечити реалізацію Концепції розвитку системи охорони здоров'я в місті Києві, затвердженої пунктом 1 цього рішення.

3. Визнати такими, що втратили чинність, рішення Київської міської ради:

від 26 квітня 2007 року N 456/1117 "Про реформування галузі охорони здоров'я в місті Києві";

від 17 лютого 2011 року N 21/5408 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26.04.2007 N 456/1117 "Про реформування галузі охорони здоров'я в місті Києві";

від 29 листопада 2012 року N 487/8771 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26.04.2007 N 456/1117 "Про реформування галузі охорони здоров'я в місті Києві";

від 2 жовтня 2013 року N 24/9612 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 26 квітня 2007 року N 456/1117 "Про реформування галузі охорони здоров'я в місті Києві".

4. Офіційно оприлюднити це рішення у газеті Київської міської ради "Хрещатик".

5. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань охорони здоров'я та соціального захисту.

Вступ Конституцією України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Стратегією сталого розвитку "Україна - 2020", схваленою Указом Президента України від 12 січня 2015 року N 5/2015, передбачено, що одним із пріоритетних напрямків розвитку країни є реалізація реформи системи охорони здоров'я.

Метою державної політики у цій сфері є кардинальне, системне реформування, спрямоване на створення системи, орієнтованої на пацієнта, здатної забезпечити медичне обслуговування для всіх громадян України на рівні розвинутих європейських держав.

Актуальність цієї реформи є вкрай високою, оскільки ця надзвичайно важлива сфера суспільного життя багато років поспіль потерпає від непослідовної соціально-економічної політики та, на відміну від інших галузей, все ще функціонує за застарілою, неефективною моделлю управління та фінансування.

Стратегією розвитку міста Києва до 2025 року, як головним документом, що визначає найважливіші пріоритети розвитку столиці, визначено, що одним із пріоритетних секторів Стратегії розвитку міста Києва до 2025 року є сектор "Охорона здоров'я", що передбачає забезпечення доступної, якісної та ефективної системи охорони здоров'я, яка спрямована на збереження і відновлення здоров'я і продовження тривалості життя киян.

З метою реалізації цілей та завдань, визначених Стратегією розвитку міста Києва до 2025 року, розроблено Концепцію розвитку системи охорони здоров'я в місті Києві (далі - Концепція), що спрямована на реалізацію державної політики щодо реформування системи охорони здоров'я та в майбутньому дозволить забезпечити ефективне функціонування системи охорони здоров'я, впровадити нові ефективні механізми фінансування та управління у сфері охорони здоров'я.

Реалізація Концепції дозволить надавати кваліфіковану медичну допомогу кожному киянину, створити умови для формування здорового способу життя.

Реформа системи охорони здоров'я має передбачати кардинальні якісні зміни всіх функцій системи охорони здоров'я - управління цією системою, забезпечення її відповідними ресурсами, фінансування та надання вироблених цією системою послуг.

У місті Києві склалась негативна ситуація щодо укомплектування лікарськими кадрами закладів охорони здоров'я, що засновані на комунальній власності територіальної громади міста Києва. Гостро стоїть проблема кадрового забезпечення первинної медико-санітарної допомоги. Також спостерігається негативна тенденція до зростання розриву між рівнем оплати праці у галузі охорона здоров'я та середнім рівнем по місту Києву.

Залишається неефективним використання наявних у галузі коштів через застарілу модель фінансування системи охорони здоров'я, за якої обсяг фінансування залежить від потужності закладу, а не від обсягу, виду та якості медичної допомоги. У результаті вкрай обмежені ресурси в охороні здоров'я переважно покривають витрати на утримання персоналу й оплату комунальних послуг, і дуже мала частка залишається для лікарських засобів, устаткування та модернізації інфраструктури.

Тому на сьогодні досі існують проблеми, які потребують нагального вирішення, а саме: неефективна модель фінансування системи охорони здоров'я, низький рівень оплати праці, що призводить до неможливості залучення високопрофесійних кадрів, низька якість та ненадійність системи медичного обслуговування, що підтверджується об'єктивними показниками здоров'я населення міста Києва.

Метою реформування системи охорони здоров'я міста Києва є забезпечення права кожного мешканця міста на доступність якісних медичних послуг, створення умов для раціонального використання бюджетних коштів за принципом "гроші ходять за пацієнтом", створення сприятливих умов праці для медичних працівників.

Пацієнти повинні мати право обирати своїх постачальників послуг на основі їх географічного розташування, якості медичної допомоги, професіоналізму медичного персоналу та наявного широкого спектру послуг.

Впровадження нових механізмів фінансування дасть можливість уникнути дублювання функцій та забезпечити ефективне та раціональне використання коштів місцевого бюджету.

Створення сприятливих умов праці для медичних працівників включає в себе комплекс заходів, що передбачає не тільки проведення ремонтів, оновлення матеріально-технічної бази тощо у лікувально-профілактичних закладах міста Києва, але і розробку механізмів забезпечення службовим та соціальним житлом, встановлення муніципальних надбавок, навчання/зміну спеціалізації за рахунок бюджетних коштів.

Основними принципами реалізації Концепції є:

1. Орієнтованість на людей

Всі рішення, які стосуються системи охорони здоров'я, повинні прийматися з врахуванням потреб і прав людей (пацієнтів, медичних працівників) для забезпечення доступності, якості і безпеки медичних послуг. Свобода вибору є основною рушійною силою.

Враховувати пропозиції та зауваження громадськості, суб'єктів господарювання, органів місцевого самоврядування за умови відповідності їх уніфікованим клінічним протоколам надання медичної допомоги.

2. Орієнтованість на результат

Реформування системи охорони здоров'я дасть можливість створити нову сучасну модель функціонування системи охорони здоров'я, яка передбачає чіткі гарантії щодо обсягу медичної допомоги, фінансовий захист громадян у випадку хвороби, ефективний розподіл ресурсів, уникнення дублювання функцій, впровадження нових видів фінансування та відповідно надання доступної та якісної медичної допомоги.

Ефективність здійснених заходів буде оцінюватись шляхом систематичної оцінки за визначеними індикаторами (ключові показники ефективності), які будуть відображати стан та прогрес медичної та фінансової складової розвитку системи охорони здоров'я.

3. Орієнтованість на здійснення заходів

Втілення заходів з розвитку системи охорони здоров'я повинно здійснюватись відповідно до чітких планів-графіків з визначенням відповідальних осіб, часових періодів та механізмів звітності.

Розв'язання визначених проблем та забезпечення всім громадянам доступу до гідного рівня медичного обслуговування передбачається здійснити шляхом переходу системи охорони здоров'я міста Києва до фінансування на основі моделі державного солідарного медичного страхування громадян з використанням для цього коштів, акумульованих у бюджеті міста Києва, приведення закладів охорони здоров'я у відповідність до сучасних потреб, розширення автономії закладів охорони здоров'я у фінансовій та управлінській діяльності тощо.

В Україні продовжує функціонувати екстенсивна та централізована система охорони здоров'я, побудована на основі командно-адміністративної моделі управління.

Сувора управлінська дисципліна, яка досі застосовується в українській системі охорони здоров'я, не приводить до покращення якості, але вимагає від місцевої влади, керівництва закладів охорони здоров'я та медичних працівників формального дотримання галузевих стандартів у сфері охорони здоров'я.

Реалізація цього завдання потребує вжиття таких заходів:

забезпечення підготовки кадрів адміністративно-управлінського персоналу з врахуванням основ сучасного менеджменту;

забезпечення навчання / зміни спеціалізації лікарів та медичного персоналу за рахунок бюджетних коштів;

цільові видатки на муніципальні надбавки медичному персоналу (визначення певної категорії/групи);

розробка умов для отримання службового житла (реконструкція наявних лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я, що не використовуються за призначенням; будівництво нового службового житла);

розробка умов для отримання соціального житла (можливість отримання довготривалого кредиту під 1 - 2 % на придбання житла для медичних працівників; будівництво соціального житла для медичних працівників);

створення належних організаційних умов щодо функціонування єдиного медичного простору для надання гарантованого пакету медичних послуг та реалізації права пацієнта на вільний вибір лікувального закладу та лікаря;

створення єдиного медичного інформаційного простору міста (Електронної медицини) на основі впровадження та ефективного використання інформаційних і комунікаційних технологій;

впровадження системи моніторингу і аналізу діяльності закладів охорони здоров'я;

зміна організаційно-правової форми закладів охорони здоров'я, в наступному - подальше розширення їх автономії у фінансовій та управлінській діяльності (за умови прийняття відповідних нормативних актів, що регламентують автономізацію закладів охорони здоров'я);

розроблення, впровадження наскрізних протоколів медичної допомоги та забезпечення контролю за їх виконанням.

Неефективна модель фінансового забезпечення формує структурну неефективність системи в цілому.

Кошти, які збираються через загальні податки та акумулюються в державному бюджеті, витрачаються не на фінансування медичних послуг та лікарських засобів конкретним особам у разі їх хвороби, а на утримання існування наявної мережі закладів охорони здоров'я.

Згідно із статтею 32 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень місцевого самоврядування належить управління закладами охорони здоров'я, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення, організація медичного обслуговування та харчування в комунальних оздоровчих закладах, забезпечення в межах наданих повноважень доступності і безоплатності медичного обслуговування на відповідній території, а також розвиток всіх видів медичного обслуговування, зокрема розвиток мережі закладів охорони здоров'я, та сприяння підготовці і підвищенню кваліфікації спеціалістів.

Органи місцевого самоврядування стикаються з рядом перешкод для ефективного здійснення зазначених повноважень. Виділення значних коштів з місцевих бюджетів на фінансування медицини вимушено спрямовується на співоплату поточних видатків для надання базових медичних послуг, а не на на розвиток комунальних закладів охорони здоров'я та їх персоналу.

Запровадження нової моделі фінансування системи охорони здоров'я передбачає збереження повноважень органів місцевого самоврядування у цьому секторі і створення можливостей для їх повноцінного виконання. Передусім це буде досягнуто шляхом прозорого відмежування фінансової відповідальності державного рівня влади. Кабінетом Міністрів України буде визначено чіткий, обмежений перелік послуг державного гарантованого пакета медичної допомоги, надання яких буде повністю забезпечуватися за рахунок коштів державного бюджету. Місцева влада не повинна буде вишукувати кошти для надання таких послуг.

Органи місцевого самоврядування отримають можливість спрямовувати кошти місцевого бюджету (у разі рішення відповідних громад) на управління та розвиток комунальних закладів охорони здоров'я, зокрема на придбання медичного обладнання та інші капітальні видатки. Крім того, місцева влада зможе витрачати кошти місцевих бюджетів на оплату для мешканців громади додаткових медичних послуг, що наразі не входять до державного гарантованого пакета медичної допомоги (тобто розвиток медичного обслуговування).

Запровадження нової моделі фінансування, яка передбачає чіткі та прозорі гарантії держави щодо обсягу безоплатної медичної допомоги, кращий фінансовий захист громадян у випадку хвороби, ефективний та справедливий розподіл публічних коштів та скорочення неформальних платежів, створення стимулів до поліпшення якості медичної допомоги, що надається населенню комунальними закладами охорони здоров'я, дозволить підвищити ефективність процесу надання медичної допомоги.