Про затвердження Київської міської програми "Екологія транспорту"

КИЇВСЬКА МІСЬКА РАДА

РІШЕННЯ

N 157/1591 від 29 листопада 2001 року

Про затвердження Київської міської

програми "Екологія транспорту"

Відповідно до пункту 22 частини 1 статті 26 Закону України

"Про місцеве самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ), пункту 1

рішення Київради "Про затвердження Київської міської програми

охорони навколишнього природного середовища на період 1999 - 2002

роки" від 08.07.99 N 366/467 та з метою поліпшення екологічного

стану довкілля столиці Київська міська рада

В И Р І Ш И Л А:

1. Затвердити Київську міську програму "Екологія транспорту", враховуючи розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.08.2001 N 1809 ( ra1809017-01 ), згідно з додатком.

2. Виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації):

- здійснити заходи з реалізації Київської міської програми "Екологія транспорту" у терміни, визначені програмою;

- розробити механізм фінансування Київської міської програми "Екологія транспорту" та подати її на затвердження на наступне пленарне засідання сесії Київради в установленому порядку.

3. Контроль за виконанням рішення покласти на постійну комісію Київської міської ради з питань охорони довкілля, екологічної безпеки та захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи.

Київський міський голова О.Омельченко

Додаток

до рішення Київської міської ради

від 29.11.01 N 157/1591

Київська міська програма "Екологія транспорту"

Програму "Екологія транспорту (далі Програма) розроблено відповідно до договору про співробітництво між Київською міською державною адміністрацією і Національною Академією наук України, а також за замовленням Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві. Програму розроблено групою провідних наукових співробітників Інституту газу НАНУ, Національного транспортного університету, ДержавтотрансНДІпроекту та інших організацій під керівництвом доктора технічних наук, лауреата Державної премії України і галузі науки і техніки Бикова Г.О.

1. Актуальність проблеми та основні концептуальні

положення Програми

За останні п'ять років кількість автотранспортних засобів, зареєстрованих у м. Києві, зростає щорічно на 20 - 25 тисяч одиниць і становить станом на 01.01.2000 413 тисяч автомобілів різних марок, а загальне використання бензину і дизельного палива автомобільним транспортом м. Києва у 2000 році становили 725 млн. літрів.

Сьогодні шкідливі викиди у м. Києві автотранспортом досягають 90 % від загального обсягу викидів усіма джерелами забруднень у місті. Загальна маса шкідливих речовин, що утворюється автомобілями, зареєстрованими у Києві, становить 196,2 тисячі тонн на рік, а з урахуванням транзитних автотранспортних засобів, що в'їжджають на територію міста й кількість яких, за даними ДАІ, оцінюється у 70 - 200 тисяч одиниць за добу, перевищує 260 тисяч тонн на рік, тобто більше 100 кг на кожного мешканця столиці України. До цього слід додати забруднення підприємствами автотранспортної інфраструктури грунту й водоймищ відпрацьованими мастилами, проливанням нафтопродуктів і відходами від миття автомобілів; захаращення території міста гумовими покришками, викинутими акумуляторними батареями, металевими деталями тощо.

Усе це змушує визнати справедливою думку багатьох фахівців, що Київ є найбільш загазованим і забрудненим містом серед усіх європейських столиць.

Поміж багатьох факторів, що спричинили таку екологічну ситуацію у м. Києві, головними є:

- вкрай незодовільна якість рідких моторних палив нафтового походження, що використовуються у місті;

- незадовільний технічний стан рухомого складу автотранспортного парку;

- незадовільний контроль регулювання паливних систем двигунів більшості приватних автомобілів, наслідками чого є їх низькі екологічні показники;

- далека від оптимальної структура рухомого складу вантажного і пасажирського автотранспортних парків, що належать до державної й колективної форм власності;

- низький рівень організації й регулювання транспортних потоків у місті;

- застарілі нормативи, що регламентують вміст шкідливих речовин у вихлопних газах автомобільних двигунів;

- відсутність стратегії та програми екологізації автомобільного транспорту у столиці України.

Прогнозована експертами динаміка розвитку автотранспорту у м. Києві, що базується на припущенні щодо сталості існуючих тенденцій, призведе у 2010 році до збільшення викидів шкідливих речовин з продуктами згорання в 1,7 рази. Через те прогнозується збільшення величини розрахованих збитків, що завдаються природному середовищу м. Києва токсичними викидами, від 325 млн. гривень у 2000 році до 550 млн. гривень у 2010 році. Наведені суми щорічних збитків розраховано за існуючими науково-обгрунтованими методиками. Але є неморальною і принципово неможливою грошова оцінка здоров'я окремої людини й нації у цілому, яким загрожує надмірне забруднення довкілля шкідливими викидами. Як відомо, бензин і дизельне паливо, які виробляються українськими й російськими нафтопереробними заводами і реалізуються на автозаправних станціях Києва, за вмістом свинцевих сполук, ароматичних вуглеводнів і сірки приблизно у 10 разів перевершують норми, які законодавчо встановлені у всіх промислово розвинутих країнах. Тому при спалюванні таких палив вихлопні гази двигунів містять надмірно велику кількість токсичних, канцерогенних і мутагенних сполук, нейтралізація яких сучасними методами є неможливою, але вони мають властивість акумулюватися у клітинах рослин і живих істот, досягаючи критичних показників.

Фахівці стверджують, що рівень забруднення атмосферного повітря і питної води у м. Києві вже сьогодні наближається до такої межі, перевершення якої неминуче призведе до деградації, сталих незворотних змін імунної й генної систем, які передаються спадково.

Кожен має зрозуміти й усвідомити основоположну істину, вперше сформульовану близько 20 років тому, а саме: екологія, економіка і соціальний стан - є три взаємопов'язані і взаємовпливаючі складові умови успішного розвитку суспільства, причому екологія має превалююче значення, тому що йдеться про виживання етносу й збереження його генофонду.

Звідси витікають актуальність Програми та її основні концептуальні положення.

2. Мета та завдання Програми

Метою Програми є визначення стратегічних напрямків та етапів поліпшення екологічної ситуації у м. Києві через суттєве зменшення токсичних викидів, пов'язаних з експлуатацією міських і транзитних транспортних засобів та діяльністю транспортної інфраструктури.

Ця мета досягається шляхом реалізації таких основних завдань, розроблених на основі системного аналізу великого обсягу статистичних даних і критичного осмислення досвіду інших країн:

2.1. Розробка і прийняття пакета документів нормативно-правового характеру, спрямованих на поліпшення екологічного стану столиці України і наближених до вимог аналогічних документів країн Західної Європи.

2.2. Створення системи більш жорстокого й систематичного обов'язкового контролю екологічних показників автотранспортних засобів усіх видів і усіх форм власності. Створення мережі контрольно-регулювальних станцій і пунктів, оснащених спеціальними стендами і апаратурою для контролю екологічних показників і регулювання паливних систем автомобіля. Це дозволить скоротити шкідливі викиди на 6 - 8 %. На наступному етапі - поступове підвищення вимог до екологічних показників європейського рівня.

2.3. Організація систематичного інструментального контролю за якістю моторних палив, що реалізуються у Києві, з метою перевірки їх відповідності стандарту. Враховуючи можливість протидії такому контролю з боку певних структур, взяття проб палива є доцільним доручити спеціально сформованим підрозділам МВС або муніципальній екологічній міліції. Поступовий перехід на такі стандарти якості бензину і дизельного палива, що відповідають європейським нормам за вмістом сірки, ароматичних вуглеводнів і свинцевих сполук. Це дозволить зменшити збитки, що завдаються довкіллю, на суму близько 130 млн. гривень на рік, і скоротити шкідливі викиди на 7 - 10 %.

2.4. Поступове оснащення автотранспортних засобів окисними й трикомпонентними нейтралізаторами, що очищають вихлопні гази від шкідливих речовин. Впровадження нейтралізаторів є можливим лише за умови використання неетилованого бензину і дизельного палива, вміст сірки у якому не перевершує 0,05 %, що відповідає сучасним європейським нормам. Впровадження нейтралізаторів на транспорті дозволить зменшити шкідливі викиди на 20 - 23 %.

2.5. Широке впровадження екологічно чистих альтернативних моторних палив, серед яких найбільш перспективним в Україні є стиснений і зріджений природний газ. Розроблено окрему програму використання природного газу як моторного палива автотранспортом м. Києва, якою визначено основні завдання, етапи й механізми реалізації, а також заводи-виробники обладнання для газобалонних автомобілів. Реалізація завдань такої програми дозволяє зменшити викиди на 10 - 13 %, якщо переобладнати на газове паливо 55 тисяч автомобілів. Реалізація програми використання газових моторних палив дозволяє додатково створити велику кількість робочих місць і поліпшити соціальну ситуацію.

2.6. Оптимізація структури парку вантажних автомобілів за вантажопідйомністю й автобусного парку за пасажиромісткістю, що дозволить скоротити споживання моторних палив і зменшити шкідливі викиди на 7 - 10 %. Конкретні заходи і терміни оптимізації структури парків, що належать до державної та колективної форм власності, мають бути розроблені Управлінням транспорту та зв'язку Київської міськдержадміністрації.

2.7. Поліпшення організації і регулювання руху автотранспортних потоків у місті має забезпечити виконання таких завдань: організація руху основними магістралями за принципом "зеленої хвилі"; запровадження системи комп'ютерного управління транспортними потоками; створення у центральних районах зелених зон із забороною проїзду вантажного транспорту в окремих зонах і обмеженням руху інших видів транспортних засобів; направлення транзитного транспорту в об'їзд від міського центру; поліпшення інформаційного забезпечення учасників руху; оптимізація швидкості транспорту на окремих ділянках шляху тощо. Це дозволить зменшити шкідливі викиди на 3 - 5 %.

2.8. Реалізація стратегії управління паркуванням автомобілів. Збільшення місць на стоянках транспорту на відстані 500 - 1500 м від житлових будинків; будівництво багатоповерхових і підземних кооперативних гаражів загальною місткістю не менше 200 тисяч одиниць зберігання з поступовою забороною паркування автомобілів безпосередньо поряд із житловими будинками.

2.9. Впровадження на всіх підприємствах автотранспортної інфраструктури усіх форм власності (АТП, АЗС, СТО, станції миття тощо) автономних установок для очищення зливних стоків від нафтопродуктів. Прийняття рішення про сувору заборону експлуатації АЗС і станцій миття автомобілів, не обладнаних автономними очисними установками для очищення каналізаційних зливів від мастил і нафтопродуктів.

2.10. Організація збирання й утилізації спрацьованих мастил, гумових шин і виробів, акумуляторних батарей і металевих відходів.

Утилізація відходів діяльності автотранспорту при використанні сучасних технологій є об'єктом прибуткового приватного бізнесу. Однак є потреба у керуванні цими процесами з боку міських райдержадміністрацій, діяльність яких має спрямовуватись на реалізацію основних заходів розробленої Програми "Екологія транспорту".

З усіх наведених вище напрямів у Програмі розроблено конкретні заходи, спрямовані на її реалізацію.

3. Замовник і виконавці

основних заходів Програми

Замовником виконання основних напрямків і заходів Програми виступає Київська міська рада, а виконавцем Програми має бути Київська міська державна адміністрація в особі її структурних підрозділів, відповідальних за окремі стратегічні напрямки Програми. Заходи щодо реалізації Київської міської програми "Екологія транспорту" визначаються додатком до даної Програми, який є невід'ємною її частиною.

Додаток

до програми "Екологія транспорту"

Заходи

щодо реалізації програми "Екологія транспорту"

----------------------------------------------------------------------------------------------

|--------------------------------------------------------------------------------------------|

| 1. Організаційно-технічні заходи |

|--------------------------------------------------------------------------------------------|

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| |лі) | | |придбання автобусів зако-|

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |

| | | | | |